Рішення № 17961029, 18.08.2011, Ленінський районний суд міста Севастополя

Справа № 2-288/11

Категорія 18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"18" серпня 2011 р. Ленінський районний суд м. Севастополя

в складі: головуючого судді – Гаркуші О.М.,

при секретарі – Коноплянкіної А.І.

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Севастополі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, третя особа ОСОБА_4 та Товариство з обмеженою відповідальністю «Янос-В» про визнання правочину недійсним,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулася до господарського суду з позовною заявою до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання заяв відповідачів про відзив заяв про вихід зі складу учасників ТОВ «Янос-В» недійсними. У вересні 2009р. Вищим Господарським Судом України, позивачу було вказано, що визнання заяв відповідачів про відзив заяв про вихід зі складу учасників ТОВ «Янос-В» недійсними не підлягають розгляду в господарських судах тому, що не є спором між учасниками (засновниками, акціонерами) господарських товариств, що пов’язані із створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності цього товариства (а.с.26-27), тому спір Ленінським районним судом м. Севастополя прийнятий до свого провадження 22.10.2010р.

Вимоги позову мотивовані тим, що сторони по справі у період з 27.02.2004р. по 26.05.2007р. входили до складу ТОВ «Янос-В», та мали відповідні долі у Товаристві: ОСОБА_4 – 15%; ОСОБА_1 -14,5%; ОСОБА_3 – 35,25%; ОСОБА_2 - 35,25%.

05.09.2005р. учасниками Товариства ОСОБА_3 та ОСОБА_2 були подані директору ТОВ «Янос-В» ОСОБА_5 нотаріально засвідчені заяви про вихід зі складу Товариства. 17.09.2005р. було прийнято рішення на загальних зборах учасників Товариства про надання згоди на вихід із складу учасників ТОВ «Янос-В» та викуп їх часток Товариством, про внесення змін до статутного фонду Товариства в зв’язку із вибуттям зі складу ТОВ «Янос-В» ОСОБА_3 та ОСОБА_2, про доручення учаснику товариства ОСОБА_4 здійснити державну реєстрацію змін до статуту Товариства з обмеженою відповідальністю «Янос-В» з розподілом долів між ОСОБА_4 та ОСОБА_1

У квітні 2007р. позивачу стало відомо, що 23.09.2005р. ОСОБА_3 та ОСОБА_2 подали директору ТОВ «Янос-В» заяви про відзив заяв про вихід зі складу учасників ТОВ «Янос-В», які не були засвідчені нотаріально. У травні 2007р. ОСОБА_2 та ОСОБА_3 були проведені загальні збори, на яких ОСОБА_4 та ОСОБА_1 виключили зі складу учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Янос-В». Як вказує позивач, ці дії відповідачів порушують її законні та гарантовані права державою на добровільну та необмежену участь у товариствах, мотивуючи свої вимоги, ОСОБА_1 наполягає, на визнанні заяв про відмову ОСОБА_3 та ОСОБА_2 про вихід зі складу учасників ТОВ «Янос-В» від 23.09.2005р. – недійсними, вважає заяви відповідачів про вихід зі складу учасників ТОВ «Янос-В», односторонніми правочинами, від якого учасник може відмовитись за наявності певних умов, а саме, заява про відмову від правочину повинна бути вчинена у тій самій формі що і правочин, тобто нотаріально.

Позивач та її представник, а також представник 3-ї особи ОСОБА_4 у судовому у судовому засіданні повністю підтримали позовні вимоги, просять суд задовольнити позов.

Представник відповідача та 3-ї особи ТОВ « Янос-В» у судовому засіданні позовні вимоги не визнав в повному обсязі, надав суду письмове пояснення, в якому вказав, що позивач пропустила строк позовної давності на звернення до суду з вказаним виші позовом. Вимоги про визнання недійсними заяви відповідачів про вихід зі складу учасників ТОВ «Янос-В», як одностороннього правочину, вважає не підлягають задоволенню , оскільки заяви ОСОБА_3 та ОСОБА_2 є юридичним фактами та не можуть розглядатися, як правочин у повному його понятті, просить суд відмовити у позові.

Суд, вислухавши пояснення позивача, представникі сторін, дослідивши матеріали даної цивільної справи, знаходить позов не підлягаючим задоволенню за наступними обставинами.

Судом встановлено, що 06.03.1998р. Ленінською районною державною адміністрацією у м. Севастополі під ідентифікаційнім кодом 25149172 внесено у єдиний державний реєстр юридичних осіб Товариство з обмеженою відповідальністю «Янос-В» (а.с.98), засновниками якого на 04.06.2007р. були ОСОБА_4 з розміром внеску до статного фонду 164718.00 грн.; ОСОБА_1 з розміром внеску до статного фонду 159227,40 грн.; ОСОБА_3 з розміром внеску до статного фонду 387087,30 грн; ОСОБА_2 - з розміром внеску до статного фонду 387087,30 грн. (а.с.100), станом на 26.07.2007р. засновником Товариства є ОСОБА_3 з розміром внеску до статного фонду 1098120.00 грн., а ОСОБА_1 та ОСОБА_4 виключені зі учасників Товариства (а.с.63)

Судом також встановлено, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 05.09.2005р. подали до Товариства заяви про їх вихід зі складу учасників товариства з виплатою їх долі в статутному капіталі, які були засвідчені нотаріусом (а.с.7,8).

У судовому засіданні позивач довела суду, що у квітні 2007р. їй стало відомо, що 23.09.2005р. ОСОБА_2 та ОСОБА_3 звернулися до директора ТОВ «Янос-В» з заявами у простій письмовій формі про відкликання заяв від 05.09.2005р. про самостійний вихід із товариства та виплату вартості частини майна товариства пропорційно долі в статутному фонді (а.с.11,12).

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 116 ЦК України учасники господарського товариства мають право у порядку, встановленому установчим документом товариства та законом, зокрема, вийти у встановленому порядку з товариства.

Відповідно до ст.. 148 ЦК України, учасник товариства з обмеженою відповідальністю має право вийти з товариства, повідомивши товариство про свій вихід не пізніше ніж за три місяці до виходу, якщо інший строк не встановлений статутом.

На підставі пункту 28 Постанови Пленуму Верховного Суду України №13 від 24.10.2008р. при вирішенні спорів, пов’язаних із виходом учасника з товариства, господарські суди повинні керуватися тим, що відповідно до Цивільного кодексу та Закону України «Про господарські товариства» учасник ТОВ чи ТДВ вправі у будь-який час вийти з товариства незалежно від згоди інших учасників та самого товариства. Вихід зі складу учасників товариства не пов’язується ні з рішенням зборів учасників, ні з внесенням змін до установчих документів товариства. У зв’язку з цим моментом виходу учасника з товариства є дата подачі ним заяви про вихід відповідній посадовій особі товариства або вручення заяви цим особам органами зв’язку. Положення установчих документів, які обмежують чи забороняють право на вихід учасника з товариства, є незаконними.

У разі, якщо товариство не вчиняє дії у зв’язку з поданням учасником заяви про вихід з товариства (не вирішується питання про внесення змін до установчих документів товариства, про їх державну реєстрацію), учасник товариства вправі звернутися до господарського суду з позовом про зобов’язання товариства до державної реєстрації змін в установчих документах товариства у зв’язку зі зміною у складі учасників товариства на підставі статті 7 Закону України «Про господарські товариства».

Згідно ст.. 202 ЦК України правочином є дія особи , спрямована на набуття,зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

На підставі ч.1,3 ст.214 ЦК України, особа, яка вчинила односторонній правочин, має право відмовитися від нього, якщо інше не встановлено законом. Якщо такою відмовою від правочину порушено права іншої особи, ці права підлягають захисту. Відмова від правочину вчиняється у такій самій формі, в якій було вчинено правочин.

Суд дійшов висновку, що реалізація права на вільний вихід із товариства шляхом подачі відповідної заяви учасниками не є одностороннім правочином, як наполягає позивач, а відповідно, вимоги ст. 214 ЦК України неможливо застосовувати до заяв про відмову від виходу зі складу учасників товариства.

Крім того, приймаючи до уваги , що позивач на момент звернення до суду була рішенням загальних зборів виключена зі складу учасників товариства з внесенням змін до установчих документів , це рішення не скасовано, на думку суду у позивача відсутнє суб’єктивне матеріальне право на оскарження повноважень учасників товариства, оскільки її права та інтереси подачею належних чи неналежних документів до поновлення у членах товариства не порушені .

На підставі ст.ст.148,202,203,214,215 ГК України, керуючись                               ст.ст. 10,11,60,88,179,212-215 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання правочину недійсним, – відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено до Апеляційного суду м.Севастополя, шляхом подачі апеляційної скарги в Ленінський районний суд м.Севастополя протягом десяти днів з дня проголошення рішення суду

Суддя підпис

З оригіналом згідно: Суддя Ленінського

районного суду м. Севастополя О.М.Гаркуша