Постанова № 17905190, 30.08.2011, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

"30" серпня 2011 р. Справа № 5021/355/2011 Вищий господарський суд України у складі: суддя Селіваненко В.П. –головуючий, судді Бенедисюк І.М. і Львов Б.Ю.

розглянув касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Еквіла", м. Суми (далі –Товариство)

на рішення господарського суду Сумської області від 09.03.2011 та

постанову Харківського апеляційного господарського суду від 11.05.2011

зі справи № 5021/355/2011

за позовом Антимонопольного комітету України, м. Київ

до Товариства

про стягнення штрафу та пені в сумі 345 000,00 грн.,

Судове засідання проведено за участю представників:

позивача –Ахтімірової М.Г.,

відповідача –Утулова В.В.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий господарський суд України

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Сумської області від 09.03.2011 (суддя Левченко П.І.), залишеним без задоволення постановою Харківського апеляційного господарського суду від 11.05.2011 (колегія суддів у складі: Бондаренко В.П. –головуючий, судді Ільїн О.В. і Камишева Л.М.), позов задоволено. У прийнятті зазначених рішення і постанови попередні судові інстанції з посиланням на норми Законів України "Про Антимонопольний комітет України", "Про захист економічної конкуренції", Господарський процесуальний кодекс України (далі –ГПК України) виходили з правомірності та обґрунтованості позовних вимог.

У касаційній скарзі до Вищого господарського суду України Товариство просить скасувати оскаржувані судові рішення з даної справи та передати останню на новий розгляд до місцевого господарського суду. Скаргу мотивовано порушенням та неправильним застосуванням попередніми судовими інстанціями норм матеріального і процесуального права, в тому числі Закону України "Про захист економічної конкуренції", Методики визначення монопольного (домінуючого) становища суб'єктів господарювання на ринку, затвердженої розпорядженням Антимонопольного комітету України від 05.03.2002 № 49-р, ГПК України.

Відзив на касаційну скаргу не надходив.

Перевіривши на підставі встановлених попередніми судовими інстанціями фактичних обставин справи правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, Вищий господарський суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з огляду на таке.

Судовими інстанціями у справі встановлено, що:

-          Товариством у розгляді справи було подано місцевому господарському суду клопотання, відхилені судом, про:

відкладення розгляду справи у зв'язку з вибуттям його представника до Харківського апеляційного адміністративного суду для участі в іншій справі;

зупинення провадження у даній справі до набрання законної сили рішенням Сумського окружного адміністративного суду зі справи № 2а-9731/10/1870 за адміністративним позовом Товариства до Антимонопольного комітету України про визнання протиправним рішення та його скасування;

витребування доказів у даній справі, а саме витребування у територіального відділення АМК належним чином засвідченої копії справи № 02-06/45-2010;

-          09.11.2010 Антимонопольним комітетом України прийнято рішення № 580-р у справі № 02-06/45-2010 про порушення законодавства про захист економічної конкуренції (далі –рішення № 580-р), згідно з яким:

визнано, що Товариство вчинило порушення, передбачене пунктом 5 частини другої статті 13 та пунктом 2 статті 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції" у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринках високооктанових, низькооктанових бензинів та дизельного пального, що реалізується вроздріб через АЗС, шляхом відмови від реалізації товару за відсутності альтернативних джерел придбання;

на підставі частини другої статті 52 названого Закону на Товариство накладено штраф у сумі 300 000 грн. за вчинене порушення законодавства про захист економічної конкуренції;

-          у встановлений Законом України "Про захист економічної конкуренції" Товариство штраф не сплатило, рішення № 580-р одержало, але до господарського суду не оскаржило;

-          рішення № 580-р не змінене й не скасоване і є обов'язковим до виконання;

-          Антимонопольним комітетом України нараховано пеню в сумі 45 000 грн. у зв'язку з простроченням сплати штрафу з 25.01.2011 по 03.02.2011 включно (частина п'ята статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції").

Відповідно до статті 25 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" названий Комітет у зв'язку з порушенням законодавства про захист економічної конкуренції органами влади, юридичними чи фізичними особами подає позови до суду, в тому числі про стягнення не сплачених у добровільному порядку штрафів та пені.

Згідно з приписами статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції":

-          рішення та розпорядження органів Антимонопольного комітету України є обов'язковими до виконання (частина друга);

-          особа, на яку накладено штраф за рішенням органу Антимонопольного комітету України, сплачує його у двомісячний строк з дня одержання рішення про накладення штрафу (частина третя);

-          за кожний день прострочення сплати штрафу стягується пеня у розмірі півтора відсотка від суми штрафу; розмір пені не може перевищувати розміру штрафу, накладеного відповідним рішенням органу Антимонопольного комітету України (абзац перший частини п'ятої);

-          у разі несплати штрафу у строки, передбачені рішенням, та пені органи Антимонопольного комітету України стягують штраф та пеню в судовому порядку (частина сьома).

Частиною першою статті 60 Закону України "Про захист економічної конкуренції" передбачено, що: заявник, відповідач, третя особа мають право оскаржити рішення органів Антимонопольного комітету України повністю або частково до господарського суду у двомісячний строк з дня одержання рішення; цей строк не може бути відновлено.

З урахуванням наведених законодавчих приписів та з огляду на встановлені фактичні обставини справи попередні судові інстанції дійшли не спростовуваного доводами касаційної скарги висновку про наявність підстав для задоволення позову.

Посилання на невідповідність оскаржуваних судових рішень вимогам Закону України "Про захист економічної конкуренції" та названої Методики є безпідставними, оскільки, як зазначено в пункті 20 рекомендацій президії Вищого господарського суду України від 29.10.2008 № 04-5/247 "Про деякі питання практики застосування конкурентного законодавства", господарським судом не можуть братися до уваги доводи особи, стосовно якої прийнято рішення (заявника, відповідача, третьої особи в розумінні статті 39 Закону України "Про захист економічної конкуренції"), з приводу незаконності та/або необґрунтованості цього рішення, якщо такі доводи заявлено після закінчення строку, встановленого, зокрема, частиною першою названого Закону, оскільки дана особа не скористалася своїм правом на оскарження відповідного акта державного органу, а перебіг зазначеного строку виключає можливість перевірки законності та обґрунтованості рішення органу Антимонопольного комітету України.

Подання Товариством адміністративного позову не є оскарженням рішення № 580-р у розумінні статті 60 Закону України "Про захист економічної конкуренції", оскільки відповідне оскарження здійснюється лише до господарського суду. До того ж, як з'ясовано попередніми судовими інстанціями, на час розгляду ними даної справи згадане рішення не було скасоване чи визнане недійсним.

Місцевим господарським судом обґрунтовано відхилено згадані клопотання Товариства з мотивів, зазначених в оскаржуваних судових рішеннях.

З урахуванням наведеного відсутні передбачені процесуальним законом підстави для скасування згаданих судових рішень.

У вступних частинах рішення і постанови, прийнятих по суті даної справи, позивачем зазначено Сумське обласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України, хоча позов була подано Антимонопольним комітетом України (а.с. 3-6) і справа розглядалася за його участю. Крім того, в резолютивній частині рішення господарського суду Сумської області від 09.03.2011 зазначено про задоволення позову, але не вказано розмір стягуваних сум. Втім, наведене може бути виправлено самими господарськими судами в порядку статті 89 ГПК України.

Керуючись статтями 1112, 1119, 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду Сумської області від 09.03.2011 та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 11.05.2011 зі справи № 5021/355/2011 залишити без змін, а касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Еквіла" –без задоволення.

Суддя           В. Селіваненко

Суддя           І. Бенедисюк

Суддя                                                                                           Б. Львов