Рішення № 17906768, 22.08.2011, Господарський суд Запорізької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.08.11 Справа № 11/5009/3529/11

Суддя Гончаренко С.А.

Господарський суд Запорізької області у складі:

головуючий суддя Гончаренко С.А.,

при секретарі судового засідання Радченко А.С.,

розглянувши в відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: Товариство з обмеженою відповідальністю Фірма «РИА-ТРАНС»(вул. Космічна, буд. 87, м. Запоріжжя, 69050)

до відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю «ТФ «Борістен»(вул.Червоногвардійська, буд. 40, м. Запоріжжя, 69002),

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет позову на стороні позивача: Державна податкова інспекція у Комунарському районі м.Запоріжжя (вул. Оранжерейна, буд. 23, м. Запоріжжя, 69050)

у присутності представників

від позивача: ОСОБА_1 дов. № 14, від 10.06.2011р.;

від відповідача: не зявився;

від третьої особи: не зявився

про визнання договору недійсним.

В С Т А Н О В И В :

До господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю «РИА-ТРАНС»до товариства з обмеженою відповідальністю «ТФ «Борістен»про визнання недійсним договору поставки № 19/02-10 від 19.02.2010р.

21.06.2011р. порушено провадження у справі, призначені дата і час судового засідання.

У звязку з неявкою повноважного представника відповідача, з метою витребування додаткових доказів та для надання можливості сторонам нормативно та документально обґрунтувати свої доводи і заперечення судовий розгляд відкладався.

Ухвалою від 05.08.2011р. до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача залучена Державна податкова інспекція у Комунарському районі м. Запоріжжя.

Представник позивача наполягає на задоволенні позовних вимог з підстав, викладених у позові, зокрема зазначив, що актом про результати планової виїзної перевірки ТОВ «РИА-ТРАНС»з питань дотримання вимог податкового законодавства № 4301/2305/35553736 від 15.12.2010р., проведеної державною податковою інспекцією у Комунарському районі Запорізької області, встановлена фіктивність договору поставки № 19/02-10 від 19.02.2010р. з огляду на те, що він суперечить моральним засадам суспільства, а також договір вчинено без наміру створення правових наслідків.

Відповідач та третя особа вимоги суду не виконали, відзив та витребувані документи не надали, повноважних представників в судове засідання не направили. До суду ухвали, направлені відповідачу та третій особі, не повертались, що свідчить про їх повідомлення щодо часу та місця розгляду справи належним чином. Спір розглядається в порядку, передбаченому ст. 75 ГПК України, за наявними в матеріалах справи документами.

Вивчивши матеріали справи і вислухавши пояснення представника позивача, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Предметом розгляду в даній справі є визнання недійсним договору поставки «19/02-10, укладеного 19.02.2010р. між ТОВ «РИА-ТРАНС»та ТОВ «ТФ «Борістен».

В статті 203 Цивільного кодексу України встановлені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Частиною 1 ст. 207 Господарського кодексу України встановлено, що господарське зобовязання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосубєктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Згідно з ч. 1 ст. 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави. Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Відповідно до ч. 2 ст. 228 Цивільного кодексу України правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Статтею 236 Цивільного кодексу України (норми якої є імперативними) передбачено, що правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення. Якщо за недійсним правочином права та обовязки передбачалися лише на майбутнє, можливість настання їх у майбутньому припиняється. Таким чином, зазначена норма не передбачає визнання недійсним будь-якого правочину на майбутнє, оскільки згідно частини другої на майбутнє припиняється можливість настання прав та обовязків за недійсним правочином. Зазначене положення також врегульовано ч. 3 ст. 207 Господарського кодексу України, яка передбачає можливість припинення зобовязання на майбутнє.

За змістом Розяснення ВАСУ № 02-5/111 від 12.03.1999р. «Про деякі питання практики вирішення спорів, повязаних з визнанням угод недійсними», вирішуючи спори про визнання угод недійсними, господарський суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон повязує визнання угод недійсними і настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту угод вимогам закону; додержання встановленої форми угоди; правоздатність сторін за угодою; у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

В матеріалах справи міститься акт перевірки Державної податкової інспекції у Комунарському районі м. Запоріжжя № 4301/2305/35553736 від 15.12.2010р.

В ході перевірки встановлено, зокрема, що товариством з обмеженою відповідальністю «ТФ «Борістен»протягом перевіряємого періоду в адресу товариства з обмеженою відповідальністю «РИА-ТРАНС» виписано податкові накладні на загальну суму 360082,36 грн. у т.ч. 60013,73 грн. ПДВ, зокрема:

- № 43 від 19.03.2010р. на суму 250806,36 грн. в т.ч. ПДВ 41801,06 грн.;

- № 82 від 13.07.2010р. на суму 31126,00 грн. в т.ч. ПДВ 5187,67 грн.;

- № 89 від 17.08.2010р. на суму 30810,00 грн. в т.ч. ПДВ 5135,00 грн.;

- № 93 від 19.08.2010р. на суму 47340,00 грн. в т.ч. ПДВ 7890,00 грн.

Розрахунки між підприємствами не здійснювались.

Згідно даних журналу-ордеру і відомості по рахунку 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками», заборгованість з ТОВ «ТФ «Борістен»станом на 21.11.2007р. відсутня, станом на 30.09.2010р. кредиторська заборгованість становить 360082,36 грн.

Суми податку на додану вартість за зазначеними податковими накладними підприємством відображено у реєстрі отриманих податкових накладних. При цьому, до складу податкового кредиту декларацій з ПДВ (ряд. 10.1) суми ПДВ по взаємовідносинам з ТОВ «ТФ Борістен»підприємством включено наступним чином:

- липень 2010 р. 5187,67 грн.;

- серпень 2010 р. 13025,00 грн.

Отже податкові накладні отримані без мети реального настання правових наслідків з метою заниження обєкту оподаткування, несплати податків, в звязку з чим дії підприємства призвели до втрат дохідної частини державного бюджету України. Єдиною метою проведення документування фактично не здійснених господарських операцій є отримання підприємством податкової вигоди.

Суд погоджується з доводами позивача і висновками ДПІ в Комунарському районі м. Запоріжжя про те, що оспорюваний правочин суперечить моральним засадам суспільства, а також порушує публічний порядок, спрямований на заволодіння майном держави.

Зазначений договір відповідно до ч. 1, 2 ст. 215, ч. 5 ст. 203 Цивільного кодексу України є нікчемним, і в силу ст. 216 Цивільного кодексу України не створює юридичних наслідків, крім тих, що повязані з їх недійсністю, що міститься у акті перевірки податкового органу.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, пятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно ч. 2 ст. 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

Відповідно до Постанови Пленуму Верховного суду України № 9 від 06.11.2009р. «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання право чинів недійсними»надано розяснення, що судам відповідно до ст. 215 Цивільного кодексу України необхідно розмежувати види недійсності право чинів: нікчемні правочини якщо їх недійсність встановлена законом та оспорювані якщо їх недійсність прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа забезпечує їх дійсність на підставах, встановлених законом. Нікчемний правочин є недійсним через невідповідність його вимогам закону та не потребує визнання його таким судом.

За таких обставин у задоволенні позовних вимог слід відмовити.

Судові витрати віднести на позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 46, 47-1, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального Кодексу України, -

В И Р І Ш И В :

В позові відмовити.

Суддя С.А.Гончаренко

В судовому засіданні 22.08.2011р. оголошені вступна та резолютивна частини рішення. Повний текст рішення складений та підписаний 29.03.2011р.