Рішення № 17910289, 20.07.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 17/25420.07.11 За позовомПублічного акціонерного товраиства «Київенерго»

До відповідачаФізичної особи підприємця ОСОБА_1

Простягнення 2989,75 грн.

Суддя Удалова О.Г.

Представники сторін:

Від позивачаОСОБА_1 (за дов.)

Від відповідача не зявились

Обставини справи:

До Господарського суду міста Києва звернулося з позовом публічне акціонерне товариство «Київенерго»до фізичної особи підприємця ОСОБА_1 про стягнення 2989,75 грн. за договором № 80659 від 23.04.2007 р., о/р 80659018, а саме: 2635,07 грн. основного боргу, 174,17 грн. пені, 146,80 грн. інфляційних та 33,71 грн. трьох процентів річних.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач порушив взяті на себе зобовязання щодо повноти та своєчасності внесення оплати за поставлену електричну енергію.

Ухвалою суду від 02.06.2011 р. було порушено провадження у справі № 17/254.

Відповідач до суду не зявився, про причини неявки суд не повідомив.

Суд відклав розгляд справи, витребувавши додаткові докази.

Відповідач до суду не зявився.

Позивачем вимоги ухвали суду не виконано. Розгляд справи було відкладено на 20.07.2011 р..

Відповідач у судове засідання не зявився, клопотань про відкладення розгляду справи та відзив не подав. За таких обставин, суд вважає за можливе на підставі ст. 75 ГПК України розглянути справу у відсутності відповідача за наявними матеріалами.

Розглянувши надані позивачем документи та матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, зясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення, обєктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив:

23.04.2007 р. між акціонерною енергопостачальною компанією «Київенерго»(постачальником), правонаступником якого є позивач, та фізичною особою підприємцем ОСОБА_1 (споживачем) було укладено договір про постачання електричної енергії (далі - договір).

Згідно з п. 1 додатку 2.1 до Договору розрахунковий період починається першого числа кожного місяця та закінчується в останній день цього місяця.

Відповідно до п. 5 додатку 2.1 до Договору відповідач зобовязується щомісячно направляти свого представника до позивача для надання звіту за використану енергію.

Пунктом 13 додатку 2.1 до Договору передбачено, що відповідач зобовязаний до 3 числа поточного місяця здійснити попередню оплату вартості активної електричної енергії поточного розрахункового періоду платежем розміром 100% від заявленого обсягу активної електричної енергії на поточний розрахунковий період.

Згідно з абз. 3 п. 9 додатку 2.1 до Договору, позивач може самостійно знімати показники електролічильників як візуально, так і за допомогою компютерної техніки, та видавати відповідачу платіжні документи для оплати електроенергії за весь період, що зберігається в памяті приладу.

Пунктом 2.3.5 Договору на відповідача покладено обовязок забезпечувати повноваженим представникам позивача безперешкодний доступ до засобів (систем) обліку електроенергії та періоду споживання (п. 5 та п. 6 додатку 2.1 до Договору).

Відповідно до умов вказаного Договору позивачем поставлено, а відповідачем спожито у листопаді та грудні 2010 року електричну енергію в сумі 7225,24 р., що підтверджується доказами, належним чином засвідчені копії яких містяться в матеріалах справи (звіт про використану активну електроенергію за листопад 2010 року, корінець наряду-завдання на відключення № 2573 від 14.12.2010 р., акт № 2573/1 від 24.12.2010 р., акт контрольного огляду розрахункових точок обліку споживання від 24.12.2010 р., розрахунки-розшифровки за спірний період, акт приймання-передачі товарної продукції, довідка про надходження коштів за спожиту електричну енергію).

Відповідач за поставлену електричну енергію розрахувався частково в сумі 2412,87 грн. З урахуванням переплати в сумі 2177,30 грн., що існувала на початок спірного періоду, борг відповідача склав 2635,07 грн.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про електроенергетику»електрична енергія є різновидом енергії, що виробляється на об'єктах електроенергетики і є товарною продукцією, призначеною для купівлі-продажу.

Стаття 275 Господарського кодексу України встановлює, що за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду споживачеві, який зобовязаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Відповідно до пункту 6.11. Правил користування електричною енергією, затверджених Постановою НКРЕ 31.07.1996 р. № 28, остаточний розрахунок споживача за електричну енергію, спожиту протягом розрахункового періоду, здійснюється на підставі виставленого постачальником електричної енергії рахунка відповідно до даних про фактичне споживання електричної енергії, визначеного за показами розрахункових засобів обліку, які фіксуються у терміни, передбачені договором, та/або розрахунковим шляхом у випадках, передбачених цими Правилами. Тривалість періоду для здійснення споживачем розрахунків зазначається у договорі та/або на платіжному повідомленні і має не перевищувати 5 операційних днів з дня отримання рахунка для споживачів, які оплачують електричну енергію самостійно, і 10 операційних днів з дня отримання рахунка для споживачів, які здійснюють розрахунки через структурний підрозділ, який розташований в іншому місті.

Як визначено частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України, субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до частини 2 статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити заходів, необхідних для належного виконання нею зобовязання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України договір є обовязковим для виконання сторонами.

Згідно з частиною 1 статті 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобовязання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі статтею 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Інших доказів погашення заборгованості окрім наданих позивачем, відповідачем не надано.

Факт наявності заборгованості у відповідача перед позивачем в сумі 2635,07 грн. належним чином обґрунтований та підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, а тому вимоги про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 2635,07 грн. підлягають задоволенню.

Відповідно до п. 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з п. 1 ст. 550 Цивільного кодексу України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобовязання.

Згідно з ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до п. 4.2.2 Договору за внесення платежів з порушенням термінів споживач сплачує постачальнику пеню у розмірі 0,1% від суми боргу за кожен день прострочення. Вимога позивача про стягнення пені в сумі 174,17 грн. є обґрунтованою та підлягає задоволенню за розрахунком позивача, наведеному у позовній заяві.

Крім того, боржник на вимогу кредитора у випадку прострочення грошового зобовязання повинен сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та три проценти річних з простроченої суми, що передбачено ст. 625 Цивільного кодексу України.

Інфляційна складова становить 146,8 грн., а три проценти річних 33,71 грн. Суд приймає розрахунок інфляційних нарахувань та трьох процентів річних, наданий позивачем, як вірний.

Відповідно до ст.ст. 44, 49 ГПК України державне мито у сумі 102,00 грн. та витрати позивача на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236,00 грн. підлягають стягненню з відповідача, як із сторони з вини якої спір був доведений до суду.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1, 32, 33, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з фізичної особи підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, код НОМЕР_1) на користь публічного акціонерного товариства «Київенерго»(01001, м. Київ, пл. І. Франка, 5, код 00131305) в особі структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго»(04050, м. Київ, вул. Мельникова, 31, код 26187763) 2635,07 грн. основного боргу, 174,17 грн. пені, 146,80 грн. інфляційних, 33,71 грн. трьох процентів річних, 102,00 грн. витрат по сплаті державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Суддя О.Г. Удалова

Рішення підписано 09.08.2011 р.