Ухвала суду № 17918265, 29.08.2011, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

______________________________

УХВАЛА

про повернення позовної заяви

"29" серпня 2011 р.

№ 27/17-2011-1593

Суддя Невінгловська Ю.М., розглянувши матеріали вх.№5060/2011

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю „Краянліфт”;

до відповідача: Закритого акціонерного товариства „НПК”;

про стягнення 80 953 дол. США

ВСТАНОВИВ:

Позивач –Товариство з обмеженою відповідальністю „Краянліфт” звернувся до господарського суду Одеської області з позовною заявою (вх. ГСОО №5060/2011від 26.08.2011р.) до відповідача –Закритого акціонерного товариства „НПК”, згідно якої просить суд стягнути з відповідача 80 953 доларів США по контракту від 17.11.2010.

Розглянувши подану позовну заяву, суд зазначає наступне:

Статтею 57 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що позивачем при поданні до суду позовної заяви подаються документи, серед яких, зокрема, документи, які підтверджують сплату державного мита у встановленому порядку та розмірі.

Відповідно до вимог п.3 ч.1 ст.57 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при поданні до суду позовної заяви подаються документи, серед яких, зокрема, документи, які підтверджують сплату державного мита у встановленому порядку та розмірі.

Вимогами пп. “а”п.2 ст.3 Декрету КМУ “Про державне мито” від 21.01.1993р. №7-93 (із відповідними подальшими змінами) передбачено, що ставка державного мита, яке справляється із позовних заяв майнового характеру, що подаються до господарських судів, становить 1 відсоток ціни позову, але не менше 6 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і не більше 1500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Водночас вимогами пп. “б”, пп. “в”п.2 ст.3 вказаного Декрету передбачено, що із позовних заяв немайнового характеру, а також із позовних заяв у спорах, що виникають під час укладання, зміни або розірвання господарських договорів ставка державного мита становить 5 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно до ст. 7 Декрету Кабінету Міністрів України " „Про сплату державного мита” визначено, що з позовів, що подаються до суду та господарського суду в іноземній валюті, а також за дії та операції в іноземній валюті державне мито сплачується в іноземній валюті. У разі коли розмір ставок державного мита передбачено в частинах неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, державне мито сплачується в іноземній валюті з урахуванням курсу грошової одиниці Національного банку України, крім випадків, передбачених у частині третій цієї статті.

Згідно з п. 3 роз'яснень Президії Вищого арбітражного суду України від 17.02.94 р. №02-5/114 "Про деякі питання визначення ціни позову, підсудності справ та сплати державного мита" також зазначено, що відповідно до статті 7 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито" та пункту 1 Інструкції про порядок обчислення та справляння державного мита, затвердженої наказом Головної державної податкової інспекції України від 22 квітня 1993 р. N 15, з позовів, що подаються до господарського суду в іноземній валюті, державне мито сплачується в іноземній валюті.

Між тим, як встановлено судом, у позовній заяві Товариства з обмеженою відповідальністю „Краянліфт” заявлено вимоги про стягнення 80 953 доларів США, між тим, згідно платіжного доручення №211 від 23.08.2011р. позивачем сплачено державне мито у розмірі 6 450грн., а не у іноземній валюті, в якій подано позов.

З наведеного вбачається, що платіжне доручення про сплату позивачем державного мита №211 від 23.08.2011р. не є належним доказом сплати державного мита у встановленому порядку та розмірі.

Згідно з п. 4 ст. 63 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи, якщо не подано доказів сплати державного мита у встановлених порядку та розмірі.

З урахуванням встановлених обставин, на підставі пунктів 4 ст. 63 Господарського процесуального кодексу України, суд повертає позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю „Краянліфт” та додані до неї документи без розгляду.

Згідно з вимогами ст.47 Господарського процесуального кодексу України, п.2 ч.1 ст.8 Декрету КМУ “Про державне мито”, державне мито в сумі 6450грн., що сплачене за платіжним дорученням №211 від 23.08.2011р. підлягає поверненню Товариству з обмеженою відповідальністю „Краянліфт” .

При цьому, суд звертає увагу позивача на те, що він не позбавлений права повторно звернутися до суду із відповідним позовом, усунувши визначені судом недоліки.

Керуючись ст. 47, п. 4, ст.63, ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд-

У Х В А Л И В:

1. Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю „Краянліфт” –повернути без розгляду.

2. Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю „Краянліфт” (65017, м. Одеса, вул. Косовська, 2, ід. код 20982809) державне мито в сумі 6450 /шість тисяч чотириста п’ятдесят/ грн., що сплачено за платіжним дорученням № 211 від 23.08.2011р.

3. Видати Товариству з обмеженою відповідальністю „Краянліфт” відповідну довідку на повернення державного мита.

Додаток: позовна заява на 3 арк. з додатками на 18 арк.,

довідка на повернення державного мита від 29.08.2011р.

Суддя Невінгловська Ю.М.