Рішення № 17911476, 08.08.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 7/514-14/32808.08.11 за позовомАкціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго» в особі Структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго»

до Відкритого акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал»

простягнення заборгованості.

Суддя: Мельник С.М.

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_1. представник за довіреністю;

від відповідача: ОСОБА_2. представник за довіреністю.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

АЕК «Київенерго»в особі СВП «Енергозбут Київенерго»звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до ВАТ «АК «Київводоканал»про стягнення 14624538,20 грн., з яких: 11893648,16 грн. борг за спожиту активну електричну енергію, 774978,32 грн. борг за спожиту реактивну електричну енергію, 886803,85 грн. штраф, 775279,09 грн. пеня, 180373,31 грн. інфляційні втрати, 113455,47 грн. три проценти річних.

Заявою від 09.12.2010 позивач уточнив позовні вимоги та просив стягнути з відповідача 15435850,92 грн., з яких: 11893648,16 грн. борг за спожиту активну електричну енергію, 774978,32 грн. борг за спожиту реактивну електричну енергію, 886803,85 грн. штраф, 775279,09 грн. пеня, 801136,00 грн. інфляційні втрати, 304005,50 грн. три проценти річних.

Рішенням господарського суду міста Києва від 17.01.2011 позов задоволено частково, стягнуто з відповідача на користь позивача 11893648,16 грн. боргу за спожиту активну енергію, 774978,32 грн. боргу за спожиту реактивну енергію, 801136,00 грн. інфляційних втрат, 304005,50 грн. трьох процентів річних, 775279,09 грн. пені, в іншій частині позовних вимог відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 05.04.2011 рішення місцевого господарського суду скасовано в частині стягнення річних та інфляційних з викладенням рішення в новій редакції, згідно якої стягнуто з відповідача на користь позивача 114017,63 грн. інфляційних, 182219,95 грн. трьох процентів річних, в іншій частині позовних вимог відмолено, в решті рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 22.06.2011 вищевказані судові рішення скасовані, справу направлено на новий розгляд до господарського суду міста Києва.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 01.07.2011 справу прийнято до провадження та присвоєно їй № 7/514-14/328.

В заяві від 24.05.2011 позивач просив, у звязку зі зміною організаційно-правової форми, замінити позивача на його правонаступника Публічне акціонерне товариство «Київенерго», в підтвердження чого надано засвідчений витяг з статуту товариства, копії свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи серії А01 № 769840, довідки з ЄДРПОУ від 14.04.2011 серії АБ № 150424.

Крім того, судом встановлено, що у відповідності до копій довідки з ЄДРПОУ від 23.12.2010 серії АБ № 154428 та свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи серії А01 № 768385, відповідача було перейменовано на Публічне акціонерне товариство «Акціонерна компанія «Київводоканал»

Враховуючи викладене, суд вважає за необхідне, у відповідності до ст. 25 ГПК України, замінити позивача Акціонерну енергопостачальну компанію «Київенерго»на його правонаступника Публічне акціонерне товариство «Київенерго», замінити відповідача Відкрите акціонерне товариство «Акціонерна компанія «Київводоканал»на його правонаступника Публічне акціонерне товариство «Акціонерна компанія «Київводоканал».

В заяві про зміну предмету та уточнення позовних вимог від 29.07.2011 позивач просив суд стягнути з відповідача 15732638,58 грн., з яких: 11893648,16 грн. борг за спожиту активну електричну енергію, 774978,32 грн. борг за спожиту реактивну електричну енергію, 1029891,22 грн. пеня, 1483485,18 грн. інфляційні втрати, 550635,70 грн. три проценти річних.

В судовому засіданні представник позивача підтримав доводи та вимоги позовної заяви, з урахуванням заяви від 29.07.2011.

Представник відповідача заперечив проти вимог позовної заяви з підстав, наведених у відзиві.

Суд вважає за можливе розгляд справи за наявними в ній матеріалами у відповідності до ст. 75 ГПК України.

В судовому засіданні від 08.08.2011 судом було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши наявні в справі матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно зясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, обєктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, 10.01.1991 між сторонами було укладено договір про постачання електричної енергії № 97, у відповідності до умов якого позивач зобовязався продати електричну енергію для забезпечення потреб електроустановок відповідачу, а останній оплатити вартість використаної електричної енергії згідно з умовами договору.

Підписаною між сторонами додатковою угодою від 21.12.2009 договір від 10.01.1991 № 97 було викладено в новій редакції з урахуванням протоколу розбіжностей від 31.12.2009 та протоколу узгодження розбіжностей від 29.01.2010.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про електроенергетику», електрична енергія є різновидом енергії, що виробляється на обєктах електроенергетики і є товарною продукцією, призначеною для купівлі-продажу.

Стаття 275 ГК України встановлює, що за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду споживачеві, який зобовязаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Відповідно до пунктів 2.2.2, 2.3.2, 2.3.3, 2.3.4 договору від 10.01.1991 № 97, позивач постачає електричну енергію, як різновид товару в обсягах, визначених відповідно до розділу 5, та з урахуванням умов розділу 6 цього ж договору, з дотриманням граничних показників якості електричної енергії, визначених державними стандартами, згідно з категорією струмоприймачів споживача відповідно до Правил улаштування електроустановок та гарантованого рівня надійності електропостачання схем електропостачання, визначених додатком «Акт розмежування балансової належності електромереж та експлуатаційної відповідальності сторін», а відповідач зобовязувався дотримуватись режиму споживання електричної енергії згідно з умовами розділу 5 даного договору та режиму роботи електроустановок відповідно до додатків «Перелік обєктів» та «Обсяги постачання електричної енергії споживачу», оплачувати позивачу вартість електричної енергії згідно з умовами додатків «Порядок розрахунків»та «Порядок розрахунків за перетікання реактивної електроенергії».

З матеріалів справи вбачається, за період з 01.12.2009 по 01.06.2010 позивачем були виставлені відповідачу до сплати відповідні рахунки за спожиту активну та реактивну електроенергії, із зазначенням терміну їх оплати.

Копії вказаних рахунків позивачем були надані суду під час нового розгляду справи.

Крім того, відповідач надавав позивачу звіти про використану активну та реактивну електроенергії, на підставі яких за результатами розрахункового періоду позивач оформив акти приймання-передачі товарної продукції (активної електроенергії) та акти надання послуг з компенсації перетікання реактивної електроенергії, де визначив фактичний обсяг спожитої відповідачем електроенергії, її вартість. Загальна вартість спожитої за стягуваний період активної електричної енергії становить 11893648,16 грн., реактивної електричної енергії - 774978,32 грн. Відповідач документи для проведення розрахунків за електричну енергію попереднього розрахункового періоду отримував, про що зазначено у звітах.

Умовами договору від 10.01.1991 № 97 встановлено, що відповідач зобовязується оплачувати позивачу вартість електричної енергії згідно з умовами додатків «Порядок розрахунків»та «Порядок розрахунків за перетікання реактивної електроенергії».

Пунктом 3 додаткової угоди від 21.12.2009 сторони погодили, що мають намір привести додатки до договору від 10.01.1991 № 97 у відповідність до чинної редакції Правил користування електричною енергією протягом двох місяців з дня підписання додаткової угоди.

Відповідно до пунктів 6.11, 6.13 Правил користування електричною енергією, затверджених постановою Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України від 31.07.1996 № 28, остаточний розрахунок споживача за електричну енергію, спожиту протягом розрахункового періоду, здійснюється на підставі виставленого постачальником електричної енергії рахунка відповідно до даних про фактичне споживання електричної енергії, визначеного за показами розрахункових засобів обліку, які фіксуються у терміни, передбачені договором, та/або розрахунковим шляхом у випадках, передбачених цими Правилами. Покази розрахункових засобів обліку знімаються представником електропередавальної організації та підтверджуються споживачем відповідно до договору. Тривалість періоду для здійснення споживачем розрахунків зазначається у договорі та/або на платіжному повідомленні і має не перевищувати 5 операційних днів з дня отримання рахунка для споживачів, які оплачують електричну енергію самостійно, і 10 операційних днів з дня отримання рахунка для споживачів, які здійснюють розрахунки через структурний підрозділ, який розташований в іншому місті. Дата оплати рахунка (здійснення розрахунку) визначається датою, на яку були зараховані кошти на поточний рахунок із спеціальним режимом використання постачальника електричної енергії за регульованим тарифом.

Сторони не надали суду додатків до договору від 10.01.1991 № 97, викладених у новій редакції з урахуванням чинної редакції Правил користування електричною енергією, в яких би визначався порядок розрахунків за електроенергію.

Згідно пункту 2 додаткової угоди від 21.12.2009 додатки до договору № 97 від 10.01.1991 зазначені у п. 9.1 та укладені сторонами до моменту укладення угоди є чинними на весь період дії договору та є його невідємними частинами. Додатків, які б регулювали порядок проведення розрахунків за електричну енергію за договором № 97 від 10.01.1991 позивачем суду не надано. У позовній заяві та заяві про зміну предмета позову та уточнення позовних вимог позивач визнає, що порядок розрахунків за спожиту енергію між енергопостачальною організацією (позивачем) та споживачем (відповідачем) не визначено.

У відповідності до ч. 6, 7 ст. 276 ГК України встановлено, що розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється, як правило, у формі попередньої оплати. За погодженням сторін можуть застосовуватися планові платежі з наступним перерахунком або оплату, що провадиться за фактично відпущену енергію.

Зобовязанням, згідно ст. 509 ЦК України, є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

Відповідно до ч. 2 ст. 530 ЦК України передбачено, що якщо строк (термін) виконання боржником обовязку не встановлений або визначений моментом предявлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня предявлення вимоги.

Чинним законодавством не визначено чіткої форми вимоги, передбаченої ч. 2 ст. 530 ЦК України.

Як вбачається із матеріалів справи, а саме звітів про використану електричну енергію, відповідач підтверджував отримання документів (рахунків) для проведення розрахунків за електричну енергію попереднього розрахункового періоду, із зазначенням терміну їх оплати.

Таким чином, виходячи з вимог законодавства, умов укладеного сторонами договору, на підставі виставлених рахунків, актів приймання-передачі товарної продукції (активної електроенергії) та актів надання послуг з компенсації перетікання реактивної електроенергії, у відповідача виник обовязок сплати позивачу вартості спожитої електричної енергії.

В силу положень ст.ст. 525, 526 ЦК України, ст. 193 ГК України передбачено, що зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідач свої зобовязання по договору у вигляді оплати вартості спожитої електричної енергії не виконав в повному обсязі, у звязку з чим у нього виникла заборгованість за спожиту активну електричну енергію в розмірі 11893648,16 грн. та заборгованість за спожиту реактивну електричну енергію в розмірі 774978,32 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами та не спростовано належним чином відповідачем, а відтак позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню повністю.

Порушенням зобовязання, згідно ст. 610 ЦК, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

Стаття 611 ЦК України передбачає, що у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до статті 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання.

Позивач звернувся до суду із вимогою про стягнення з відповідача пені в розмірі 1029891,22 грн. на підставі пункту 4.2.1 договору від 10.01.1991 № 97, яким передбачено, що за внесення платежів з порушенням термінів, визначених відповідним додатком, передбачено нарахування пені із розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України на суму боргу за кожен день прострочення платежу.

У звязку з тим, що умовами договору від 10.01.1991 № 97 не визначено порядку та термінів розрахунків за спожиту електроенергію, а відповідних додатків до договору сторони не укладали, у позивача відсутні правові підстави для стягнення пені за умовами договору, а відтак в цій частині позовних вимог судом відмовляється.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

Підтвердженням того, що відповідач отримав документи для проведення розрахунків за електричну енергію попереднього розрахункового періоду (рахунки), із зазначенням термінів їх оплати, є звіти за використану електричну енергію.

Враховуючи викладене, перевіривши розрахунок позивача, суд вважає, що позовні вимоги в частині стягнення трьох процентів річних та інфляційних втрат підлягають задоволенню у повному обсязі.

Згідно ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

За таких обставин, позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

У відповідності до ст. 49 ГПК України, судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 43, 25, 33, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Замінити позивача Акціонерну енергопостачальну компанію «Київенерго»на його правонаступника Публічне акціонерне товариство «Київенерго»

2. Замінити відповідача Відкрите акціонерне товариство «Акціонерна компанія «Київводоканал»на його правонаступника Публічне акціонерне товариство «Акціонерна компанія «Київводоканал».

3. Позов задовольнити частково.

4. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал»(01015, м. Київ, вул. Лейпцизька, 1-А, код 03327664) на користь Публічного акціонерного товариства «Київенерго»(01001, м. Київ, площа І. Франка, 5, код 00131305) 11893648,16 грн. (одинадцять мільйонів вісімсот девяносто три тисячі шістсот сорок вісім грн. 16 коп.) боргу за спожиту активну електричну енергію, 774978,32 грн. (сімсот сімдесят чотири тисячі девятсот сімдесят вісім грн. 32 коп.) боргу за спожиту реактивну електричну енергію, 1483485,18 (один мільйон чотириста вісімдесят три тисячі чотириста вісімдесят пять грн. 18 коп. ) інфляційних втрат, 550635,70 грн. (пятсот пятдесят тисяч шістсот тридцять пять грн. 70 коп.) трьох відсотків річних, 23715,00 грн. (двадцять три тисячі сімсот пятнадцять грн.) державного мита, 219,48 грн. (двісті девятнадцять грн. 48 коп.) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

5. В іншій частині позову відмовити.

6. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

СуддяС.М. Мельник

Дата складання та підписання повного тексту рішення: 15.08.2011