Рішення № 17914372, 15.08.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 36/20515.08.11 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Рамірент Україна»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Рідний Дім Буд»

про стягнення 13177,81 грн.

Суддя Трофименко Т.Ю.

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_1 дов. № б/н від 11.05.2011 р.

від відповідача: ОСОБА_2 дов. № б/н від 230.07.2011 р.

Обставини справи :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Рамірент Україна»звернулось до Господарського суду міста Києва з вимогою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Рідний Дім Буд» заборгованості в розмірі 13177, 81 грн. відповідно до договору оренди обладнання № 012/09-08Б від 01.09.2008 р., з яких: основний борг в розмірі 7060, 15 грн., пеня в розмірі 840, 54 грн., інфляційні нарахування в розмірі 2344,55 грн., 3% річних в розмірі 588,02 грн. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобовязань щодо сплати орендних платежів відповідно до умов вищезазначеного договору.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.07.2011 р. порушено провадження у даній справі, призначено її до розгляду у судовому засіданні на 15.08.2011 р. за участю представників сторін, яких зобовязано надати суду певні документи.

12.08.2011 р. через відділ діловодства Господарського суду міста Києва представник відповідача подав суду відзив на позовну заяву, в якому проти позову заперечує, обґрунтовуючи це тим, що сума основного боргу в розмірі 7060, 15 грн. сплачена відповідачем на підставі виставленого позивачем рахунку № 4435 від 20.07.2011 р., що підтверджується платіжним дорученням № 5528 від 26.07.2011 р. Крім того, зазначив, що термін спеціальної позовної давності, що застосовується при стягненні пені минув та зазначив, що інфляційні нарахування та 3% річних розраховані позивачем з помилками,а тому підлягають частковому задоволенню.

У даному судовому засіданні представник позивача в порядку ст. 22 Господарського процесуального кодексу України надав суду заяву про уточнення розміру позовних вимог, в якій просить припинити провадження у даній справі в частині стягнення основного боргу в розмірі 7060, 15 грн. та стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Рідний Дім Буд»пеню в розмірі 840, 54 грн., інфляційні нарахування в розмірі 2344, 55 грн. та 3 % річних в розмірі 588, 02 грн.

Розглянувши подану заяву, суд вважає, що вона відповідає вимогам ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, у звязку з чим приймає її до розгляду.

Представник відповідача заперечив проти позову з підстав викладених у відзиві на позовну заяву.

Відповідно до п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору (пункт 1-1 статті 80 ГПК зокрема у таких випадках: припинення існування предмета спору, якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань; спір врегульовано самими сторонами шляхом перерахування боргу (передачі майна чи усунення перешкод у користуванні ним) після звернення кредитора з позовом за умови подання доказів такого врегулювання (п. 3 роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 23.08.1994 р. № 02-5/612 "Про деякі питання практики застосування статей 80 та 81 Господарського процесуального Кодексу України").

Беручи до уваги наведене, зважаючи на те, що відповідач після звернення позивача до суду з даним позовом сплатив заборгованість з орендної плати в розмірі 7060,15 грн., суд дійшов висновку про відсутність предмету спору у даній справі в частині стягнення основного боргу в розмірі 7060,15 грн. та про виникнення останнього з вини відповідача, у звязку з чим, вважає за необхідне припинити провадження у даній справі в частині стягнення основного боргу в розмірі 7060,15 грн. на підставі п. 1-1 ч.1 ст. 80 ГПК України з покладенням судових витрат на відповідача.

У судовому засіданні 15.08.2011 р. відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

01.09.2008 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Рамірент Україна»(далі-орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Рідний дім буд»(далі орендар) укладено договір оренди обладнання № 012/09-08Б, за умовами якого, орендодавець зобовязався передати, а орендар прийняти в тимчасове оплатне користування будівельне обладнання, яке є обєктом власності орендодавця.

Пунктом 1.2. договору сторони домовились, що найменування обладнання, яке передається орендарю за цим договором, його комплектність, технічні характеристики (інші особливості в разі необхідності) зазначаються в акті прийому-передачі, який є додатком до цього договору.

Відповідно до п. 3.1. договору за цим договором орендар має право отримати за згодою орендодавця одну, або декілька одиниць обладнання протягом строку дії договору. У звязку з наведеним, дата підписання договору та дата підписання акту прийому-передачі на кожну одиницю обладнання можуть не співпадати.

Згідно з п. 4.1. договору початок перебігу строку оренди кожної одиниці обладнання, за який нараховується орендна плата, відраховується з дати підписання акту прийому-передачі такого обладнання.

Пунктом 6.1. договору передбачено, що орендар сплачує орендну плату на розрахунковий рахунок орендодавця за весь строк користування орендованим обладнанням починаючи з дати підписання акту-прийому передачі обладнання в оренду згідно з п. 3.2. договору і закінчуючи датою підписання акту повернення обладнання орендодавцю згідно п. 5.10 договору.

Відповідно до п. 6.2. договору орендна плата нараховується на основі тарифу орендодавця за добу або місяць оренди обладнання, та вказується в акті прийому-передачі, який підписується сторонами договору.

Згідно з п. 6.6. договору період розрахунків орендаря становить 15 діб: 15-го числа та 30 числа місяця, в якому здійснюється оренда обладнання. У вказані дати сторони підписують акти, якими засвідчується факт здійснення (надання) оренди обладнання у вказаний період.

Орендар вносить орендну плату в наступному порядку:

6.6.1. орендна плата до кінця першого періоду розрахунків вноситься попередньо: після підписання цього договору, ідо фактичного отримання обладнання в оренду;

6.6.2. за другий та кожний наступний період розрахунків, орендна плата вноситься попередньо: в строк за 3 робочих дня до початку такого періоду розрахунків.

Пунктом 9.1.1. сторони домовились, що за кожен день прострочки внесення орендної плати згідно строків оплати визначених цим договором, орендар сплачує орендодавцю пеню в розмірі 2% річних від несвоєчасно сплаченої грошової суми за кожен день прострочки.

Відповідно до п. 15.1. договору термін дії даного договору становить з дати його укладання до 31 грудня 2008 р.

Згідно п. 15.2. договору у випадку необхідності з боку орендаря, за домовленістю сторін термін дії договору може бути продовжено, про що сторони складають відповідний додаток до даного договору, який є його невідємною частиною.

Як вбачається з матеріалів справи, орендодавець передав в тимчасове оплатне користування будівельне обладнання, а орендар прийняв зазначене обладнання, що підтверджується відповідним актами прийому-передачі № R-00000553 від 02.09.2008р., № R-00000579 від 02.09.2008 р., № R-00000620 від 12.09.2008 р., № R-00000619 від 12.09.2008 р.

Будівельне обладнання, яке передавалось в тимчасове оплатне користування відповідно до вищезазначених актів прийому-передачі орендар повернув орендодавцю, що підтверджується відповідними актами повернення № 01000851 від 08.09.2008 р., № 010001997 від 30.09.2008 р., № 010001998 від 30.09.2008 р., № 010002046 від 07.10.2008 р., № 010002087 від 15.10.2008 р., № 010002134 від 23.10.2008 р.

Обґрунтовуючи свої вимоги позивач зазначає, що відповідач належним чином не виконував умови договору оренди обладнання № 012/09-08Б від 01.09.2008 р. щодо сплати орендних платежів, у звязку з чим просить стягнути з відповідача пеню в розмірі 840, 54 грн. за період з 09.09.2008 р. до 26.03.2009 р., інфляційні нарахування в розмірі 2 344,55 грн. за період з жовтня 2008 р. до травня 2011 р. та 3% річних в розмірі 588,02 грн. за період з 09.09.2008 р. до 25.06.2011 р.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно з ч.1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобовязання.

Відповідно до ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 ЦК України).

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконане.

До вимог про стягнення пені відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України застосовується позовна давність в один рік.

Враховуючи наведене та оскільки нарахування пені почалось 09.09.2008 р. і припинилось 26.03.2009 р., а позивач звернувся з позовом до суду лише в липні 2011 р., суд дійшов висновку, що встановлений ч. 2 ст. 258 Цивільного кодексу України річний строк давності для стягнення пені сплив, що відповідно до ч. 4 ст. 267 Цивільного кодексу України є підставою для відмови в позові в цій частині, оскільки відповідач у відзиві на позовну заяву заявив про застосування позовної давності.

Тож, вимоги про стягнення з відповідача пені в розмірі 840, 54 грн. за період з 09.09.2008 р. до 26.03.2009 р. є неправомірними та такими, що не підлягають задоволенню.

Окрім того, у звязку з простроченням відповідачем своїх грошових зобовязань щодо сплати орендних платежів відповідно до договору оренди обладнання № 012/09-08Б від 01.09.2008 р., позивач просить суд стягнути з відповідача інфляційні нарахування в розмірі 2 344,55 грн. за період з жовтня 2008 р. до травня 2011 р. та 3% річних в розмірі 588,02 грн. за період з 09.09.2008 р. до 25.06.2011 р.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При перевірці правильності обчислення позивачем інфляційних нарахувань судом встановлено, що ним допущено помилку у методиці їх розрахунку.

Так, у відповідності до розрахунку суду, розмір інфляційних нарахувань за час прострочення сплати орендних платежів відповідно до договору оренди обладнання № 012/09-08Б від 01.09.2008 р. за період за період з жовтня 2008 р. до травня 2011 р. становить 2321, 72 грн.

Таким чином, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача інфляційні нарахування за час прострочення сплати орендних платежів за договором оренди обладнання № 012/09-08Б від 01.09.2008 р. в розмірі 2321, 72 грн.

При перевірці правильності обчислення позивачем 3% річних, судом встановлено, що розрахунок відповідає вимогам чинного законодавства.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що вимоги про стягнення з відповідача 3% річних в розмірі 588,02 грн. є правомірними та такими, що підлягають задоволенню.

Підсумовуючи все вищевикладене, судом задовольняються позовні вимоги частково, в сумі 2 909,74 грн.

Відповідно до ч. 5 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати при частковому задоволенні позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, Господарський суд міста Києва, ?

ВИРІШИВ:

1.Провадження у справі № 36/205 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Рамірент Україна»до Товариства з обмеженою відповідальністю «Рідний Дім Буд»про стягнення 13177, 81 грн. в частині стягнення основного боргу в розмірі 7060, 15 грн. припинити.

2.Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Рамірент Україна»задовольнити частково.

3.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Рідний Дім Буд» (03039, м. Київ, проїзд Саперно-Слобідський, 3, код 32553445), з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем у процесі виконавчого провадження, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Рамірент Україна» (03151, м. Київ, вул. Народного ополчення, буд 1, оф. 321; 04074, м. Київ, вул. Бережанська, 9, код 32664239) інфляційні нарахування в розмірі 2321 (дві тисячі триста двадцять одна) грн. 72 коп., 3 % річних в розмірі 588 (пятсот вісімдесят вісім) грн. 02 коп., 99 (девяносто девять ) грн. 70 коп. державного мита та 178 (сто сімдесят вісім) грн. 55 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

4. В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

СуддяТрофименко Т.Ю.

Повний текст рішення складений: 17.08.2011 р.