Рішення № 1792603, 23.06.2008, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"23" червня 2008 р.

Справа № 5/44-08-1620

За позовом: Комунального підприємства „Міжнародний аеропорт Одеса”, м. Одеса.

до відповідача: Комунального підприємства „Житлово –комунальний сервіс „Черьомушки”, м. Одеса.

Про стягнення 131 286, 63 грн.

Суддя Могил С. К.

Представники:

від позивача: Калошина О. В., за довіреністю.

від відповідача: не з’явився.

В судовому засіданні 09.06.2008 року оголошувалась перерва до 23.06.2008 року у відповідності з ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

Суть спору: КП „Міжнародний аеропорт Одеса” звернулось господарського суду Одеської області з позовною заявою про стягнення з КП „Житлово –комунальний сервіс „Черьомушки” заборгованості за спожиту теплову енергію у розмірі 87 592, 20 грн., індексу інфляції у сумі 23 443, 91 грн., трьох відсотків річних у сумі 3 062, 88 грн., а також пені за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань у сумі 17 187, 64 грн.

В процесі розгляду справи позивач неодноразово змінював свої позовні вимоги. Відповідно до своїх остаточних вимог КП „Міжнародний аеропорт Одеса” просило суд стягнути з КП „Житлово –комунальний сервіс „Черьомушки” заборгованість за спожиту теплову енергію у розмірі 85 485, 57 грн., індекс інфляції у сумі 26 154, 18 грн., три відсотки річних у сумі 3 433, 28 грн., а також пеню за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань у сумі 20 401, 02 грн.

Відповідач у засідання суду не з’явився відзив на позов не надав та не довів до суду зворотне позовним вимогам позивача. Дослідивши матеріали справи суд вважає за можливе розглянути справу за відсутністю відповідача відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу за наявними в ній матеріалами.

Розглянув матеріали справи, вислухав представників сторін, суд встановив:

Між комунальним підприємством ДЕЗ „Південно –Західне” правонаступником якого є комунальне підприємство „Житлово –комунальний сервіс „Черьомушки” та позивачем по справі Комунальним підприємством „Міжнародний аеропорт Одеса” був укладений договір з додатками про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води №720/05 від 27.10.2005 року.

За умовами укладеного договору, позивач зобов’язався відпускати відповідачу теплову енергію в гарячій воді в потрібних відповідачу обсягах, а відповідач сплачувати за одержану теплову енергію за встановленими тарифами у терміни передбачені договором.

У відповідності з пунктом 18 договору, договір було укладено на строк до 15.04.2006 року і він набрав чинності з 25.10.2005 року. В наступному, відповідно до додаткової угоди від 01.11.2006 року, дія договору була пролонгована до 30.04.2007 року.

Під час судового розгляду справи встановлено, що згідно договірних зобов’язань позивач відпускав відповідачу теплову енергію. Як видно з наданого позивачем розрахунку у відповідача перед позивачем існує заборгованість у розмірі 85 485, 57 грн. Вказана заборгованість виникла станом на 06.06.2008 року за отримані послуги за договором у березні 2007 року. Наявність зазначеного боргу підтверджена рахунком фактурою від 31.03.2007 року та актом звірки розрахунків станом на 01.03.2007 року.

Згідно з ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, а ст. 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності з ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. В процесі розгляду справи з боку відповідача до суду не було надано жодного документального доказу який би підтвердив належне виконання своїх зобов’язань за договором, або доказу сплати наявного боргу.

Отже, суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення заборгованості у розмірі 85 485, 57 грн. є цілком підтвердженими документальними доказами наявними в матеріалах справи та такими що підлягають задоволенню.

Щодо вимог позивача про стягнення на його користь з відповідача трьох відсотків річних та індексу інфляції, слід зазначити наступне.

У відповідності з ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, вимоги позивача про стягнення трьох відсотків річних та індексу інфляції є обґрунтованими та такими що підлягають задоволенню, а саме: три відсотки річних у розмірі 3 433, 28 грн. та індекс інфляції у розмірі 26 154, 18 грн.

Щодо стягнення пені, то ст. 549 Цивільного кодексу України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Підстави для виникнення права на неустойку встановлені ст. 550 Цивільного кодексу України. Натомість, згідно ст. 1 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” із змінами, внесеними згідно із Законом N 2921-III від 10.01.2002 року платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Але, згідно ст. 3 названого Закону розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

У відповідності з ст. 547 Цивільного кодексу України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Відповідно до умов договору, у разі несвоєчасної сплати за спожиту теплову енергію відповідач сплачує позивачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ яка діяла у період, за кожен день прострочення, враховуючи день фактичної оплати.

Відповідно до ст. 624 Цивільного кодексу України - якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.

Приймаючи до уваги, що між сторонами узгоджено питання щодо стягнення пені у разі несвоєчасного виконання грошових зобов’язань за договором та встановлено розмір пені що нараховується, суд вважає, що вимоги позивача в цій частині є також обґрунтованими. Проте, згідно ст. 233 Господарського кодексу України у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступень виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій. Пунктом 3 ст. 551 Цивільного кодексу України встановлено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Пунктом 3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов’язання.

При розгляді справи, судом було встановлено що підприємство відповідача є підприємством, яке надає певні послуги по утриманню прибудинкових територій, ліфтів, насосних станцій тощо для задоволення потреб населення міста в роботах і послугах пов’язаних з управлінням житловим та нежитловим фондами, які передані відповідачу в управління.

Отже, виходячи з вищенаведеного та умов укладеного між сторонами по справі договору, на думку суду, підстави та обґрунтовані вимоги про стягнення пені у позивача фактично існують, але приймаючи до уваги майновий стан відповідача та інші інтереси сторін по справі, що заслуговують на увагу, суд вважає за необхідне при вирішенні даного спору застосувати ст. 551 Цивільного кодексу України, ст. 233 Господарського кодексу України, п. 3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України та зменшити розмір нарахованої пені та стягнути з відповідача на користь ВАТ „ЕК Одесаобленерго” пеню у розмірі 4 000,00 грн.

За таких обставин, приймаючи до уваги вищевикладене, оцінюючи надані документальні докази в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з віднесенням судових витрат на рахунок відповідача у відповідності зі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 32, 33, 44, 49, 75, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Комунального підприємства „Житлово –комунальний сервіс „Черьомушки”, р/р 26002002435001 у філії ВАТ КБ „Надра”, МФО 328975, код 35303278 (м. Одеса, вул. Гайдара, 38а) на користь Комунального підприємства „Міжнародний аеропорт Одеса” на рахунок №26001311351901 у АБ „Південний”, МФО 328209, код 30441902 (Аеропорт ЦА, м. Одеса –54, 65054), а саме:

- 85 485 (вісімдесят п’ять тисяч чотириста вісімдесят п’ять) грн. 57 коп. основного боргу;

- 4 000 (чотири тисячі) грн. пені;

- 26 154 (двадцять шість тисяч сто п’ятдесят чотири) грн. 18 коп. індексу інфляції;

- 3 433 (три тисячі чотириста тридцять три) грн. 28 коп. 3% річних;

- 1 312 (одна тисяча триста дванадцять) грн. 86 коп. держмита;

- 118 (сто вісімнадцять) грн. витрат на ІТЗ судового процесу.

Накази видати згідно ст. 116 ГПК України.

Рішення підписано 24.06.2008 року.

Рішення суду набирає чинності в порядку ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Суддя Могил С.К.