ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
РІШЕННЯ
11.08.11 Справа № 5021/1421/2011. Господарський суд Сумської області, у складі судді Зайцевої І.В. при секретарі судового засідання Дябелко Т.М. розглянувши матеріали справи №5021/1421/2011
за позовом:Чернігівського транспортного прокурора в інтересах держави в особі дочірньої компанії «Укртрансгаз» національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» в особі філії «Управління магістральних газопроводів «Київтрансгаз», м. Київ
до відповідача:казенного підприємства «Шосткинський казенний завод «Зірка»,
м. Шостка
про стягнення 63442,27 грн.
За участю представників сторін:
від позивача:не зявився
від відповідача:ОСОБА_1 (довіреність № 3/юр від 13.01.2011р.)
прокурор:Передерій І.Г.
Суть спору: прокурор просить стягнути з відповідача 63442,27 грн. заборгованості (в т.ч. 45478,95 грн. основного боргу, 7282,02 грн. пені, 5724,09 грн. інфляційних збитків, 1773,69 грн. 3% річних, 3183,53 грн. 7% штрафу) відповідно до договору з транспортування природного газу магістральними газопроводами № ПР/2010-Т/8 від 31.12.2009р., укладеного між сторонами даного спору.
Прокурор підтримав заявлені позовні вимоги та наполягав на їх задоволенні в повному обсязі.
Позивач в судове засідання не зявився, проте 08.08.2011 року надіслав клопотання по розгляд справи без їх участі та додаткові пояснення по справі щодо нарахування штрафних санкцій.
Відповідач позовні вимоги визнає частково в частині стягнення 54644,04 грн. заборгованості (в т.ч. 45478,95 грн. основного боргу, 4352,59 грн. пені, 1549,82 грн. 3% річних, 3262,68 грн. інфляційних), в іншій частині позову просить суд відмовити.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення прокурора, повноважного представника відповідача, дослідивши наявні докази, які мають суттєве значення для вирішення спору по суті, суд встановив.
31 грудня 2009р. між Дочірньою компанією “Укртрансгаз” Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»в особі Чернігівського Лінійного виробничого управління магістральних газопроводів філії "Управління магістральних газопроводів “Київтрансгаз” (виконавець) та Казенним підприємством «Шосткинський казенний завод «Зірка» (замовник) було укладено договір з транспортування природного газу магістральними газопроводами № ПР/2010-Т/8 відповідно до умов якого виконавець протягом 2010 року надає замовнику послуги з транспортування природного газу, газу видобутого на території України, газу, відібраного з підземних сховищ газу та/або з ресурсів постачальників, які не мають з ДК «Укртрансгаз» договорів на транспортування природного газу магістральними газопроводами в межах обсягів, зазначених в п. 1.2 цього договору.
Пунктом 3.1 договору визначено, що тариф за транспортування природного газу по газотранспортній системі виконавця, відповідно до Постанови Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України (НКРЕ) від 07.08.2008р. № 935 «Про затвердження тарифів на транспортування та постачання природного газу», становить 28,30 грн. за 1000 м3, крім того ПДВ складає 5,66 грн., всього 33,96 грн.
На виконання умов договору, Чернігівське ЛВУМГ філії УМГ «Київтрансгаз» поставило відповідачу з січня по липень 2010 роу (включно) природний газ в обсязі 1339290 м.куб. на суму 45478,95 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи актами, які також підписані від імені відповідача та скріплені печатками.
Відповідно до п. 4.1. Договору, розрахунки за надані послуги з транспортування природного газу проводяться платіжним дорученням на рахунок виконавця згідно з реквізитами, вказаними в розділі 10 цього договору, до 20 числа місяця, наступного за звітним, на підставі актів-рахунків виконання робіт з транспортування природного газу.
Проте, відповідач свої обовязки в частині оплати наданих позивачем послуг не виконав, внаслідок чого за ним утворилась заборгованість в розмірі 45478,95 грн.
Вказана заборгованість підтверджується матеріалами справи та наявність якої не заперечується відповідачем.
З метою досудового врегулювання даного спору позивачем була надіслана відповідачу претензія №2504 від 16.06.2010 року, відповідно до якої позивач інформував останнього про обовязок оплатити вартість наданих позивачем послуг з транспортування спожитого відповідачем газу.
Однак, вказана претензія залишена відповідачем без відповіді та належного реагування.
Згідно частини першої та частини сьомої статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, одностороння відмова від виконання зобовязання не допускається.
Оскільки станом на день прийняття рішення відповідач заборгованість перед позивачем не погасив, зазначений факт відповідачем визнаний відповідачем, а розмір заборгованості відповідає фактичним обставинам, у звязку з чим вимога позивача про стягнення з відповідача 45478,95 грн. заборгованості по сплаті вартості наданих протягом січня-липня 2010р., послуг з транспортування природного газу підлягає задоволенню.
Крім того, позивач просить стягнути з відповідача пеню в розмірі 7282,02 грн. та 3183,53 грн. 7% штрафу.
У відповідності до п.п. 5.5, 5.6 договору, при несвоєчасній оплаті послуг з транспортування газу у строки, зазначені в п. 4.1 договору, замовник сплачує на користь виконавця, крім суми заборгованості з урахуванням встановленого індексу інфляції та 3% річних за весь час прострочення, пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховується пеня та штрафні санкції.
Однак судом встановлено, що договором не передбачено 7% штрафу, у звязку з чим не погоджується з твердженням позивача, що позадоговірне нарахування цієї санкції є правомірним на підставі п. 2 ст. 231 Господарського кодексу України.
Дійсно, п. 2 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення умов зобов'язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг); за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості. Однак в даному випадку йдеться про невиконання грошового зобовязання, а відповідальністю за порушення саме грошових зобовязань встановлена п. 6 ст. 231 Господарського кодексу України. Отже, до спірних правовідносин норма, на яку посилається позивач, відношення не має.
Також позивачем неправомірно нараховано пеню за період, що перевищує 6 місяців. В п.6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором. В п. 7.3 договору встановлено, що на підставі ст. 259 Цивільного кодексу України, за домовленістю сторін, строк позовної давності за цим договором по стягненню неустойки (штрафу, пені) встановлюється тривалістю у 3 (три) роки. Таким чином, в п. 7.3 договору йдеться саме про збільшення строку давності з одного року (як це встановлено п. 2 ст. 258 Цивільного кодексу України) до трьох років, а не про термін, за який нараховується пеня. Останній же регламентований вищезазначеним п.6 231 Господарського кодексу України.
Таким чином, в цій частині вимоги підлягають частковому задоволенню, враховуючи шестимісячний термін нарахування пені в розмірі 3572,90 грн.
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Згідно з розрахунком позивача, що знаходиться в матеріалах справи, інфляційні втрати складають 5724,09 грн., а 3% річних 1773,69 грн. Розрахунок відповідає вимогам законодавства та обставинам справи, а тому вимога про стягнення інфляційних втрат в розмірі 5724,09 грн. та 3% річних 1773,69 грн. підлягає задоволенню.
За правилами статті 49 Господарського процесуального кодексу України при задоволенні позову витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються на відповідача. Державне мито, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати державного мита.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 44, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд,
В И Р І Ш И В :
1.Позов задовольнити частково.
2.Стягнути з казенного підприємства «Шосткінський казенний завод «Зірка» (41100, м. Шостка, вул. Леніна,36 і.к. 14315351) на користь дочірньої компанії «Укртрансгаз» національної акціонерної компанії «Нафтобаз України» в особі філії «Управління магістральних Газопроводів «Київтрансгаз» (03065, м. Київ, пр-т Комарова, 44 і.к. 23517243) 56549,63 грн. заборгованості (в т.ч. 45478,95 грн. основного боргу, 3572,90 грн. пені, 1773,69 грн. 3% річних, 5724,09 грн. інфляційних збитків)за договором з транспортування природного газу магістральними газопроводами № ПР/2010-Т/8 від 31.12.2009р.
3.Стягнути з казенного підприємства «Шосткінський казенний завод «Зірка» (41100, м. Шостка, вул. Леніна,36 і.к. 14315351) в доход державного бюджету м. Суми (рах 31112095700002, код платежу 22090200, код ЄДРПОУ 23636315, банк одержувача ГУДКУ в Сумській області, МФО 837013, символ звітності банку 095) 565,49грн. витрат по сплаті державного мита.
4.Стягнути з казенного підприємства «Шосткінський казенний завод «Зірка» (41100, м. Шостка, вул. Леніна,36 і.к. 14315351) в доход державного бюджету м. Суми (рах. 31211264700002, код платежу 22050003, код ЄДРПОУ 23636315, банк одержувача ГУДКУ Сумської області, МФО 837013) 210,35 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
5.В частині стягнення 3183,53 грн. - 7% штрафу відмовити.
6.В частині стягнення 3709,12 грн. пені відмовити.
7.Видати накази після набрання рішенням законної сили.
СУДДЯ І.В. ЗАЙЦЕВА
В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.
Повний текст рішення складено та підписано 15.08.2011 р.
Судове рішення № 17918553, Господарський суд Сумської області було прийнято 11.08.2011. Форма судочинства - Господарське, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти ключові дані про це судове рішення. Ми надаємо зручний та швидкий доступ до актуальних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних охоплює повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам легко знаходити ключові дані.
Це рішення відноситься до справи № 5021/1421/2011. Юридичні особи, які зазначені в тексті цього судового документа: