Постанова № 1794304, 08.07.2008, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.07.2008 № 11/57

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Смірнової Л.Г.

суддів: Алданової С.О.

Коротун О.М.

при секретарі: Царук І.О.

За участю представників:

від позивача: Дехтяренко С.В., дов. б/н від 23.11.2007

від відповідача 1: Драч В.А., дов. №1 від 08.01.2008

від відповідача 2: не з’явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "МВА"

на рішення Господарського суду м.Києва від 09.04.2008

у справі № 11/57 (Євсіков О.О.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Консент"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "МВА"

Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Дімір"

третя особа відповідача

третя особа позивача

про розірвання договору від 31.01.07 № П-2 про перевід боргу

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю „Консент” (далі-позивач) звернулося до господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю „Фірма „МВА” (далі-відповідач 1) та Товариства з обмеженою відповідальністю „Компанія Дімір” (далі-відповідач 2) про розірвання договору про перевід боргу №П-2, укладеного між сторонами 31.01.2007.

Рішенням господарського суду міста Києва від 09.04.2008 у справі №11/57 позовні вимоги задоволено в повному обсязі: стягнуто з відповідача 2 на користь позивача 85,00грн. державного мита та 118,00грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач 1 звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду міста Києва від 09.04.2008 скасувати, прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог повністю.

В обґрунтування апеляційної скарги відповідач 1 посилається на те, що місцевим господарським судом неповно з’ясовано фактичні обставини справи та дійсні права і обов’язки сторін, неправильно застосовані норми матеріального права, що є підставою для скасування оскаржуваного рішення. Зокрема скаржник наполягає на порушенні вимог статті 193 Господарського кодексу України (далі-ГК України) та неврахуванні судом вимог статті 522 Цивільного кодексу України (далі-ЦК України).

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 15.05.2008 апеляційну скаргу було прийнято до розгляду, судове засідання призначено на 24.06.2008.

В порядку приписів статті 77 Господарського процесуального кодексу України (далі-ГПК України), ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 24.06.2008 розгляд апеляційної скарги було відкладено на 08.07.2008.

У судове засідання 08.07.2008 з’явилися представники позивача та відповідача 1, представник відповідача 2 у судове засідання не з’явився, письмово та нормативно обгрунтовані пояснення щодо обставин, зазначених в апеляційній скарзі, не надав.

Представник відповідача 1 повністю підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі.

Через загальний відділ діловодства суду надійшло клопотання позивача про зупинення апеляційного провадження у даній справі до прийняття рішення у справі №43/138-49/71-б, яка розглядається господарським судом міста Києва.

Ознайомившись з вищезазначеним клопотанням та заслухавши пояснення представника відповідача 1 судова колегія дійшла висновку про необхідність відмови у задоволенні клопотання позивача, оскільки суду не надано доказів неможливості розгляду даної справи до вирішення господарським судом міста Києва справи №43/138-49/71-б.

У судовому засіданні 08.07.2008 представник позивача проти апеляційної скарги заперечив, посилаючись на законність та обгрунтованість рішення суду першої інстанції у даній справі та просив залишити його без змін, а апеляційну скаргу – без задоволення.

Враховуючи те, що матеріали справи містять докази повідомлення всіх учасників судового процесу про час та місце судового засідання щодо розгляду апеляційних скарг, а також те, що явка представників сторін у засіданні апеляційної інстанції не визнана обов’язковою, колегія вважає можливим здійснити перевірку рішення господарського суду міста Києва за наявними у справі матеріалами без представника відповідача 2.

Статтею 101 ГПК України встановлено, що в процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі та додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги (подання) і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Дослідивши доводи апеляційної скарги, наявні матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, колегія суддів встановила наступне:

Між позивачем (новий боржник), відповідачем 1 (кредитор) та відповідачем 2 (первісний боржник) 31.10.2007 було укладено договір про перевід боргу №П-2 (далі-Договір).

Відповідно до пункту 1 Договору відповідач 2 переводить на нового боржника - позивача борг в розмірі 8528,64грн., який виник в результаті поставки будівельних матеріалів на Торгівельний комплекс „Нове місто”, що знаходиться за адресою: Одеська обл., Овідіопольський район, смт. Авангард, вул. Базова 17.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, факт отримання відповідачем 2 від відповідача 1 матеріальних цінностей підтверджується довіреністю відповідача 2 від 07.09.2007 на отримання матеріальних цінностей від відповідача 1, яка видана на ім'я Долматова Г.Г. та видатковою накладною №3352 від 17.09.2007.

Відповідно до пункту 2 Договору відповідач 2 протягом 3-х банківських днів з моменту укладення Договору зобов’язувався перерахувати на рахунок позивача суму, що повністю відповідає сумі боргу в пункті 1 договору, тобто 8528,64 грн.

Посилаючись на порушення відповідачем 2 своїх зобов’язань щодо перерахування коштів позивачеві, останній звернувся до суду з позовом про розірвання Договору, зазначивши при цьому, що розірвання Договору не порушує права відповідача 1, який матиме право вимоги у тій самій сумі до відповідача 2.

Оскаржуваним рішенням, позовні вимоги було задоволено у повному обсязі, при цьому судом першої інстанції зроблено висновок, що несплата відповідачем 2 на користь позивача суми боргу відповідно до пункту 2 Договору, є порушенням відповідачем 2 необхідної умови, а тому відповідно до частини шостої статті 193 ГК України зобов’язана сторона, в даному випадку позивач, має право відмовитися від виконання зобов’язання у разі неналежного виконання другою стороною обов’язків, що є необхідною умовою виконання.

Проте, судова колегія не погоджується з висновком суду першої інстанції та вважає, що рішення у даній справі підлягає скасуванню, виходячи з наступного.

Відповідно до приписів частини першої, пункту першого частини другої статті 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частинами першою, третьою, п’ятою статті 626 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.

Відповідно до вимог статті 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно зі статтею 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до приписів статті 520 ЦК України боржник у зобов'язанні може бути замінений іншою особою (переведення боргу) лише за згодою кредитора.

Відповідно до статті 522 ЦК України новий боржник у зобов'язанні має право висунути проти вимоги кредитора всі заперечення, що грунтуються на відносинах між кредитором і первісним боржником.

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічна норма закріплена і статтею 193 ГК України, яка регламентує, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Порушенням зобов'язання, згідно статті 610 ЦК України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Як вбачається з матеріалів та не заперечується сторонами, відповідач 2 не перерахував позивачеві грошові кошти в сумі 8528,64грн., а тому судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідачем 2 порушено зобов'язання за Договором перед позивачем та вимоги статей 526 ЦК України, 193 ГК України, відповідно яких зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексу, інших актів законодавства тощо.

Проте, зі змісту Договору про переведення боргу, укладено між сторонами, вбачається, що в результаті укладення зазначеного Договору між сторонами виникли правовідносини щодо переведення боргу відповідача 2 перед відповідачем 1 на позивача та правовідносини щодо перерахування відповідачем 2 позивачеві суми у розмірі 8528,64грн. (пункт 2 Договору). В результаті укладення сторонами Договору, відповідач 2 вибув із правовідносин щодо погашення заборгованості за поставлені відповідачем 1 будівельні матеріали відповідачу 2, а його місце зайняв позивач. При цьому, зобов’язання позивача перед відповідачем 1, умовами Договору про переведення боргу, не було поставлено у залежність від виконання відповідачем 2 зобов’язань перед позивачем щодо перерахування коштів в сумі 8528,64грн., передбачених пунктом 2 Договору, а тому судова колегія не погоджується з висновком суду першої інстанції, що невиконання відповідачем 2 свого зобов’язання перед позивачем є необхідною умовою виконання Договору про переведення боргу та відповідно до частини шостою статті 193 ГК України є підставою для відмови позивача від виконання зобов’язання перед відповідачем 1.

Крім того, судова колегія вважає за необхідне зазначити, що відповідно до приписів статті 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору.

Одностороння відмова від зобов’язання – це припинення чинності зобов’язання за ініціативою однієї із сторін. За загальним правилом учасники зобов’язальних відносин не можуть відмовитися від зобов’язання чи змінити його умови в односторонньому порядку (стаття 525 ЦК України). Але сторонам надається право встановити таку можливість у договорі. Проте, умовами спірного Договору, не передбачено можливості відмови від зобов’язання в односторонньому порядку, а пунктом Договору передбачено, що одностороннє розірвання Договору недопустимо.

Частиною другою статті 651 ЦК України передбачено, що договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Проте, статтею 188 ГК України передбачено порядок розірвання господарських договорів, згідно якого розірвання господарських договорів допускається лише за згодою, сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Сторона договору, яка вважає за необхідне розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором.

Сторона договору, яка одержала пропозицію про розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду.

У разі якщо сторони не досягли згоди щодо розірвання договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Згідно вимог статті 1 ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб’єкта підприємницької діяльності (далі-підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Згідно приписів статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Це стосується і позивача який повинен був довести факт звернення до відповідачів з пропозицією щодо розірвання Договору в порядку передбаченому статтею 188 ГК України та порушення відповідачами його прав, у зв’язку з відмовою від розірвання Договору. Проте, таких доказів позивачем суду не надано.

Таким чином, оскільки право на звернення до суду з позовом має певне коло суб’єктів при цьому, це звернення здійснюється з метою захисту своїх порушених прав та охоронюваних законом інтересів, а позивачем не надано суду доказів порушення відповідачами прав та охоронюваних законом інтересів позивача у спірних правовідносинах, судова колегія дійшла висновку про необгрунтоавність позовних вимог про розірвання Договору.

При цьому слід зазначити, що позивач не позбавлений права звернутися до суду за захистом своїх прав у зв’язку з порушенням відповідачем 2 зобов’язань перед позивачем щодо перерахування коштів у сумі 8528,64грн., передбачених пунктом 2 Договору.

Враховуючи вищезазначене, колегія суддів вважає, що рішення господарського суду міста Києва від 09.04.2008 у справі №11/57 прийнято з порушенням норм чинного законодавства, а тому відповідно до вимог статті 104 ГПК підлягає скасуванню.

Керуючись ст.ст. 99, 101-106, Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд –

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Фірма „МВА” на рішення господарського суду міста Києва від 09.04.2008 у справі №11/57 задовольнити.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 09.04.2008 у справі №11/57 скасувати повністю.

3. Прийняти нове рішення. У задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „КОНСЕНТ” (04050, м. Київ, вул. Дегтярівська, 8-а, код ЄДРПОУ 32493973; п/р 26003110926980 в ВАТ КБ „Кредит-Дніпро”, МФО 305749, а у випадку відсутності коштів, з будь-якого рахунку виявленого державним виконавцем в процесі виконання судового рішення) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Фірма „МВА” (65020, м.Одеса, вул.Спирідонівська, 12; п/р2600431225 в АБ „Південний” м.Одеси, МФО 328209) 42(сорок дві)грн.50коп.-державного мита за подачу апеляційної скарги.

5. Видачу наказу на виконання даної постанови доручити господарському суду міста Києва.

6. Матеріали справи №11/57 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом одного місяця з дня набрання законної сили.

Головуючий суддя Смірнова Л.Г.

Судді Алданова С.О.

Коротун О.М.

09.07.08 (відправлено)