Ухвала суду № 17948172, 26.10.2010, Київський районний суд м. Одеси

КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА ОДЕСИ

Справа № 1512/2-633/11

УХВАЛА

26.10.2010

Київський районний суд м. Одеси в складі:

головуючого судді Петренка В.С.

при секретарі Кадровій І.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі заяву представника товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторінг Україна»про забезпечення позову шляхом тимчасового обмеження відповідачів у праві виїзду за кордон у справі за позовом

товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторінг Україна»

до ОСОБА_2, ОСОБА_3

про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

Позивач - товариство з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторінг Україна»звернувся до Київського районного суду м. Одеси з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості в сумі 905 503, 73грн. за кредитним договором.

Ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 28.09.2010року було відкрито провадження у справі за позовною заявою товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторінг Україна»до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості, попереднє судове засідання призначено на 26.10.2010року.

Одночасно із позовною заявою позивачем було надано заяву про забезпечення позову, в якій позивач просить суд тимчасово обмежити відповідачів у праві виїзду за межі України з вилученням паспортного документа, до повного погашення боргових зобовязань за кредитним договором.

В обґрунтування наданої заяви про забезпечення позову представник позивача посилається на те, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду, а доцільність їх вжиття є підставою для захисту охоронюваних законом інтересів не тільки позивача, але і майнових інтересів громадян вкладників позивача.

Вислухавши думку представника позивача, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову, виходячи з наступного.

Як вбачається із матеріалів справи, 12.05.2008року між Закритим акціонерним товариством «ОТП Банк», правонаступником усіх прав та обовязків якого є Публічне акціонерне товариство «ОТП Банк», що підтверджується ст. 1 Статуту Банку, зареєстрованого 30.06.2009року, правонаступником якого, у подальшому, відповідно до ст. 37 ЦПК України, стало Товариство з обмеженою відповідальністю «ОТП Банк», та ОСОБА_2 був укладений кредитний договір №ML-508/018/2008, відповідно до умов якого відповідачеві було надано кредит в розмірі 96495, 95 дол. США, що підтверджується кредитною заявкою від 12.05.2008року.

12.05.2008року між Закритим акціонерним товариством «ОТП Банк»та ОСОБА_3 був укладений договір поруки №SR 508/018/2008, відповідно до якого поручитель зобовязується відповідати за повне та своєчасне виконання боржником його боргових зобовязань перед кредитором за кредитним договором, в повному обсязі таких зобовязань. Поручитель та боржник відповідають як солідарні боржники, що означає, що кредитор може звернутись з вимогою про виконання боргових зобовязань як до боржника, так і до поручителя, чи до обох одночасно.

Відповідно до ч.ч.1-3 ст.151 ЦПК України, суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити, передбачені цим кодексом, заходи забезпечення позову. У заяві про забезпечення позову повинно бути зазначено причини, у звязку з якими потрібно забезпечити позов, вид забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності, а також інші відомості, потрібні для забезпечення позову. Забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Згідно до п.1 ч.1 та ч. 3 ст. 152 ЦПК України позов забезпечується, зокрема, шляхом накладення арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві і знаходяться у нього або в інших осіб. Види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Одним із критеріїв обґрунтованості заяви є наявність причинного зв'язку між конкретним видом забезпечення позову, про який йдеться у відповідній заяві, та наслідком у формі потенційної загрози виконанню рішення суду.

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ «ОТП Факторинг Україна»заявив до відповідачів майнові вимоги, тобто, просить стягнути з них борг. Заходи забезпечення позову повинні відповідати заявленим вимогам, тобто, ст. 152 ЦПК України, де передбачено, що такі вимоги забезпечуються накладенням арешту на майно, чи грошові кошти відповідача.

Суд вважає, що задоволення вимог заяви про забезпечення позову щодо тимчасового обмеження відповідачів у праві виїзду за межі України з вилученням паспортного документа призведе до порушення судом норм ст. 33 Конституції України, згідно якої кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом. Громадянин України не може бути позбавлений права в будь якій час повернутися в Україну.

Відповідно до п.п.2, 8 ч.1 ст. 6 Закону України «Про порядок виїзду з України і виїзду в Україну громадян України», громадянинові України може бути тимчасово відмовлено у видачі паспорта у випадках, якщо діють неврегульовані аліментні, договірні чи інші невиконані зобов'язання - до виконання зобов'язань, або розв'язання спору за погодженням сторін у передбачених законом випадках, або забезпечення зобов'язань заставою, якщо інше не передбачено міжнародним договором України та якщо щодо нього подано цивільний позов до суду - до закінчення провадження у справі. Громадянинові України, який має паспорт, може бути тимчасово відмовлено у виїзді за кордон у випадках, передбачених пунктами 1-9 частини першої цієї статті.

Аналіз змісту зазначеної норми закону свідчить, що обмеження у праві виїзду за кордон є мірою адміністративно-правового впливу на громадян України, які мають невиконані зобовязання на її території та не може кваліфікуватися як вид забезпечення позову, що вживається судом для забезпечення реального виконання майбутнього рішення суду.

В сенсі ст. 2 Протоколу №4 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який гарантує деякі права і свободи, не передбачені в Конвенції та у Першому протоколі до неї, яка є частиною національного законодавства, та ст. 33 Конституції України, кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Аналогічні по суті правові позиції викладені в ухвалах апеляційного суду Одеської області у справах №22ц-1851/2007 р., №22ц-1644/10, № 22 ц 5827 2009, № 22ц 5785 / 09, № 22ц- 2403/2010 та інших.

Крім того, позивач не зазначив в заяві мотивів, із яких дійшов до висновку про обґрунтованість припущення про те, що невжиття заходів забезпечення позову майнового характеру шляхом тимчасового обмеження права виїзду відповідачів за кордон може в майбутньому утруднити чи зробити неможливим виконання судового рішення.

Пленум Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову»№ 9 від 22 грудня 2006 року у п.4 розяснив, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; зясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

При встановленні зазначеної відповідності слід врахувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у звязку із застосуванням відповідних заходів.

Враховуючи ці розяснення Пленуму Верховного Суду України, при розгляді заяви позивача про вжиття заходів забезпечення позову щодо тимчасового обмеження відповідачів у праві виїзду за межі України, суд не має можливості пересвідчився, що існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, а також не може зясувати дані про осіб відповідачів, у тому числі рід їх діяльності, який може бути пов'язаний із необхідністю виїзду за кордон.

Керуючись ст.ст. 151 - 153 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви представника товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторінг Україна»про забезпечення позову шляхом тимчасового обмеження відповідачів у праві виїзду за кордон, відмовити.

Ухвала може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги до апеляційного суду Одеської області через Київський районний суд м. Одеси протягом пяти днів з дня її проголошення. У разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом пяти днів з дня отримання копії ухвали.

Суддя:В. С. Петренко