Рішення № 17905578, 22.08.2011, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.О.Невського/Річна, 29/11, к. 103

РІШЕННЯ

Іменем України

22.08.2011Справа №5002-15/2663-2011

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Октагон-Аутдор» (03680, м. Київ, вул. Червоноармійська, 72, 2-й підїзд, 10 поверх, ідентифікаційний код 34729203)

До відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Старбуд» (95000, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Некрасова, 16, оф.20, ідентифікаційний код 32874303)

Про стягнення 12373,87 грн.

Суддя ГС АР Крим І.А.Іщенко

ПРЕДСТАВНИКИ:

Від позивача ОСОБА_1., представник, довіреність №27/07/11 від 27.07.2011

Від відповідача не з'явився

Обставини справи: Товариство з обмеженою відповідальністю «Октагон-Аутдор» звернулося до господарського суду АР Крим з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Старбуд» про стягнення 6085,26 грн. основного боргу, 1960,04 грн. інфляційних втрат, 547,39 грн. 3% річних, 738,55 грн. пені та 3042,63 грн. штрафу.

14.07.2011 до суду від відповідача надійшло заперечення на позовну заяву, відповідно якого позовні вимоги відповідач не визнає, просить суд у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Відповідач явку свого представника у судові засідання жодного разу не забезпечив, про причини неявки суд не повідомив, витребуваних судом документів не надав, про дату, час та місце розгляду справи був проінформований належним чином.

Розгляд справи відкладався в порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши|розгледівши| матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, суд

ВСТАНОВИВ:

22.01.2008 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Октагон-Аутдор» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Старбуд» був укладений договір на проведення рекламної кампанії №85 (а.с.15-19).

У липні, серпні та вересні 2008 року позивач надав відповідачу послуги згідно договору №85 від 22.01.2008 на загальну суму 9127,89 грн., що підтверджується актами здачі-приймання робіт (надання послуг):

-№КОА-000616 від 31.07.2008 на суму 3042,63 грн.;

-№КОА-000740 від 31.08.2008 на суму 3042,63 грн.;

-№КОА-000940 від 30.09.2008 на суму 3042,63 грн. (а.с.22, 25, 28).

На суму виконаних робіт позивачем були виставлені відповідачу відповідні рахунки наявні в матеріалах справи.

30.09.2008 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Октагон-Аутдор» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Старбуд» була укладена додаткова угода до договору на проведення рекламної кампанії №85 від 22.01.2008 (а.с.30).

Пунктом 1 Додаткової угоди сторони розірвали договір №85 від 22.01.2008 з 01.10.2008.

Згідно пункту 2 Додаткової угоди, сторони домовилися не застосовувати один до одного оперативно-господарські санкції, в тому числі штрафні, стягнення збитків повязані з виконанням договору на проведення рекламної кампанії №85 від 22.01.2008.

Відповідно до пункту 3 Додаткової угоди, дана домовленість не звільняє замовника від зобовязання оплатити заборгованість за надані виконавцем рекламні послуги в сумі 9127,89 грн.

З виписки банку Товариства з обмеженою відповідальністю «Октагон-Аутдор» від 30.03.2009 вбачається, що позивач сплатив позивачу 3042,63 грн. за надані послуги по договору №85 від 22.01.2008 (а.с.40).

11.06.2010 позивачем був направлений на адресу відповідача лист №6856 від 03.06.2010 з вимогою про сплату 6085,26 грн. заборгованості (а.с.26-27).

Неналежне виконання відповідачем своїх зобовязань призвело до утворення заборгованості перед позивачем за поставлений товар у розмірі 6085,26 грн., що й стало приводом для звернення позивача з позовом до суду для стягнення заборгованості в примусовому порядку.

Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України, зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

Відповідно до частиною 1 статті 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. При цьому, майново-господарськими, згідно з частиною 1 статті 175 Господарського кодексу України, визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічне положення стосовно господарських зобовязань міститься в частині 1 статті 193 Господарського кодексу України, якою визначено, що субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).

Згідно статті 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обовязків.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обовязковим для виконання сторонами Договору.

Відповідно до статті 61 Конституції України, юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Як вже зазначалося, 11.06.2010 позивачем був направлений на адресу відповідача лист №6856 від 03.06.2010 з вимогою про сплату 6085,26 грн. заборгованості (а.с.26-27).

Представлений відповідачем акт звірки взаємних розрахунків від 31.05.2009 судом до уваги не приймається, оскільки відповідач не представив суду його оригіналу на вимогу суду.

Таким чином, матеріалами справи підтверджується факт неналежного виконання відповідачем грошових зобовязань за надані послуги в сумі 6085,26 грн., отже дана сума заборгованості повинна бути стягнута з відповідача.

Доказів, що підтверджують зворотне, ніж встановлено судом, відповідачем не надано, в той час, як відповідно до вимог статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести суду ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень способом, встановленим для доведення такого роду фактів.

Також, позивач просить суд стягнути з відповідача 1960,04 грн. інфляційних втрат та 547,39 грн. 3% річних за період з 31.08.2008 по 16.03.2011.

Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Положення частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України суд вважає таким, що кореспондуються зі статтею 536 Цивільного кодексу України, яка встановлює, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобовязаний сплачувати проценти.

Після розірвання сторонами договору №85 від 22.01.2008 додатковою угодою від 30.09.2008, у позивача виникло право вимагати повернення заборгованості у відповідача після звернення з вимогою.

Враховуючи, що вимога про сплату заборгованості №6856 від 03.06.2010 позивачем була відправлена 11.06.2010, поштовий перебіг 3 дні та триденний строк оплати (вказаний у вимозі), у позивача виникло право нарахування інфляційних втрат та 3% річних з 18.06.2010.

Таким чином, вимоги позивача про стягнення з відповідача індексу інфляції та 3% річних підлягають частковому задоволенню, а саме 553,76 грн. інфляційних втрат та 136,54 грн. 3% річних за період з 18.06.2010 по 16.03.2011.

Позивач просить суд стягнути з відповідача 738,55 грн. пені та 3042,63 грн. штрафу на підставі договору №85 від 22.01.2008.

Однак, пунктом 1 Додаткової угоди від 30.09.2008 до договору на проведення рекламної кампанії №85 від 22.01.2008, сторони розірвали договір №85 від 22.01.2008 з 01.10.2008.

А, згідно пункту 2 Додаткової угоди від 30.09.2008 до договору на проведення рекламної кампанії №85 від 22.01.2008, сторони домовилися не застосовувати один до одного оперативно-господарські санкції, в тому числі штрафні, стягнення збитків повязані з виконанням договору на проведення рекламної кампанії №85 від 22.01.2008.

У звязку з чим, у суду відсутні підстави для задоволення позову в частині стягнення з відповідача 738,55 грн. пені та 3042,63 грн. штрафу.

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення, відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України.

Державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

З урахуванням викладеного, керуючись статями 33, 34, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В|розв'язав|:

1. Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Старбуд» (95000, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Некрасова, 16, оф.20, ідентифікаційний код 32874303) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Октагон-Аутдор» (03680, м. Київ, вул. Червоноармійська, 72, 2-й підїзд, 10 поверх, ідентифікаційний код 34729203) 6085,26 грн. основного боргу, 553,76 грн. інфляційних втрат, 136,54 грн. 3% річних, 67,76 грн. державного мита та 129,23 грн. витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.В іншій частині задоволення позову відмовити.

4.Наказ видати після|потім| набрання судовим рішенням|розв'язання,вирішення,розв'язування| законної сили.

Рішення оформлено відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України та підписано 23.08.2011.

Рішення може бути оскаржено в порядку та строки передбачені статтями 91-93 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки КримІщенко І.А.