Ухвала суду № 17909577, 09.08.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 УХВАЛА Справа № 25/22509.08.11 За позовомВідкритого акціонерного товариства «Біг Енергія» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрзернотранс-К» про стягнення заборгованості, - за розглядом скарг Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрзернотранс-К» на дії Державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Печерського районного управління юстиції у м. Києві

Суддя Морозов С.М.

Представники сторін:

від позивача: не зявились

від відповідача(скаржника): ОСОБА_1 (довіреність №69/1 від 06.04.2011р.)

від Державної виконавчої служби: не зявились.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Відповідачем подано до суду скаргу на дії державного виконавця Марченко О.А. Відділу державної виконавчої служби Печерського районного управління юстиції у м. Києві по винесенню Постанови про накладення арешту на грошові кошти на рахунках відповідача від 06.07.2011р. та Постанови про стягнення з відповідача виконавчого збору від 06.07.2011р. У скарзі відповідач просить суд поновити строк для оскарження постанов державного виконавця, визнати неправомірними та скасувати постанови від 06.07.2011р. про стягнення з боржника виконавчого збору та накладення арешту на грошові кошти на рахунках боржника та постанову від 15.07.2011р. про арешт коштів боржника.

Представники позивача та Державної виконавчої служби на розгляд скарги не зявились, про судове засідання повідомлені належним чином.

Відповідно до ст. 121-2 Господарського процесуального кодексу України неявка божника, стягувача, прокурора чи представника органу Державної виконавчої служби в судове засідання не є перешкодою для розгляду скарги.

Від Відділу державної виконавчої служби Печерського районного управління юстиції у місті Києві Міністерства юстиції України (надалі - ДВС) до суду надійшло заперечення на скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрзернотранс-К», яким він просить відмовити відповідачу в задоволенні скарги посилаючись при цьому на той факт, що станом на 01.08.2011р. виконавчий документ відповідачем (боржником) не виконано, кошти до відділу ДВС не надійшли.

Відповідач в своїй скарзі просить суд поновити строк для оскарження постанов державного виконавця, оскільки оскаржувані постанови від 06.07.2011р. були надіслані на адресу відповідача (боржника) згідно штемпеля поштового відправлення лише 13.07.2011р. та отримані відповідачем 15.07.2011р.

Дослідивши наведені скаржником підстави та надані до матеріалів скарги докази суд вважає заяву відповідача про поновлення строку на оскарження постанов державного виконавця обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Дослідивши матеріали справи та пояснення сторін в справі у відкритому судовому засіданні, Господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду м. Києва від 15.07.2010р. року у справі №25/225 позовні вимоги позивача було задоволено частково та стягнуто з відповідача (Боржника) на користь позивача (Стягувача) грошові кошти в розмірі 1969803,92 грн. та судові витрати в сумі 19930,12 грн.

На виконання прийнятого судового рішення Господарським судом міста Києва було видано наказ від 02.08.2010р. про стягнення з Боржника заборгованості на користь Стягувача.

Як підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, 14.09.2010 Державним виконавцем Марченко О.А. відділу державної виконавчої служби Печерського районного управління юстиції у місті Києві було відкрито виконавче провадження №22599261 по виконанню наказу суду від 02.08.2010р.

ДВС не надано до матеріалів справи доказів направлення Боржнику Постанови про відкриття виконавчого провадження від 14.09.2010. Однак з наданих скаржником документів вбачається, що вказана постанова була направлена лише 19.01.2011, що підтверджується поштовим штампом на конверті з супровідним листом ДВС № 3323/4 від 14.09.2010. Як стверджує скаржник, це документ був ним отриманий 20.01.2011.

Листом №356/04/11 від 14.04.2011р. (належним чином завірена копія міститься в матеріалах справи) боржник довів до відома державного виконавця, що 26.11.2010 ним повідомлено Стягувача про проведення заліку зустрічних однорідних вимог на суму 1969803,92 грн., стягнення яких є предметом виконавчого провадження ВП № 22599261. Боржник у вказаному листі зазначив про те, що на момент отримання ним Постанови про відкриття виконавчого провадження від 14.09.2010р., усі зобовязання боржника перед стягувачем виконані добровільно на підставі проведення заліку зустрічних однорідних вимог на суму 1969803,92 грн. З цих підстав Боржник просив ДВС закінчити виконавче провадження по виконанню наказу Господарського суду м. Києва від 02.08.2010р.

Згідно відмітки Державної виконавчої служби зазначений вище лист одержаний останнім 15.04.2011р.

06.07.2011р. державним виконавцем Марченко О.А. було винесено Постанову про арешт коштів боржника в межах суми 1989734,04 грн., Постанову про стягнення з відповідача виконавчого збору в розмірі 198973,40 грн. А 15.07.2011р. - Постанову про арешт коштів боржника у межах суми 198973,40 грн.

Скаржник вказує, що державним виконавцем неправомірно винесено постанови від 06.07.2011р. та 15.07.2011р., оскільки на момент їх винесення боржник свої зобовязання перед стягувачем виконав добровільно та повідомив про це державного виконавця письмово.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку про часткове задоволення вимог скаржника, з огляду на наступне:

У відповідності до ст. 24 Закону України «Про виконавче провадження»у редакції станом на 14.09.2010 дату відкриття виконавчого провадження, державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення виконавчого документа до виконання і цей документ відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, та пред'явлений до виконання до органу державної виконавчої служби за належним місцем виконання рішення. Державний виконавець у 3-денний строк з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. В постанові державний виконавець встановлює строк для добровільного виконання рішення, який не може перевищувати семи днів, а рішень про примусове виселення - п'ятнадцяти днів, та попереджає боржника про примусове виконання рішення після закінчення встановленого строку зі стягненням з нього виконавчого збору і витрат, пов'язаних з провадженням виконавчих дій, передбачених цим Законом.

Згідно із частино 5 вказаної статті копія постанови про відкриття виконавчого провадження не пізніше наступного дня надсилається стягувачу, боржнику та органу (посадовій особі), який видав виконавчий документ.

Як свідчить зміст Постанови про відкриття виконавчого провадження від 14.09.2010 Боржнику надано строк на добровільне виконання наказу Господарського суду м. Києва № 25/225 від 02.08.2010 в 5 днів з моменту отримання постанови про відкриття виконавчого провадження.

Як підтверджується матеріалами справи та встановлено рішенням Господарського суду м. Києва від 01.04.2011 по справі №54/5, Боржник листом № 842/11/10 від 26.11.2010 заявив Стягувачу про проведення розрахунку (погашення заборгованості) шляхом заліку взаємних однорідних вимог на суму 1969803,92 грн. В рішенні Господарського суду м. Києва від 01.04.2011 по справі №54/5 зроблено висновок про те, що в правовідносинах між ТОВ «Укрзернотранс-К»та ВАТ Банк «Біг Енергія»відбулося припинення зобовязання зарахуванням в порядку ст. 601 ЦК України.

У відповідності до ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження»виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Статтею 49 Закону України «Про виконавче провадження»виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

У відповідності до ст. 598 ЦК України зобовязання припиняється частково або в повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Статтею 601 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

Зважаючи на обставини, встановлені рішенням Господарського суду м. Києва від 01.04.2011 по справі №54/5, зобовязання відповідача по сплаті позивачу 1969803,92 грн. (стягнення яких визначено в наказі Господарського суду м. Києва від 02.08.2010 № 25/225) було припинено шляхом зарахування в листопаді 2010 року. А тому на час отримання відповідачем постанови про відкриття виконавчого провадження від 14.09.2010 наказ Господарського суду м. Києва від 02.08.2010 № 25/225 (який є предметом цього виконавчого провадження) фактично був добровільно виконаний відповідачем.

На підтвердження того, що державний виконавець був обізнаний про припинення зобовязання, визначеного наказом Господарського суду м. Києва від 02.08.2010 № 25/225, свідчить лист ВДВС Печерського РУЮ у м. Києві №1398/4 від 13.05.2011р. яким зазначено, що боржником у виконавчому провадженні подано копії документів, що підтверджують погашення боргу та Рішення Господарського суду міста Києві від 01.04.2011р., яким встановлюється що між боржником та стягувачем відбулось припинення зобовязання зарахуванням в порядку ст. 601 ЦК України за відсутності заборон на проведення такого зарахування передбачених ст. 602 ЦК України.

У відповідності до ст. 28 Закону України «Про виконавче провадження»у редакції станом на дату винесення постанов про стягнення виконавчого збору від 06.07.2011 та від 15.07.2011, у разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом.

Таким чином, підставою для стягнення виконавчого збору закон визначає факт невиконання боржником рішення у строк, наданий для добровільного виконання рішення. З матеріалів же справи вбачається, що до закінчення строку добровільного виконання наказу Господарського суду м. Києва від 02.08.2010 відповідачем вже було його фактично виконано, а станом на час винесення постанов про стягнення з боржника виконавчого збору в сумі 198973,40 грн. державний виконавець був обізнаний про таке виконання.

Тому у державного виконавця були відсутні правові підстави для винесення постанов про стягнення з боржника виконавчого збору в сумі 198973,40 грн. від 06.07.2011 та 15.07.2011.

Виходячи з цього, неправомірним є також подальше винесення державним виконавцем постанови про арешт коштів боржника від 15.07.2011 на суму 198973,40 грн.

У відповідності до Розяснення Президії Вищого господарського суду України №04-5/365 від 28.03.2002р. за результатами розгляду скарги виноситься ухвала, в якій господарський суд або визнає доводи заявника правомірними і залежно від їх змісту визнає постанову державного виконавця щодо здійснення заходів виконавчого провадження недійсною, чи визнає недійсними наслідки виконавчих дій, або зобов'язує орган державної виконавчої служби здійснити певні виконавчі дії, якщо він ухиляється від їх виконання без достатніх підстав, або визнає доводи скаржника неправомірними і скаргу відхиляє. Отже, нормами вказаного розяснення суду не надано право на скасування постанов державного виконавця.

Враховуючи все вищевикладене вимоги скаржника щодо Постанов державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Печерського районного управління юстиції у м. Києві Марченко Олександра Анатолійовича від 06.07.2011р. та від 15.07.2011 про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрзернотранс-К»виконавчого збору в розмірі 198973,40 грн. та Постанови державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Печерського районного управління юстиції у м. Києві Марченко Олександра Анатолійовича від 15.07.2011р. про арешт коштів боржника Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрзернотранс-К»в межах суми 198973,40 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню в частині визнання їх недійсними.

Скаржником також заявлено вимогу про скасування Постанови державного виконавця про накладення арешту на грошові кошти боржника у межах суми 1989734,04 грн., оскільки на момент її винесення боржник свої зобовязання перед стягувачем виконав добровільно та повідомив про це державного виконавця письмово.

У відповідності до ст. 50 Закону України «Про виконавче провадження» у разі закінчення виконавчого провадження (крім направлення виконавчого документа за належністю іншому органу державної виконавчої служби, закінчення виконавчого провадження за рішенням суду, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також крім випадків не стягнення виконавчого збору або витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій), повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, арешт, накладений на майно боржника, знімається, скасовуються інші вжиті державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії, необхідні у зв'язку із завершенням виконавчого провадження.

В матеріалах справи наявна Постанова державного виконавця від 15.07.2011р. про знаття арешту грошових коштів боржника в розмірі 1989734,04 грн.

Отже вимоги скаржника щодо визнання протиправною Постанови державного виконавця про накладення арешту на грошові кошти боржника у межах суми 1989734,04 грн. є неправомірними, оскільки арешт накладений постановою державного виконавця від 06.07.2011р. на грошові кошти боржника знятий.

Враховуючи все вищевикладене, суд приходить до висновку про часткове задоволення скарги відповідача в справі №25/225.

Керуючись ст.ст. 86, 1212 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

УХВАЛИВ:

Визнати недійсною Постанову державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Печерського районного управління юстиції у м. Києві Марченко Олександра Анатолійовича від 06.07.2011р. про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрзернотранс-К»(код ЄДРПОУ 31406764, адреса: 01042, м. Київ, вул. І. Кудрі 12, офіс 3) виконавчого збору в розмірі 198973,40 грн. (сто девяносто вісім тисяч девятсот сімдесят три гривни 40 копійок).

Визнати недійсною Постанову державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Печерського районного управління юстиції у м. Києві Марченко Олександра Анатолійовича від 15.07.2011р. про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрзернотранс-К»(код ЄДРПОУ 31406764, адреса: 01042, м. Київ, вул. І. Кудрі 12, офіс 3) виконавчого збору в розмірі 198973,40 грн. (сто девяносто вісім тисяч девятсот сімдесят три гривни 40 копійок).

Визнати недійсною Постанову державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Печерського районного управління юстиції у м. Києві Марченко Олександра Анатолійовича від 15.07.2011р. про арешт коштів боржника Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрзернотранс-К»(код ЄДРПОУ 31406764, адреса: 01042, м. Київ, вул. І. Кудрі 12, офіс 3) в межах суми 198973,40 грн. (сто девяносто вісім тисяч девятсот сімдесят три гривни 40 копійок).

В задоволенні скарги в частині скасування Постанови про арешт коштів боржника від 06.07.2011р., винесеної державним виконавцем Відділу державної виконавчої служби Печерського районного управління юстиції у м. Києві Марченко Олександром Анатолійовичем, відмовити.

Ухвала може бути оскаржена в порядку передбаченому ст. 106 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя С.М. Морозов