Постанова № 17890395, 23.08.2011, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Харків

23 серпня 2011 р. справа № 2-а- 5374/11/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді Старосєльцевої О.В.,

за участю

секретаря судового засідання - Чубукіної М.В.,

представників

позивача - Короткової Н.М.,

відповідача - Кулик Ю.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду справу за адміністративним позовом

Товариство з обмеженою відповідальністю "Хладик - Трейд"

до Державної податкової інспекції у Фрунзенському районі міста Харкова

проскасування податкових повідомлень - рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю “Хладик-Трейд”, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просив скасувати податкові повідомлення-рішення відповідача, Державної податкової інспекції у Фрунзенському районі міста Харкова від 29.04.2011р. №0000792302 та від 29.04.2011р. №0000802302

В обгрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що спірні податкові повідомлення - рішення винесені на підставі помилкових висновків контролюючого органу, а тому підлягають скасуванню.

Відповідач, Державна податкова інспекція у Фрунзенському районі м. Харкова, з поданим позовом не погодився.

В обгрунтування заперечень проти позову відповідач зазначив, що згідно з актом перевірки від 05.04.2011 р. № 1549/23-212/34951625 ТОВ "Хладик-Трейд" вчинено порушення п.5.1, п.п.5.2.1 п.5.2 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", а саме: до складу валових витрат обігу та виробництва віднесені грошові кошти, сплачені на користь ТОВ "Інвестиційні Бізнес Системи", ТОВ "ЦСБ-Сістем Україна", ТОВ "Тех-Агроремпоставка" в межах нікчемних договорів; вчинено порушення п.п.7.4.1 п.7.4, ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", а саме: до складу податкового кредиту з ПДВ віднесені грошові кошти, сплачені на користь ТОВ "Інвестиційні Бізнес Системи", ТОВ "ЦСБ-Сістем Україна", ТОВ "Тех-Агроремпоставка", ТОВ "Карпос", ФОП ОСОБА_1, ТОВ "Електрощит-сервіс" в межах нікчемних договорів та за наявності розбіжностей в сумах податкових зобов'язань, що були задекларовані контрагентами з сумами податкового кредиту, що був задекларований ТОВ "Хладик-Трейд".

Суд, вивчивши доводи позову та заперечень проти нього, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з наступних підстав та мотивів.

Спірні податкові повідомлення-рішення від 29.04.2011р. №0000792302 про збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток в загальному розмірі 229.687,50грн. (основний платіж - 183.750,00грн., штраф - 45.937,50грн.) та від 29.04.2011р. №0000802302 про збільшення грошового зобов'язання з ПДВ в загальному розмірі 14.528,75грн. (основний платіж - 11.623,00грн., штраф - 2.905,75грн.) були винесені відповідачем, ДПІ у Фрунзенському районі м.Харкова з посиланням на акт від 05.04.2011 р. № 1549/23-212/34951625.

Згідно з висновками згаданого акту в діяльності ТОВ "Хладик-Трейд" податковим органом були виявлені порушення п.5.1, п.п.5.2.1 п.5.2 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", а саме: віднесення складу валових витрат обігу та виробництва видатків, понесених на користь ТОВ "Інвестиційні Бізнес Системи", ТОВ "ЦСБ-Сістем Україна", ТОВ "Тех-Агроремпоставка" в межах нікчемних договорів; порушення п.п.7.4.1 п.7.4, ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", а саме: формування податкового кредиту з ПДВ за нікченими правочинами, вчиненими з ТОВ "Інвестиційні Бізнес Системи", ТОВ "ЦСБ-Сістем Україна", ТОВ "Тех-Агроремпоставка", ТОВ "Карпос" та за наявності розбіжностей в сумах податкових зобов'язань, що були задекларовані контрагентами - ФОП ОСОБА_1, ТОВ "Електрощит-сервіс", з сумами податкового кредиту, що був задекларований ТОВ "Хладик-Трейд".

Перевіряючи юридичну та фактичну обгрунтованість мотивів субєкта владних повноважень, котрі покладені в основу спірних правових актів індивідуальної дії і відображені в акті від 05.04.2011 р. № 1549/23-212/34951625, на відповідність вимогам ч.3 ст.2 КАС України, суд наголошує на такому.

За матеріалами справи між позивачем, ТОВ "Хладик-Трейд" (в якості Покупця) та ТОВ "Інвестиційні Бізнес Системи" (в якості Продавця) 02.11.2009 року було укладено договір № 02/11/09-4, предметом якого є постачання продуктів харчування; ТОВ "Хладик-Трейд" (в якості Покупця) та ТОВ "ЦСБ-Сістем Україна"(в якості Продавця) 15.05.2009 року було укладено договір № 8, предметом якого є передання у власність морозива та інші продукти харчування; ТОВ "Хладик-Трейд" (в якості Замовника) та ТОВ "Тех-Агроремпоставка"(в якості Виконавця) 05.07.2010 року було укладено договір № 0507-М, предметом якого є проведення маркетингових досліджень та надання інформаційних послуг, а також послуг зі стимулювання збуту товарів; ТОВ "Хладик-Трейд" (в якості Замовника) та ТОВ "Карпос"(в якості Виконавця) 10.04.2009 року було укладено договір № 75/04/09, предметом якого є надання послуг щодо організації реалізації товарів через роздрібні торгівельні мережі Виконавця, між позивачем, ТОВ "Хладик-Трейд" (в якості Покупця) та ТОВ "Електрощит-Сервіс" (в якості Продавця) у серпні 2010 року було укладено договір про придбання автозапчастин шляхом складання податкової накладної від 31.08.2010року № 844 (рахунок-фактура від 21.08.2010р. № 7512/0); ТОВ "Хладик-Трейд" (в якості Покупця) та СПДФЛ ОСОБА_1 (в якості Продавця) у травні 2010 року було укладено договір поставки копирувальних робіт шляхом складання податкових накладних від 07.05.2010року № 265, від 17.05.2010р. № 277, від 26.05.2010р. № 297.

В ході розгляду справи з пояснень представника відповідача, які в цій частині повністю узгоджуються з матеріалами справи, судом встановлено, що претензій до правоздатності і дієздатності юридичних осіб, які є сторонами перелічених правочинів, до правового статусу сторін цих договорів як платників ПДВ, до відповідності змісту та форми правочинів вимогам закону, до належності складання первинних документів, до реальності господарських операцій, до фізичної наявності товару та фактичного виконання робіт (надання послуг), до відсутності у сторін перелічених правочинів наміру безпідставно одержати податкову вигоду субєкт владних повноважень ні при проведенні перевірки, ні в ході судового розгляду не має.

Доказів, які б доводили нерозумність, необачність або недобросовісність правової поведінки платника податків у спірних правовідносинах при укладанні і виконанні договорів з контрагентами субєктом владних повноважень до суду не подано, а судом самостійно при виконанні вимог ст..11 КАС України не виявлено.

Витребувані судом та приєднані до справи документи засвідчують факт виконання позивачем зобов'язань по оплаті вартості товарів (робіт, послуг) за переліченими вище правочинами шляхом перерахування безготівкових грошових коштів та видачі векселів. З огляду на приписи Закону України “Про платіжні системи та переказ коштів в Україні” та Закону України “Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом” суд робить висновок про те, що операції субєктів права з перерахування саме безготівкових грошових коштів є прозорими для контролю з боку Держави, так як здійснюються виключно у встановлений самою ж Державою спосіб через банківські установи. Наявні у справі документи засвідчують, що безготівкові кошти були списані з рахунків позивача, тобто, вибули з його власності. Доказів повернення цих коштів до позивача, наявності у позивача та його контрагентів спільного інтересу щодо їх отримання саме цими контрагентами (що могло б мати місце в разі повязаності цих осіб), наявності у платника податків у спірних правовідносинах іншого інтересу, ніж отримання товарів (робіт, послуг), в матеріалах справи не має.

Згідно з ст.13-1 Закону України "Про обіг векселів в Україні" за видачу векселя без наявності грошового боргу за фактично поставлені товари, виконані роботи, надані послуги або без визначення у відповідному договорі умови проведення розрахунків із застосуванням векселів чи із зазначенням суми платежу за векселем, що є більшою від суми зобов'язань трасата перед трасантом або векселедавця (за переказним векселем - трасанта) перед особою, якій чи за наказом якої має бути здійснений платіж, на юридичну особу - векселедавця (за переказним векселем - трасанта) накладається штраф у розмірі від чотирьохсот до п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Розгляд справ та складання протоколів за порушення умов видачі векселя здійснюються уповноваженими особами державної податкової служби, державної контрольно-ревізійної служби, Національного банку України, Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку в порядку, встановленому законом.

Суд відзначає, що в акті перевірки податковим органом не відображено факту порушення позивачем ст.13-1 Закону України "Про обіг векселів в Україні", не зазначено про видачу позивачем векселя без наявності грошового боргу за фактично поставлені товари, виконані роботи, надані послуги, не порушено питання про притягнення позивача до відповідальності згідно з Законом України "Про обіг векселів в Україні".

Оцінивши витребувані та приєднані до справи копії первинних документів, суд відзначає, що оглянуті документи не мають дефекту форми, змісту або походження, котрі в силу п.п.7.2.1 п.7.2, п.п.7.2.3 п.7.2 ст.7 Закону України «Про ПДВ», ч.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704; далі за текстом - Положення) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості.

З приводу викладеного в акті судження субєкта владних повноважень про нікчемність спірних правочинів суд зауважує, що правовідносини з приводу нікчемності правочинів унормовані ст.228 Цивільного кодексу України, зі змісту якої чітко і безумовно слідує, що законодавець з 01.01.2011р. виключив правочини, котрі були укладені з метою суперечною інтересам держави та суспільства, з кола нікчемних правочинів і відніс такі правочини до оспорюваних.

Відтак, з 01.01.2011р. повноваження на встановлення законності правочину, за яким платником податків було сформовано валові витрати обігу та виробництва або податковий кредит з ПДВ, зменшено суму отриманого в межах звітного податкового періоду доходу, належать до виключного прерогативи судових органів.

При цьому, в силу приписів п.6 розділу І та п.5.2 розділу ІІ Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства (затверджено наказом ДПА України від 22.12.2010р. №984, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 12.01.2011р. за №34/18772; далі за текстом Порядок №984) до набуття законної сили рішенням суду про визнання недійсним правочину, за яким платником податків було сформовано валові витрати обігу та виробництва або податковий кредит з ПДВ чи зменшено суму отриманого в межах звітного податкового періоду доходу, податковий орган не має правових підстав для відображення в акті перевірки судження про вчинення таким платником порушення податкового законодавства щодо правильності та повноти справляння податків за цим правочином.

З пояснень представника відповідача судом встановлено, що укладені між позивачем та контрагентами у спірних правовідносинах договори в судовому порядку не оспорювались, таких, що набули законної сили, рішень судів з приводу визнання перелічених договорів недійсними не має.

Окрім того, суд бере до уваги, що вчинення платником податків діяння по укладенню нікчемного правочину, тобто правочину, спрямованого на незаконне заволодіння майном держави або ухилення від сплати податків, утворює собою обєктивну сторону складу злочину, що передбачений ст.191 або ст.212 Кримінального кодексу України.

Проте, в ході розгляду справи відповідач не подав до суду жодних доказів прийняття компетентним субєктом права рішення про порушення кримінальної справи відносно посадових осіб позивача або за фактами діяльності платника податків, що викладені в акті, доказів наявності таких, що набули законної сили обвинувальних вироків.

Аналізуючи положення ст.ст. 54, 58, 76, 86 Податкового кодексу України, Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства (затверджено наказом ДПА України від 22.12.2010р. №984, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 12.01.2011р. за №34/18772; далі за текстом Порядок №984), Порядку направлення органами державної податкової служби податкових повідомлень-рішень платникам податків (затверджено наказом Державної податкової адміністрації України 22.12.2010р. №985, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 30.12.2010р. за №1440/18735; далі за текстом Порядок №985), суд доходить висновку, що специфіка правових актів індивідуальної дії, які ухвалюються органами податкової служби у формі податкових повідомленьрішень з приводу самостійного визначення грошових зобовязань платників податків, полягає у тому, що фактичні підстави для ухвалення цих актів містяться в документальних результатах контролю за діяльністю платника податків (матеріалах перевірки), а правові підстави та владні приписи - безпосередньо в самих податкових повідомленнях - рішеннях.

Вивчивши зміст акту перевірки, суд відзначає, що в даному документі суб'єктом владних повноважень не викладено жодних належних та допустимих доводів про відсутність фактичного виконання позивачем господарських операцій за спірними правочинами, про відсутність витрат позивача у спірних правовідносинах, про наявність взаємоповязаності позивача та контрагентів позивача, про несумість предмету спірних правочинів з напрямом господарської діяльності позивача, про відсутність використання позивачем отриманих робіт, що зумовлює необґрунтованість висновку суб'єкта владних повноважень про нікчемність правочинів або невідповідності закону вчинених за ними господарських операцій.

Наявні у справі документи не містять жодних доказів наявності між позивачем та контрагентами взаємоузгоджених спільних зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в Державі суспільного ладу або моральних засад. Таких доказів суду відповідачем не надано, а судом при виконанні вимог ст.11 КАС України не виявлено.

Окремо суд наголошує, що фінансові показники, відображені в документах обовязкової податкової звітності позивача, не підтверджують висновок субєкта владних повноважень про нікчемність спірних правочинів.

Розглядаючи справу, суд зазначає, що в силу ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Статтею 86 КАС України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (ч.1 ст.86); ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили (ч.2 ст.86); суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності (ч.3 ст.86).

Зясувавши обставини спірних правовідносин і перевіривши їх добутими по справі доказами, суд зауважує, що довід субєкта владних повноважень про нікчемність спірних правочинів є хибним, оскільки відповідач не подав суду достатніх та переконливих доказів на підтвердження власного судження про нікчемність правочинів.

Враховуючи, що обґрунтованість та правомірність судження субєкта владних повноважень про нікчемність правочинів не знайшла свого підтвердження добутими судом по справі доказами, а інших фактичних мотивів субєктом владних повноважень в основу спірних правових актів індивідуальної дії не покладено, то слід дійти висновку про недоведеність факту порушення платником податків вимог п.5.1 ст.5, п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" та п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про ПДВ».

Стосовно розбіжностей в сумах податкових зобов'язань, що були задекларовані контрагентами - ФОП ОСОБА_1, ТОВ "Електрощит-сервіс", з сумами податкового кредиту, що був задекларований ТОВ "Хладик-Трейд", суд зазначає таке.

В силу положень Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" позивач та контрагенти позивача є окремими суб'єктами права зі статусом юридичної особи, а відтак за змістом Закону України "Про податок на додану вартість" позивач та контрагенти позивача є окремими платниками податку на додану вартість. За таких обставин, межі юридичної відповідальності кожного платника ПДВ, яка (слід розуміти - відповідальність) відповідно до ст.61 Конституції України має індивідуальний характер, поширюються на діяння, що визнаються законом протиправними та були вчинені саме цим платником. Притягнення суб'єкта права до відповідальності за діяння, що було вчинено іншою особою, за законом є неможливим.

Судом встановлено, що позивачем віднесено до складу податкового кредиту з ПДВ видані ФОП ОСОБА_1, ТОВ "Електрощит-сервіс" податкові накладні від 31.08.2010року № 844, від 07.05.2010року № 265, від 17.05.2010р. № 277, від 26.05.2010р. № 297.

В акті перевірки суб'єктом владних повноважень не викладено жодних зауважень до належності складання перелічених податкових накладних, виписування цих накладних особами зі статусом платника ПДВ, товарності господарських операцій за цими податковими накладними, використання отриманих за цими накладними товарів (робіт, послуг) в межах господарської діяльності позивача.

За правилами Закону України "Про ПДВ" невідповідність сум податкових зобов"язань постачальника товарів (робіт, послуг) сумам податкового кредиту покупця цих товарів (робіт, послуг) саме в межах одного звітного податкового періоду не є підставою для зменшення податкового кредиту з ПДВ.

З огляду на відсутність в матеріалах справи фактичних даних, які б достеменно засвідчували взаємопов'язаність ТОВ "Хладик - Трейд" та контрагентів - ФОП ОСОБА_1, ТОВ "Електрощит-сервіс", взаємоузгодженість та зловмисність дій перелічених суб'єктів господарювання в господарських операціях, обізнаність з обставинами господарської діяльності один одного, наявність наміру безпідставного отримання податкової вигоди не має підстав для притягнення до відповідальності позивача за діяння, котрі під час декларування податкових зобов"язань з ПДВ були вчинені контрагентами.

Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

В ході розгляду справи суд встановив факт порушення спірним податковим повідомленням-рішенням прав та охоронюваних законом інтересів позивача у сфері публічно-правових відносин.

За таких обставин, позов належить задовольнити.

Розподіл судових витрат по справі потрібно провести за правилами ч.1 ст.94 КАС України.

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Хладик - Трейд" до Державної податкової інспекції у Фрунзенському районі міста Харкова про скасування податкових повідомлень - рішень задовольнити.

2. Скасувати податкове повідомлення-рішення від 29.04.2011 р. № 0000792302, щодо донарахування податкового зобов'язання з податку на прибуток у сумі 183750,00 грн. та застосування штрафних санкцій у розмірі 45937,50 грн. та податкове повідомлення-рішення від 29.04.2011 р. № 0000802302, щодо донарахування податкового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 11623,0 грн. та застосування штрафних санкцій у розмірі 2905,75 грн.

3.Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення протягом десяти днів з дня її проголошення, у разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

4.У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного проваджені або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови виготовлений 29.08.2011 року.

Суддя О.В. Старосєльцева