Рішення № 1791024, 24.06.2008, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 207

РІШЕННЯ

Іменем України

24.06.2008

Справа №2-2/4233-2008

За позовом: Приватного підприємства «Баядера» (юр. адреса – 84646, Донецька обл., м. Горлівка, вул. Озерянівська, 2; поштова адреса – 95047, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Хімічна, 3/10)

До відповідача: ТОВ «Луксор» (95000, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Монтажна, 2)

Про стягнення 5 729,15 грн.

Суддя Толпиго В.І.

Представники сторін:

Від позивача :. Чернишов М.А. – представник, довіреність у справі.

Від відповідача : не з’явився.

Суть спору:

Позивач звернувся до Господарського суду АР Крим з позовом до відповідача про стягнення 892,70 грн. дебіторської заборгованості за поставлену продукцію, 2 734,15 грн. пені та 15% річних у розмірі 2102,30 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 04.3.2008 р. ГС АРК винесено рішення по справі № 2-28/732-2008, яким з відповідача було стягнено простроченої дебіторської заборгованості за поставлений товар у розмірі 53 265,76 грн., пені у розмірі 877,51 грн. та 15% річних у розмірі 836,70 грн. До наступного часу відповідач не сплатив стягненої судом суми. Крім того, відповідачу 14.12.2007 р. було поставлено товару у розмірі та асортименті, згідно видатковій накладній № 234386, на суму 892,04 грн. На час подачі позову, який було задоволено судом, заборгованість по вказаній накладній не була предметом спору, так як згідно умов п.4.1 договору постачання від 06.10.2007 р., платіж за даною накладною прострочено не було. Відповідач, згідно умов договору, зобов’язаний був сплатити 892,70 грн. до 14.01.2008 р., однак, оплату не здійснив та прострочив грошові зобов’язання, також оплатити заборгованість, стягнену рішенням ГС АРК від 04.3.2008 р., чого зроблено не було, що і стало підставою для звернення позивача із позовом до суду.

26.5.2008 р. від позивача надійшла заява, якою він збільшує позовні вимоги, та просить суд стягнути з відповідача дебіторської заборгованості за поставлену продукцію з урахуванням індексу інфляції споживчих цін у розмірі 7984,44 грн., пені у розмірі 2734,15 грн. та 15% річних у розмірі 2102,30 грн.

23 червня 2008 року до суду від позивача надійшла заява про зменшення позовних вимог, відповідно до якої позивач просить суд стягнути з відповідача дебіторську заборгованість за поставлену продукцію з урахуванням індексу інфляції у розмірі 7 984грн44коп, пеню у розмірі 2 621грн11коп та річні у розмірі 2 010грн75коп, оскільки при попередньому розрахунку пені та річних позивачем була допущена помилка.

Відповідач в засідання суду не з'явився, витребувані судом документи, в тому числі відзив на позов у встановлений судом строк не представив, про день та час слухання справи був повідомлений належним чином : рекомендованою кореспонденцією.

Спір розглядається за наявними у справі матеріалами, відповідно до ст. 75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив:

Суд вважає необхідним дотримуватися принципів судочинства, що встановлені ст. 129 Конституції України, нормами якої вказано, що основними засідками судочинства є зокрема, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Тобто суд вважає потрібним застосувати принцип змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів, а саме розглянути спір з урахуванням лише підстав позову, що вказані позивачем.

Відповідно до п.1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Частина 1ст. 14 ЦК України передбачає, що цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Між сторонами був укладений договір постачання № 1312 від 06.10.2007 року, відповідно до п. 1.1. якого постачальник (позивач) зобов’язувався передати, а покупець (відповідач) - прийняти та оплатити алкогольну продукцію і товари народного споживання на умовах, визначених договором.

Згідно з п. 2.1. договору ціна кожної одиниці товару визначається постачальником (позивачем) та вказується у видаткових накладних.

Пунктом 4.1. вищевказаного договору передбачалось, що розрахунки за товар здійснюються за кожну поставлену партію товару шляхом оплати покупцем вартості партії товару протягом 30 календарних днів з дати поставки такої партії.

Відповідно до частини 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Стаття 509 Цивільного кодексу України визначає поняття зобов'язання та підстави його виникнення. Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11цього Кодексу.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Зобов'язання припиняється виконанням, виконаним належним чином (ст. 599 ЦК України).

На виконання умов вищевказаного договору, позивачем 14.12.2007р було поставлено відповідачу товар на загальну суму 892грн04коп., що підтверджено належно завіреною копією видаткової накладної №234386 від 14.12.2007р, доданою позивачем до матеріалів справи.

Однак відповідач, у порушення умов п. 4.1. договору, свої зобов’язання по оплаті товару, отриманого за вищенаведеною накладною, не виконав та на момент звернення позивача з позовом у суд заборгованість за отриманий товар склала 892грн70коп., що підтверджується матеріалами справи.

Таким чином, у частині стягнення заборгованості у розмірі 892грн.70коп. позов обґрунтований, підтверджується матеріалами справи та підлягає задоволенню.

Окрім вимоги про стягнення боргу позивачем заявлені вимоги про стягнення річних, інфляційних та пені.

04 березня 2008року рішенням ГС АРК №2-28/732-2008 з ТОВ «Луксор» на користь ПП «Баядера» було стягнено 53 265,76 грн. заборгованості за поставлену продукцію, 877,51 грн. пені та 15% річних у розмірі 836,70 грн., а також 549,80 грн. державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно – технічне забезпечення судового процесу. Штрафні санкції, що стягнені за вищенаведеним рішенням були нараховані позивачем на 17.12.2007р. Але відповідач не сплатив стягнені судом суми.

Позивач, у судове засідання, що відбулося 24.6.2008р., надав новий розрахунок ціни позову, у якому зменшує розмір річних та пені та просить суд стягнути з відповідача 2 621грн11коп пені та 2 010грн75коп річних за період з 18.12.2007р по 20.3.2008р.

Стаття 549 ЦК України визначає: неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Угода по забезпеченню виконання зобов'язання здійснюється у письмовій формі (ст. 547 ЦК України).

Сторони в договорі передбачили відповідальність відповідача за порушення строків оплати. Так, пунктом 7.2.1 договору визначено, що за несвоєчасну оплату товару покупець додатково сплачує поставщику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочення, включаючи день погашення боргу, а також15% річних від суми заборгованості відповідно до ст..625 ЦК України.

Стягненню підлягає пеня у сумі 2 621грн11коп, у тому рахунку 297грн75коп за період з 18.12.2007р по 31.12.2007р з суми 53 265грн76коп, 417грн01коп за період з 01.01.2008р по 14.01.2008р з суми 53 265грн76коп та 1 906грн35коп за період з 15.01.208р по 20.3.2008р з суми 54 157грн80коп, оскільки у цій частині вимог суд вважає, що позов обґрунтований та підлягає задоволенню.

У частині|частці| стягнення 2 010грн75коп – річних (у сумі 589грн65коп за період з 18.12.2007р по 14.01.2008р з суми 53 265грн76коп та у сумі 1 421грн10коп за період з 15.01.2008р по 20.3.2008р з суми 54 157грн80коп.) та 7 091грн74коп – інфляційних втрат (за період з січня по квітень 2008р з суми боргу 54 157грн80коп.) позов обґрунтований та підлягає задоволенню, оскільки відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник, що прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір відсотків не передбачений договором або законом.

У частині стягнення річних у розмірі 91грн55коп. та пені у розмірі 113грн04коп, суд вважає за необхідне у позові відмовити у зв’язку із тим, що ця сума помилково нарахована позивачем, що підтверджується його новим розрахунком.

Відповідно до ст. 33 ГПК України на відповідачі лежить обов'язок доведення виконання зобов'язань, або необґрунтованості позовних вимог тоді як він такі до суду не надав.

Витрати по оплаті держмита витрати по інформаційно-технічному забезпеченню судового процесу віднести на сторін пропорційно задоволеним вимогам.

В засіданні суду за згодою представника позивача оголошені вступна та резолютивна частини рішення.

Рішення оформлене та підписане 27.6.2008р.

Керуючись ст.ст. 49,75,82,84,85 ГПК України

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з ТОВ «Луксор» (95000, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Монтажна, 2, МФО 308092, ІНН 311031401274, ЗКПО 3110143) на користь Приватного підприємства «Баядера» (юр. адреса – 84646, Донецька обл., м. Горлівка, вул. Озерянівська, 2; поштова адреса – 95047, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Хімічна, 3/10, р/р 26000301009201 у філії АБ “Південий”м. Сімферополь, МФО 384652, ІНН 13410505038, ЗКПО 13491057) 892грн.70коп. боргу, 7 091грн74коп – інфляційних втрат, 2 621грн11коп пені, 2 010грн75коп річних, 179грн.09коп. державного мита, 116грн.11коп витрати по інформаційно-технічному забезпеченню судового процесу.

3. У частині стягнення 91грн55коп річних та 113грн04коп пені у позові відмовити.

4. Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим Толпиго В.І.