Ухвала суду № 17972072, 25.08.2011, Апеляційний суд Тернопільської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-ц-962/11Головуючий у 1-й інстанції Комендат Р.Т.

Категорія -27 Доповідач - Дикун С.І.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 серпня 2011 р. колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Тернопільської області в складі:

головуючого - Дикун С.І.

суддів - Гурзеля І.В., Ходоровського М.В.

при секретарі - Саланда О.М.

представника ОСОБА_1,

представника позивача ОСОБА_2,

розглянула у відкритому судовому засіданні в м.Тернополі цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Підволочиського районного суду від 11 травня 2011 року по справі за позовом ПАТ КБ “Надра” до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

В С Т А Н О В И Л А:

Рішенням Підволочиського районного суду від 11 травня 2011 року позовні вимоги задоволено. Стягнено солідарно з ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 на користь ПАТ КБ «Надра»в особі філії ПАТ КБ «Надра»Тернопільське РУ заборгованість за кредитним договором № 53/2008- МКМ від 26.03.2008 року , а саме:

- 159759 грн 66 коп основної суми кредиту;

- 20366 грн 92 коп заборгованості за відсотками;

- 193 грн 25 коп пені за несвоєчасне погашення відсотків;

- 19035 грн 12 коп пені за несвоєчасне погашення кредиту;

- 7916 грн 63 коп штрафних санкцій за порушення строків повернення кредиту та відсотків по ньому, перерахувавши вказані суми на рахунок: № 29091800002042, МФО 338705, код ЄДРПОУ 25748024, одержувач Філія ПАТ КБ «Надра»Тернопільське РУ.

Стягнуто з ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 по 566,66 грн державного мита та по 41 грн витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу з кожного в користь філії ПАТ КБ «Надра», перерахувавши вказані суми на рахунок № 36192800002008, МФО 338705, код ЄДРПОУ 25748024, одержувач філія ПАТ КБ «Надра»Тернопільське РУ.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3 просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову, посилаючись, що спірним кредитним договором було передбачено єдиний спосіб забезпечення позову застава автотранспорту. Однак банк, всупереч умовам договору, предявив вимоги до боржника та поручителів. Крім того, суд не зауважив, що дострокове витребування кредиту слід було застосувати до 15.03.2011 року - остаточного строку повернення кредиту згідно з графіком. А також, що позивач повинен був звернутися до Господарського суду Тернопільської області про стягнення заставного майна в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором.

У судовому засіданні апелянт та його представник підтримали вимоги апеляційної скарги, зіславшись на доводи, викладені у ній. Представник банку апеляційної скарги не визнав.

Колегія суддів, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, вважає, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає, виходячи із слідуючого.

Судом встановлено, що 26 березня 2008 року між позивачем ПАТ КБ «Надра»та відповідачем ОСОБА_3 було укладено кредитний договір № 53/2008 МКМ , згідно з умовами якого банк зобов`язався надати відповідачу ОСОБА_3 грошові кошти в сумі 212000 гривень для задоволення споживчих потреб (п. 1.1, п. 1.2 Договору), а відповідач зобов`язався прийняти вищевказану суму грошей та в строк до 15.03.2011 року повернути їх банку зі сплатою відсотків за користування кредитом з розрахунку 18% річних. Факт отримання кредитних коштів відповідачем ОСОБА_3 підтверджується меморіальним ордером № NL-1 від 26.03.2008 року та не заперечується самим ОСОБА_3

З метою забезпечення виконання кредитного договору, 26.03.2008 року та 20.10.2009 року між ПАТ КБ “Надра” в особі філії ПАТ КБ “Надра” та відповідно ОСОБА_4 і ОСОБА_5 було укладено окремі Договори поруки, за якими поручителі взяли на себе зобовязання перед позивачем відповідати по зобовязаннях ОСОБА_3, що виникають з умов кредитного договору, а саме, у випадку невиконання ОСОБА_3 взятих на себе зобовязань по кредитному договору, нести солідарну відповідальність перед Позивачем по поверненню суми кредиту, нарахованих відсотків за користування кредитом та штрафних санкцій.

23.03.2008 року між ВАТ КБ «Надра»та ТОВ «ММ ЛТД»в особі директора ОСОБА_4 було укладено договір застави, згідно з яким предметом застави є автомобіль марки DAF95XF, реєстраційний номер НОМЕР_1, який належить заставодавцю на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2, виданого і зареєстрованого 1ВРЕВ УДАІ УМВС України в Тернопільській області 13.03.2008 року, згоду на яку дали збори засновників ТОВ «ММ ЛТД»(протокол № 49 від 26.03.2008 року), якими є ОСОБА_4, що володіє 50% статутного фонду «ММ ЛТД»та ОСОБА_7, яка володіє 50% статутного фонду ТОВ «ММ ЛТД».

ОСОБА_3 порушив взяті на себе зобовязання, в результаті чого станом на 16.03.2011 року сумарна заборгованість за Договором складає 207762 грн. 18 коп.

16.03.2011 року за вихідними номерами № 7-46, № 7-47, № 7-48 на адресу ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 направлено претензії про погашення заборгованості за кредитним договором № 53/2008-МКМ від 26.03.2008 року; Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити відсотки.

Відповідно до ст. 554 ЦК України, у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції виходив з тих обставин, що ОСОБА_3 не виконав взятих зобовязань за умовами Договору № 53/2008-МКМ від 26.03.2008 року та не повернув суму заборгованості за кредитним договором, а тому така сума підлягає до стягнення з боржника та поручителів за договорами поруки, згідно із позовними вимогами банку.

Колегія суддів погоджується з наведеним висновком суду, як таким, що відповідає вимогам закону та обставинам справи

Посилання апелянта, що застава автотранспорту є єдиним способом забезпечення спірногокредитногодоговору, колегія суддів вважає безпідставними.Сторонами не заперечуються факти укладення договорів поруки на забезпечення спірного кредитного договору, а тому банк, як кредитор за зобовязанням, вправі вибирати реалізацію якогось одного способу забезпечення позову, чи одночасно де-кількох, які, відповідно до вимог гл.49 параграф 1 Книги пятої ЦК України є рівними по своїй правовій природі. Крім того, у самому кредитному договорі не застережено щодо заборони застосування інших способів забезпечення виконання даного зобовязання.

Не можуть бути прийняті до уваги твердження апелянта, що дострокове витребування кредиту банку слід було застосувати до 15.03.2011 року - остаточного строку повернення кредиту згідно з графіком. Як вбачається із умов спірного кредитного договору від 26.03.2008 року, строк погашення кредиту зазначений як 15.03.2011 року, а банк звернувся в суд 30.03.2011 року про стягнення заборгованості за кредитним договором № 53/2008- МКМ від 26.03.2008 року , а саме: 159759 грн 66 коп основної суми кредиту; 20366 грн 92 коп заборгованості за відсотками; 193 грн 25 коп пені за несвоєчасне погашення відсотків; 19035 грн 12 коп пені за несвоєчасне погашення кредиту;

7916 грн 63 коп штрафних санкцій за порушення строків повернення кредиту та відсотків по ньому. При цьому, суми заборгованості відповідачами не оспорюються.

Заслуговують на увагу колегії суддів посилання, що позивач повинен був звернутися до Господарського суду Тернопільської області про стягнення заставного майна автотранспорту в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором, оскільки спонукання банку щодо реалізації одного із видів забезпечення зобовязання законодавством не передбачено.

Разом з тим, колегія суддів вважає за необхідне доповнити рішення суду, зазначивши, що ОСОБА_5 та ОСОБА_4 не є солідарними боржниками один з одним, оскільки укладено два окремі договори поруки і відповідно до законодавства, норми ч.1 ст554 ЦК України, кредитор має право предявити вимогу до кожного з поручителів на підставі окремого договору, а кожен із поручителів відповідає перед кредитором разом із боржником як солідарні боржники.

Підстав для скасування рішення суду з мотивів, наведених в апеляційній скарзі, колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст.ст. 307,308; 315; 317; 319; 324; 325 ЦПК України, колегія суддів, -

Ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Підволочиського районного суду від 11 травня 2011 року залишити без змін. Доповнити рішення суду, зазначивши, що ОСОБА_5 та ОСОБА_4 не є солідарними боржниками один з одним.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подачі скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий - підпис

Судді - два підписи

З оригіналом згідно:

Суддя апеляційного суду Тернопільської області С.І. Дикун