Рішення № 17907772, 01.08.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 41/16101.08.11 За позовомКиївського прокурора захисту прав громадян та інтересів держави в екологічній сфері в інтересах держави в особі Київської міської ради

ДоКомунального підприємства виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) по охороні, утриманню та експлуатації земель водного фонду м. Києва «Плесо»

Фізичної особи підприємця ОСОБА_1

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача

Головне управління Держкомзему у місті Києві в особі управління державної інспекції з контролю за використанням та охороною земель Прозвільнення самовільно зайнятої земельної ділянки

Суддя Спичак О.М.

Представники сторін:

від позивача : ОСОБА_2 дов. № 225-КР-595 від 20.05.2011 року;

від відповідача 1: ОСОБА_3 дов. № б/н від 13.07.2011 року;

від відповідача 2: ОСОБА_1; ОСОБА_4 дов. № б/н від 20.07.2011 року;

від третьої особи: не зявився;

прокурор: ОСОБА_5 дов. № 11 від 20.06.2011 року;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Київський прокурор захисту прав громадян та інтересів держави в екологічній сфері в інтересах держави в особі Київської міської ради звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Комунального підприємства виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) по охороні, утриманню та експлуатації земель водного фонду м. Києва «Плесо», Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача сплачене державне мито та витрати за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Позовні вимоги мотивовані тим, що Договір № 41 про розробку, проектування та впровадження програм благоустрою та розвитку земель водного фонду м. Києва від 21.04.2010 року, укладений між відповідачем 1 та відповідачем 2 з порушенням норм чинного законодавства, так як відповідач 1 не є ані власником, ані розпорядником земельної ділянки, яка знаходиться в АДРЕСА_1 та яка є предметом спірного Договору.

Ухвалою від 16.05.2011 року було порушено провадження по справі та призначено її розгляд на 30.05.2011 року.

В судове засідання 30.05.2011 року представники позивача, відповідача 2 та прокурор не зявилися, вимоги ухвали про порушення провадження у справі не виконали, про причину неявки суд не повідомили, про час та дату проведення судового засідання були повідомлені належним чином.

Представник відповідача 1 в судовому засіданні 30.05.2011 року подав додаткові документи по справі та надав усні пояснення по суті спору.

У звязку з неявкою в судове засідання учасників процесу, а також у звязку з необхідністю витребування додаткових доказів, ухвалою від 30.05.2011 року розгляд справи було відкладено на 20.06.2011 року.

Представник позивача в судовому засіданні 20.06.2011 року подав письмові пояснення по справі, відповідно до яких позовні вимоги підтримав повністю.

В судове засідання представник відповідача 1 не зявився, однак подав до канцелярії суду відзив на позовну заяву, згідно якого проти задоволення позовних вимог заперечував.

Представник відповідача 2 в судове засідання 20.06.2011 року зявився, вимоги ухвали про порушення провадження у справі не виконав, про причину неявки суд не повідомив, про час та дату проведення судового засідання був повідомлений належним чином.

В судовому засіданні прокурор подав додаткові документи та подав клопотання про витребування доказів, яке судом розглянуто та відхилено, так як витребовувані документи наявні в матеріалах справи.

Представник відповідача 1 в судовому засіданні 30.05.2011 року подав клопотання про продовження строку вирішення спору по справі № 41/161, яке судом розглянуто та задоволено.

У звязку з залученням до участі у справі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Головне управління Держкомзему у місті Києві в особі управління державної інспекції з контролю за використанням та охороною земель (03680, м. Київ, вул. Народного ополчення, 3), а також у звязку з необхідністю витребування додаткових доказів, ухвалою від 20.06.2011 року розгляд справи було відкладено на 25.07.2011 року.

Представник позивача в судовому засіданні 25.07.2011 року подав додаткові документи по справі.

В судове засіданні представники відповідача 1 та третьої особи не зявилися, вимоги ухвали про порушення провадження у справі не виконав, про причину неявки суд не повідомив, про час та дату проведення судового засідання був повідомлений належним чином.

Представник відповідача 2 подав додаткові документи по справі та надав усні заперечення на позов.

Прокурор в судовому засіданні подав документи на вимогу ухвали суду.

У звязку з неявкою в судове засідання представника відповідача 1, а також у звязку з необхідністю витребування додаткових доказів, ухвалою від 25.07.2011 року розгляд справи було відкладено на 01.08.2011 року.

Представник позивача та прокурор в судовому засіданні 01.08.2011 року позовні вимоги підтримали повністю.

В судовому засіданні представник відповідача 1 надав усні заперечення на позов.

Представник відповідача 2 в судовому засіданні 01.08.2011 року подав відзив на позовну заяву, відповідно до якого просив суд в задоволенні позову відмовити повністю.

В судове засіданні 01.08.2011 року представник третьої особи року зявився, про причину неявки суд не повідомив, про час та дату проведення судового засідання був повідомлений належним чином.

Відповідно до положень статті 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні 01.08.2011 року на підставі ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення учасників процесу, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Статтею 13 Конституції України визначено, що земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є обєктами права власності українського народу. Від імені українського народу права власника здійснюють органи державної влади та місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Відповідно до статті 187 Земельного кодексу України контроль за використанням та охороною земель полягає в забезпеченні додержання органами державної влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями і громадянами земельного законодавства України.

Згідно з статтею 2 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель», серед основних завдань державного контролю за використанням та охороною земель є забезпечення додержання органами державної влади, органами місцевого самоврядування, фізичними та юридичними особами земельного законодавства України.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель»державний контроль за використанням та охороною земель здійснює спеціально уповноважений орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів.

Згідно з Положенням про Державний комітет України із земельних ресурсів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 224 від 19.03.2008, Держкомзем є центральним органом виконавчої влади з питань земельних ресурсів, одним з основних завдань якого є здійснення державного контролю за використанням та охороною земель.

Відповідно п. 7 вказаного Положення Держкомзем здійснює свої повноваження безпосередньо і через утворені в установленому порядку територіальні органи в Автономній Республіці Крим, областях, мм. Києві та Севастополі, районах, містах, а також через міськрайонні, міжміські, міжрайонні територіальні органи і затверджує положення про них.

Наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 17.06.2008 № 123 затверджено Положення про головні управління Держкомзему в містах Києві та Севастополі.

Одним з основних завдань головного управління є здійснення державного контролю за використанням та охороною земель (п. 3 Положення про головні управління Держкомзему в містах Києві та Севастополі).

Згідно з підпунктом 37 пункту 4.3 Положення про головні управління Держкомзему в містах Києві та Севастополі Головне управління відповідно до покладених на нього завдань здійснює державний контроль за використанням та охороною земель відповідно до Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель»та інших законів.

15 вересня 2010 року та 09 червня 2011 року управлінням державної інспекції з контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держкомзему у місті Києві складено акти № А1717/23 та № А351/15 перевірки дотримання вимог земельного законодавства при використанні земельної ділянки в АДРЕСА_1, з яких вбачається, що станом на 15.09.2010 року та 09.06.2011 року ФОП ОСОБА_1 використовує земельну ділянку орієнтовною площею 0,882 га. в АДРЕСА_1 для розміщення та експлуатації розважального закладу «ІНФОРМАЦІЯ_1», без правовстановлюючих документів передбачених статтею 126 ЗК України.

У звязку з вищезазначеним позивач звернувся до Господарського суду м. Києва з позовом про визнання недійсним договору № 41 про розробку, проектування та впровадження програм з благоустрою та розвитку земель водного фонду м. Києва від 21.04.2010 року та про зобовязання відповідача 2 повернути земельну ділянку площею 8820 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1»Київській міській раді, привівши її у попередній стан, звільнивши від будівель та споруд.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

21 квітня 2010 року між Комунальним підприємством виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) по охороні, утриманню та експлуатації земель водного фонду м. Києва «Плесо»(далі підприємство, відповідач 1) та Фізичною особою підприємцем ОСОБА_1 (партнер, відповідач 2) був укладений договір № 41 про розробку, проектування та впровадження програм благоустрою та розвитку земель водного фонду м. Києва (далі - Договір).

Відповідно до пункту 2.1 Договору партнер розробляє детальну програму та графік виконання робіт з покращення стану та розвитку обєкту благоустрою в межах визначеної території.

Згідно з пунктом 2.3 Договору за умовами цього Договору підприємство закріплює за партнером обєкт благоустрою для розробки, проектування та впровадження програм з благоустрою та розвитку території , а також для пайової участі у необхідних для виконання Договору заходах, в тому числі для розміщення на ній тимчасових, гідротехнічних, технологічних, рекреаційних та інших споруд або обладнання за умови надання погодження підприємством.

Пунктом 2.4 Договору сторони узгодили, що партнер використовує рекреаційне обладнання та споруди в межах обєкту благоустрою надає послуги населенню рекреаційного, оздоровчого та розважального характеру.

Відповідно до пункту 2.7 Договору за умовами цього Договору підприємство закріплює за партнером обєкт благоустрою на якому партнер впроваджує програми з благоустрою та розвитку території згідно додатків до цього Договору, здійснює заходи благоустрою та приймає у цих заходах пайову участь.

Згідно додатку № 1 до договору місце розташування обєкту благоустрою АДРЕСА_1. Загальна площа обєкту благоустрою, яка закріплюється за партнером для її утримання та відновлення становить: 8820 кв.м., площа визначної території для виконання програм з благоустрою та розвитку: 36 кв.м.

Відповідно до пункту 3.2.2 Договору партнер зобовязаний отримати передбачені нормативно правовими актами України документи (згоди, ліцензії, свідоцтва та інші дозвільні документи) для експлуатації тимчасових, гідротехнічних, технологічних, рекреаційних та інших споруд, розміщення рекреаційного та іншого обладнання, його експлуатації та для здійснення діяльності з використанням обєкту благоустрою.

Рішенням Київської міської ради № 38/1093 від 22.01.2009 «Про використання земель водного фонду та прибережних захисних смуг у м. Києві»встановлено, що функції водогосподарської спеціалізованої організації по утриманню водних об'єктів з прибережними захисними смугами, смугами відведення, береговими смугами водних шляхів та гідротехнічними спорудами здійснює комунальне підприємство «Плесо», яке підпорядковується виконавчому органу Київської міської ради (Київській міській державній адміністрації).

Пунктом 6 вказаного рішення передбачено, що якщо розміщення плавзасобів на водних об'єктах та тимчасових споруд в прибережних захисних смугах не суперечить законодавству, то комунальне підприємство «Плесо»має право до затвердження зазначених вище схем укладати угоди на їх розміщення терміном до одного року.

Тобто, згаданий пункт рішення передбачає можливість укладення КП «Плесо»угод про розміщення тимчасових споруд, якщо це не суперечить законодавству.

Стаття 116 Земельного кодексу України встановлює, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Розпорядженням Київської міської державної адміністрації № 111 від 04.02.2009 «Про передачу на баланс та закріплення за КП «Плесо»водних обєктів та оформлення земель водного фонду м. Києва»вирішено вжити заходів щодо закріплення за комунальним підприємством «Плесо»на праві господарського відання внутрішніх водних обєктів, гідротехнічних споруд та оформлення земель водного фонду м. Києва.

Пунктом 2 зазначеного розпорядження Комунальному підприємству «Плесо»доручено: в установленому законодавством порядку подати до Київської міської ради клопотання про передачу в користування земельних ділянок, на яких розташовані об'єкти, зазначені в п. 1 цього розпорядження; забезпечити розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок та їх погодження в установленому порядку; після затвердження проектів землеустрою звернутися до Головного управління земельних ресурсів виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) із клопотанням про виготовлення документів, що посвідчують право користування земельними ділянками.

Згідно з пунктом 3 зазначеного розпорядження Головному управлінню земельних ресурсів виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) за зверненнями КП «Плесо»забезпечити організацію робіт із встановлення меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та виготовлення документів, що посвідчують право користування земельними ділянками.

Відповідно до пункту 4 розпорядження № 111 від 04.02.2009 року підприємствам, установам та організаціям виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) передати, а КП «Плесо»взяти на баланс внутрішні водні об'єкти та гідротехнічні споруди згідно з додатком.

Як вбачається з додатку до розпорядження № 111 від 04.02.2009 року до переліку внутрішніх водних об'єктів та гідротехнічних споруд, що передаються на баланс КП «Плесо»входить протока Венеціанська (о. Гідропарк) у Дніпровському районі.

Отже, згідно вказаного розпорядження Комунальному підприємству «Плесо»не передавались в користування земельні ділянки на яких розташовані обєкти, які за цим розпорядженням КП «Плесо»отримало на баланс.

Докази того, що КП «Плесо»в установленому законодавством порядку отримало документи, що посвідчують право користування земельними ділянками на яких розміщенні ці обєкти у КП «Плесо»відсутні.

Доказів того, що відповідач 2 має дозвільну документацію на розміщення обєкту, що знаходиться у АДРЕСА_1»та документів, що посвідчують право власності чи користування земельною ділянкою площею 8 820 кв. м. в тому числі на умовах оренди згідно вимог ст. 125, 126 Земельного кодексу України не подано.

Згідно з ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Відповідно до ст. 13, 14 Закону України «Про оренду землі»договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобовязаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Згідно з ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобовязується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобовязується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Стаття 235 Цивільного кодексу України визначає, що удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили. Якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили.

Як вбачається з умов Договору № 41 від 21.04.2010 року, останній фактично є договором оренди земельної ділянки, яка знаходиться у Дніпровському районі АДРЕСА_1, загальною площею 8820 кв.м.

Згідно із ст. 125 Цивільного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Відповідно до ст. 126 Цивільного кодексу України право власності на земельну ділянку посвідчується державним актом, крім випадків, визначених частиною другою цієї статті. Право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державним актом на право постійного користування земельною ділянкою. Форми державних актів на право власності на земельну ділянку, право постійного користування земельною ділянкою затверджуються Кабінетом Міністрів України. Право оренди земельної ділянки посвідчується договором оренди землі, зареєстрованим відповідно до закону.

Згідно з ст. 4 Закону України «Про оренду землі»орендодавцями земельних ділянок є громадяни та юридичні особи, у власності яких перебувають земельні ділянки, або уповноважені ними особи. Орендодавцями земельних ділянок, що перебувають у комунальній власності, є сільські, селищні, міські ради в межах повноважень, визначених законом.

Відповідно до ст.ст. 92, 93 Земельного кодексу України право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку. Право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Орендована земельна ділянка або її частина може за згодою орендодавця передаватись орендарем у володіння та користування іншій особі (суборенда).

Згідно ст. 95 Земельного кодексу України землекористувачі, якщо інше не передбачено законом або договором, мають право: а) самостійно господарювати на землі; б) власності на посіви і насадження сільськогосподарських та інших культур, на вироблену продукцію; в) використовувати у встановленому порядку для власних потреб наявні на земельній ділянці загальнопоширені корисні копалини, торф, ліси, водні об'єкти, а також інші корисні властивості землі; г) на відшкодування збитків у випадках, передбачених законом; ґ) споруджувати жилі будинки, виробничі та інші будівлі і споруди.

З наведених норм права вбачається, що розпоряджатись земельними ділянками, в тому числі надавати їх в оренду, користування мають право власники цих земельних ділянок, користувачі земельних ділянок можуть володіти та використовувати надані їм земельні ділянки з дня одержання відповідного правовстановлюючого документа, але не можуть без дозволу власника передавати ці земельні ділянки іншим особам.

Судом встановлено, що документи, які посвідчують право користування земельною ділянкою у Дніпровському районі АДРЕСА_1, загальною площею 8820 кв.м. у відповідачів відсутні.

Як вбачається з матеріалів справи, земельна ділянка за адресою АДРЕСА_1 знаходиться у комунальній власності м. Києва.

Київською міською державною адміністрацією було надано дозвіл на оформлення відповідачем 1 земельних ділянок на яких розташовані внутрішні водні обєкти та гідротехнічні споруди у користування.

Таким чином, відповідач 1 не мав права до отримання відповідного правовстановлюючого документа використовувати земельну ділянку та без згоди позивача укладати спірний договір та передавати частину цієї земельної ділянки відповідачу 2 у платне користування.

За вказаних обставин суд вважає, що спірний договір суперечить вищевказаним нормам чинного законодавства України, тому позовні вимоги в частині визнання договору № 41 про розробку, проектування та впровадження програм благоустрою та розвитку земель водного фонду м. Києва від 21.04.2010 недійсним підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог в частині зобовязання відповідача 2 повернути земельну ділянку площею 8820 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1»Київській міській раді, привівши її у попередній стан, звільнивши від будівель та споруд слід зазначити наступне.

Відповідно до п. 1 статті 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що повязані з його недійсністю.

У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Пункт 2 ст. 152 Земельного кодексу України передбачає, що власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач 2 використовує спірну земельну ділянку, яка знаходиться за адресою АДРЕСА_1 для розміщення та експлуатації розважального закладу «ІНФОРМАЦІЯ_1».

Стаття 9 Земельного кодексу України встановлює, що до повноважень Київської міської рад у галузі земельних відносин на її території належить, зокрема, розпорядження землями територіальної громади міста; передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу; надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу; організація землеустрою.

Відповідно до пункту 7 частини 2 статті 9 Земельного кодексу України до повноважень Київської і Севастопольської міських рад у галузі земельних відносин на їх території належить прийняття рішення щодо звільнення самовільно зайнятих земельних ділянок.

Згідно з п. 34 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин є виключною компетенцією пленарних засідань сільських, селищних, міських рад.

Відповідно до положень ст. 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»Київська міська рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

Статтею 12 Земельного кодексу України визначені повноваження міських рад у галузі земельних відносин, до яких належить, зокрема розпорядження землями територіальної громади міста.

Відповідно до ст. 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме та нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі обєкти, визначені відповідно до закону як обєкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження.

Відповідно до статті 116 Земельного кодексу України підставами для набуття права на землю є рішення органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень.

Статтями 123 та 124 Земельного кодексу України визначено умови надання земельних ділянок комунальної власності у користування.

Відповідно до ч. 1 ст. 124 Земельного кодексу України передача земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

Відповідно до ст. 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Згідно зі ст. 126 Земельного кодексу України документами, що посвідчують право на земельну ділянку є: державний акт на право власності на земельну ділянку; цивільно-правова угода щодо відчуження земельної ділянки, укладеною в порядку, встановленому законом, у разі набуття права власності на земельну ділянку за такою угодою; свідоцтво про право на спадщину (щодо земельної ділянки, набутої у власність із земель приватної власності без зміни її меж, цільового призначення); державний акт на право постійного користування земельною ділянкою; договір оренди землі, зареєстрований відповідно до закону.

Приступати до використання земельної ділянки до встановлення її меж у натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує право на неї, та державної реєстрації забороняється.

Виходячи зі змісту вказаних норм, суд відзначає, що землею, яка перебуває у комунальній власності міста Києва розпоряджається Київська міська рада шляхом прийняття відповідних рішень про надання зацікавленій особі у користування земельної ділянки.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель»самовільне зайняття земельної ділянки - будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.

Пунктом 1 статті 212 Земельного кодексу України передбачено, що самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними.

Приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки.

Враховуючи те, що власником земельної ділянки за адресою АДРЕСА_1 є територіальна громада міста Києва, від імені якої діє Київська міська рада, а також зважаючи на те, що відповідач використовує згадану вище земельну ділянку без наявності правовстановлюючих документів, доказів того, що на спірній земельній ділянці розташоване правомірно набуте позивачем нерухоме майно також не надано, а тому господарський суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог прокуратури про зобовязання відповідача 2 повернути земельну ділянку площею 8 820 кв. м. саме Київській міській раді привівши її у попередній стан, звільнивши від будівель та споруд.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Вищого господарського суду України № 3/292 від 05.04.2011 року.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на сторін пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись, ст.ст. 32, 33, 49, 82-85 ГПК України, суд,

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Визнати недійсним договір № 41 про розробку, проектування та впровадження програм благоустрою та розвитку земель водного фонду м. Києва від 21.04.2010 року, укладений між Комунальним підприємством виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) по охороні, утриманню та експлуатації земель водного фонду м. Києва «Плесо»та Фізичною особою підприємцем ОСОБА_1.

3. Зобовязати Фізичну особу підприємця ОСОБА_1 (місцезнаходження: 02068, АДРЕСА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) повернути земельну ділянку площею 8 820 кв. м., що розташована за адресою АДРЕСА_1»Київській міській раді (місцезнаходження: 01001, м. Київ, вул. Хрещатик, 36, код ЄДРПОУ 22883143), привівши її у попередній стан, придатний для використання, звільнивши від будівель та споруд.

4. Стягнути з Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 (місцезнаходження: 02068, АДРЕСА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) до Державного бюджету України державне мито в сумі 127 (сто двадцять сім) грн. 50 коп. та 118 (сто вісімнадцять) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

5. Стягнути з Комунального підприємства виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) по охороні, утриманню та експлуатації земель водного фонду м. Києва «Плесо»(місцезнаходження: 04071, м. Київ, Шевченківський р н, вул. Дегтярівська, буд. 7; фактична адреса: 02001, м. Київ, вул. Микільсько Слобідська, 7, код ЄДРПОУ 23505151) до Державного бюджету України державне мито в сумі 42 (сорок дві) грн. 50 коп. та 118 (сто вісімнадцять) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом

Суддя Спичак О.М.

Дата підписання рішення

09.08.2011 року