Рішення № 1794393, 07.07.2008, Господарський суд Чернігівської області

07.07.08

Україна

Господарський суд Чернігівської області

м.Чернігів,пр.Миру,20 Тел.77-99-18

Іменем України

Р І Ш Е Н Н Я

03 липня 2008р. справа №14/121

За позовом: Акціонерного комерційного інноваційного банку „УкрСиббанк”, поштова адреса: вул. Іллінська,8, м. Київ, 04116, (пр.Московський,60, м. Харків, 61005)

До відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю „Інформ-Інжиніринг-Нафтопродукт”, вул. Незалежності, 63-а, м. Бобровиця (м. Бобровиця, вул. Червонопартизанська, 79)

Про стягнення 3 549 735грн. 14коп.

Суддя Книш Н.Ю.

ПРЕДСТАВНИКИ СТОРІН

Від позивача: Бічуков А.В. провідний юрисконсульт довіреність №146 від 11.01.08р..

Від відповідача: не з’явився

СУТЬ СПОРУ:

Позивачем подано позов про стягнення з відповідача кредитної заборгованості в сумі 2174312,33грн. згідно кредитного договору №06-07/05.3 від 18.07.05р., 790 337,99грн. заборгованості по процентам, 108 479,54грн. пені за прострочення сплати процентів, 381158,38грн. пені за прострочення сплати заборгованості по кредиту, 3 231,00грн. комісії за невикористаний ліміт.

Представник позивача в судовому засіданні 24.06.08р. надав заяву про уточнення позовних вимог №22-05/7826 від 20.06.08р., в якій просив стягнути з відповідача 2174312,33грн. кредитної заборгованості, 831529,11грн. заборгованості по процентам, яка нарахована з 31.07.06р. по 31.05.08р., 119393,88грн. пені за прострочення сплати процентів, яка нарахована з 19.05.07р. по 23.06.08р., 421268,82грн. пені за прострочення сплати заборгованості по кредиту, яка нарахована з 19.05.07р. по 23.06.08р., 3221грн. комісії за невикористаний ліміт, яка нарахована за період з 20.07.06р. по 17.02.07р. Вказана заява розглянута судом та розцінена, як збільшення позивачем розміру позовних вимог в частині стягнення заборгованості по процентам на суму 41191,12грн., в частині стягнення пені за прострочення сплати процентів на суму 10914,34грн., в частині стягнення пені за прострочення сплати заборгованості по кредиту на суму 40110,44грн. У відповідності до ухвали від 24.06.08р. судом прийнято збільшення позивачем розміру позовних вимог.

Представник позивача в судовому засіданні 24.06.08р. надав заяву, в якій зазначив поштову адресу позивача м. Київ, вул.Іллінська,8, та повідомив про допущену арифметичну помилку при визначенні загальної суми заявленої до стягнення, яка становить 3549735грн.14коп. Вказана заява прийнята та розглянута судом.

Згідно поданої позивачем довідки Головного міжрегіонального управління статистики у м. Києві №21-10/3160 від 06.06.08р. Товариство з обмеженою відповідальністю „Інформ-Інжиніринг-Нафтопрордукт” зареєстровано в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України за адресою м. Бобровиця, вул.Червонопартизанська,79.

Представник позивача в судовому засіданні надав пояснення №27-05/8107 від 07.07.08р., в якому зазначив, що період нарахування процентів за кредит починається з 18.07.05р. та закінчується 31.05.08р., і заборгованість відповідача по процентам за кредитом складає 83529,11грн., що період нарахування пені за прострочений кредит починається з 19.05.07р. і закінчується 23.06.08р. і заборгованість по пені за прострочений кредит складає 421268,82грн., що період нарахування пені за прострочені проценти по кредиту починається з 19.05.07р. і закінчується 23.06.08р. і заборгованість по пені за прострочені проценти по кредиту складає 119393,88грн., що період нарахування комісії в сумі 3231грн. з 20.07.06р. по 01.02.07р., що загальна заборгованість відповідача за кредитним договором складає 3549735,14грн. У поясненні позивач зазначив, що рішенням господарського суду Чернігівської області №8/63 від 27.02.07р. позовні вимоги АКІБ „УкрСиббанк” до Товариства з обмеженою відповідальністю „Інформ-Інжиніринг-Нафтопродукт” про звернення стягнення за рахунок предмета іпотеки були задоволені, що це рішення з іншого предмета та з інших підстав.

Відповідач відзив на позов не надав, повноважного представника в судове засідання не направив. Заяв та клопотань від відповідача до суду не надходило. Відповідач не використав наданого законом права на подання відзиву на позов та участь своїх представників у судовому засіданні. Суд вважає, що дана обставина не перешкоджає розгляду справи, оскільки відповідач у справі належним чином повідомлений про час і місце її розгляду судом, оскільки ухвали про порушення провадження у справі та про відкладення розгляду справи надіслано відповідачу за поштовою адресою зазначеною у позовній заяві, та за адресою державної реєстрації, що підтверджується матеріалами справи, повідомленнями про вручення поштового відправлення.

Рішення приймається за наявними у справі матеріалами на підставі ст.75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, вислухавши пояснення повноважного представника позивача, дослідивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд встановив:

Згідно ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення про позику, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

18 липня 2005р. між позивачем та відповідачем укладений кредитний договір №06-07/05.3, відповідно до умов якого позивач зобов’язувався надати відповідачу, а відповідач зобов’язувався прийняти, належним чином використовувати та повернути банку кредит у формі поновлювальної кредитної лінії в національній валюті в сумі ліміту кредитної лінії що дорівнює 2500000грн. у порядку і на умовах, зазначених у договорі.

Як вбачається з умов договору, позивач зобов’язався здійснювати надання кредиту у термін з 18 липня 2005 року, а відповідач зобов’язався у будь-якому випадку повернути кредит у повному обсязі в термін згідно з графіком погашення заборгованості, згідно Додатку №1 до даного кредитного договору, та сплатити за використання кредитних коштів у межах встановленого терміну кредитування процентну ставку в розмірі 17% річних та за користування кредитними коштами понад встановлений термін –в розмірі 22% річних (п.п.1.2.1, 1.2.2., 1.3.1 договору).

У розділі 2 кредитного договору сторони передбачили, що у забезпечення зобов’язань позичальника за даним договором банком приймається: - цілісний майновий комплекс (нежитлова будівля, склад для прийому, зберігання та відпуску продукції із установкою компаундіровання бензину) загальною площею 357,1кв.м., що знаходиться за адресою Чернігівська обл., Бобровицький р-н, м. Бобровиця, вул.Червонопартизанська,буд.79, згідно договору іпотеки №06-07/05.3 Н від 18.07.05р.; - майнові права на депозитний вклад Мелещука О.Ф. в сумі 500000,00грн. строком на 1 рік, розміщений в АКІБ „УкрСиббанк”, згідно договору застави майнових прав №06-07/05.3 іт, що буде підписаний пізніше 19.07.05р.

Відповідно до ч.1 ст.1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем) у строк та порядку, що встановлені договором. Позика вважається повернутою в момент зарахування грошової суми, що позичалася, на банківський рахунок позикодавця (ч.3 ст.1049 вказаного кодексу).

Як вбачається із графіку погашення кредитної заборгованості по кредитному договору №06-07/05.3 від 18.07.05р., що є додатком №1 до кредитного договору, відповідач зобов’язувався 18.07.06р. та остаточно 18.07.07р. повернути отриману суму кредиту в повному обсязі.

Рішенням господарського суду Чернігівської області від 27.02.07р. по справі №8/63 за позовом Акціонерного комерційного інноваційного банку „УкрСиббанк” до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю „Інформ-Інжиніринг-Нафтопродукт” про стягнення 2410277грн.42коп. за рахунок предмета іпотеки, встановлено факт надання позивачем відповідачу кредитних траншів на суму 2500000,00грн. згідно договору №06-07/05.3 від 18 липня 2005р., факт неналежного виконання відповідачем зобов’язань по кредитному договору щодо сплати кредиту та відсотків, та часткове виконання відповідачем зобов’язання по поверненню кредитних коштів та сплаті відсотків.

Так, вказаним рішенням встановлено, що 20 липня 2006 року на підставі розпорядження на погашення боргу згідно з кредитним договором №06-07/05.3 від 18.07.05р. (без ініціативи клієнта) у власність АКІБ „УкрСиббанк” прийняті майнові права, що походять з Договору №270742533613215 по депозиту „Вклад з щомісячною виплатою відсотків” в національній валюті від 18.07.05р., укладеного між АКІБ „УкрСиббанк” та вкладником –Мелещук Олегом Федоровичем, які полягають у праві грошової вимоги вкладника в сумі 500345грн.21коп., з яких: сума депозиту –500000грн., сума нарахованих відсотків по депозитному вкладу –345грн.21коп. Відповідно до п.4 розпорядження за рахунок вказаних коштів здійснено погашення частини заборгованості відповідача за кредитним договором в порядку, відповідно до п.1.6. договору, в т.ч. –суми прострочених процентів в розмірі 174657грн.54коп. та частини строкової суми основного боргу в розмірі 325687грн.67коп. У зв’язку з чим розмір непогашеної відповідачем заборгованості по кредиту зменшився 20.07.06р. до 2174312грн.33коп.

Слід зазначити, що на момент прийняття рішення у справі №14/121 розмір заборгованості відповідача по кредиту не змінився.

Рішенням господарського суду Чернігівської області від 27.02.07р. по справі №8/63 стягнуто з відповідача на користь позивача 2174312грн.33коп. основного боргу по кредиту, 220611грн.20коп. боргу по процентах, нарахованих за період з 01.07.06р. по 31.01.07р., 12896грн.51коп. пені за прострочення сплати процентів за період з 06.02.06р. по 29.12.06р. та 2927грн.62коп. комісії за недоліміт по кредиту, нарахованої за період з 20.07.06р. 31.01.07р., звернувши стягнення на цілісний майновий комплекс: нежитлову будівлю, склад для прийому, зберігання та випуску продукції із установкою компаундіровання бензину, загальною площею 357,10кв.м. (з наведенням переліку об’єктів нерухомості), що є предметом іпотеки на підставі договору іпотеки № 06-07/05.3 Н (нежитлові приміщення) від 18.07.05р., укладеного між ТОВ “Інформ-Інжиніринг-Нафтопродукт” та АКІБ “УкрСиббанк”, посвідченого 18.07.05р. приватним нотаріусом Бобровицького районного нотаріального округу та зареєстрованого в реєстрі за №2026, шляхом надання Акціонерному комерційному інноваційному банку “УкрСиббанк” права продажу предмета іпотеки будь-якій особі-покупцеві.

Таким чином, відповідно до ст.35 Господарського процесуального кодексу України, факти, встановлені рішенням господарського суду під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Відповідно до ст.15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Способи захисту цивільних прав та інтересів наведені в ч.2. ст.16 Цивільного кодексу України, в якій також встановлено, що суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Сторони у п.9.1 кредитного договору від 18.07.05р. передбачили, що у випадку невиконання чи неналежного виконання позичальником своїх зобов’язань за цим договором, відшкодування заборгованості перед банком за цим договором проводиться шляхом стягнення з поручителя (гаранта) чи шляхом стягнення на заставне майно, що є забезпеченням за даним договором та/або активи (кошти і майно) позичальника на вибір банку.

Як свідчить рішення господарського суду Чернігівської області від 27.02.07р. по справі №8/63, позивач самостійно здійснив вибір способу захисту своїх цивільних прав, який передбачений Законом України “Про іпотеку”, а саме звернувши стягнення на цілісний майновий комплекс шляхом отримання права продажу предмета іпотеки будь-якій особі-покупцеві.

Згідно ст.7 Закону України “Про іпотеку” за рахунок предмету іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов’язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи оплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов’язання.

Враховуючи остаточні позовні вимоги позивач просить стягнути з відповідача за рахунок грошових коштів 2174312,33грн. кредитної заборгованості, 831529,11грн. заборгованості по процентам, яка нарахована з липня 2005р. по травень 2008р., 119393,88грн. пені за прострочення сплати процентів, яка нарахована з 19.05.07р. по 23.06.08р., 421268,82грн. пені за прострочення сплати заборгованості по кредиту, яка нарахована з 19.05.07р. по 23.06.08р., 3221грн. комісії за невикористаний ліміт, яка нарахована за період з 20.07.06р. по 01.02.07р.

Оскільки, позивач вже скористався одним із способів захисту своїх прав та інтересів, а саме звернувши стягнення на цілісний майновий комплекс шляхом отримання права продажу предмета іпотеки будь-якій особі-покупцеві, суд доходить висновку про неправомірність позовних вимог позивача в частині стягнення з відповідача за рахунок грошових коштів 2174312грн.33коп. основного боргу по кредиту, 220611грн.20коп. боргу по процентах, нарахованих за період з 01.07.06р. по 31.01.07р., 2927грн.62коп. комісії за недоліміт по кредиту, нарахованої за період з 20.07.06р. 31.01.07р., а тому вимоги позивача в цій частині задоволенню не підлягають.

Згідно ч.1 ст.1048 Цивільного кодексу України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором.

Відповідно до п.1.3.1. договору за використання кредитних коштів у межах установленого терміну кредитування процентна ставка встановлюється в розмірі 17% річних. При цьому, за користування кредитними коштами понад встановлений термін процентна ставка встановлюється в розмірі 22% річних. Проценти відповідно до п.1.3.2. договору нараховуються на суму кредитних коштів, фактично наданих банком позичальнику згідно умов даного договору, за період з моменту фактичного надання коштів до повернення останнім коштів у власність банку.

Відповідно до п.1.3.3. договору нарахування процентів здійснюється щомісяця, в останній робочий день поточного місяця. Період нарахування процентів починається з дня фактичного надання кредитних коштів в перший період, а в наступному –з першого календарного дня поточного місяця, і закінчується останнім календарним днем поточного місяця. Проценти нараховуються методом „факт/факт”, відповідно до Постанови Правління НБУ від 18.06.03р. №255. При цьому проценти нараховуються на суму кредитних коштів, що фактично надані банком позичальнику і які не повернуті останнім відповідно до умов даного договору. Для розрахунку процентів день надання та день погашення кредиту вважається одним днем.

Строк сплати процентів відповідно до п.1.3.4. з 01 по 05 число (включно) кожного місяця, наступного за тим, за який були нараховані проценти. При цьому остаточне погашення процентів повинно бути зроблено не пізніше дати остаточного повного повернення кредиту.

Позивач просить стягнути з відповідача 831529,11грн. заборгованості по процентам за період з липня 2005р. по травень 2008р.

Дослідивши наведений позивачем розрахунок заборгованості по процентам за період з 18.07.05р. по 31.05.08р. суд доходить висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню в сумі 610917,90грн. за період з 01.02.07р. по 31.05.08р.

Відповідно до п.1.3.7. договору позичальник сплачує банку комісію за управління кредитною лінією (за невикористаний ліміт) в розмірі 1,7 процентів річних. Нарахування комісії здійснюється в національній валюті на день нарахування комісії методом „факт/факт” щомісяця, в останній робочий день поточного місяця. При цьому комісія нараховується на суму невикористаного ліміту кредитної лінії (під сумою невикористаного ліміту сторони розуміють суму, що розраховується як різниця між сумою ліміту кредитної лінії, зазначеної в п.1.1. договору і сумою кредиту, що використовується позичальником) пропорційно кількості днів, протягом дії даного договору. Строк сплати комісії – не пізніше 05 числа кожного місяця, наступного за тим, за який була нарахована комісія. При цьому остаточне погашення комісії за управління кредитною лінією (за невикористаний ліміт) повинно бути здійснене не пізніше дати остаточного повного повернення кредиту.

Позивач просить стягнути з відповідача 3231,00грн. комісії за невикористаний ліміт за період з 20.07.06р. по 01.02.07р.

Матеріалами справи підтверджується факт невикористання відповідачем ліміту кредитної лінії з 20.07.06р. у розмірі 325687грн.67коп.

Поданий позивачем розрахунок суми нарахованої комісії за недоліміт по кредитному договору за період з 20.07.06р. по 17.02.07р. свідчить про нарахування відповідачу суми комісії - 3231,00грн., приймаючи до уваги, що за рішенням господарського суду від 27.02.07р. у справі №8/63 було стягнуто з відповідача на користь позивача 2927грн.62коп. комісії за недоліміт по кредиту, нарахованої за період з 20.07.06р. по 31.01.07р., а за період з 01.02.07р. по 17.02.07р. сума комісії за невикористаний ліміт становить 257,87грн., суд доходить висновку, що позовні вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню, а саме в сумі 257,87грн. за період з 01.02.07р. по 17.02.07р. В решті позову відмовити.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання договору не допускається.

На підставі п.7.1. договору за порушення термінів повернення кредиту та/або процентів за кредит та/або комісій позичальник сплачує банку додатково до встановленої процентної ставки за кредит пеню з розрахунку подвійної облікової ставки НБУ від суми зазначеної заборгованості, розрахованої за кожен день прострочення платежу, включаючи день сплати заборгованості.

Відповідно до ст.216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Штрафними санкціями у розумінні ст.230 Господарського кодексу України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Частинами 4 та 6 ст. 231 Господарського кодексу України встановлено, що штрафні санкції за порушення зобов’язання застосовуються у розмірі передбаченому сторонами у договорі. Також, частиною 6 ст. 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

Позивач просить стягнути з відповідача 421268,82грн. пені за прострочення сплати заборгованості по кредиту за період з 19.05.07р. по 23.06.08р. та 119393,88грн. пені за прострочення сплати процентів за період з 19.05.07р. по 23.06.08р.

Оскільки, умовами кредитного договору передбачено тільки порядок нарахування пені –за кожний день прострочки, включаючи день сплати заборгованості, та відсутнє застереження щодо незастосування приписів ч.6 ст.232 Господарського кодексу України при нарахуванні пені, суд доходить висновку, що позивачем під час визначення розміру простроченого зобов’язання по сплаті процентів по кредиту не враховано, що на момент нарахування пені станом на 19.05.07р. на суму прострочених процентів з 01.07.06р. по 31.10.06р. вже сплинуло шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано, а тому позивачем неправомірно включено до розміру заборгованості суми нарахованих процентів за період з 01.07.06р. по 31.10.06р. Крім того, позивачем проведено нарахування пені за прострочені проценти та за прострочений кредит після спливу шести місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

Враховуючи вищевикладене, дослідивши поданий позивачем розрахунок пені, суд доходить висновку, що позовні вимоги в частині стягнення пені за прострочення сплати заборгованості по кредиту підлягаю частковому задоволенню в сумі 163568,92грн. за період з 19.05.2007р. по 19.01.2008р. Позовні вимоги в частині стягнення пені за прострочення сплати процентів по кредиту підлягають частковому задоволенню в сумі 46197,01грн. за період з 19.05.07р. по 23.06.08р. В решті стягнення пені відмовити у зв’язку з безпідставністю нарахування.

Згідно ст.33 Господарського процесуального кодексу України відповідач на день розгляду справи не надав суду доказів повернення кредиту та сплати відсотків позивачу.

Оскільки, відповідач в порушення вимог чинного законодавства та умов кредитного договору взяті на себе зобов’язання не виконав, заборгованість по кредиту та відсотки за користування кредитом своєчасно не сплатив і вимоги позивача не оспорив, господарський суд, доходить висновку, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими і підлягають задоволенню в частині стягнення заборгованості по процентам в сумі 610917,90грн. за період з 01.02.07р. по 31.08.08р., в частині стягнення комісії за невикористаний ліміт по кредиту в сумі 257,87грн. за період з 01.02.07р. по 17.02.07р., в частині стягнення пені за прострочення сплати заборгованості по кредиту в сумі 163568,92грн за період з 19.05.07р. по 19.01.08р., в частині стягнення пені за прострочення сплати процентів по кредиту в сумі 46197,01грн. за період з 19.05.07р. по 23.06.08р. В решті позову відмовити.

Враховуючи, що спір виник з вини відповідача та відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України з відповідача підлягає стягненню на користь позивача витрати по сплаті держмита в сумі 8209,42грн. та 27,29грн. витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись ст. ст. 15, 16, 525, 526, 1048, 1049, 1054 Цивільного кодексу України, ст.193, 230, 231, 232 Господарського кодексу України, ст.22, 33, 34, 35, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Інформ-Інжиніринг-Нафтопродукт” (м. Бобровиця, вул.Незалежності, 63-а, адреса реєстрації: м. Бобровиця, вул.Червонопартизанська,79, пот/рах № 26001012494000 в АКІБ „УкрСиббанк” МФО 351005, код 31374895) на користь Акціонерного комерційного інноваційного банку „УкрСиббанк”, (пр.Московський,60, м. Харків, кор/рах. № 32009100100 в УНБУ в Харківській області МФО 351005 код 09807750) 610917грн. 90коп. заборгованості по процентам, 257грн. 87коп. комісії за невикористаний ліміт по кредиту, 46197грн. 01коп. пені за прострочення сплати процентів, 163568грн. 92коп. пені за прострочення сплати заборгованості по кредиту, 8209грн. 42коп. державного мита та 27грн. 29коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

3. В решті позову відмовити.

Суддя Н.Ю.Книш

Рішення підписано 07.07.08р.

Суддя Н.Ю.Книш