Рішення № 17911555, 12.08.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 22/19612.08.11 За позовом Публічного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Україна житло-сервіс»

про стягнення заборгованості за договором № 04777/5-04 від 27.08.2004р.

Суддя Самсін Р.І.

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_1. (довіреність № 224 від 30.06.2011р.);

від відповідача: не зявились;

12.08.2011р. в судовому засіданні у відповідності до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Публічне акціонере товариство «Акціонерна компанія «Київводоканал»(надалі ПАТ «Акціонерна компанія «Київводоканал», позивач) звернулось до суду з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Україна житло-сервіс»(надалі ТОВ «Україна житло-сервіс», відповідач) заборгованості за надані з 01.02.2011р. по 01.05.2011р. послуги з водопостачання та водовідведення у розмірі 1357721, 07 грн., інфляційних втрат в розмірі 32169, 62 грн., пені в сумі 15469, 57 грн., 3% річних в розмірі 2994, 11 грн..

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що за відповідачем згідно укладеного договору № 04777/5-04 від 27.08.2004р. рахується заборгованість по оплаті за надані послуги з водопостачання та водовідведення, яка за період 01.02.2011р. по 01.05.2011р. становила 1357721, 07 грн.. З посиланням на положення договору, керуючись нормами Цивільного кодексу, враховуючи допущене прострочення в оплаті, позивачем заявлені до стягнення в судовому порядку сума боргу, пені, 3% річних та інфляційні збитки.

Відповідач надав заперечення на позовну заяву, у яких вимоги позивача визнав частково в сумі основного боргу 1008035, 55 грн., 3% річних в сумі 82, 81 грн. та інфляційних втрат в сумі 436, 59 грн.. В іншій частині просив відмовити у задоволенні позову посилаючись на те, що решта суми основного богу нарахована позивачем за холодну воду, яка відповідачу не постачалась та останнім не споживалась, а направлялась позивачем на підігрів до теплових пунктів, при цьому постачання позивачем холодної води відповідачу для приготування гарячої води умовами договору не передбачено, відповідач не має на своєму балансі теплових пунктів або котелень. Неправомірними вважає відповідач також дії позивача щодо нарахування пені за допущене прострочення в оплаті, оскільки договір між сторонами укладено при відсутності погодження положень п. 4.2, щодо чого зазначено зокрема у рішенні Господарського суду міста Києва від 13.12.2004р. у справі 35/378, згідно з яким договір № 04777/5-04 від 27.08.2004р. визнано укладеним в редакції постачальника виключивши пункти 2.1.7, 4.2.

Розглянувши подані документи, дослідивши наявні у справі докази, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Згідно з договором № 04777/5-04 від 27.08.2004р., що укладений між ВАТ «Акціонерна компанія «Київводоканал»та ТОВ «Україна житло-сервіс», постачальник (позивач у справі) зобовязувався надавати абоненту послуги з постачання питної води та приймання від нього стічних вод у міську каналізаційну мережу, а абонент (відповідач у справі) зобовязувався здійснювати своєчасну оплату наданих йому постачальником послуг на умовах договору, дотримуватися порядку користування питною водою з комунальних водопроводів і приймання стічних вод, що встановлені Правилами користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах та селищах України, затверджених наказом Держжитлокомунгоспу України № 65 від 01.07.1994р., Правилами приймання стічних вод підприємств у комунальні та відомчі системи каналізації населених пунктів України, затверджених наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України № 37 від 19.02.2002р., а також дотримуватися норм, визначених іншими нормативними актами, що регулюють правовідносини, які виникають за договором.

Спір переданий на розгляд суду у даній справі виник внаслідок наявної заборгованості відповідача за договором № 04777/5-04 від 27.08.2004р., яка за даними позивача, становить суму в розмірі 1357721, 07 грн., що несплачена за спожиті з 01.02.2011р. по 01.05.2011р. послуги з постачання питної води та приймання стічних вод.

Заявлені позовні вимоги про стягнення боргу та нарахованих сум пені, інфляційних збитків та 3% річних підлягають частковому задоволенню при врахуванні наступного.

Облік поставленої води та кількість прийнятих стоків, визначено договором у підрозділі 2.1, і такий згідно з п. 2.1.1 здійснюється за показаннями водолічильника, зареєстрованого у постачальника, окрім випадків, передбачених Правилами користування; у випадку наявності у абонента декількох обєктів водоспоживання, облік спожитої ним води здійснюється з урахуванням показань всіх лічильників, зареєстрованих за абонентом; обсяг наданої води для поливу визначається за показаннями водолічильника; в разі технічної неможливості встановлення водолічильника, кількість поставленої води може визначатися за узгодженим з постачальником розрахунком.

В силу положень договору (п. 2.1.6) облікові дані абонента щодо кількості та вартості спожитих ним послуг підлягають обовязковому звірянню у постачальника; абонент щоквартально, або в інші строки, на вимогу постачальника проводить з останнім звіряння обсягів наданих послуг у відповідному обліковому періоді, а також звіряння по проведених розрахунках за надані послуги; Для проведення звіряння абонент направляє свого представника до постачальника із необхідними для цього обліковими та бухгалтерськими документами; звіряння вважається проведеним з моменту отримання постачальником підписаного повноважними особами акту звіряння розрахунків; в разі невиконання абонентом зазначеного пункту договору, облікові дані постачальника щодо кількості та вартості наданих послуг та проведених абонентом розрахунків вважаються безумовно погодженими абонентом.

Перелік лічильників води по яким було здійснено фіксацію спожитих послуг з водопостачання та водовідведення в періоді з 01.02.2011р. по 01.05.2011р. а також акти про зняття показників з приладів обліку, залучені до матеріалів справи і ними підтверджується факт виконання договору у вказаному періоді.

При врахуванні вищенаведених положень договору (п. 2.1.6), акти звіряння розрахунків за спожиті послуги з водопостачання та водовідведення за лютий, березень, квітень 2011р. були передані позивачу відповідачем згідно з листами за вих. 320 від 06.04.2011р., № 379 від 28.04.2011р., № 451 від 25.05.2011р. у яких відзначалось про неприйняття даних по обсягах води, використаної на підігрів, у звязку з відсутністю такого договору. Зазначені акти містять погоджені обсяги споживання холодної води 645013 м. куб. у лютому 2011р., 600040 м. куб. у березні 2011р., 616577 м. куб. у квітні 2011р..

Згідно з п. 7.1 договору, договір діє протягом всього часу надання послуг до моменту його розірвання і набуває чинності з моменту його підписання сторонами.

Доказів розірвання договору, припинення договірних відносин в періоді щодо якого розглядається спір, суду не представлено.

Згідно ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Пунктом 3.3.4 договору визначено обовязок абонента сплачувати наданих йому постачальником послуг на умовах договору.

Вимоги позивача в частині стягнення з відповідача вартості холодної води, яка була поставлена позивачем на теплові пункти для підігріву (по сумі 350204, 92 грн.), задоволенню не підлягають, оскільки умови договору укладеного між сторонами передбачають постачання позивачем відповідачу питної води, і не містять зобовязань відповідача оплачувати вартість води, яка буде постачатись йому з теплових пунктів, які не знаходяться на його обліку, у вигляді гарячої води, а матеріали справи не містять належних доказів наявності на балансі відповідача теплових пунктів або котелень, таких на вимоги суду (ухвала від 24.06.2011р.) сторонами не надано.

Згідно зі статтею 1 закону України «Про теплопостачання», теплова енергія це товарна продукція, що виробляється на обєктах сфери теплопостачання для опалення, підігріву питної води, інших господарських і технологічних потреб споживачів, призначена для купівлі-продажу.

Згідно з ст. 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду споживачеві, який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання. Відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається. Предметом договору енергопостачання є окремі види енергії з найменуванням, передбаченим у державних стандартах або технічних умовах.

Відповідно до п. 2, 6 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 № 630, централізоване постачання гарячої води - послуга, спрямована на задоволення потреб споживача у гарячій воді, яка надається виконавцем з використанням внутрішньобудинкових систем гарячого водопостачання. Послуги повинні відповідати з централізованого постачання гарячої води - вимогам щодо якості і тиску води, температури гарячої води, а також розрахунковим нормам витрати води у точці розбору.

Згідно з п.3.13 Правил користування системами централізованого комунального водопо стачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджених наказом Мініс терства з питань житлово-комунального господарства України № 190 від 27.06.2008р., суб'єкти господарювання, у яких теплові пункти перебувають на балансі або яким вони передані в управління, повне господарське відання, користування, здійснюють розрахунки з виробником на основі укладених договорів за весь обсяг питної води, яка відпущена з систем водопостачання і використана на потреби гарячого водопостачання та інші потреби, а також розраховуються за власний обсяг водовідведення.

Обсяг питної води, поданої до теплових пунктів, фіксується засобами обліку, які встановлені на межі балансової належності. Обсяг гарячого водопостачання, переданий споживачам виконавцем послуг з постачання гарячої води, ураховується в загальному обсязі стічних вод споживачів і оплачується ним за договором з виробником на підставі показів засобів обліку або в порядку, обумовленому договором.

З наведених норм вбачається, що чинне законодавство України не розділяє послугу з постачання споживачам гарячої води (гарячого водопостачання) на окремі частини з постачання окремо теплової енергії та окремо холодної води, а встановлює, що енерговиробник та/або енергопостачальник виробляє та постачає гарячу воду (яку законодавець також називає енергією). Постачання холодної води для приготування гарячої є окремою послугою, що повинна, в якості сировини, надаватись підприємству, яке має можливість та безпосередньо виробляє гарячу воду.

Тобто, саме гаряча вода є товаром, продуктом енерговиробника та/або енергопостачальника, яку отримує споживач, при цьому саме енерговиробник та/або енергопостачальник споживає холодну воду для вироблення гарячої води. Даний висновок підтверджується також постановами Вищого господарського суду України від 03.03.2011 у справі 42/230, від 10.03.11 р. у справі № 7/222, викладений також і у залучених до заперечень відповідача постановах ВГСУ.

Порядок розрахунків за договором визначений у підрозділі 2.2 договору, та зокрема, згідно з п. 2.2.1 постачальник щомісячно направляє до банківської установи абонента платіжні документи (в електронному вигляді дебетові повідомлення, вимоги-доручення тощо) для оплати за поставлену воду та прийняті стічні води відповідно до встановлених тарифів…, а у відповідності з п. 2.2.4 договору, в разі неотримання від постачальника поточного щомісячного платіжного документу, абонент здійснює оплату вартості наданих йому послуг не пізніше 5-го числа наступного місяця, платіжним дорученням, виходячи з діючого тарифу та фактичної кількості спожитої води.

Згідно з ч. 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Враховуючи наведені положення договору, строки сплати вартості наданих послуг водопостачання у періоді з 01.02.2011р. по 01.05.2011р., з боку відповідача були порушені, що є підставою для задоволення вимог про стягнення суми основного боргу в розмірі 1007516, 15 грн. (розрахунок зазначеної суми боргу є додатком до заперечень відповідача, здійснений з урахуванням погоджених обома сторонами обсягів споживання холодної води, та отриманої інформації про сплату та зарахування грошових коштів на розрахунковий рахунок ПАТ «АК «Київводоканал»за холодну воду та водовідведення холодної води, водовідведення гарячої води та води для підігріву, сплачених мешканцями ТОВ «України Житло-сервіс»).

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ч. 4 ст. 231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобовязання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобовязання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань врегульовані Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань», положеннями якого встановлено, що за прострочку платежу, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін (ст. 1 Закону). Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Таким чином в силу наведених положень законодавства пеня може бути стягнута саме в разі, якщо таке передбачено договором (встановлено за згодою сторін).

При нарахуванні пені в сумі 15469, 57 грн. позивач керувався п. 4.2 договору, що наявний у тексті договору, який зокрема підписано ТОВ «Україна житло-сервіс»з протоколом розбіжностей (відзначено біля підпису та засвідчено печаткою товариства). Натомість питання щодо укладення договору № 04777/5-04 від 27.08.2004р. було предметом судового розгляду, та зокрема рішенням Господарського суду міста Києва від 13.12.2004р. у справі 35/378, зазначений договір № 04777/5-04 від 27.08.2004р. визнано укладеним в редакції постачальника виключивши пункти 2.1.7, 4.2.

В даному випадку, посилання позивача на положення п. 4.2 наявного в тексті договору, є безпідставними, факту погодження нарахування пені у випадку прострочення грошових зобовязань за невиконання зобовязань щодо оплати наданих послуг позивачем не доведено, відповідних положень якими сторони передбачили таку відповідальність договір укладений між сторонами не містить, вимоги про стягнення пені задоволенню не підлягають.

Положеннями статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Розрахунки заявлених до стягнення сум інфляційних збитків та 3% річних здійснені позивачем при поданні позовної заяви, а також і надані разом із поясненнями за вих. № 1125 від 12.08.2011р., судом не можуть бути перевірені, оскільки у них не вказано ані кількості прострочених днів ані чітко зазначених періодів (з якої дати по яку дату проведені нарахування).

Як про те зазначено у п. 18 Листа Вищого господарського суду України від 11.04.2005р. № 01-8/344 господарський суд у розгляді справи не зобов'язаний здійснювати «перерахунок»замість позивача розрахованих останнім сум штрафних санкцій, річних тощо. Однак з огляду на вимоги частини 1 статті 47 ГПК щодо прийняття судового рішення за результатами обговорення усіх обставин справи та частини 1 статті 43 ГПК стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності суд повинен перевірити обґрунтованість і правильність здійсненого позивачем нарахування таких сум, і в разі, якщо їх обчислення помилкове - зобов'язати позивача здійснити перерахунок відповідно до закону чи договору або зробити це самостійно.

Якщо для здійснення перерахунку необхідні додаткові матеріали, суд витребує їх у позивача, а в разі неподання ним таких матеріалів - з урахуванням обставин конкретної справи залишає позов (в частині стягнення відповідних спірних сум) без розгляду на підставі пункту 5 частини 1 статті 81 ГПК або відмовляє в задоволенні позову у відповідній частині у зв'язку з недоведеністю позовних вимог.

При порушенні провадження у справі, ухвалою суду від 24.06.2010р. позивача зобовязано надати розрахунки заявлених до стягнення сум пені, 3% річних та інфляційних збитків із вказанням у відношенні яких сум заборгованості, за який період (із зазначенням кількості днів прострочення, дати - з якої по яку) здійснені нарахування.

В даному випадку, додані позивачем розрахунки, судом визнані неналежними доказами заявлених вимог, були оцінені судом у відповідності з вимогами ГПК України, та з боку суду вчинені всі необхідні дії з метою забезпечення всебічного, повного та обєктивного вирішення спору в цій частині.

У позивача, при отриманні ухвали виник процесуальний обовязок по виконанню вимог суду, які є обовязковими до виконання в силу положень ст. 4-5, 115 ГПК України, однак такі позивачем не виконані, і через їх невиконання, з огляду на ст. 33 ГПК України заявлені позивачем до стягнення суми інфляційних збитків та 3% річних є необгрунтованими, у звязку з чим, суд не є зобовязаним здійснювати розрахунки в обґрунтування вимог позивача, оскільки саме останнім зазначені вимоги перед судом не доведені належними засобами доказування.

При вирішенні спору суд обмежений предметом та підставами заявлених позовних вимог, та відповідно судом не може бути прийнято рішення по стягненню нарахувань інфляції та 3% річних за періоди про які позивач не просить, а відтак вимоги про стягнення таких сум задовольняються судом по розміру, що визнається відповідачем: - 436, 59 грн. інфляційних збитків, 82, 81 грн. 3% річних.

Судові витрати позивача по сплаті державного мита у сумі 14083, 54 грн. та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до положень статті 49 ГПК України покладаються на відповідача пропорційно задоволених вимог в сумі 10166, 87 грн..

Керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Україна житло-сервіс»(02094, м. Київ, пр-т. Гагаріна 14-А, з рахунку виявленого під час виконання судового рішення, ідент. код 32772152) на користь Публічного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал»(01015, м. Київ, вул. Лейпцизька 1-А, ідент. код 03327664) 1007516, 15 грн. (один мільйон сім тисяч пятсот шістнадцять гривень 15 копійок) заборгованості, 82, 81 грн. (вісімдесят дві гривні 81 копійку) 3% річних, 436, 59 грн. (чотириста тридцять шість гривень 59 копійок) інфляційних збитків, 10166, 87 грн. (десять тисяч сто шістдесят шість гривень 87 копійок) судових витрат.

3. В іншій частині в позові відмовити.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Р.І. Самсін

дата підписання рішення 15.08.2011