Рішення № 17912921, 08.08.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 61/28808.08.11

За позовом Суб`єкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_1

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма Торіс-2005"

про стягнення 100 000 грн. 00 коп.

Суддя Івченко А.М.

Представники Позивача:ОСОБА_1; представник ОСОБА_2 - дов. № б/н від 21.01.2010 Відповідача:не зявився

У судовому засіданні 08.08.2011 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Суб`єкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_1 про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма Торіс-2005" грошові кошти у розмірі 100 000 грн. 00 коп.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем зобовязань щодо поставки бетону П4 В25 та арматури 14 мер на суму 100 000 грн. 00 коп., яка була сплачена позивачем в якості попередньої оплати.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.05.2011 порушено провадження у справі № 61/288, розгляд справи призначено на 22.06.2011 о 10:50.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.06.2011 у звязку з неявкою у судове засідання відповідача, розгляд справи був відкладено до 05.08.2011 о 11:20.

21.07.2011 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшла заява про уточнення позовних вимог. Відповідно до поданої заяви позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 100 000 грн. 00 коп. та юридичні послуги у розмірі 10000, 00 грн. та віднести їх до судових витрат.

У судовому засіданні з 05.08.2011 до 08.08.2011 на підставі статті 77 Господарського процесуального кодексу України оголошувалась перерва.

У судовому засіданні 05.08.2011 представник відповідача надав письмовий відзив, в якому проти позову заперечував, зазначаючи про те, що документи, які надає позивач у підтвердження законності позовних вимог не можуть бути належним доказом того, що товар не відвантажений.

У судовому засіданні 08.08.2011 представник позивача позовні вимоги підтримав повністю.

У судове засідання представник відповідача не зявився.

Судом, у відповідності з вимогами ст. 81-1 ГПК України, складено протоколи судового засідання, які долучено до матеріалів справи.

Дослідивши наявні у матеріалах справи докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд -

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, між Товариством з обмеженою відповідальністю "Фірма Торіс-2005" та Суб`єктом підприємницької діяльності фізичною особою ОСОБА_1 в усній формі було укладено договір, відповідно до якого відповідач обовязався передати (поставити) в обумовлений строк позивачу бетон П4 В25, арматуру 14 мер, а позивач зобовязався прийняти вказаний товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідачем, 03.09.2010 на імя позивача було виставлено рахунок № 12 на оплату бетону П4 В25 та арматури 14 мер на суму 160 020 грн. 00 коп. В зазначеному рахунку був зазначений номер договору, а саме № 03-09/10 ДП від 03.09.2010. Як встановлено в судовому засіданні письмовий договір між сторонами не укладався.

Згідно з положеннями ст. 205 Цивільного кодексу України визначено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Позивач здійснив часткову оплату рахунку № 12 від 03.09.2010 у розмірі 100000, 00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 19 від 09.09.2010 та № 22 від 05.10.2010.

Про вчинення відповідного правочину свідчать виставлений відповідачем рахунок № 12 від 03.09.2010 та його часткова оплата позивачем 09.09.2010 та 05.10.2010.

В судовому засіданні відповідач стверджував, що поставив позивачу бетон П4 В25, арматуру 14 мер, що підтверджується цифровими фотографіями на обєкті позивача.

Згідно ст. ст. 33-34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона з допомогою належних та допустимих доказів повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Судовими доказами, за визначенням ст. ст. 32-36 Господарського процесуального кодексу України, слід вважати документи, які можуть підтвердити або спростувати обставини, що мають значення для правильного рішення справи.

Згідно із ст.34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Відповідно до ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Як вбачається із матеріалів справи, відповідачем належними та допустимими доказами (а саме накладними, актами прийому-передачі, тощо) не було доведено суду здійснення поставку бетону П4 В25 та арматури 14 мер.

А надані відповідачем цифрові фотографії не приймаються судом як належні та допустимі докази, в розумінні ст.ст. 33-34 ГПК України, оскільки на їх підставі не можна встановити фактичні обставини справи (вони не містять дати, місця, характеру правовідносин, тощо).

Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Позивач скористався наданим правом, в звязку з чим неодноразово, зокрема 26.01.2011 та 08.02.2011 надсилав відповідачу вимоги № 11/01-24№ 11/02-08 про повернення грошових коштів.

Вимогу позивача відповідач залишив без відповіді та без задоволення.

Відповідно до статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи без достатньої правової підстави, зобовязана повернути потерпілому це майно. Особа зобовязана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

З урахуванням пункту 3 частини третьої статті 1212 Цивільного кодексу України відповідач зобовязаний повернути грошові кошти, які він отримав у якості попередньої оплати від позивача у сумі 100 000 грн. 00 коп., оскільки доказів фактичної поставки бетону суду не надано.

Таким чином, позовна вимога про стягнення 100 000 грн. 00 коп. попередньої оплати підлягає задоволенню.

Також позивач просить суд стягнути з відповідача 10000 грн. 00 коп. понесених витрат за юридичні послуги.

Як вбачається із матеріалів справи, між 26.01.2011 між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Берегиня-1»було укладено договір про надання юридичних послуг № 01-02.26/11, згідно до умов якого за надані послуги передбачена оплата в сумі 10000 грн. 00 коп.

Статтею 44 ГПК України передбачено, що до складу судових витрат входить оплата послуг адвоката.

Відповідно до ч. 3 ст. 48 ГПК України витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються в порядку, встановленому Законом України «Про адвокатуру». Дія вказаного Закону поширюється тільки на осіб, які є адвокатами. Поняття особи, яка є адвокатом, наводиться у ст.2 вказаного Закону, згідно з якою адвокатом може бути громадянин України, який має вищу юридичну освіту, стаж роботи за спеціальністю юриста або помічника адвоката не менше двох років, склав кваліфікаційні іспити, одержав свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю та прийняв Присягу адвоката України. Адвокат має право займатись адвокатською діяльністю індивідуально, відкрити своє адвокатське бюро, обєднатися з іншими адвокатами в колегії, адвокатські фірми, контори та інші адвокатські обєднання, які діють відповідно до цього Закону та статутів адвокатських об'єднань.

Оплата праці адвоката здійснюється на підставі угоди між громадянином чи юридичною особою і адвокатським обєднанням чи адвокатом.

Судові витрати за участь адвоката при розгляді справи підлягають оплаті лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, якій такі послуги були надані, та їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами.

На підтвердження суми понесених витрат по оплаті наданих юридичних послуг позивачем надано платіжне доручення № 1 від 10.02.2011 на суму 5000, 00 грн., яке свідчить про перерахування відповідних коштів на рахунок Отримувача Товариства з обмеженою відповідальністю «Берегиня 1», що свідчить про надання цих послуг Товариством з обмеженою відповідальністю «Берегиня 1»та не надано доказів оплати послуг адвоката, повязаних з розглядом справи та стороною по справі. Доказів того, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Берегиня 1»є адвокатським обєднанням також не надано.

Отже сплачені кошти в сумі 5 000 грн. 00 коп. не є адвокатськими витратами в розумінні ст. 44 Господарського процесуального кодексу України.

Аналогічна правова позиція міститься в постанові Вищого Господарського суду України від 14.09.2010 по справі № 30/384.

Витрати по оплаті державного мита, інформаційно-технічного забезпечення судового процесу згідно ст. 49 ГПК України покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 49, 82-85 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити повністю.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма Торіс-2005"

(03680, м. Київ, Святошинський район, вул. Святошинська, буд. 34, ідентифікаційний код 35910181) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення, на користь Суб`єкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_1 (02068, АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) грошові кошти у розмірі 100 000 (сто тисяч) грн. 00 коп., 1000 (одна тисяча) грн. 00 коп. державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

4. Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Суддя

Дата підписання рішення 12.08.2011 А.М. Івченко