Рішення № 17907672, 13.07.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 47/18313.07.11 За позовом Приватного акціонерного товариства “АВ-Фарма” До Товариства з обмеженою відповідальністю “Лаватера мед груп”

Про стягнення 5551,96 грн.

Суддя Станік С.Р.

Представники:

Від позивача ОСОБА_1 представник за довіреністю

від відповідача не зявився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з вимогою про стягнення з відповідача 5340,00 грн. заборгованості по договору, 25,54 грн. 3% річних, 54,47 грн. інфляційних втрат, 131,95 грн. пені, 102,00 грн. державного мита, 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.06.2011 було порушено провадження у справі № 47/183, розгляд справи було призначено на 06.07.2011.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.07.2011 р. розгляд справи було відкладено до 13.07.2011.

Представник позивача в судовому засіданні 13.07.2011 заявлені у позові вимоги підтримав у повному обсязі з урахуванням поданої заяви про зменшення позовних вимог, відповідно до якої зменшив позовні вимоги на 100,00 грн. та просив суд позов задовольнити та стягнути з відповідача на користь позивача 5240,00 грн. заборгованості за поставлений товар, в іншій частині позовні вимоги залишив без змін. Вимоги позивача мотивовані тим, що відповідачем всупереч умов договору поставки № 1 від 11.01.2011 не було здійснено оплату за поставлену продукцію згідно накладних загалом на суму 5240,00 грн.

Відповідач своїх представників в судове засідання 13.07.2011 р. не направив, відзив та витребувані судом документи - не надав. Про проведення судового засідання був повідомлений належним чином за адресою свого місцезнаходження, зазначеній позивачем у позовній заяві. Суд зазначає про те, що відповідач був обізнаний про наявність судового спору та не був обмежений у своїх процесуальних правах надати відзив та витребувані документи через канцелярію суду або шляхом їх направлення на адресу суду поштовим відправленням.

Справа розглядається в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши надані матеріали справи, заслухавши позивача, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ:

11.01.2011 між Приватним акціонерним товариством “АВ-Фарма” (позивач, постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Лаватера мед груп” (відповідач, покупець) було укладено договір поставки товару, відповідно до якого постачальник зобовязується поставити, а покупець прийняти і в повному розмірі оплатити товар (медпрепарати та медичні вироби), згідно накладних, які становлять невідємний додаток до цього договору (п.1.1.).

Умовами договору поставки товару № 1 від 11.01.2011 сторони погодили, що асортимент та кількість товару вказані у накладних до цього договору (п.2.1.); товар вказаний у накладній має відповідати: сертифікатам якості, результатам аналізу контрольно-аналітичної лабораторії (п.2.2.); ціна одиниці товару договірна та визначається в накладній на кожну окрему партію товару (п.3.1.); орієнтована сума цього договору становить 100000 грн. на весь період його дії. Зазначена сума є умовною та складається з сум фактичної вартості контрактних поставок проведених протягом терміну дії цього договору (п.3.2.); поставка товару здійснюється постачальником на вимогу покупця, в обумовлені сторонами в накладних терміни (п.4.1.); оплата за поставлений товар здійснюється на умовах передплати або на протязі 30 (тридцяти) календарних днів з моменту його отримання покупцем (п.5.1.).

Відповідно до видаткових накладних по договору № 1 від 11.01.2011, а саме: № 72 від 12.03.2011 на загальну суму 1150,00 грн. та № 58 від 01.03.2011 на загальну суму 8050,00 грн., та на підставі довіреності на отримання товару № 006 від 17.03.2011 (належним чином засвідчені копії яких знаходяться в матеріалах справи, а оригінали було досліджено судом в судовому засіданні по справі) позивачем було передано відповідачу товару, загальна вартість якого по наведеним видатковим накладним складає 9200,00 грн.

Як зазначав позивач у позові, відповідачем всупереч умов договору № 1 від 11.01.2011 не було здійснено оплату переданого позивачем товару, оскільки позивачем було передано товар на суму 9200,00 грн., який відповідачем було прийнято, але оплачено частково в розмірі 3960,00 грн. Заборгованість відповідача за розрахунками позивача складає 5240,00 грн. (з урахуванням поданої позивачем заяви про зменшення позовних вимог на 100,00 грн.).

Стаття 175 ч.1 Господарського кодексу України встановлює, що майнові зобовязання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарського кодексу України.

Статтею 193 Господарського кодексу України визначено, що субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Відповідно до вимог статті 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України).

Згідно статті 655 Цивільного кодексу України, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобовязується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобовязується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 663 Цивільного кодексу України, продавець зобовязаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень ст. 530 цього кодексу.

Відповідно до статті 692 Цивільного кодексу України, покупець зобовязаний оплатити товар після його прийняття.

Частина 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно частини 2 статті 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

З огляду на викладене, судом встановлено, що згідно умов укладеного між позивачем та відповідачем договору № 1 від 11.01.2011, позивачем на підставі видаткових накладних, було поставлено відповідачу товар, а відповідачем прийнято на підставі довіреності на отримання товару, загалом на суму 9200,00 грн., який відповідачем було прийнято, але всупереч умов зазначеного договору №1 від 11.01.2011не оплачено у повному обсязі та у встановлений договором строк, оскільки відповідачем було здійснено часткове погашення заборгованості в сумі 3960,00 грн.

Заборгованість відповідача перед позивачем по договору № 1 від 11.01.2011 станом на момент вирішення спору складає суму у розмірі 5240,00 грн. грн. і доказів її погашення суду станом на момент вирішення спору надано не було. Таким чином, суд дійшов висновку, що на даний час у відповідача перед позивачем по договору існує непогашена заборгованість в сумі 5240,00 грн., а тому суд визнає вимогу позивача про стягнення з відповідача суми заборгованості за переданий позивачем, прийнятий відповідачем, але не оплачений у повному обсязі товар - законною, обґрунтованою, доведеною належними та допустимими доказами, та такою, що підлягає задоволенню в сумі 5240,00 грн.

Крім цього, позивач у позовній заяві просить суд стягнути з відповідача 25,54 грн. - 3% річних, 54,47 грн. - інфляційних втрат, 131,95 грн. - пені.

Стаття 230 Господарського кодексу України встановлює, що штрафні санкції це господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Ст. 549 Цивільного кодексу України встановлює, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Ст. 343 ч.2 Господарського кодексу України встановлює, що платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до п.9.1. договору поставки товару № 1 від 11.01.2011, у несвоєчасної оплати поставленого товару, покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, нарахованої на суму боргу за день прострочки.

Здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку пені та враховуючи те, що відповідачем прострочено перед позивачем виконання грошового зобовязання по оплаті поставленого товару за вищезазначеним договором в розмірі 5240,00 грн., суд прийшов до висновку, що позовна вимога позивача про стягнення з відповідача пені за прострочення виконання зобовязання в сумі 131,95 грн. підлягає задоволенню.

Стаття 625 ЦК України встановлює відповідальність за порушення грошового зобов'язання та визначає, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд врахувавши, що відповідач прострочив перед позивачем виконання зобовязання по повній та своєчасній оплаті поставленого позивачем товару за договором № 1 від 11.01.2011, у відповідача перед позивачем існує заборгованість по оплаті переданого позивачем товару у розмірі 5240,00 грн., а позивач заявив вимогу про сплату суми боргу відповідачем з урахуванням 3% річних в сумі 25,54 грн. та встановленого індексу інфляції в сумі 54,47, вважає ці позовні вимоги законними та обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Державне мито і судові витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва,

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Лаватера мед груп»(код ЄДРПОУ 37174546, місцезнаходження: 03065, м. Київ, бульвар Лепсе, 31, кв. 168) з будь-якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь Приватного акціонерного товариства «АВ-Фарма»(код ЄДРПОУ 24736125, місцезнаходження: 01021, м. Київ, Кловський узвіз, 14-А) суму боргу - 5240 (пять тисяч двісті сорок) грн. 00 коп., 131 (сто тридцять одну) грн. 95 коп. пені, 54 (пятдесят чотири) грн. 47 коп. - інфляційних втрат, 25 (двадцять пять) грн. 54 коп. - 3% річних, 102 (сто дві) грн. 00 коп. витрат по сплаті державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Видати наказ відповідно до ст. 116 Господарського процесуального кодексу України.

4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя С.Р. Станік

Дата складання повного тексту рішення 18.07.2011