Ухвала суду № 1800529, 12.03.2008, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

                           Справа  №22а-3022/08                                                                                                               головуючий суддя у 1-ій 

                            категорія статобліку-35                                                                                                           інстанції – Добродняк І.Ю.    

                                                                                                                                                                                    (справа №А23/393)

УХВАЛА

ІМЕНЕМ         УКРАЇНИ

12 березня  2008 р.                                                                                                  м. Дніпропетровськ

Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючогоКоршуна А.О. (доповідач)суддів

при секретарі:

за участю:

прокурора

представників:

позивача:

відповідача:Проценко О.А., Туркіної Л.П.,

Стрєлка Р.Л.   

Твардієвич Т.В., посвідчення №147 від 05.10.2005р.

Андрусенко М.Г., довіреність №25 від 12.03.2008р.

Ліпський А.В., довіреність №2 від 11.01.2008р.

Прошакова М.В., довіреність №2717/10/0810/2-08 від 26.01.2008р.

Гармаш Л.М., довіреність №1990/10/08-10/2-08 від 22.01.2008р.

Гринюта Т.М., довіреність №3999/10/0810/2-08 від 06.02.2008р..

розглянула у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську

на постанову Господарського суду Дніпропетровської  області

від 15.10.2007року  у справі №А23/393

за  позовом:Відкритого акціонерного товариства «Дніпрококс», м. Дніпропетровськ

до:

про:Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську

визнання недійсними податкових повідомлень-рішень  

В С Т А Н О В И Л А :

14.08.2007р. Відкрите акціонерне товариство «Дніпрококс» (далі ВАТ «Дніпрококс») звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську ( далі СДПІ по роботі з ВПП у м. Дніпропетровську) про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень.

Посилаючись у позовній заяві на те що податковим органом під час проведення перевірки зроблено висновки, які не відповідають фактичним обставинам, позивачем у своїй діяльності не було допущено  порушень п. 5.1. ст. 5, пп. 7.4.2. п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», перевірка діяльності позивача проведена з порушенням порядку проведення перевірок, який встановлено Законом України «Про державну податкову службу України», тому висновки акту перевірки не можуть бути підставою для прийняття рішень, просить скасувати прийняті відповідачем за результатами перевірки податкові повідомлення-рішення №0000038813/0/1215 від 19.01.2007р., №0000038813/1/7311 від 12.03.2007р., №0000038813/2/15731 від 22.05.2007р., якими визначено податкове зобов’язання позивача з податку на прибуток у розмірі 5980378,33, у тому числі: основний платіж – 3120778,42 грн., штрафні (фінансові) санкції – 2859599,91 грн..

Постановою Господарського суду Дніпропетровської області від 15.10.2007р. у справі №А23/393 позовні вимоги задоволено, визнано недійсними податкові повідомлення-рішення СДПІІ по роботі з ВПП у м. Дніпропетровську №0000038813/0/1215 від 19.01.2007р., №0000038813/1/7311 від 12.03.2007р., №0000038813/2/15731 від 22.05.2007р. / а.с. 50-52 том 4/.

Відповідач – СДПІ по роботі з ВПП у м. Дніпропетровську, не погодившись з вищезазначеною постановою суду подав апеляційну скаргу.

Посилаючись на те, що суд першої інстанції зробив висновки, які не відповідають фактичним обставинам справи та ухвалив рішення з порушенням норм чинного матеріального права – Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», просить постанову суду від 15.10.2007р. у даній адміністративній справі скасувати та ухвалити у справі нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволені вимог адміністративного позову.

Позивач – ВАТ «Дніпрококс», у письмових запереченнях на апеляційну скаргу посилаючись на те, що судом першої інстанції під час розгляду даної адміністративної справи було повно та всебічно досліджено усі обставини справи, зроблено висновки які відповідають фактичним обставинам справи та ухвалено рішення без порушень норм чинного матеріального та процесуального права, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, постанову суду від 15.10.2007р. у даній справі залишити без змін.

Представники відповідача у судовому засіданні підтримали доводи апеляційної скарги та просили суд апеляційну скаргу задовольнити, постанову суду від 15.10.2007р. у даній адміністративній справі скасувати та ухвалити у справі нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволені вимог адміністративного позову.

Прокурор у судовому засіданні підтримав доводи зазначені у апеляційній скарзі відповідача та просив суд апеляційну скаргу задовольнити, постанову суду від 15.10.2007р. у даній справі скасувати, ухвалити у справі нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволені вимог адміністративного позову.

Представники позивача у судовому засіданні заперечували проти доводів викладених у апеляційній скарзі, підтримали доводи викладені у письмових запереченнях позивача на апеляційну скаргу та просили суд апеляційну скаргу залишити без задоволення, постанову суду від 15.10.2007р. у даній адміністративній справі залишити без змін.

Заслухавши у судовому засіданні представників відповідача, прокурора, представників позивача, перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідачем – СДПІ по роботі з ВПП у м. Дніпропетровську  проведено виїзну планову перевірку ВАТ «Дніпрококс» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2005р. по 30.09.2006р. року, перевірка проводилась протягом з 14.11.2006р. по 25.12.2006р..

За результатами перевірки відповідачем  складено акт №2-08-02/3-05393091 від 09.01.2007р. /а.с. 10-88 том 1/.

Як вбачається з наданої суду ксерокопії вищезазначеного акту перевірки, у ході перевірки виявлено завищення позивачем загальної суми валових витрат у сумі 12483113,67 грн., у тому числі: за 2 квартал 2005р. на суму 2396491 грн., за 3 квартал 2005р. на суму 4286957,59 грн., 4 квартал 2005р. на суму 3710237,67 грн., 1 квартал 2006 року на суму 1863790,72 грн., 3 квартал 2006р. на суму 225636,10 грн., ( п. 3.2.1 акту перевірки), що призвело до заниження позивачем податку на прибуток на суму 3120778,42 грн., у тому числі: за 2 квартал 2005р. на суму 599122,59 грн., за 3 квартал 2005р. на суму 1071739,39 грн., за 4 квартал 2005р. на суму 927559,42 грн., за 1 квартал 2006р. на суму 465947,68 грн., за 3 квартал 2006р. на суму 56409,03 грн.

На підставі акту перевірки №2-08-02/3-05393091 від 09.01.2007р. відповідачем 19.01.2007р. прийнято податкове повідомлення-рішення №0000038813/0/1215, яким визначено податкове зобов’язання позивача з податку на прибуток у розмірі 5980378,33, у тому числі: основний платіж – 3120778,42 грн., штрафні (фінансові) санкції – 2859599,91 грн. / а.с. 89 том 1/.

Позивач не погодившись з прийнятим відповідачем рішенням оскаржив його у порядку ст.. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», але скарги позивача були залишені без розгляду  / а.с. 90-92,93,95-98,102-105,109,111-113,116-119,129-131 том 1/ та відповідачем за результатами розгляду скарг позивача були прийняті наступні податкові повідомлення-рішення:

- №0000038813/1/7311 від 12.03.2007р., яким визначено податкове зобов’язання позивача з податку на прибуток у розмірі 5980378,33, у тому числі: основний платіж – 3120778,42 грн., штрафні (фінансові) санкції – 2859599,91 грн. / а.с. 100 том 1/

- №0000038813/2/15731 від 22.05.2007р.,  яким визначено податкове зобов’язання позивача з податку на прибуток у розмірі 5980378,33, у тому числі: основний платіж – 3120778,42 грн., штрафні (фінансові) санкції – 2859599,91 грн. / а.с. 115 том 1/

              Під час розгляду даної справи судом встановлено, що визначення відповідачем оспорюванної суми податкового зобов’язання з податку на прибуток пов’язано з тим, що позивачем  протягом 2005-2006рр. надавались послуги з переробки давальницької сировини (вугільного концентрату та сирого бензолу) його контрагентам ВАТ «Авдеевський коксохімічний завод», ТОВ «Хімвуглепостачання», ТОВ Компанія «Технологія», ТОВ «Придніпровський фонд розвитку регіонів», ПП «Дніпрокомплект», ПП  «Екотехінформ», ТОВ «Металлпромекспорт», ПП «Щит», ТОВ «Електроснабсбит», з якими позивачем було укладено відповідні господарські договори.

            Як вбачається з наданої суду копії договору №013-04/387а від 25.10.2004р. на переробку давальницької сировини, який було укладено між ЗАТ «Дніпрококс» (далі виконавець) та ТОВ Компанія «Технологія»  (далі замовник), замовник поставляє та передає виконавцю для виконання комплексу робіт вугільний концентрат (далі сировина), виконавець переробляє отриману сировину у готову продукцію , вид, якість, якісні показники та строки поставки, якої визначено у додатках (специфікаціях) до цього договору / а.с. 132-135 том 1/.

            Відповідними додатковими угодами до вищезазначеного договору, а саме додатковою угодою №2 від 01.03.2005р. сторонами було визначено, що вартість послуг по переробці 1т. сировини  в готову продукцію з 01.03.2005р. становить 60,00 грн., ПДВ 20%-12,00 грн., а разом з НДС – 72, 00 грн. / а.с. 139 том 1 /,  а додатковою угодою №4 від 01.01.2006р. до договору    №013-04/387а від 25.10.2004р. сторонами за договором  було встановлено, що     вартість послуг по переробці 1т. сировини  в готову продукцію з 01.03.2005р. становить 75,00 грн., ПДВ 20%-15,00 грн., а разом з НДС – 90, 00 грн. / а.с. 141 том 1/ , додатковою угодою від 01.11.2006р.      до договору    №013-04/387а від 25.10.2004р. сторонами за договором  було встановлено, що     вартість послуг по переробці 1т. сировини  в готову продукцію з 01.11.2006р. становить 90,00 грн., ПДВ 20%-18,00 грн., а разом з НДС – 108, 00 грн. / а.с. 146 том 1/  .

            Крім цього під час розгляду даної адміністративної справи судом було встановлено, що позивачем  було укладено наступні договори на переробку сирого бензолу:

- договір №061-04/1/456 від 10.10.2004р.  з ТОВ Компанія «Технологія « / а.с. 1-2 том 2/;

- договір №827/03Сб/242 від 28.05.2003р. з ВАТ «Авдієвський коксохімічний завод» / а.с. 19-23 том 2/;

- договір №211 від 30.04.2004р. з ТОВ «Хімвуглепостачання» / а.с. 39-42 том 2/;

- договір №227 від 06.06.2005р. з ТОВ «Придніпровський Фонд розвитку регіону» / а.с. 51-55 том 2/;   

- договір №242 від 06.06.2005р. з ПП «Дніпрокомплект» / а.с. 60-64 том 2/;

- договір №314 від 18.08.2005р. з ПП «Екотехінформ» / а.с. 67-71 том 2/;

- договір №26/07/296 від 26.07.2005р. з ТОВ «Металпромекспорт» / а.с. 75-79 том 2/;

- договір №209 від 28.04.2006р. з ПП «Щит» / а.с. 87-91 том 2/

- договір №169 від 05.04.2006р. з ТОВ «Електроснабсбит» / а.с. 101-103 том 2/

              Відповідно до умов вищезазначених договорів  на  переробку сирого бензолу    позивач ( далі виконавець) бере на себе обов’язок з переробки отриманої від замовника (вищезазначені контрагенти позивача за договорами на переробку сирого бензолу)  сировини – бензолу БС та бензолу БС-1 у готові продукти, вартість робіт з переробки сирого бензолу визначена сторонами за вищенаведеними договорами у відповідних додаткових угодах до договорів і становить: з 01.01.2005р. (отгон до 140) – 1т. сировини – 180,00 грн. без ПДВ, з 01.06.2005р. на 1т. сировини  – 200,00 грн. без ПДВ, з 01.04.2005р. (отгон до 180) – на 1 тону сировини 225,00 грн. без ПДВ, з 01.01.2006р. на 1 т. сировини 250,00 грн.

            Крім цього з вищенаведених договорів, додаткових угод до цих договорів вбачається, що договори на переробку давальницької сировини, які були укладені позивачем протягом 2005р-2006рр., було укладено позивачем на умовах, які передбачали отримання позивачем прибутку, оскільки договірна вартість послуг з переробки давальницької сировини за цими договорами складалась з собівартості цієї послуги та 3% рівня рентабельності.

Аналізуючи укладені між позивачем та замовниками договори на переробку давальницької сировини, колегія суддів вважає, що правовідносини між сторонами за цими договорами врегульовано нормами Глави 61 ЦК України «підряд».

Відповідно до ч. 1 ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Частиною 2 цієї статті передбачено, що договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Статтею 843 ЦК України передбачено, що у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення. Якщо у договорі підряду не встановлено ціну роботи або способи її визначення, ціна встановлюється за рішенням суду на основі цін, що звичайно застосовуються за аналогічні роботи з урахуванням необхідних витрат, визначених сторонами. Ціна роботи у договорі підряду включає відшкодування витрат підрядника та плату за виконану ним роботу.

Частиною 1 ст. 844 ЦК України передбачено, що ціна у договорі підряду може бути визначена у кошторисі.

Враховуючи, що ціна робіт за вищенаведеними договорами на переробку давальницької сировини, які були укладені між позивачем та його замовниками, була визначена саме цими договорами та додатковими угодами до цих договорів, які є їх невід’ємною частиною, а ст. 843, ст. 844 ЦК України  не передбачають обов’язкового складення кошторису під час укладання договорів підряду, то колегія суддів вважає, що у даному випадку посилання відповідача на положення ст. 844 ЦК України  безпідставні.

Відповідно до п. 5.1. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу (далі— валові витрати)це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до пп. 5.2.1. п.5.2. ст.. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв’язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Пунктом 5.3. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» передбачено виключний перелік витрат  суб’єкта господарювання, які не підлягають включенню до складу валових витрат. Враховуючи зміст  п. 5.3. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», колегія суддів приходить до висновку, що ця норма права  не містить у собі будь-яких обмежень щодо включення суб’єктом господарювання до складу валових витрат пов’язаних з наданням послуг фактична вартість яких перевищує  договірну вартість цих послуг. 

Відповідно до пп. 1.20.1 п. 1.20 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»  звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін. Справедлива ринкова ціна— це ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати за відсутності будь-якого примусу, обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності— однорідних) товарів (робіт, послуг).

Статтею 6 Закону України «Про ціни та ціноутворення» передбачено, що в народному господарстві застосовуються вільні ціни і тарифи, державні фіксовані та регульовані ціни і тарифи. А стаття  7 цього ж закону  встановлює, що вільні ціни і тарифи встановлюються на всі види продукції, товарів і послуг, за винятком тих, по яких здійснюється державне регулювання цін і тарифів.

Відповідно до п. 1.32 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» господарська діяльністьце будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Відповідно до ст. 42 Господарського кодексу України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Враховуючи вищезазначені  обставини, норми чинного законодавства, та письмові докази, які стосуються запланованих позивачем обсягів робіт з переробки давальницької сировини, їх запланованої вартості та собівартості, письмові докази, які стосуються фактичних показників виконаних позивачем протягом 2004-2005рр. робіт з переробки давальницької сировини, фактичної собівартості  цих робіт, коштів отриманих від контрагентів за виконання цих робіт, колегія суддів вважає, що переробка позивачем давальницької сировини на умовах вищезазначених договорів є саме господарською діяльністю, яка була направлена саме на отримання прибутку, але в наслідок об’єктивно зумовлених причин ця діяльність (надання послуг з переробки давальницької сировини) була здійснена позивачем з перевищенням фактичної собівартості цих робіт над  ціною, яка була передбачена договорами на переробку давальницької сировини, тому посилання відповідача на те, що спірні господарські операції направлені на отримання збитку і заниження податкових зобов’язань є безпідставними.

 Як вбачається з наданої суду копії акту перевірки №2-08-02/3-05393091 від 09.01.2007р. / а.с. 10-88 том 1/ серед посадових осіб відповідача, які були направлені на проведення виїзної планової перевірки згідно направлено №675/08-02/3 від 11.12.2006р. та № 620/08-02/3 від 13.11.2006р., на проведення перевірки було направлено Суворова А.Є. – оперуповноваженого Дніпропетровського відділу податкової міліції Управління податкової міліції ДПА у Дніпропетровській області.

А відповідно до ч. 14 ст. 111 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» працівникам податкової міліції забороняється брати участь у проведенні планових та позапланових виїзних перевірок платників податків, що проводяться органами державної податкової служби, якщо такі перевірки не пов'язані з веденням оперативно-розшукових справ або розслідуванням кримінальних справ, порушених стосовно таких платників податків (посадових осіб платників податків), що знаходяться в їх провадженні. Перевірки платників податків органами податкової міліції проводяться у порядку, встановленому Законом України "Про оперативно-розшукову діяльність", Кримінально-процесуальним кодексом України, іншими законами України.

Під час розгляду даної адміністративної справи відповідачем не було надано суду жодного доказу у підтвердження знаходження в провадженні податкової міліції на момент проведення перевірки оперативно-розшукових, кримінальних справ, які б були порушені у відношенні посадових осіб позивача у даній адміністративній справі.

За таких обставин колегія суддів вважає, що відповідачем планова виїзна перевірка ВАТ «Дніпрококс» з питань дотримання вимог податкового та валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2005р. по 30.09.2006р., яка була проведена з 14.11.2006р. по 25.12.2006р. була здійснена з порушенням встановленого Законом України «Про державну податкову службу в Україні» порядку проведення планових виїзних перевірок, а тому акт перевірки №2-08-03/3-05393091 від 09.01.2007р., яку було проведено з порушеннями, не може бути підставою для прийняття оспорюваних позивачем податкових повідомлень-рішень.

Приймаючи до уваги вищезазначене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції під час розгляду даної справи об’єктивно, повно та всебічно з’ясував усі обставини, які мають суттєве значення для вирішення даної справи, застосував до правовідносин, як виникли між сторонами у даній адміністративній справі норми чинного законодавства, які регулюють саме ці правовідносини, та зробив обґрунтований висновок стосовно того, що висновок відповідача про заниження позивачем податку на прибуток додану за вищенаведеними господарськими операціями (операції з переробки давальницької сировини) суперечить чинному законодавству та визнав обґрунтовано недійсними  податкові повідомлення-рішення №0000038813/0/1215 від19.01.2007р., №0000038813/1/7311 від 12.03.2007р., №0000038813/2/15731 від22.05.2007р.,задовольнивши позовні вимоги позивача, а тому постанову суду від 15.10.2007р. у даній адміністративній справі необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу залишити без задоволення, оскільки доводи апеляційної скарги не можуть бути підставою для скасування законної постанови суду.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.196,198,202,205,207 КАС України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

              Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську  - залишити без задоволення.

             Постанову Господарського суду Дніпропетровської області від 15.10.2007р. у справі №А23/393– залишити без змін.

               Ухвала суду набирає чинності з моменту її проголошення та може бути оскаржена у місячний строк до Вищого адміністративного суду України шляхом подання касаційної скарги.

               Повний текст виготовлено - 07.04.2008р.

Головуючий:                                                                        А. О. Коршун

    Судді:                                                                                Л. П. Туркіна

                                                                                              О. А. Проценко