Рішення № 17908603, 04.08.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 40/22604.08.11 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Євро Лізинг"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "МСТ Регіон"

про стягнення заборгованості 647 684,81 грн

Суддя Пукшин Л.Г.

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_1.- за довіреністю № 37 від 20.04.11 р.

від відповідача: не зявився.

В судовому засіданні 04.08.11, в порядку ч. 1 ст. 85 ГПК України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду м. Києва передані позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Євро Лізинг" до Товариства з обмеженою відповідальністю "МСТ Регіон" про стягнення заборгованості в розмірі 647 684,81 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відповідач систематично не виконує своїх обов'язків у частині внесення лізингових платежів за користування транспортними засобами відповідно до умов договору фінансового лізингу № 15 від 10.01.06р. Внаслідок чого у відповідача виникла заборгованість у розмірі 647 684,81 грн, з них: 504 319,02 грн - сума основної заборгованості;13 272,42 грн - пеня; 20 888,82 грн - штраф; 22 588,7 грн - 3 % річних; 83 615,85 грн - інфляційні витрати та 3000 грн - витрати на вчинення виконавчого напису.

Ухвалою суду від 30.06.11 порушено провадження у справі № 40/226 та призначено до розгляду в судовому засіданні на 21.07.11.

У судове засідання 21.07.11 представник позивача з'явився, вимоги ухвали суду виконав, позовні вимоги підтримав у повному обсязі, надав пояснення по суті спору.

Відповідач не забезпечив явку уповноваженого представника у судове засідання, вимоги ухвали суду не виконав, про причини неявки суд не повідомив.

Керуючись ст.ст. 77, 86 ГПК України, суд відклав розгляд справи на 04.08.11 у звязку з неявкою представника відповідача в судове засідання.

В судове засідання 04.08.11 представник відповідача не зявився, вимоги ухвали суду не виконав, обґрунтованих клопотань щодо своєї неявки не направляв, хоча про час і місце судових засідань був повідомлений належним чином, оскільки ухвала суду направлялась на адресу відповідача, що вказана в позовній заяві та в витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 07.07.11, який наявний в матеріалах справи. Таким чином відповідач не реалізував своє процесуальне право на участь в судовому засіданні господарського суду.

У п. 4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006р. № 01-8/1228 зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками "адресат вибув", "адресат відсутній" і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Відповідно до вимог ст. 75 ГПК України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами. Проаналізувавши зібрані по справі докази, суд дійшов висновку про достатність матеріалів справи для її розгляду по суті за відсутності представника відповідача та його відзиву на позовну заяву.

Судом заслухані пояснення представників позивача, досліджені надані суду докази та матеріали. В результаті дослідження наданих суду доказів та матеріалів, суд встановив:

10.01.06 між Товариством з обмеженою відповідальністю “Євро Лізинг”(Лізингодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю “МСТ” (Лізингоодержувач) укладено Договір фінансового лізингу № 15 (далі - Договір), відповідно до умов якого (п. 2.1) передбачено, що Лізингодавець передає Лізингоодержувачу, а Лізингоодержувач отримує від Лізингодавця в платне користування на умовах фінансового лізингу транспортний засіб у відповідності з замовленням.

Пунктом 2.2 Договору визначено, що транспортний засіб, який передається в лізинг, придбаний на підставі наданого Лізингоодержувачем замовлення.

Згідно п. 3.1 Договору встановлено, що Лізингоодержувачу надається право користування предметом лізингу на строк, вказаний в плані лізингу.

У відповідності до п. 4.1 Договору, сторонами погоджено, що Лізингодавець придбаває транспортний засіб згідно замовлення на транспортний засіб і надає транспортний засіб в лізинг Лізингоодержувачу на умовах, передбачених Договором.

Пунктом 4.2 Договору передбачено, що Лізингодавець доставляє транспортний засіб від постачальника на умовах, які не суперечать Договору. Транспортний засіб, поставлений Лізингодавцем, надається Лізингоодержувачу виключно у користування. Лізингодавець реєструє транспортний засіб в необхідних органах у відповідності до законодавства.

Відповідно до п. 4.4 та п. 4.5 Договору, сторонами погоджено, що транспортний засіб фактично надається Лізингоодержувачу в дату надання в місці передачі. Після надання транспортного засобу Лізингоодержувачеві на дату надання сторони підписують акт прийому - передачі транспортного засобу.

Згідно п. 5.1 Договору передбачено, що за переданий у лізинг транспортний засіб в період з дати надання до завершення строку лізингу сплачуються лізингові платежі. Розмір та строки сплати Лізингоодержувачем лізингових платежів Лізингодавцю встановлюються в “Плані Лізингу”(Додаток 3 до Договору) та інших додатках. Якщо вартість транспортного засобу до моменту передачі Лізингоодержувачу змінюється внаслідок змін курсу обміну тієї валюти, за яку лізингодавець одержав ТЗ (або у відповідності до курсу якої змінюється ціна постачальника ТЗ) та валюти, яка використовується в договорі,, то Лізингодавець має право на внесення змін в порядок оплати та розмір лізингових платежів.

Нарахування лізингових платежів здійснюється в останній день місяця, за який нараховуються платежі згідно актів виконаних робіт.

Умовами Договору передбачено, що Лізингові платежі включають: суму, яка відшкодовує при кожному платежі частину вартості транспортного засобу; комісію Лізингодавця за наданий у лізинг транспортний засіб (п. 5.2 Договору).

Згідно п. 5.5 Договору, сторони погодили, що Лізингоодержувач не має права затримувати лізингові платежі, строк сплати яких настав, навіть з причин пошкодження транспортного засобу або внаслідок виникнення обставин, які можуть здатися форс-мажорними для Лізингоодержувача.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги, позивач вказує на те, що відповідач в порушення умов Договору належним чином не виконує свої зобов'язання в частині внесення лізингових платежів, наслідок чого у останнього за період з 20.03.09. по 02.06.11. утворилась заборгованість перед позивачем, яка становить 504319,02 грн.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ч. 1 ст. 806 Цивільного кодексу України, за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобовязується передати другій стороні (лізингоодержувачу) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг) на певний строк і за встановлену плату ( лізингові платежі).

Згідно ч. 2 ст. 806 Цивільного кодексу України, до договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. До відносин, повязаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом.

Пунктом 3 ч. 2 ст. 11 Закону України “Про фінансовий лізинг”, п.п. 7.16 Договору умов встановлено, що лізингоодержувач зобов'язаний своєчасно сплачувати лізингові платежі.

Частина 2 ст. 1 Закону України “Про фінансовий лізинг” передбачає, що за договором фінансового лізингу лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

Відповідно до ч. 1 ст. 16 Закону України “Про фінансовий лізинг”, сплата лізингових платежів здійснюється в порядку, встановленому договором.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору, а також на підставі відповідних замовлень № 15/3, 15/4, 15/5 від 04.04.06 та № 15/6, 15/7 від 13.04.06 та 15/8 від 25.05.06, а також актів приймання-передачі відповідачу були передані наступні транспортні засоби:

- Skoda Octavia Tour 1.6i/74 kW, шасі НОМЕР_1, реєстраційний НОМЕР_2;

- Skoda Octavia Tour 1.6i/74 kW, шасі НОМЕР_3, реєстраційний НОМЕР_4;

- Skoda Octavia Tour 1.6i/74 kW, шасі НОМЕР_5, реєстраційний НОМЕР_6;

- Skoda Octavia Tour 1.6i/74 kW, шасі НОМЕР_7, реєстраційний НОМЕР_8;

- Skoda Octavia Tour 1.6i/74 kW, шасі НОМЕР_9, реєстраційний НОМЕР_10;

- Skoda SuperB Classic 1.8 AG, шасі НОМЕР_11, реєстраційний НОМЕР_12.

Сторонами Договору лізингу було підписано плани лізингу № 15/3, 15/4, 15/5 від 04.04.06, № 15/6, 15/7 від 06.05.06 та № 15/8 від 25.05.06, а також зміни до планів лізингу № 15/3 від 03.05.06, 15/4 від 15.05.06, 15/5 від 03.05.06, 15/8 від 07.06.06, що є невідємною частиною договору, та відповідно до яких встановлено строки сплати відповідачем лізингових платежів.

Також з матеріалів справи вбачається, що 10.01.06. між позивачем та відповідачем було укладено договір № 15/С по наданню послуг щодо сервісного обслуговування транспортних засобів, на підставі якого відповідач доручає, а позивач приймає на себе зобов'язання по сервісному обслуговуванню транспортних засобів, що містять у собі: надання консультацій при виборі, постачанні, використанні й обслуговуванні транспортного засобу; надання сприяння в проведені щорічних технічних оглядів у державній автомобільній інспекції; сервісне обслуговування транспортного засобу; регулярний технічний огляд відповідно до сервісних книжок; надання послуг по наданню цілодобової лінії екстреної допомоги; сприяння при гарантійному обслуговуванні транспортного засобу; послуги по сезонній заміні шин; адміністрування страхових випадків; складання управлінської звітності по використанню транспортного засобу.

Згідно із п. п. 3.1 договір № 15/С вартість послуг по сервісному обслуговуванню ТЗ являє собою фіксовану (абонентську) суму. Розмір абонентської плати встановлюється за кожний транспортний засіб, що перебуває на технічному обслуговуванні і вказується в Графіку оплати для кожного транспортного засобу (надалі Графік), що є доповненням до даного Додатку.

Графіками оплати № 15/3, № 15/4, № 15/5, 15/6, 15/7, 15/8 із відповідними змінами до сторони встановили суми щомісячних платежів за послуги з технічного обслуговування транспортних засобів.

Відповідно до п. 7.16 Договору лізингу встановлено, що Лізингоодержувач зобов'язаний вчасно та у повному обсязі сплачувати Лізингодавцю всі необхідні лізингові платежі, а також платежі за послуги, надані Лізингодавцем, штрафні санкції відповідно до положень Договору та інші платежі, які пов'язані з використанням транспортного засобу і не входять до складу щомісячних лізингових платежів.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Позивач своїм листом від 07.09.09 звертався до відповідача з проханням сплатити суму заборгованості та пені та попереджав, що за невиконання цієї вимоги в строк, транспортний засіб буде повернено у розпорядження Лізингодавця з покладенням всіх витрат з цим пов'язаних на відповідача.

Але як вбачається з матеріалів справи, заборгованість відповідачем погашена не була, а транспортний засіб в добровільному порядку відповідач позивачу не повернув.

Як визначено абз. 1 ч. 1 ст.193 Господарського кодексу України, субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Як визначено ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобовязання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобовязань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договором.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обовязковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобовязання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Факт наявності заборгованості відповідача за договором фінансового лізингу № 15 від 10.01.2006 у сумі 504319,02 грн. позивачем належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований, і тому позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

В звязку з тим, що відповідач припустився прострочення по лізингових платежах, позивач на підставі п. 16.1 Договору просить суд стягнути на свою користь з відповідача 13272,42 грн. - пені.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до п. 16.1 Договору, сторони погодили, що при порушенні Лізингоотримувачем зобовязань по сплаті лізингових платежів, передбачених планом лізингу, Лізингоотримувач сплачує пеню в розмірі 1 % від простроченої суми за кожний день прострочки.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ч. 2 ст. 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до п. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Пунктом 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено що, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно п.1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до ст. 1 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань”, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Судом встановлено, що позивачем розрахунок пені здійснено з урахуванням Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань”, а тому позовні вимоги в частині стягнення пені в сумі 13 272,42 грн обґрунтовані і підлягають задоволенню відповідно до розрахунку позивача (додаток № 1 до позовної заяви), з яким погоджується суд.

Крім того, позивач на підставі ст. 625 Господарського процесуального кодексу України просить суд стягнути з відповідача на свою користь 83 615,85 грн інфляційних втрат та 22 588,70 грн 3 % річних.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

Перевіривши розрахунок інфляційних втрат та 3 % річних, наданий позивачем у додатку до позовної заяви, суд встановив, що розмір інфляційних втрат та 3 % річних становить суму більшу, ніж заявлено позивачем. Оскільки, суду не надано права виходити за межі позовних вимог, то до стягнення підлягає сума у розмірі, заявленому позивачем, тобто 83 615,85 грн інфляційних втрат та 22 588,70 грн 3 % річних.

Згідно п.3.3 договору № 15/С по наданню послуг щодо сервісного обслуговування транспортних засобів у разі затримки оплати вартості сервісного обслуговування та додаткових послуг замовник сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми, що підлягає сплаті, за кожний день прострочення, крім цього у разі затримки оплати вартості наданих послуг на строк від 1 до 10 днів замовник зобовязаний сплатити виконавцю штраф в розмірі 10% від суми заборгованості, на строк від 10 до 20 днів 20% від суми заборгованості, га строк від 20 до 30 днів 30% від суми заборгованості.

Позивач заявив вимогу про стягнення штрафу, нарахованого на підставі п. 3.3 договору № 15/С в сумі 20 888,82 грн.

Суд погоджується з обґрунтованим розрахунком суми штрафу, що міститься в додатку № 2 до позовної заяви, тому вимоги про стягнення штрафу, нарахованого на підставі п. 3.3 договору № 15/С в сумі 20 888,82 грн підлягають задоволенню.

Також позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь 3 000,00 грн витрат, повязаних з вчиненням виконавчого напису, стосовно вказаної вимоги суд зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 19.05.09. приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2. було вчинено виконавчий напис, згідно якого було запропоновано повернути від ТОВ “МСТ Регіон” на користь ТОВ “Євро Лізинг” пять транспортних засобів, переданих за Договором фінансового лізингу № 15, а також з метою відшкодування кредитору внесеної за вчинення виконавчого напису плати стягнути з боржника 3 000,00 грн.

Відповідно до ст. 17 Закону України „Про виконавче провадження” примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом, зокрема виконавчих написів нотаріусів.

Судом досліджено наявну в матеріалах справи копію виконавчого напису № 838 від 19.05.09, з якої вбачається, що вказаний виконавчий напис відповідає передбаченим ст.18 Закону України „Про виконавче провадження” вимогам до виконавчого документу, тому стягнення понесених позивачем витрат на вчинення виконавчого напису може бути здійснене шляхом примусового виконання вказаного виконавчого напису.

Крім того, в матеріалах справи відсутні, а позивачем не надано доказів перерахування останнім плати за вчинення виконавчого напису в розмірі 3 000,00 грн.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні вимоги про стягнення з відповідача витрат за вчинення виконавчого напису в розмірі 3 000,00 грн.

Відповідно до статті 44 ГПК України судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Відповідно до ч.5 статті 49 ГПК України суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються:

при задоволенні позову - на відповідача;

при відмові в позові - на позивача;

при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, витрати по сплаті державного мита покладаються:

на позивача в сумі 30,00 грн, на відповідача 6446,85 грн.

Витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються:

на позивача в розмірі 2,36 грн, на відповідача 233,64 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд м. Києва,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “МСТ Регіон” (02105, м. Київ, вул. Павла Усенка, 8, код ЄДРПОУ 31168558) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Євро Лізинг”(03062, м. Київ, проспект Перемоги, 67, код ЄДРПОУ 32774741) 504 319 (пятсот чотири тисячі триста девятнадцять) грн 02 коп. основного боргу, 13 272 (тринадцять тисяч двісті сімдесят дві) грн 42 коп. пені, 20 888 (двадцять тисяч вісімсот вісімдесят вісім) грн 82 коп. штрафу, 83 615 (вісімдесят три тисячі шістсот пятнадцять) грн 85 коп. інфляційних втрат, 22 588 (двадцять дві тисячі пятсот вісімдесят вісім) грн 70 коп. 3 % річних, 6 446 (шість тисяч чотириста сорок шість) грн 85 коп. державного мита та 233 (двісті тридцять три) грн 64 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Відмовити в частині стягнення 3 000,00 грн витрат за вчинення виконавчого напису нотаріуса.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Пукшин Л.Г.

дата підписання рішення 09.08.2011 р.