Рішення № 17910205, 11.08.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 2/104

11.08.11

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Інститут проблем екології

та енергозбереження»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Систематичний

енергетичний менеджмент Ко»

про стягнення 646 645,91 грн.

Суддя Домнічева І.О.

Представники:

Від позивача Домашенко О.О.

Від відповідача Кучинська О.А.

Обставини справи:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Інститут проблем екології та енергозбереження»звернулось до Господарського суду м. Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Систематичний енергетичний менеджмент Ко»про стягнення 646 645,91 грн. заборгованостей та штрафних санкцій за Договорами суборенди №0109/08/01 від 01.09.2008р. та №0107/10/01 від 01.07.2010р., і по Договору про надання послуг від 01.07.2008р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.05.2011р. порушено провадження у справі.

Розгляд справи судом неодноразово відкладався, як за клопотанням сторін так і з власної ініціативи; судом витребовувались нові докази та пояснення по справі.

Позивачем двічі уточнювались (фактично –зменшувались) позовні вимоги, перший раз відповідно до заяви про уточнення від 12.07.2011р., та другий раз - відповідно до розрахунку, доданого до відповіді на відзив від 08.08.2011р.

Судом обидва уточнення (зменшення) позовних вимог приймались, та спір розглядається з врахування останнього уточнення позовних вимог - відповідно до розрахунку, доданого до відповіді на відзив від 08.08.2011р.

Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 25 ГПК України, у разі смерті або оголошення фізичної особи померлою, припинення діяльності суб'єкта господарювання шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення), заміни кредитора чи боржника в зобов'язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, господарський суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу.

Враховуючи вищенаведене, а також надані відповідачем письмові докази, є підстави для заміни відповідача на підставі ст. 25 ГПК України на його правонаступника - Приватне акціонерне товариство «Систематичний енергетичний менеджмент Ко».

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (роз’яснення Президії Вищого арбітражного суду України від 18.09.97 № 02-5/289 із змінами “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України”).

Крім того, в інформаційному листі Вищого господарського суду України від 14.08.2007р. № 01-8/675 “Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року”(пункт 15) зазначено, що відповідно до пункту 2 частини другої статті 54 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити, зокрема, місцезнаходження сторін (для юридичних осіб).

Згідно із статтею 93 Цивільного кодексу України місцезнаходженням юридичної особи є адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені.

У пункті 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007р. N 01-8/123 “Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році” зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Водночас законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно із згаданою статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

З матеріалів справи вбачається, що ухвали суду надсилались сторонам за адресами, зазначеними в позовній заяві та документах, доданих до матеріалів справи.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Сторони були належним чином повідомлені про призначення справи до розгляду в засіданні суду, про час і місце його проведення.

Представники Позивача у судових засіданнях підтримували викладені у позові обставини, та просили позовні вимоги задовольнити в обсязі - відповідно до розрахунку, доданого до відповіді на відзив від 08.08.2011р.

Представники Відповідача у судових засіданнях проти позову заперечували та просили в позові відмовити, з підстав, викладених у відзиві.

Під час розгляду справи відповідачем заявлялось клопотання про зупинення провадження у даній справі до розгляду Київським апеляційним господарським судом пов’язаної з нею справи №37/76.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 01.06.2011р. по справі №37/76 було визнано зарахування між сторонами зустрічних однорідних вимог на суму 210 399,80 грн. та було припинено провадження у справі в цій частині. Вказану суму 210 399,80 грн. Товариство з обмеженою відповідальністю «Інститут проблем екології та енергозбереження» заявило до зустрічного зарахування як заборгованість перед ним з боку Товариства з обмеженою відповідальністю «Систематичний енергетичний менеджмент Ко»за Договором суборенди №0109/08/01 від 01.09.2008р.

Проте, як вбачається з уточнення позовних вимог від 12.07.2011р. позивачем виключено вказану суму –210 399,80 грн. з предмету позову по даній справі №2/104, тобто позивач вказану суму до стягнення вже не заявляє, а тому у суду відсутні підстави зупиняти провадження у даній справі до розгляду Київським апеляційним господарським судом справи №37/76, оскільки в зв’язку зі зменшенням позивачем заявленої суми позовних вимог, розгляд двох даних справ вже не пов’язаний.

В судовому засіданні 11.08.11р. судом було оголошено вступну і резолютивну частини рішення у справі.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення присутніх представників сторін, оглянувши надані сторонами оригінали документів, на які вони посилаються, як на підставу своїх вимог та заперечень, та копії яких долучені до матеріалів справи, суд —

ВСТАНОВИВ:

По Договору суборенди №0109/08/01 від 01.09.2008р.

01 вересня 2008 року між Позивачем, Товариством з обмеженою відповідальністю «Інститут проблем екології та енергозбереження»та Закритим акціонерним товариством «Систематичний енергетичний менеджмент Ко»(правонаступником якого є Відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Систематичний енергетичний менеджмент Ко», правонаступником якого в свою чергу є Приватне акціонерне товариство «Систематичний енергетичний менеджмент Ко») було укладено Договір суборенди нежитлового приміщення №0109/08/01 (надалі - Договір).

Згідно пункту 1.3. Договору в суборенду були передані нежитлові приміщення загальною площею 479,3 кв.м., розташовані за адресою: 04060, м. Київ, вул. Котовського, 11.

На підставі пункту 3.2. Договору, 01 вересня 2008 року між Позивачем та Відповідачем було підписано Акт № 1 Прийому-передачі об'єкту суборенди за яким Відповідач прийняв від Позивача вказані приміщення.

Відповідно до п. 5.1 Договору, оренда плата була встановлена в розмірі 97 489,62 грн. з ПДВ.

28 лютого 2009 року між Позивачем і Відповідачем була підписана Додаткова угода №1 до Договору, п. 2 якої передбачав зменшення орендованого приміщення на 95кв.м., і вказані 95 кв.м. були повернути Позивачу за Актом від 28.02.2009р.; також орендну плату з 01.03.2009р. було встановлено в розмірі 78 166, 62 грн. з врахуванням ПДВ.

22 червня 2009 року було укладено Додаткову угоду №2 до Договору, відповідно до якої сторони внести відповідні зміни в Договір в зв’язку зі зміною назви Відповідача.

01 вересня 2009 року сторони уклали Додаткову угоду №3 до Договору, п. 3.1. якої передбачав зменшення орендованої площі до 19,2 кв.м., і пункт 3.2. встановлював розмір орендної плати - 3 905,28 грн. з врахуванням ПДВ.

Відповідно до Розділу 5 Договору, Відповідач зобов’язаний сплачувати Позивачу орендну плату протягом усього строку суборенди, починаючи з моменту підписання сторонами Акта приймання-передачі приміщення, що орендується, у строк до 20 (двадцятого) числа календарного місяця за поточний період (місяць) суборенди. Орендна плата сплачується в безготівковій формі на розрахунковий рахунок Позивача. Зміна розміру орендної плати здійснюється шляхом оформлення відповідної додаткової угоди до Договору. Вартість комунально-експлуатаційних послуг, охорони, оренди меблів, систем кондиціювання, систем сигналізації та їх технічне обслуговування входить до складу орендної плати.

Згідно з вимогами ст. 193 Господарського кодексу України та ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватись належним чином у відповідності з умовами договору; одностороння відмова від виконання зобов’язання і одностороння зміна умов не допускається.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач не сплатив орендної плати за червень, липень та серпень 2009 року, що призвело до виникнення заборгованості в розмірі 234 499,86 грн., і також не сплатив орендної плати з вересня 2009 року по червень 2010 року, що призвело до виникнення заборгованості в сумі 39 052,80 грн., а разом –273 552, 66 грн.

Позивач відповідно до поданих суду уточнень позовних вимог зменшив позовні вимоги в частині стягнення суми основної заборгованості на 210 399,80 грн., оскільки між ним та відповідачем на підставі Заяви позивача від 06.04.2011р. проведено зарахування зустрічних однорідних вимог на суму 210 399,80 грн., і зокрема з боку позивача на підставі існуючої по Договір суборенди нежитлового приміщення №0109/08/01 заборгованості зі сплати орендної плати за червень, липень та серпень 2009 року.

Докази спати відповідачем решти заборгованості в сумі 63 152,86 грн. (273 552,66 –210 399,80) в матеріалах справи відсутні, а тому, зважаючи на все вищенаведене, суд вважає обґрунтованими вимоги Позивача про стягнення з Відповідача суми заборгованості з орендної плати в розмірі 63 152,86 грн.

Крім того, у відповідності до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд погоджується з розрахунками позивача, наявними у матеріалах справи та доданим до відповіді на відзив на позов, та з наведеними в них періодами нарахуванням, згідно яких розмір 3% річних становить –13 320,33 грн., інфляційна складова боргу –39 201,56 грн.

В матеріалах справи відсутні докази сплати Відповідачем вищенаведених сум 3% річних та інфляційних, а тому, зважаючи все вищенаведене, суд вважає обґрунтованими вимоги про стягнення з Відповідача сум 3% річних –13 320,33 грн. та інфляційної складової боргу –39 201,56 грн.

Стаття 549 ЦК України зазначає, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 2 ст. 551 ЦК України встановлено, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором, або актом цивільного законодавства.

Відповідно до п. 9.2 Договору, орендна плата, перерахована несвоєчасно, або не в повному обсязі, стягується відповідно до чинного законодавства з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожній день прострочення.

Разом з тим, відповідно до ч. 2 ст. 258 Цивільного кодексу України позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Відповідно до положень ст. 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до ч. 3 ст. 267 Цивільного кодексу України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

За змістом зазначеної норми відповідну заяву має бути зроблено в суді першої інстанції до моменту прийняття ним рішення по суті заявлених вимог (аналогічну правову позицію викладено в Інформаційному листі Вищого господарського суду України від 12.03.2009 р. N 01-08/163 «Про деякі питання, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів України у другому півріччі 2008 року щодо застосування норм Господарського процесуального кодексу України»).

Як вбачається з наданого відповідачем відзиву на позов від 02.08.2011р., Відповідач заявив про сплив встановленого ч. 2 ст. 258 ЦК України строку позовної давності для вимог про стягнення пені по Договору, і тому вважає, що позивач в цій часині звернувся до суду необґрунтовано –з пропуском позовної давності, що є підставою для відмови в позові.

Згідно з ч. 1 ст. 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Позивач довідався, що його право на отримання орендної плати по Договору було порушено - 20 числа кожного відповідного місяця, в якому Відповідач не сплатив орендну плату, тобто 20.06.2009р., 20.07.2009р., 20.08.2009р. і т. д. по 20.06.2010р. включно, і цього ж числа в Позивача виникло право вимоги про стягнення пені по кожному простроченому орендному платежу, яке припинилось зі спливом одного року від цього дня, тобто - 20.06.2010р., 20.07.2010р., 20.08.2010р. і т.д. по 20.05.2011р. - були останніми датами, коли Позивач міг заявити позовні вимоги про стягнення з Відповідача пені за прострочення Відповідачем сплати орендної плати по Договору за період з червня 2009р. по травень 2010р.

Позовна заява, по якій ухвалою від 30.05.2011р. порушено провадження у даній справі, подана до суду 24.05.2011, тобто з пропуском строку позовної давності для вимог про стягнення пені за прострочення Відповідачем сплати орендної плати по Договору за період з червня 2009р. по травень 2010р.

Не пропущено Позивачем строк позовної давності для вимог про стягнення пені за прострочення Відповідачем сплати орендної плати по Договору - за червень місяць 2010р., оскільки позивач, як зазначено вище, звернувся до суду 24.05.2011р.

Відповідно до ч. 4 ст. 267 Цивільного кодексу України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Частиною 5 ст. 267 Цивільного кодексу України передбачено, що в разі, коли суд визнає поважними причини пропущення позовної давності порушене право підлягає захисту.

Позивачем клопотання про поновлення пропущеного строку позовної давності не заявлялось, обґрунтованих причин звернення до суду з позовними вимогами про стягнення сум пені поза межами строку позовної давності не наводилось.

За таких обставин, вимоги Позивача про стягнення з Відповідача пені за прострочення Відповідачем сплати орендної плати по Договору за період з червня 2009р. по травень 2010р. (включно) задоволенню не підлягають через сплив строку позовної давності.

Щодо вимог про стягнення пені за прострочення Відповідачем сплати орендної плати по Договору за червень 2010р., судом встановлено наступне.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ст. 1 та ст. 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань”, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Аналогічна позиція викладена в п. 49 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 07.04.08р. №01-8/211, де зазначено, що згідно з частиною другою статті 551 ЦК України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі. Тобто, відповідно до вимог чинного законодавства сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд, тому встановлена сторонами у договорі відповідальність за прострочення виконання зобов'язання у більшому розмірі не суперечить матеріальному праву України та відповідно не тягне за собою правових наслідків у вигляді визнання угоди недійсною. Крім того, положення Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" не встановлюють обмежень щодо визначення розміру пені, а передбачають обмеження розміру пені, що підлягає стягненню.

Суд не погоджується з розрахунком пені наданим позивачем, та робить власний розрахунок пені за прострочення Відповідачем сплати орендної плати по Договору за червень 2010р., який розрахований у відповідності до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань»та на підставі передбаченої Договором відповідальності у вигляді сплати пені відповідно до п. 9.2 Договору, та з врахуванням ч. 6 ст. 232 ГК України, наступним чином:

Сума боргу (грн)

Період прострочення

Кількість днів прострочення

Розмір облікової ставки НБУ

Розмір подвійної облікової ставки НБУ в день

Сума пені за період прострочення

3905.28

20.06.2010 - 07.07.2010

18

9.5000 %

0.052 %*

36.59

3905.28

08.07.2010 - 09.08.2010

33

8.5000 %

0.047 %*

60.02

3905.28

10.08.2010 - 20.12.2010

133

7.7500 %

0.042 %*

220.57

Таким чином, сума пені складає 317,18 грн.

Оскільки в матеріалах справи відсутні докази сплати Відповідачем Позивачу наведеної суми пені 317,18 грн., суд вважає обґрунтованими вимоги Позивача про стягнення з Відповідача цієї суми пені.

По Договору суборенди №0107/10/01 від 01.07.2010р.

01 липня 2010 року між Позивачем та Відповідачем - Товариством з обмеженою відповідальністю «Систематичний енергетичний менеджмент Ко», правонаступником якого в свою чергу є Приватне акціонерне товариство «Систематичний енергетичний менеджмент Ко», було укладено Договір суборенди нежитлового приміщення №0107/10/01 (надалі - Договір).

Згідно пунктів 1.2, 1.3. Договору в суборенду були передані нежитлові приміщення загальною площею 114,3 кв.м., розташовані за адресою: м. Київ, вул. Котовського, 11.

На підставі пункту 3.2. Договору, 01 липня 2010 року між Позивачем та Відповідачем було підписано Акт № 1 Прийому-передачі об'єкту суборенди за яким Відповідач прийняв від Позивача вказані приміщення.

31.10.2010р. Відповідачем Позивачу були повернуті вищевказані приміщення з оренди.

Відповідно до Розділу 5 Договору, оренда плата встановлена в розмірі 23 248,62 грн. на місяць з ПДВ.

Відповідач зобов’язаний сплачувати Позивачу орендну плату протягом усього строку суборенди, починаючи з моменту підписання сторонами Акта приймання-передачі приміщення, що орендується, у строк до 20 (двадцятого) числа календарного місяця за поточний період (місяць) суборенди. Орендна плата сплачується в безготівковій формі на розрахунковий рахунок Позивача. Вартість комунально-експлуатаційних послуг, охорони, оренди меблів, систем кондиціювання, систем сигналізації та їх технічне обслуговування входить до складу орендної плати.

Згідно з вимогами ст. 193 Господарського кодексу України та ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватись належним чином у відповідності з умовами договору; одностороння відмова від виконання зобов’язання і одностороння зміна умов не допускається.

Як вбачається з матеріалів справи, Відповідач не сплатив орендну плату по Договору за липень, серпень, вересень та жовтень 2010 року, що призвело до виникнення заборгованості в розмірі 92 994,48 грн., а тому, зважаючи на все вищенаведене, суд вважає обґрунтованими вимоги Позивача про стягнення з Відповідача суми заборгованості з орендної плати по Договору в розмірі 92 994,48 грн.

Крім того, у відповідності до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд погоджується з розрахунками позивача, наявними у матеріалах справи та доданим до відповіді на відзив на позов, та з наведеними в них періодами нарахуванням, згідно яких розмір 3% річних становить –1 592,27 грн., інфляційна складова боргу –4 858,96 грн.

В матеріалах справи відсутні докази сплати Відповідачем вищенаведених сум 3% річних та інфляційних, а тому, зважаючи все вищенаведене, суд вважає обґрунтованими вимоги про стягнення з Відповідача сум 3% річних –1 592,27 грн. та інфляційної складової боргу –4 858,96 грн.

Стаття 549 ЦК України зазначає, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 2 ст. 551 ЦК України встановлено, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором, або актом цивільного законодавства.

Відповідно до п. 9.2 Договору, орендна плата, перерахована несвоєчасно, або не в повному обсязі, стягується відповідно до чинного законодавства з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожній день прострочення.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ст. 1 та ст. 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань”, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Аналогічна позиція викладена в п. 49 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 07.04.08р. №01-8/211, де зазначено, що згідно з частиною другою статті 551 ЦК України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі. Тобто, відповідно до вимог чинного законодавства сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд, тому встановлена сторонами у договорі відповідальність за прострочення виконання зобов'язання у більшому розмірі не суперечить матеріальному праву України та відповідно не тягне за собою правових наслідків у вигляді визнання угоди недійсною. Крім того, положення Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" не встановлюють обмежень щодо визначення розміру пені, а передбачають обмеження розміру пені, що підлягає стягненню.

Суд не погоджується з розрахунком пені наданим позивачем, та робить власний розрахунок пені за прострочення Відповідачем сплати орендної плати по Договору за липень, серпень, вересень та жовтень 2010 року, який розрахований у відповідності до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань»та на підставі передбаченої Договором відповідальності у вигляді сплати пені відповідно до п. 9.2 Договору, та з врахуванням ч. 6 ст. 232 ГК України, наступним чином:

- за липень 2010 року:

Сума боргу (грн)

Період прострочення

Кількість днів прострочення

Розмір облікової ставки НБУ

Розмір подвійної облікової ставки НБУ в день

Сума пені за період прострочення

23248.62

20.07.2010 - 09.08.2010

21

8.5000 %

0.047 %*

227.39

23248.62

10.08.2010 - 20.01.2011

164

7.7500 %

0.042 %*

1619.12

сума пені –1846,51 грн.;

- за серпень 2010 року:

Сума боргу (грн)

Період прострочення

Кількість днів прострочення

Розмір облікової ставки НБУ

Розмір подвійної облікової ставки НБУ в день

Сума пені за період прострочення

23248.62

20.08.2010 - 20.02.2011

185

7.7500 %

0.042 %*

1826.45

сума пені –1826,45 грн.;

- за вересень 2010року:

Сума боргу (грн)

Період прострочення

Кількість днів прострочення

Розмір облікової ставки НБУ

Розмір подвійної облікової ставки НБУ в день

Сума пені за період прострочення

23248.62

20.09.2010 - 20.03.2011

182

7.7500 %

0.042 %*

1796.83

сума пені –1796,83 грн.;

- за жовтень 2010 року:

Сума боргу (грн)

Період прострочення

Кількість днів прострочення

Розмір облікової ставки НБУ

Розмір подвійної облікової ставки НБУ в день

Сума пені за період прострочення

23248.62

20.10.2010 - 20.04.2011

183

7.7500 %

0.042 %*

1806.70

сума пені –1806,70 грн.

Таким чином, загальна сума пені складає 7276,49 грн. (1846,51 грн. + 1826,45 грн. + 1796,83 грн. + 1806,70 грн.).

Оскільки в матеріалах справи відсутні докази сплати Відповідачем Позивачу наведеної суми пені 7276,49 грн., суд вважає обґрунтованими вимоги Позивача про стягнення з Відповідача цієї суми пені.

По Договору про надання інформаційно-консультаційних послуг № 01.07/2008-УС від 01.07.2008р.

01 липня 2008 року між Позивачем (виконавцем) та Закритим акціонерним товариством «Систематичний енергетичний менеджмент Ко»(замовником, правонаступником якого є Відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Систематичний енергетичний менеджмент Ко», та правонаступником якого в свою чергу є Приватне акціонерне товариство «Систематичний енергетичний менеджмент Ко») було укладено Договір про надання інформаційно-консультаційних послуг № 01.07/2008-УС (надалі - Договір).

Додатковими угодами №1 від 22.06.2009р. та №2 від 14.06.2010р. сторони вносили зміни до Договору в частині зміни найменування та реквізитів замовника –Відповідача.

Відповідно до Розділу 4 Договору:

- послуги Позивача за цим Договором Відповідач сплачує на підставі узгодженого сторонами Акту приймання виконаних робіт;

- не пізніше 5 (п'яти) робочих днів після закінчення календарного місяця, в якому надавались послуги, Позивач складає Акт приймання виконаних робіт, в якому зазначає обсяг та вартість наданих Відповідачу послуг протягом такого місяця;

- за попередньою домовленістю сторін зазначений Акт передається Відповідачу в офісі Відповідача або відправляється Відповідачу поштою та має бути підписаним та повернутим Позивачу не пізніше 5 (п'яти) робочих днів з дати отримання;

- якщо Відповідач має ґрунтовні зауваження щодо якості наданих послуг чи змісту Акту, в терміни, передбачені п. 4.2 для підписання Акту, він зобов'язаний направити Позивачу в письмовій формі мотивовану відмову від прийняття послуг;

- Відповідач має сплатити вартість наданих Позивачем послуг за Договором протягом 10 (десяти) банківських днів, починаючи з дня підписання сторонами Акту приймання виконаних робіт.

Згідно з вимогами ст. 193 Господарського кодексу України та ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватись належним чином у відповідності з умовами договору; одностороння відмова від виконання зобов’язання і одностороння зміна умов не допускається.

Як вбачається з матеріалів справи, сторонами підписано Акт виконаних робіт №ОУ-0000036 від 30.09.2008р. по Договору на суму 114 300 грн.

Згідно платіжного доручення №305 від 02.03.2009 та наданої Позивачем банківської виписки, послуги по Договору та Акту виконаних робіт №ОУ-0000036 від 30.09.2008р. оплачені частково в сумі 50 000 гривень.

Докази сплати Відповідачем решти заборгованості в сумі 64 300 грн. в матеріалах справи відсутні, а тому, зважаючи на все вищенаведене, суд вважає обґрунтованими вимоги Позивача про стягнення з Відповідача суми заборгованості за надані послуги по Договору та Акту виконаних робіт №ОУ-0000036 від 30.09.2008р. в сумі 64 300 грн.

Крім того, у відповідності до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд не погоджується з розрахунками Позивача 3% річних та інфляційних втрат, наявними у матеріалах справи, оскільки Позивачем невірно визначено дату виникнення заборгованості та початку нарахування вказаних 3% річних та інфляційних, а саме, оскільки вартість наданих послуг має бути сплачена протягом 10 банківських днів, починаючи з дня підписання сторонами Акту приймання виконаних робіт, то день оскільки день підписання акту –30.09.2008р. є першим днем, а 09.10.2008р. –десятий день, то 10.10.2008р. –день початку нарахування 3% річних та інфляційних втрат на підставі ст. 625 ЦК України.

Зважаючи на вищенаведене, суд робить перерахунок заявлених Позивачем до стягнення сум 3% річних та інфляційних втрат, з врахуванням вказаної Позивачем кінцевої дати їх нарахування, наступним чином:

- інфляційні:

Період заборгованості

Сума боргу (грн.)

Середній індекс інфляції за період?

Інфляційне збільшення суми боргу?

10.10.2008 - 01.03.2009

114300

1.101

11 544.30

Період заборгованості

Сума боргу (грн.)

Середній індекс інфляції за період?

Інфляційне збільшення суми боргу?

02.03.2009 - 31.03.2011

64300

1.212

13 631.60

таким чином, загальна сума інфляційних складає 25 175,90 грн. (11 544,30 грн. + 13 631,60 грн.);

- 3% річних:

Сума боргу (грн)

Період прострочення

Кількість днів прострочення

Розмір процентів річних

Загальна сума процентів

114300

10.10.2008 - 01.03.2009

143

3 %

1343.42

Сума боргу (грн)

Період прострочення

Кількість днів прострочення

Розмір процентів річних

Загальна сума процентів

64300

02.03.2009 - 31.03.2011

760

3 %

4016.55

таким чином, загальна сума 3% складає 5 359,97 грн. (1343,42 грн. + 4016,55 грн.).

В матеріалах справи відсутні докази сплати Відповідачем вищенаведених сум 3% річних та інфляційних, а тому, зважаючи все вищенаведене, суд вважає обґрунтованими вимоги Позивача про стягнення з Відповідача, в розмірі що обрахований судом, сум 3% річних –5 359,97 грн. та інфляційної складової боргу –25 175,90 грн.

Щодо вимог Позивача про стягнення з Відповідача пені в сумі 10 236,65 грн., суд зазначає наступне.

Згідно з вимогами ст. 193 Господарського кодексу України та ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватись належним чином у відповідності з умовами договору; одностороння відмова від виконання зобов’язання і одностороння зміна умов не допускається.

Згідно ст. 546 ЦК України виконання зобов’язання може забезпечуватись неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до ст. 547 ЦК України, правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі.

Відповідно до ст. 548 ЦК України, виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Судом встановлено, що Договором не передбачено застосування забезпечення виконання зобов’язання у вигляді пені або штрафу, тоді як ст. 547 ЦК України, прямо передбачено, що правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі.

Нормами чинного законодавства щодо описаних в Договорі правовідносин також не встановлено обов’язкового застосування до боржника (відповідача) штрафних санкцій проти його волевиявлення, тобто якщо це не встановлено самим договором.

Посилання Позивача, що в ст. 229 та ст. 231 ГК України встановлений обов’язок Відповідача за порушення грошового зобов’язання по Договору сплачувати штрафні санкції (пеню та штраф) є нормативно необґрунтованим, оскільки в ст. 229 ГК України встановлено, що боржник зобов’язаний сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами, а в ст. 231 ГК України, встановлені лише розміри певних видів штрафних санкцій, а не обов’язок боржника сплачувати ці штрафні санкції, якщо про це не зазначено в договорі.

Так само і положення Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань», на який посилається Позивач, відповідно до преамбули закону регулюють договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань.

Зважаючи на вищенаведене, суд вважає необґрунтованими вимоги Позивача про стягнення з Відповідача пені за неналежне виконання грошових зобов’язань за Договором.

Крім того, в наданому суду відзиві, Відповідач заперечував проти нарахування йому та стягнення 3% річних та інфляційних втрат по всім трьом вищенаведеним договорам, на підставі ст. 625 ЦК України, оскільки вважав таке нарахування неправомірним.

Судом відхиляються ці заперечення Відповідача з огляду на наступне.

Грошове зобов'язання - це зобов'язання боржника заплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового договору та з інших підстав, передбачених цивільним законодавством України.

При цьому до складу грошових зобов'язань боржника не зараховуються недоїмка (пеня та штраф), але до їх складу зараховується індекс інфляції від суми основного боргу та три проценти річних від простроченої суми, нараховані відповідно до статті 625 ЦК України (аналогічну позицію викладено Верховним судом України в Постанові Пленуму від 18 грудня 2009 року N 15).

Тобто, крім цивільно-правового договору, грошове зобов'язання виникає і на інших підставах, передбачених цивільним законодавством, до якого відноситься положення статті 625 ЦК України, згідно з якою боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних з простроченої суми, якщо інший розмір відсотків не встановлений договором або законом, і ці суми не є штрафною санкцією, а є частиною грошового зобов’язання (аналогічну правову позицію підтримує Верховний суд України в Узагальненні від 7 жовтня 2010 року).

Статтею 33 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги є частково обґрунтованими та такими, що підлягають частковому задоволенню.

Відповідно ст. 49 ГПК України, з Відповідача на користь Позивача стягуються суми витрат по сплаті державного мита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу за звернення з позовом до Господарського суду міста Києва пропорційно сумі задоволених позовних вимог; в іншій частині –в частині зменшення позивачем позовних вимог та в частині, в якій заявлені позовні вимоги визнані судом необґрунтованими, судові витрати відносяться на Позивача та йому не відшкодовуються.

Керуючись ст.ст. 2, 12, 13, 16, 33, 34, 49, 64, 75, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд –

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Систематичний енергетичний менеджмент Ко» (м. Київ, вул. Котовського, 11; ідентифікаційний код 35830541) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Інститут проблем екології та енергозбереження»(м. Київ, вул. Котовського, 11; ідентифікаційний код 32985249) 220 447 (двісті двадцять тисяч чотириста сорок сім) грн. 34 коп. основної заборгованості, 7 593 (сім тисяч п’ятсот дев’яносто три) грн. 67 коп. пені, 20 272 (двадцять тисяч двісті сімдесят дві) грн. 57 коп. 3% річних, 69 236 (шістдесят дев’ять тисяч двісті тридцять шість) грн. 42 коп. інфляційних, 3 175 (три тисячі сто сімдесят п’ять) грн. 50 коп. державного мита та 115 (сто п’ятнадцять) грн. 90 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В іншій частині в задоволенні позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя І.О.Домнічева

Повне рішення складено 12.08.11р.