Рішення № 17909573, 20.07.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 17/25320.07.11 За позовомПублічного акціонерного товариства «Київенерго»

ДоОбєднання співвласників багатоквартирного будинку «Івана Франка, 4»

Простягнення 12245,01 грн.

Суддя Удалова О.Г.

Представники сторін:

від позивачаОСОБА_1. (за дов.)

від відповідачане зявились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду міста Києва звернулося з позовом публічне акціонерне товариство «Київенерго»до обєднання співвласників багатоквартирного будинку «Івана Франка, 4»про стягнення 12245,01 грн. за договором № 320802 від 01.12.2007 р., а саме: 10235,58 грн. боргу, 1586,82 грн. інфляційних, 422,61 грн. 3% річних.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач порушив взяті на себе зобовязання щодо повноти та своєчасності внесення оплати за надані послуги.

Ухвалою суду від 02.06.2011 р. було порушено провадження у справі № 17/253.

Відповідач до суду не зявився, передавши відзив на позов, клопотання про відкладення розгляду справи та клопотання про залучення до участі у справі Київської міської державної адміністрації як третьої особи.

Клопотання про залучення до участі у справі третьої особи було відхилено з огляду його необґрунтованості та ненадання належних та достатніх доказів на підтвердження того, що рішення у справі може вплинути на права/обовязки Київської міської державної адміністрації щодо однієї зі сторін.

Відповідач позовні вимоги відхилив, посилаючись на те, що заявлена позивачем до стягнення сума основного боргу виникла внаслідок різниці в тарифах. Позивачем відповідачу нарахування здійснюються за теплову енергію у гарячій воді в Гігакалоріях, а відповідачем безпосереднім споживачам у метрах кубічних, що призводить до того, що при зміні одиниці виміру з Гігакалорії до метрів кубічних та метрів квадратних утворюється різниця в тарифах, відшкодування якої здійснюється з відповідного місцевого бюджету та виплачується виробникам таких послуг, тобто в даному випадку - позивачу (відповідно до Порядку розрахунків, обліку та відшкодування різниці в тарифах підприємствам-виробникам послуг тепло-, водопостачання та водовідведення, який затверджено рішенням Київради III сесія VI скликання від 09.07.2009 р. № 767/1823).

Ухвалою суду від 20.06.2011 р. розгляд справи було відкладено на 06.07.2011 р..

06.07.2011 р. у судовому засіданні було оголошено перерву до 20.07.2011 р. на підставі ст. 77 ГПК України (розписка представників сторін у справі).

Представник відповідача на виклик суду не зявився, передавши клопотання про відкладення розгляду справи, мотивоване необхідністю виконання вимог ухвали про порушення провадження у справі від 02.06.20011 р.. Представник позивача заперечив проти задоволення останнього. Судом клопотання відхилено з мотивів його необґрунтованості. Представник позивача не був позбавлений можливості виконати згадану вище ухвалу протягом червня-липня 2011 року, жодних причин поважності неявки сторони на виклик суду також не надано.

20.07.2011 р. судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши надані в попередніх судових засіданнях учасниками судового процесу документи та матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, зясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення, обєктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив:

01.12.2007 р. між акціонерною енергопостачальною компанією «Київенерго»(постачальником), правонаступником якого є позивач, та обєднанням співвласників багатоквартирного будинку «Івана Франка, 4»(споживачем) було укладено договір № 320802 на постачання теплової енергії у гарячій воді (далі - Договір), відповідно до умов якого позивач зобовязується виробити та поставити теплову енергію відповідачу для потреб опалення та гарячого водопостачання, а відповідач зобовязується отримати її та оплатити відповідно до умов, викладених в Договорі.

Згідно зі статтею 11 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав і обовязків.

Відповідно до частини першої статті 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання, до яких відноситься спірний Договір, підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі енергію) споживачеві (абоненту), який зобовязаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Відповідно до вимог ч. 6 ст. 276 ГК України розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону.

Відповідно до пункту 2.2.1. Договору позивач зобовязався безперебійно постачати теплову енергію у вигляді гарячої води на межу балансової належності з відповідачем (додатки 3, 4) для потреб опалення в період опалювального сезону; для гарячого водопостачання протягом року згідно з заявленими відповідачем величинами приєднаного теплового навантаження, зазначеними в додатку 1.

Згідно з п. 2.3.1. Договору відповідач зобовязаний додержуватися кількості споживання теплової енергії за кожним параметром в обсягах, які визначені у додатку 1 до Договору, не допускаючи їх перевищення, своєчасно сплачувати вартість спожитої теплової енергії в терміни та за тарифами, зазначеними у додатку 2.

Згідно з п. 2.3.5. Договору відповідач зобовязаний забезпечувати:

- своєчасне надходження коштів на транзитний рахунок Головного інформаційно-обчислювального центру (ГІОЦ) КМДА від мешканців за спожиту теплову енергію;

- своєчасне щомісячне надходження коштів на рахунок позивача за теплову енергію, спожиту орендарями;

- вживати заходів (в т.ч. примусових) для стягнення коштів з боржників згідно з чинним законодавством України тощо.

Як підтверджується матеріалами справи та не заперечується сторонами, за період з жовтня 2008 року по квітень 2011 року (включно) позивач на виконання умов Договору поставив відповідачу теплову енергію на загальну суму 21132,79 грн.

Факт отримання послуг за Договором на зазначену суму відповідачем не заперечується та підтверджується доданими до матеріалів справи копіями облікових карток за спірний період та підписаними відповідачем відомостями обліку теплової енергії за спірний період.

Додатком 1 до Договору сторонами погоджені обсяги постачання теплової енергії.

Згідно з Додатком 2 до Договору (тарифи та порядок розрахунків):

- у разі встановлення у відповідача будинкових комерційних приладів обліку теплової енергії, кількість спожитої теплової енергії в розрахунковому періоді визначається відповідно до показників цих приладів, встановлених на межі балансової належності (додатки 3, 4) (п. 2);

- у разі встановлення будинкових приладів обліку теплової енергії відповідача не на межі балансової належності, до обсягів теплової енергії, визначних цими приладами обліку, відповідачем додаються теплові витрати на дільниці тепломережі з межі поділу балансової належності до місця встановлення приладів обліку згідно з п. 1.3. Додатку 1 (п. 3);

- дата зняття відповідачем показників будинкових приладів обліку по 25 число поточного місяця (п. 4);

- відповідач, що має будинкові прилади обліку, щомісячно надає позивачу звіт по фактичному споживанню теплової енергії в МВРТ-1 не пізніше 28 числа поточного місяця (п. 5);

- у разі відсутності у відповідача будинкових комерційних приладів обліку, кількість спожитої ним теплової енергії в розрахунковому періоді визначається:

- на опалення як множення кількості годин споживання теплової енергії за місяць на величину годинного теплового навантаження, зазначеного в додатках 1, 6, 7 з урахуванням середньомісячної температури теплоносія;

- на гаряче водопостачання як множення кількості діб споживання за місяць на величину добового теплового навантаження, зазначеного в додатках 1, 6, 7 з урахуванням температури теплоносія (п. 8);

- відповідач зобовязаний щомісячно з 12 по 15 число отримувати в МВРТ-1 за адресою: вул. І. Франка, 4, оформлену позивачем платіжну вимогу-доручення на суму, яка включає загальну вартість теплової енергії поточного місяця та кінцеве сальдо розрахунків на початок поточного місяця за мінусом суми фактично сплаченої теплової енергії в поточному місяці; табуляграму фактичного споживання теплової енергії за попередній період та акт звірки, який оформлює і повертає один примірник позивачу протягом двох днів з моменту їх одержання (п. 9);

- відповідач щомісячно забезпечує не пізніше 10 числа місяця, наступного за розрахунковим, оплату коштів від населення за фактично спожиту теплову енергію на транзитний рахунок ГІОЦ КМДА; до 25 числа поточного місяця, сплачує вартість теплової енергії, яка використовується орендарями, на рахунок позивача згідно з його розрахунком (п. 10).

Як слідує з наданого позивачем при зверненні до суду розрахунку заборгованості, відповідач частково оплатив надані позивачем послуги, перерахувавши на його рахунок в рахунок оплати спірних послуг 10897,21 грн. та залишивши заборгованість в сумі 10235,58 грн.

Судом встановлено, що 25.05.2011 р. відповідачем було сплачено позивачу 217,96 грн. (до подачі позову до суду), таким чином вимоги позивача в частині стягнення 217,96 грн. боргу задоволенню не підлягають.

Отже, неоплаченою на дату звернення до суду залишилась поставлена за спірний період теплова енергія на суму 10017,62 грн. (10235,58 грн. 217,96 грн.)

Щодо посилань відповідача на те, що заявлена позивачем до стягнення сума основного боргу виникла внаслідок різниці в тарифах, а саме: того, що позивачем відповідачу нарахування здійснюються за теплову енергію у гарячій воді Гігакалоріях, а відповідачем безпосереднім споживачам у метрах кубічних, що призводить до того, що при зміні одиниці виміру з Гігакалорії до метрів кубічних та метрів квадратних утворюється різниця в тарифах, відшкодування якої відповідно до Порядку розрахунків, обліку та відшкодування різниці в тарифах підприємствам - виробникам послуг тепло-, водопостачання та водовідведення у випадку невідповідності фактичної вартості теплової енергії, послуг з водопостачання та водовідведення тарифам для населення, затвердженим (погодженим) органами державної влади чи органами місцевого самоврядування, який затверджений рішенням Київради III сесія VI скликання від 09.07.2009 р. № 767/1823 (далі Порядок), здійснюється з відповідного місцевого бюджету та виплачується виробникам таких послуг, тобто в даному випадку позивачу, слід зазначити наступне.

Пунктом 1 Порядку встановлено, що він визначає механізм розрахунків, обліку та відшкодування різниці в тарифах підприємствам - виробникам послуг тепло-, водопостачання та водовідведення у випадку невідповідності фактичної вартості теплової енергії, послуг з водопостачання та водовідведення тарифам для населення, затвердженим (погодженим) органами державної влади чи органами місцевого самоврядування (далі - різниця в тарифах).

Відповідно до п. 2 Порядку видатки на відшкодування втрат підприємств-виробників, що пов'язані з затвердженням (погодженням) цін/тарифів на житлово-комунальні послуги, нижчих від розміру економічно обґрунтованих витрат на їх виробництво, відповідна сільська, селищна, міська рада передбачає у відповідному місцевому бюджеті згідно з наданими виробником послуг прогнозних розрахунків, що погоджуються зі структурним підрозділом з питань цінової політики та фінансів відповідного органу виконавчої влади або виконавчого органу місцевого самоврядування, який приймав рішення про затвердження (погодження) тарифів.

Отже, зі змісту Порядку слідує, що він регулює взаємовідносини з приводу відшкодування втрат виробників, які виникають внаслідок затвердження тарифів на житлово-комунальні послуги нижчих за собівартість таких послуг, а не відносини з приводу різниці, яка утворюється при зміни одиниці виміру нарахувань за теплову енергію, а отже, застосування його до спірних правовідносин сторін не є правомірним.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 ГК України, в силу зобовязання одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

Відповідно до ст. 193 ГК України субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно зі ст.ст. 525, 526 ЦК України, зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства; одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається.

Якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України).

У судовому засіданні позивач надав суду докази сплати відповідачем 3824,32 грн. основного боргу за спірний період після порушення провадження у справі, що підтверджується довідкою позивача про надходження коштів за спожиту відповідачем теплову енергію.

Таким чином, з урахуванням викладеного, провадження у справі в частині стягнення 3824,32 грн. (3148,76 грн. + 500,00 грн. + 175,56 грн.) основного боргу підлягає припиненню на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України у звязку з відсутністю предмету спору.

Таким чином вимоги про стягнення 6193,30 грн. боргу є законними та обґрунтованими.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача, інфляційних та трьох процентів річних, слід зазначити наступне.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

Відповідно до п. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобовязання, настають наслідки, передбачені договором або законом, в тому числі, сплата неустойки.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позовні вимоги про стягнення з відповідача 1586,82 грн. інфляційних та 422,61 грн. трьох процентів річних підлягають задоволенню як законні та обґрунтовані за розрахунком позивача.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Зокрема, з відповідача підлягає стягненню на користь позивача 120,27 грн. витрат по сплаті державного мита та 231,80 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 33, 43, 44, 49, 82-85 ГПК України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з обєднання співвласників багатоквартирного будинку «Івана Франка, 4»(01034, м. Київ, вул. Івана Франка, 4, код 26196354) на користь публічного акціонерного товариства «Київенерго»(01001, м. Київ, пл. І. Франка, 5, код 00131305) в особі структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго»(04050, м. Київ, вул. Мельникова, 31, код 26187764) 6193,30 грн. основного боргу, 1586,82 грн. інфляційних, 422,61 грн. трьох процентів річних, 120,27 грн. витрат по сплаті державного мита та 231,80 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Провадження в частині стягнення 3824,32 грн. основного боргу припинити.

У стягнені 217,96 грн. основного боргу відмовити.

Суддя О.Г. Удалова

Рішення підписано 11.08.2011 р.