Рішення № 1802899, 11.07.2008, Господарський суд Волинської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

від "11" липня 2008 р. по справі № 07/30-38

від 11.07.2008р. справа № 07/30-38

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Агас», м. Хмельницький

до Товариства з обмеженою відповідальністю «КМ-Холдинг», м. Луцьк

про стягнення 11168 грн. 28 коп. пені

Суддя Сур’як О.Г.

Представники:

від позивача: н/з

від відповідача: н/з

В судовому засіданні 09.07.2008р. відповідно до ст.77 ГПК України, за згодою представників сторін (від позивача - Качка Т.П., за довіреністю від 03.07.2008р.; від відповідача - Луцик Л.І., за довіреністю від 09.07.2008р.) оголошено перерву до 11.07.2008р. для прийняття рішення по справі.

Суть спору: Позивач – ТОВ «Агас» просить стягнути з відповідача – ТОВ «КМ-Холдинг» 11168,28грн. пені за прострочення сплати грошових коштів у розмірі 2269975грн. згідно договору купівлі-продажу земельної ділянки № 9297 від 11.12.2007р., укладеного між ТОВ «Агас» та ТОВ «КМ-Холдинг».

Обґрунтовуючи заявлену вимогу, позивач зазначає, що згідно п.4 даного договору відповідач зобов’язаний був перерахувати позивачу частину оплати по договору у сумі 2774975грн. у строк до 01.02.2008р., яка з врахуванням проавансованого платежу становила 2269975грн. Порушуючи умови договору, відповідач прострочив оплату зазначеного платежу на 6 календарних днів, здійснивши оплату 07.02.2008р., що підтверджується банківськими виписками.

Відповідач в поясненнях від 09.07.2008р., 10.07.2008р. та в судовому засіданні 09.07.2008р. пояснив, що описані позивачем обставини відповідають дійсності і відповідач дійсно порушив строк оплати, але на 5 днів, а не на 6 днів, як зазначив позивач. Крім цього, відповідач зауважив, що складений позивачем розрахунок пені здійснено без врахування ч.2 ст.343 Господарського кодексу України та ст.3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань», відповідно до яких розмір відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань обмежується подвійною обліковою ставкою Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні в матеріалах справи докази та оцінивши їх в сукупності, господарський суд дійшов висновку, що вимога позивача підлягає задоволенню частково.

При цьому суд виходить з наступного.

11.12.2007р. між ТОВ «Агас» та ТОВ «КМ-Холдинг» був укладений договір купівлі-продажу земельної ділянки № 9297, відповідно до п.4 якого відповідач зобов’язаний був перерахувати позивачу частину оплати по договору у сумі 2774975грн. у строк до 01.02.2008р. З врахуванням суми проавансованого платежу в розмірі 505000грн. згідно умов попереднього договору від 24.09.2007р. №7069, сума, що підлягала до сплати ТОВ «КМ-Холдинг» до 01.02.2008р. становила 2269975грн. Порушуючи умови договору, відповідач прострочив оплату зазначеного платежу, здійснивши оплату 07.02.2008р., що підтверджується банківськими виписками.

Статтею 526 ЦК України, ст. 193 ГК України передбачено, що зобов’язання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язань – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно ч.2 ст.193 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання. Порушення зобов’язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених кодексом, іншими законами або договором.

При нарахуванні пені за прострочення виконання грошових зобов’язань в розмірі 0,082% від суми боргу за кожен день прострочення, позивач керувався п.4 договору № 9297 від 11.12.2007р. та ст.551 Цивільного кодексу України (закону, що містить загальні норми), відповідно до якої розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі.

Частинами 1 та 6 ст. 231 Господарського кодексу України, як спеціального закону, що регулює майнові відносини суб’єктів господарювання передбачено, що законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, а в ст.3 даного закону зазначено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Частиною 2 ст.343 Господарського кодексу України передбачено, що платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно Постанови Національного Банку України від 29.12.2007р. № 492 «Про регулювання грошово-кредитного ринку» на період з 01.01.2008р. облікова ставка встановлюється в розмірі 10% річних.

Відповідно до ст.253 Цивільного кодексу України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Отже перебіг строку для нарахування пені згідно договору № 9297 від 11.12.2007р. починається з 02.02.2008р., а кількість днів прострочення оплати становить 5 днів.

З огляду на викладене, з відповідача за прострочення платежу слід стягнути 6202,12грн. (2269975грн. х 10% х 2 х 5 днів : 366 днів).

Враховуючи те, що спір до розгляду суду доведений з вини відповідача, судові витрати по справі в сумі 220грн. (з них: 102грн. державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу) підлягають відшкодуванню позивачу за рахунок відповідача відповідно до ст. 49 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 253, 526 Цивільного кодексу України, ст.193, 231, 343 Господарського кодексу України, Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань», ст.ст. 43, 49, 69, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

в и р і ш и в :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «КМ-Холдинг» (м. Луцьк, Київський майдан, 11, ЄДРПОУ 34557148, р/р 26009070078981 в ВОФ АКБ «Укрсоцбанк», МФО 303019) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Агас» (м. Хмельницький, вул. Герцена, 10, ЄДРПОУ 32877833, р/р26008880187211 в ХФ АКБ «Укрсоцбанк», МФО 315018) 6202 грн. 12 коп. пені, а також 220 грн. судових витрат по справі (з них: 102 грн. державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу).

3. В решті позову відмовити.

Суддя О.Г. Сур’як

Суддя Сур'як О. Г.