Рішення № 18007365, 11.04.2011, Автозаводський районний суд м. Кременчука

Справа № 2-5749/10

Р І Ш Е Н Н Я ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 11.04.2011 року. Автозаводський районний суд м. Кременчука Полтавської області в складі: головуючого судді Зємцова В.В.

при секретарі - Гетьманець О.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кременчуці справу за позовом ПАТ «Приватбанк» до ОСОБА_1 про звернення стягнення та зустрічним позовом ОСОБА_1 до ПАТ «Приватбанк» про стягнення моральної шкоди,

В С Т А Н О В И В:

В 2010 році до суду звернулося ПАТ КБ «Приватбанк» з вказаним позовом, в якому зазначали, що відповідно до укладеного договору від 02.11.2006 року ОСОБА_1 (далі відповідач) 02.11.2006 року отримав кредит у розмірі 50417,76 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 14.04 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 01.11.2013 року.

У порушення норм закону та умов договору відповідач зобовязання за вказаним договором належним чином не виконав.

Відповідно до частини другої статті 1054 та частини другої статті 1050 Цивільного кодексу України наслідками порушення боржником зобовязання, щодо повернення чергової частини суми кредиту є право заявника достроково вимагати повернення всієї суми кредиту.

У звязку з зазначеними порушеннями зобовязань за кредитним договором відповідач станом на 20.07.2010 року має заборгованість 31737.51 грн., яка складається з наступного:

- 25556.23 грн. заборгованість за кредитом;

- 4127.99 грн. заборгованість по процентам за користування кредитом;

- 65.79 грн. пеня за несвоєчасність виконання зобовязань за договором;

а також штрафи відповідно до умов кредитного договору:

- 500.00 грн. штраф (фіксована частина);

- 1487.50 грн. штраф (процентна складова).

В забезпечення виконання зобовязань за кредитним договором ПАТ КБ «Приватбанк» і відповідач 02.11.2006 р. уклали договір застави рухомого майна. Згідно з договором застави відповідач надав в заставу автомобіль ДЄУ, модель: Сенс, рік випуску 2006, тип ТЗ: легковий седан, № кузова/шасі: НОМЕР_2, реєстраційний номер: НОМЕР_3, що належить на праві власності ОСОБА_1.

В порушення вищезазначених вимог закону та умов договору, відповідач зобовязання за кредитним договором не виконує, предмет застави в заклад банку не передав.

Відповідно до ст. 19 Закону України «Про заставу» за рахунок заставленого майна заставодержатель має право задовольнити свої вимоги в повному обсязі, що визначаються на момент фактичного задоволення. Заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, якщо в момент настання терміну виконання зобовязання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано (ч. 1 ст. 20 ЗУ «Про заставу». Звернення стягнення на заставлене майно здійснюється за рішенням суду або третейського суду, на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо інше не передбачено законом, або договором застави (ч. 6 ст. 20 ЗУ «Про заставу»).

Згідно з договором застави, звернення стягнення та реалізація предмету застави здійснюється відповідно до чинного законодавства та цього договору, у тому числі шляхом безпосереднього продажу конкретному покупцю з правом укладання заставодержателем договору купівлі-продажу предмету застави від імені заставодавця.

Поросили суд в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором від 02.11.2006 року в сумі 31737.51 грн.:

- звернути стягнення на предмет застави: автомобіль ДЄУ, модель: Сенс, рік випуску 2006, тип ТЗ: легковий седан, № кузова/шасі: НОМЕР_2, реєстраційний номер: НОМЕР_3, що належить на праві власності ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ІПН НОМЕР_1), шляхом продажу вказаного автомобіля ПАТ КБ «Приватбанк» (49094, м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, 50, код ЄДРПОУ 14360570) з укладанням від імені відповідача договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою покупцем, зі зняттям вказаного автомобіля з обліку в органах ДАІ України, а також наданням ПАТ КБ «Приватбанк» всіх повноважень, необхідних для здійснення продажу.

В свою чергу ОСОБА_1 звернувся до суду із зустрічним позовом, в якому зазначав, що 02 листопада 2006 року між ним та ПАТ КБ «ПриватБанк» укладений кредитний договір.

Відповідно до умов Кредитного договору відповідач надав йому споживчий кредит на строк з 02.11.2006 року по 01.11.2013 року включно у вигляді не поновлювальної кредитної лінії у розмірі 33128,00 грн. для придбання автомобіля, а також у розмірі 17289, 76 грн. на сплату страхових платежів.

За користування кредитними коштами сплачуються відсотки у розмірі 1,17% на місяць на суму залишку заборгованості, а також винагорода за надання фінансового інструменту помісячно у розмірі 0,14% від суми виданого кредиту.

У відповідності до пункту 1.1. Кредитного договору щомісячний платіж з урахуванням тіла кредиту, відсотків за його користування, винагороди та комісії складає 671,51 грн. З його боку порушень умов Кредитного договору ніколи не було, він сплачував та продовжує сплачувати платежі своєчасно та у розмірі, встановленому у Кредитному договорі.

У звязку з тим, що з боку ПАТ КБ «Приватбанк» з початку 2009 року в односторонньому порядку була підвищена процентна ставка за користування кредитними коштами, він вимушений був звернутися до суду за захистом свого порушеного права, так як вважає, що такі дії відповідача протирічать чинному законодавству України.

Так, 05 липня 2010 року Автозаводський районний суд м. Кременчука постановив рішення по справі № 2-2659, яким визнав дії ПАТ КБ «Приватбанк» щодо підвищення в односторонньому порядку відсоткової ставки неправомірними. 21 жовтня 2010 року Апеляційний суд Полтавської області своєю ухвалою по справі № 22ц-11915\2010 р. залишив вказане рішення суду без змін.

20 грудня 2010 року Жовтневим відділом державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції винесена постанова про відкриття виконавчого провадження (ВП № 23527305) щодо виконання виконавчого листа № 2-2659М0, виданого Автозаводським районним судом м. Кременчука 26 жовтня 2010 року. До теперішнього часу виконавчий документ не виконаний. В той час 17 лютого 2011 року він отримав від відділу ДВС копію розпорядження ПАТ КБ «Приватбанк» від 10.01.2011 року про проведення перерахунку заборгованості за кредитним договором, а також повідомлення від 18.01.2011 року, в якому банк повідомляє відділ ДВС про те, що ним виконане рішення суду у добровільному порядку і просить закрити виконавче провадження.

Незважаючи на рішення Апеляційного суду Полтавської області, ПАТ КБ «Приватбанк» продовжує йому погрожувати та вимагати погашення загальної суми заборгованості за кредитним договором, подавши позов до Автозаводського районного суду м. Кременчука про стягнення кредитної заборгованості.

Вже після прийняття судом рішень на мою користь відповідач продовжує вимагати повернути заборгованість за підвищено відсотковою ставкою. Доказами цього є попередження від 18.11.2010,25.11.2010,03.13.2010, 11.12.2010, 13.12.2010 в яких банк стверджує, що він є шахраєм, що його підприємницька діяльність є шахрайською. В даних попередженнях банк погрожує йому, що звернеться до правоохоронних органів стосовно порушення кримінальної справи за ст. 190 КК України та будуть наполягати на максимальній мірі покарання від 5 до 12 років позбавлення волі.

Крім того, його прізвище занесене до списку (чорного) боржників банків України, з боку відповідача приймалися заходи щодо обмеження відносно нього виїзду за кордон, чим порушуються його права як громадянина згідно Конституції України.

Неправомірні дії з боку ПАТ КБ «Приватбанк» примушують його звернутися з позовною заявою до суду про відшкодування моральної шкоди, яку оцінює у 100000,00 грн.

Моральна шкода полягає в тому, що тривалий час відчуває психологічний неспокій та хвилювання. Втратив душевний спокій, в нього порушився нормальний ритм життя. На даний час, у звязку з неправомірними діями відповідача, почуває себе незахищеним, вимушений збирати документи та звертатися до суду.

Просив у задоволенні позову ПАТ КБ «Приватбанк» до нього про звернення стягнення відмовити.

Стягнути з ПАТ КБ «Приватбанк» на його користь моральну (немайнову) шкоду у розмірі 100000,00 грн.

Суд, вислухавши пояснення представника КБ «Приватбанк», ОСОБА_1, вивчивши матеріали справи, встановив наступне.

Відповідно до укладеного договору від 02.11.2006 року ОСОБА_1 (далі відповідач) 02.11.2006 року отримав кредит у розмірі 50417,76 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 14.04 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 01.11.2013 року.

В забезпечення виконання зобовязань за кредитним договором ПАТ КБ «Приватбанк» і ОСОБА_1 відповідач 02.11.2006 р. уклали договір застави рухомого майна. Згідно з договором застави відповідач надав в заставу автомобіль ДЄУ, модель: Сенс, рік випуску 2006, тип ТЗ: легковий седан, № кузова/шасі: НОМЕР_2, реєстраційний номер: НОМЕР_3, що належить на праві власності ОСОБА_1.

З лютого 2009 року «Приватбанк» в односторонньому порядку підвищив процентну ставку за кредитним договором до 27,48 %.

ОСОБА_1 звернувся до суду за захистом свого порушеного права, так як вважав, що такі дії відповідача протирічать чинному законодавству України.

05 липня 2010 року Автозаводський районний суд м. Кременчука постановив рішення по справі № 2-2659, яким визнав дії ПАТ КБ «Приватбанк» щодо підвищення в односторонньому порядку відсоткової ставки неправомірними. 21 жовтня 2010 року Апеляційний суд Полтавської області своєю ухвалою по справі № 22ц-11915\2010 р. залишив вказане рішення суду без змін.

Лише 10.01.2001 року «Приватбанк» виносить розпорядження про перерахунок заборгованості по кредитному договору за процентною ставкою, що існувала на момент підписання кредитного договору.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно ст. 64 ЦПК України письмовими доказами є будь-які документи, акти, довідки, листування службового або особистого характеру або витяги з них, що містять відомості про обставини, які мають значення для справи.

Письмові докази, як правило, подаються в оригіналі. Якщо подано копію письмового доказу, суд за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, має право вимагати подання оригіналу.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно ст. 1056-1 ЦК України розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Встановлений договором розмір процентів не може бути збільшений банком в односторонньому порядку.

Умова договору щодо права банку змінювати розмір процентів в односторонньому порядку є нікчемною.

Згідно доповненої ч.4 ст. 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність» банкам забороняється в односторонньому порядку змінювати умови укладених з клієнтами договорів, зокрема, збільшувати розмір процентної ставки за кредитними договорами.

Цей Закон набрав чинності через 10 днів з дня його опублікування. Перше офіційне опублікування відбулося в газеті «Урядовий курєр» за 30.12.08 року.

Згідно ст. 651 Цивільного кодексу України зміна договору допускається тільки за згодою сторін, якщо інше не встановлене договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Відповідно до ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

По-перше з наданих «Приватбанком» документів не можливо зробити однозначний висновок про існування беззаперечної заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором, що підтверджувалося би первісними бухгалтерськими документами.

Суд позбавлений можливості самостійно визначити розмір заборгованості ОСОБА_1 без надання банком оригіналів первісних бухгалтерських документів. Клопотання про призначення судової - бухгалтерської експертизи сторонами не заявлялося.

По-друге, відповідно до ст. 20 Закону України «Про заставу» звернення стягнення на заставлене майно здійснюється за рішенням суду. Реалізація заставленого майна, на яке звернено стягнення, провадиться державним виконавцем на підставі виконавчого листа суду або наказу господарського суду, або виконавчого напису нотаріуса в установленому порядку, якщо інше не передбачено цим Законом чи договором.

Банк, фактично, звертається за отриманням доручення банку діяти від імені позичальника на реалізацію майна, що не входить до повноваження суду.

Також ОСОБА_1 не надав жодного доказу на підтвердження спричинення йому моральної шкоди. Укладений між ними договорі не містить в собі умов відшкодування моральної шкоди.

За таких обставин в задоволенні позовів слід відмовити в повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 16, 1054, 1056-1 ЦК України, Законом України «Про заставу», Законом України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» ст. ст. 14, 57 59, ч. 4 ст. 130, 174, 208 210, 212 215, 218 ЦПК України,

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позову ПАТ «Приватбанк» відмовити повністю.

В задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити повністю.

Апеляційна скарга подається до Апеляційного суду Полтавської області через Автозаводський районний суд м. Кременчука Полтавської області протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: