Постанова № 17890269, 19.08.2011, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Харків

19 серпня 2011 р. № 2а- 9380/11/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді Зоркіної Ю.В., суддів Панченко О.В., Самойлової В.В.

при секретарі судового засідання Смоляр Є.А.,

за участю:

представника позивача Демський В.Ю.

представника відповідача Павленко О.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду справу за адміністративним позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю «Промметсплав»

до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м.Харкова

проскасування рішення В С Т А Н О В И В:

Позовні вимоги заявлені до ДПІ у Дзержинському районі м.Харкові про скасування податкового повідомлення рішення № 0002332305 від 25.05.2011 року. У судовому засіданні представник позивача заявлений позов підтримав у повному обсязі, пославшись на те, що підприємством своєчасно та відповідно до положень діючого податкового законодавства включено до складу податкового кредиту суму податку, сплаченого у складі вартості товарів, придбаних у ТОВ “Октамет” та ТОВ «Кастросервіс», а посилання податкової інспекції на нікчемність укладених договорів є необґрунтованими та такими, що не відповідають вимогам діючого законодавства.

Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечував у повному обсязі пославшись на те, що при проведенні перевірки позивача встановлено, що відносини між позивачем та ТОВ «Октамет»та ТОВ «Кастросервіс»здійснені без мети настання реальних наслідків, є нікчемними і не створюють юридичних наслідків, внаслідок чого зроблено висновок про завищення позивачем порушено приписи п.п. 7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»в наслідок чого занижено ПДВ на суму 1211950 грн., в тому числі за січень поточного року на 1211950,00 грн.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши долучені до матеріалів справи документи, суд встановив наступні обставини.

Судовий розглядом встановлено, що позивач, пройшовши передбачену діючим законодавством процедуру державної реєстрації, набув статусу субєкта господарювання - юридичної особи, про що йому видане відповідне свідоцтво серії А 00 503368 від 22.06.1998 року (а.с.61-62, т.1). Основними видами діяльності підприємства за КВЕД згідно довідки статистики АА 425434 є: 51.90.0-інші види оптової торгівлі; 27.42.0 - виробництво алюмінію; 27.44.0 - виробництво міді; 37.10.0 оброблення металевих відходів та брухту; 51.57.0 оптова торгівля відходами та брухтом. Підприємство має ліцензію серії АВ № 548770 на заготівлю, переробку, металургійну переробку металобрухту кольорових металів (а.с.65, т.1)

12.05.2011 року фахівцями відповідача проведено невиїзну документальну позапланову перевірку ТОВ «Промметсплав»щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з ТОВ «Октамет»та ТОВ «Кастосервіс»за січень 2011 року.

За результатами проведеної перевірки складено акт від 12.05.2011 року № 1552/2305/25611992, яким встановлено порушення п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»в частині заниження ПДВ у розмірі 1.211.950,00 грн. (а.с.10-17, т.1)

Порушення встановлені актом перевірки стали підставою для прийняття податкового повідомлення рішення № 0002332305 від 25.05.2011 року, яким позивачеві збільшено суму грошового зобовязання за основним податком (податок на додану вартість) на суму 1211950,00 грн., та нараховано штрафну санкцію у розмірі 1,00 грн.

Не погодившись із висновками акту перевірки та винесеним податковим повідомленням-рішенням відповідач скористався правом адміністративного узгодження спірного податкового повідомлення рішення, відповідно до приписів ст.55 ПК України, за результати якого податкове повідомлення рішення залишено без змін, а скарга без задоволення.

Перевіряючи оскаржувані рішення на відповідність положенням ч.3 ст.2 КАС України, суд зазначає наступне.

В силу вимог підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (у редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з підпунктом 7.4.4 пункту 7.4 цієї ж статті Закону якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Отже, з огляду на зазначені приписи підставою для зменшення платником об'єкта оподаткування (податкових зобов'язань) з податку на прибуток на суму вартості придбаних товарів, а з податку на додану вартість - на суму цього податку, нараховану на вартість придбаних товарів, є факт реального придбання товарів та безпосередній зв'язок витрат на оплату цих товарів з господарською діяльністю платника податків, що передбачає використання у власній господарській діяльності придбаних товарів або ж призначення останніх для такого використання.

Судовим розглядом встановлено, що позивачем укладено договори поставки з :

1. ТОВ “Октамет” від 03.01.2011 року № 1, за яким підприємством придбані алюміневі радіатори (а.с.49-55, т.1). На виконання умов договору ТОВ «Октамет»видані податкові накладні № 19 від 03.01.2011 року, сума ПДВ 107077,50 грн.; № 20 від 05.01.2011 року, сума ПДВ 95128,00 грн.; № 21 від 10.01.2011 року, сума ПДВ 110600,00 грн.; № 22 від 12.01.2011 року, сума ПДВ 113275,90 грн.; № 23 від 17.01.2011 року сума ПДВ 113502,90 грн.; № 24 від 19.01.2011 року сума ПДВ 112333,00 грн. (а.с.56-61, т.1). За вказаними податковими накладними позивачем у січні 2011 року віднесено до складу податкового кредиту 651917,30 грн.

2.ТОВ «Кастросервіс»від 03.01.2011 року № 1, за яким підприємством придбано алюміневий прокат (а.с.30-39, т.1). На виконання умов договору підприємству надані податкові накладні № 13 віл 10.01.2011 року, сума ПДВ 106446,32 грн.; № 14 від 12.01.2011 року, сума ПДВ 57400,00 грн.; № 15 від 14.01.2011 року, сума ПДВ 57687,00 грн.; №16 від 17.01.2011 року, сума ПДВ 57400,00 грн.; № 17 від 18.01.2011 року, сума ПДВ 54363,02 грн.; № 18 від 20.01.2011 року, сума ПДВ 58871,88 грн.; № 19 від 21.01.2011 року, сума ПДВ 57395,10 грн.; № 20 від 24.01.2011 року, сума ПДВ 54504,17 грн.; № 21 від 28.01.2011 року, сума ПДВ 55965,00 грн. Суми податку на додану вартість включені до податкового кредиту січня 2011 року на загальну суму 560032,49 грн. (а.с.40-48, т.1)

Із пояснень представників відповідача та дослідженого акту перевірки вбачається, що в судовому засіданні встановлено, на підставі довідок ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва від 07.04.20111 року № 464/23-300/37157866 та від 30.03.2011 року № 403/23-300/37157929 щодо перевірок ТОВ «Кастосервис»та ТОВ «Октамет»з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість щодо відображення правових відносин з платниками податків-контрагентами за період січень 2011 року відповідно встановлено, що правочини між позивачем та зазначеними контрагентами здійснені без мети настання реальних наслідків та є нікчемними і не створюють юридичних наслідків крім тих, що повязані з їх недійсністю та, як наслідок, відсутність обєктів оподаткування по операціях з продажу цих товарів (послуг) підприємствам - покупцям у січні поточного року. Крім того контрагенти позивача не мають основних фондів, складських приміщень, кількість працюючих дорівнює одній людині, що є підставою для висновку про неправомірність формування позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість за вказаний період у розмірі у розмірі 1.211.950,00 грн.

Суд зауважує, що згідно ч. 1 ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, недійсним згідно приписів аб. 1 ч. 2 ст. 215 ЦК України визначається правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Відповідно до абзацу 1 ч. 1 ст. 216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що повязані з його недійсністю.

Згідно із ч. 1 ст. 228 ЦК України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Відповідно до ч. 2 ст. 228 ЦК України, правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Суд зазначає, що підставою недійсності правочину, згідно із ч. 1 ст. 215 ЦК України, є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, пятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, визначені статтею 203 ЦК України, згідно із якою зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Із досліджених в судовому засіданні копій договорів, податкових, видаткових накладних, копій платіжних доручень, проведених банком, видаткових накладних, договорів транспортування, актів виконаних робіт, товарно - транспортних накладних, які наявні у матеріалах справи вбачається, що позивачем здійснено дійсне придбання товарів та їх подальше використання у власній господарській діяльності (а.с.2-116 т.2).

Враховуючи викладене вище, суд приходить до висновку, що договори, укладені між позивачем та ТОВ «Октамет»та ТОВ «Кастросервіс»мали реальний характер, а висновки податкової інспекції про їх нікчемність є помилковими.

Суд також зауважує, що приписами підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” визначено, що податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у звязку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації. Не дозволяється включати до податкового кредиту будь-які витрати зі сплати податку, не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

Із досліджених в судовому засіданні копій податкових накладних виданих зазначеними вище субєктами господарювання позивачеві вбачається, що вони містять усі необхідні реквізити, встановлені для податкових накладних приписами відповідають вимогам п.п. 7.2.1, п. 7.2. ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” та Порядку заповнення податкової накладної, затвердженому наказом ДПА України від 30 травня 1997 року №165 та зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 23 червня 1997 року за № 233/2037, тобто у суду відсутні підстави вважати зазначені податкові документи недійсними.

Суд також зауважує, що наявність у покупця належно оформлених документів, які відповідно до Податкового кодексу України, Закону України «Про податок на додану вартість» необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема виданих продавцями податкових накладних, не є безумовною підставою для відшкодування податку на додану вартість та відповідно до частини другої статті 3 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-ХІV “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” бухгалтерський облік є обовязковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Враховуючи викладене вище відповідно до приписів ч.ч. 4-5 ст. 11 КАС України суд з власної ініціативи витребував у позивача первинні бухгалтерські документи на підтвердження обставин придбання товарів за договорами із зазначеними вище контрагентами, сплати їх вартості тощо.

Так із досліджених в судовому засіданні копій платіжних доручень, проведених банком, копії яких наявні у матеріалах справи, вбачається, що позивачем по справі сплачено ПДВ на придбані товари у їх вартості (а.с.140-150, 102-109 т.1)

Враховуючи викладене вище, суд приходить до висновку про правомірність віднесення позивачем до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість за договорами, кладеними з ТОВ “Октамет” та ТОВ «Кастросервіс»

Суд також звертає увагу на те, що податковим законодавством, яке діяло на момент виникнення спірних правовідносин, не встановлено обмежень по включенню до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість по товарах, послугах отриманих від продавця, окрім випадку, коли такий продавець був позбавлений статусу платника податку на додану вартість.

В судове засідання представником відповідача по справі в силу положень ст.71 КАС України не надано суду доказів на підтвердження факту анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість ТОВ “Октамет” та ТОВ «Кастросервіс»на момент укладення договорів з позивачем та судом при виконанні вимог ст. 11 КАС України не виявлено.

Відповідно до ст. 11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Частиною 1 ст. 9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У відповідності до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи викладене вище суд приходить до висновку, що відповідачем по справі не доведено правомірності та обґрунтованості прийняття оскаржуваного податкового повідомлення - рішення та вважає його такими, що підлягає скасуванню.

Судові витрати підлягають розподілу в порядку визначеному ч. 1 ст. 94 КАС України.

Керуючись ст.ст.8-14,35,160-163,185-186 КАС України суд

постановив:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Промметсплав» до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м.Харкова про скасування рішення задовольнити у повному обсязі.

Скасувати податкове повідомлення-рішення № 0002232305/0 від 25.05.2011 року про визначення ТОВ «Промметсплав» суми податку на додану вартість у розмірі 1211950.00 грн. основний платіж, 1.00 грн. - штрафні санкції

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Промметсплав» (код ЄДРПОУ 25611992) судовий збір у розмірі 3,40 грн. (три гривні сорок копійок)

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного проваджені або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження

У повному обсязі постанова виготовлена та підписана 23.08.2011 року

Головуючий суддя Ю.В.Зоркіна

Судді О.В. Панченко

В.В. Самойлова