Ухвала суду № 18016681, 15.08.2011, Апеляційний суд Волинської області

Справа № 2-2786/11 Головуючий у 1 інстанції:Ковтуненко В.В.

Провадження № 22-ц/0390/1180/11

Категорія:53 Доповідач: Мудренко Л. І.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 серпня 2011 рокумісто Луцьк

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Волинської області в складі:

головуючого - судді Мудренко Л. І.,

суддів - Матвійчук Л.В., Русинчука М.М.,

при секретарі Губарик К.А.,

з участю:

позивача ОСОБА_1,

представника позивача ОСОБА_2,

представника відповідача Берегович О.Л.,

представника третіх осіб Юрченко Н.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до комунального підприємства «Зелене господарство», треті особи на стороні відповідача: виконавчий комітет Луцької міської ради, Луцький міський голова, про стягнення заборгованості по заробітній платі та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за апеляційною скаргою відповідача комунального підприємства «Зелене господарство» на рішення Луцького міськрайонного суду від 8 червня 2011 року,

В С Т А Н О В И Л А :

Рішенням Луцького міськрайонного суду від 8 червня 2011 року позов ОСОБА_1 в даній справі задоволено повністю.

Ухвалено стягнути з комунального підприємства «Зелене господарство м. Луцька» код ЄДРПОУ 35751123 на користь ОСОБА_1 48834,80 грн. середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні та 3398,98 грн. компенсації за невикористану відпустку, що в загальному становить 52233,78 грн.

Стягнуто з відповідача на користь держави судовий збір в сумі 522,34 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 120 грн.

Рішення в частині стягнення суми платежу за один місяць допущено до негайного виконання.

Не погоджуючись з рішенням суду відповідач комунальне підприємство «Зелене господарство м. Луцька» подав апеляційну скаргу, покликаючись на неповне зясування судом обставин, що мають значення для справи, просить скасувати рішення і ухвалити нове, яким відмовити ОСОБА_1 в задоволенні його позову.

В судовому засіданні представник відповідача Берегович О.Л. та представник третіх осіб Юрченко Н.М. апеляційну скаргу підтримали з наведених у ній підстав, просили скаргу задовольнити.

Позивач ОСОБА_1 та представник позивача ОСОБА_2 апеляційну скаргу заперечили, просили рішення суду залишити без змін.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід відхилити з наступних підстав.

Згідно ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Відповідно до ст. 43 Конституції України право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Згідно ст. 83 Кодексу законів про працю України у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей.

Статтею 116 Кодексу законів про працю України передбачено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після предявлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Відповідно до ч. 2 ст. 233 Кодексу законів про працю України у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Судом із наявних у матеріалах справи та досліджених в судовому засіданні доказів встановлено, що розпорядженням Луцького міського голови від 05.05.2010 року № 226/рб «Про звільнення ОСОБА_1» (а.с. 11), його було звільнено з посади директора КП «Зелене господарство м. Луцька» відповідно до п. 8 ст. 36 КЗпП України з підстав, передбачених контрактом. Даним розпорядженням КП «Зелене господарство м. Луцька» зобовязано провести відповідний розрахунок та виплатити грошову компенсацію ОСОБА_1 за 28 календарних днів невикористаної відпустки.

Встановлено, що ОСОБА_1 було звільнено з посади директора, однак в день звільнення і в подальшому з ним не було проведено відповідного розрахунку та не виплачено грошову компенсацію за 28 календарних днів невикористаної відпустки, хоч сума коштів, яка підлягала виплаті, була нарахована відповідачем. Як пояснила представник відповідача в даному судовому засіданні невиплата належних позивачу коштів зумовлена відсутністю коштів на підприємстві.

Відповідно до ст. 117 Кодексу законів про працю України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

У п. 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» розяснено, що, установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у звязку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі,- наступного дня після предявлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст.117 КЗпП стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при непроведенні його до розгляду справи- по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

Отже, враховуючи фактичні обставини справи та вимоги наведених норм закону, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про стягнення з відповідача невиплаченої компенсації за невикористану відпустку та середнього заробітку за весь час затримки розрахунку.

Доводи відповідача в апеляційній скарзі щодо відсутності заборгованості по заробітній платі перед позивачем, оскільки у серпні 2010 року мало місце погашення взаємозаборгованості між КП «Зелене господарство» та ОСОБА_1 на підставі акту контрольно-ревізійного відділу в м. Луцьку та Луцькому районі, були предметом перевірки суду першої інстанції і їм дана правильна правова оцінка.

Питання щодо судових витрат в даній справі судом вирішено відповідно до вимог ст.88 ЦПК України.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга відповідача до задоволення не підлягає і підстав для скасування чи зміни оскаржуваного судового рішення не вбачає.

Керуючись ст.ст. 307, 308, 313 - 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу відповідача комунального підприємства «Зелене господарство» відхилити.

Рішення Луцького міськрайонного суду від 8 червня 2011 року у даній справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий

Судді