Постанова № 17890167, 27.07.2011, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

27 липня 2011 р. № 2-а- 2760/11/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді Панченко О.В.

при секретарі судового засідання Кузьменко Ю.В.

за участю:

представника позивача - Летючого В.П.

представника відповідача - Зінченка В.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом

Приватного підприємства "ТД СОФІ ПЛЮС"

до Красноградської міжрайонної державної податкової інспекції у Харківській області

провизнання недійсними податкових повідомлень-рішень ,

В С Т А Н О В И В:

Приватне підприємство «ТД Софі Плюс» (надалі позивач), звернулося до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Красноградської міжрайонної державної податкової інспекції у Харківській області (надалі відповідач), в якому просило суд скасувати податкові повідомлення-рішення від 07.09. 2010 року № 000002180/0; від 06.10. 2010 року № 0000021810/1; від 18.11. 2010 року № 0000021810/2; від 01.02. 2011 року № 0000021810/3 про донарахування податкового зобовязання з ПДВ та штрафних (фінансових) санкцій в загальній сумі 70233, 00 грн., у т.ч. основного зобовязання 46822, 00 грн. та штрафних (фінансових) санкцій 23411, 00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що викладені в акті від 20.08.2010р. №1033/18/36085094 висновки податкового органу є помилковими. Так, з метою використання у власній господарській діяльності для виробництва олії соняшникової, для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку в процесі господарської діяльності підприємства, у лютому 2010 року ПП «ТД Софі Плюс» на підставі укладеного Договору купівлі продажу № 09-02П від 09.02.2010року придбало у ТОВ «Старвіжн», код ЄДРПОУ 33690613, соняшник, який і є сировиною для виготовлення олії соняшникової та пшеницю. Загальна сума за обсягом поставки соняшника та пшениці ТОВ «Старвіжн» у лютому 2010 року склала 234110, 00 грн. (без ПДВ), загальна сума ПДВ 46822, 00 грн. На момент проведення господарських операцій між ПП «ТД Софі Плюс» та ТОВ «Старвіжн», останній був платником ПДВ, свідоцтво платника ПДВ у нього не було анульовано, що підтверджується даними з офіційного сайту ДПА України. Поставка товару проводилась ТОВ «Старвіжн» на умовах СРТ завод смт Кегичівка Харківської області у відповідності з Інкотермс 2000 «Офіційні правила тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати» (п. 3.1 Договору № 09-02П від 09.09.2010 року).

Таким чином, господарські взаємовідносини з ТОВ «Старвіжн» мали реальний характер, складені у цих взаємовідносинах первинні документи відповідають закону, розрахунки по господарських операціях проведені в повному обсязі шляхом проведення готівкових розрахунків. Не погоджуючись з викладеним в Акті перевірки висновками, а також з винесеними за результатами перевірки податковими повідомленнями-рішеннями: від 01.02. 2011р. № 0000021810/3; від 18.11. 2010р. № 0000021810/2; від 06.10. 2010р. № 0000021810/1; від 07.09. 2010р. № 000002180/0 про визначення податку на додану вартість в загальній сумі 70233,00 грн: в т.ч. основного зобов'язання -в сумі 46822,00 грн., штрафних (фінансових) санкцій - в сумі 23411грн., ПП "ТД СОФІ ПЛЮС" було проведено процедуру адміністративного оскарження в порядку досудового вирішення спору. Позивач вважає, що через не об'єктивно і не в повній мірі розглянуті первинну та повторну скарги, подані ПП «ТД СОФІ ПЛЮС», не скасовано податкові повідомлення рішення: від 01.02. 2011 року № 0000021810/3; від 18.11. 2010 року № 0000021810/2; від 06.10. 2010 року № 0000021810/1; від 07.09.2010 року № 000002180/0 про визначення податку на додану вартість в загальній сумі 70233,00 грн., що стало підставою для звернення з даним позовом до суду.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги, просив суд ухвалити рішення про задоволення позову.

Відповідач - Красноградська міжрайонна державна податкова інспекція у Харківській області, позов не визнав. У письмових запереченнях на позов вказав, що проведеною документальною невиїзною перевіркою ПП «ТД Софі Плюс» щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків ТОВ «Старвіжн», код ЄДРПОУ 36690613, за лютий 2010 року (акт перевірки від 20.08.2010 року № 1033/18/36085094) встановлено, що позивач відповідно до податкових накладних на поставку соняшника від 09.02.10р. № 09-02 на суму ПДВ 24710, 0 грн., від 23.02.10р. № 23-02 на суму ПДВ 11312, 0 грн., від 26.02.10 № 23-03 на суму ПДВ 10800, 00грн., отриманих від ТОВ «Старвіжн», включено до складу податкового кредиту лютого 2010 року загальну суму ПДВ у розмірі 46822, 0 грн. Згідно з інформацією ДПІ у Шевченківському районі м. Києва, за результатами документальної невиїзної перевірки ТОВ «Старвіжн» встановлено недодержання вимог ч. 1 ст. 203, 215, ч. 1 ст. 216, ст. 228 ЦК України в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ТОВ «Старвіжн» з постачальниками та покупцями. Згідно з деклараціями з податку на прибуток підприємства основні засоби відсутні, амортизація не нараховувалась, згідно з розрахунками комунального податку кількість працюючих становить 0 осіб, відповідно у ТОВ «Старвіжн» відсутні трудові ресурси для здійснення фінансово господарської діяльності, фактично за адресою, вказаною в реєстраційних документах, підприємство не знаходиться, місцезнаходження посадових осіб не відомо. Таким чином, було встановлено порушення вимог пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», що призвело до завищення податкового зобовязання та податкового кредиту за період з 01.02.10р. по 28.02.10р. Крім того, ПП ТД «Софі плюс» до перевірки не надано товарно транспортних накладних або інших транспортних та супроводжувальних документів, що б підтверджували факт перевезення та отримання товару від ТОВ «Старвіжн». За таких підстав, перевіркою зроблено висновок, що витрати ПП ТД «Софі плюс» по взаємовідносинам з ТОВ «Старвіжн» були понесені за нікчемними угодами, які в силу ст. 216 ЦК України не створюють юридичних наслідків, віднесення сум податку на додану вартість по таким витратам до складу податкового кредиту суперечать вимогам пп. 7.4.1, пп. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», завищено податковий кредит з ПДВ за лютий 2010 року на суму 46822, 0 грн. та занижено суму податку на додану вартість на 46822, 00 грн. За результатами розгляду акту перевірки Красноградською МДПІ прийнято цілком обґрунтоване податкове повідомлення - рішення від 07.09.2010 року № 000002180/0, яким було визначено суму податкового зобовязання з податку на додану вартість у загальному розмірі 70233, 0 грн., у т. ч. основного зобовязання 46822, 00 грн. та штрафних (фінансових) санкцій 23411, 00 грн. Правомірність даного рішення також було підтверджено в процесі розгляду скарг ПП ТД «Софі плюс».

У судовому засіданні представник відповідача підтримав доводи і вимоги заперечень проти позову, просиів суд ухвалити рішення про відмову у задоволенні позову.

Суд, дослідивши матеріали справи, вивчивши доводи позову та заперечень проти нього, проаналізувавши докази у їх сукупності, заслухавши представників позивача та відповідача, вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав та мотивів:

Позивач - приватне підприємство «ТД Софі Плюс» пройшов передбачену чинним законодавством процедуру державної реєстрації, набув правового статусу субєкта господарювання юридичної особи, включений до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України з ідентифікаційним кодом 36085094, на обліку як платник податків, зборів (обовязкових платежів) знаходиться в Красноградській міжрайонній державній податковій інспекції Харківської області.

Вказані обставини визнані сторонами по справі в ході судового засідання, у суду не має сумнівів в добровільності визнання перелічених обставин та їх достовірності, стосовно вказаних обставин відсутній спір, а тому перелічені обставини перед судом не доказуються.

За матеріалами справи, актом Красноградської міжрайонної державної податкової інспекції у Харківській області «Про результати документальної невиїзної перевірки ПП «ТД «Софі плюс» (код ЄДРПОУ 36085094) щодо підтвердження відомостей отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків ТОВ «Старвіжн», код ЄДРПОУ 33690613, за лютий 2010 року» № 1033/18/36085094 від 20.08.2010 року, встановлено порушення підприємством позивача:

-ч. 1 ст. 203, 215, ч. 1 ст. 216, ст. 228 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених підприємством з постачальником товару ТОВ «Старвіжн», код 36690613;

-п.п. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7, пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.97р. № 168/97 ВР, зі змінами та доповненнями, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 46822, 0 грн.

07.09.2010 р. з посиланням на зазначений акт Красноградською міжрайонною державною податковою інспекцією Харківської області прийнято податкове повідомлення-рішення №0000021810/0, яким підприємству ПП «ТД «Софі плюс» визначена сума податкового зобов»язання у сумі 70233, 00 грн., у тому числі 46822, 00 грн. основний платіж, 23411, 00 грн. штрафні санкції.

Не погодившись з вказаним рішенням податкового органу, підприємство позивача розпочало процедуру адміністративного оскарження.

За наслідками розгляду скарг підприємства податковим органом прийняті податкові повідомлення рішення від 06.10. 2010 року № 0000021810/1; від 18.11. 2010 року № 0000021810/2; від 01.02. 2011 року № 0000021810/3, відповідно до яких «ТД «Софі плюс» донараховано податкове зобовязання з ПДВ та штрафні (фінансові) санкції в загальній сумі 70233, 00 грн. (46822, 00 грн. - основне зобовязання, 23411, 00 грн. - штрафні (фінансові) санкції).

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість зазначених висновків відповідача і винесених на підставі таких висновків спірних правових актів індивідуальної дії на відповідність положенням ч.3 ст.2 КАС України, суд виходить з наступного:

З наявних у справі документів вбачається, що господарські взаємовідносини між ПП «ТД «Софі плюс», код ЄДРПОУ: 360850954, та ТОВ «Старвіжн», код ЄДРПОУ: 33690613, у перевіряємому періоді відбувались на підставі договору купівлі - продажу № 09-02П від 09.02.2010р.

Згідно умов вищевказаного договору, ПП «ТД «Софі плюс» придбало у ТОВ «Старвіжн» соняшник - сировину для виготовлення олії соняшникової, та пшеницю. Загальна сума за обсягом поставки соняшника та пшениці ТОВ «Старвіжн» у лютому 2010 року склала 234110, 00 грн. (без ПДВ), загальна сума ПДВ 46822, 00 грн.

В ході розгляду справи з пояснень представника відповідача, які в цій частині повністю узгоджуються з матеріалами справи, судом встановлено, що претензій до право і дієздатності юридичних осіб, які є сторонами вказаного правочину, до правового статусу сторін цього правочину як платників ПДВ, МДПІ ні при проведенні перевірки, ні в ході судового розгляду не має.

Оглянувши долучені до справи копії первинних документів, що були складені з посиланням на даний правочин, суд відзначає, що оглянуті документи не мають дефектів форми, змісту або походження чи інших недоліків, які згідно з п.п.7.2.1 та п.п.7.2.4 п.7.2 ст.7 Закону України “Про ПДВ”, ч.2 ст.9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність”, п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. № 88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704; далі за текстом - Положення) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості.

Обставини понесення позивачем витрат за договором № 09-02П від 09.02.2010р. податковим органом визнані та підтверджені матеріалами справи.

Статтею 204 Цивільного кодексу України встановлено презумцію правомірності правочину, а саме: що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно ч. 1 ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Вивчивши зміст акту перевірки, суд дійшов висновку, що ДПІ не спростовано презумпції правомірності вчиненого позивачем правочину. Так, відповідно до ч.2 ст.228 Цивільного кодексу України правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним, а згідно з ч.1 ст.228 згаданого кодексу правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Вирішуючи спір, суд бере до уваги, що відповідач не надав до суду жодних доказів прийняття компетентною особою за актом перевірки діяльності ПП «ТД «Софі плюс» рішення про порушення кримінальної справи, наявність якого згідно зі ст. 97 Кримінально-процесуального кодексу України є обовязковою, в разі вчинення посадовими особами позивача кримінально-караного діяння у сфері оподаткування.

Перевіряючи обгрунтованість судження МДПІ про нікчемність правочину, укладеного між позивачем, ПП «ТД «Софі плюс» та його контрагентом ТОВ «Старвіжн», суд вважає за необхідне керуватись правовими позиціями Верховного Суду України, які викладені у постанові Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 р. №9 “Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними”(далі за текстом Постанова Пленуму ВСУ №9). В силу положень п.18 Постанови Пленуму ВСУ № 9, перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 ЦК: 1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; 2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження обєктами права власності українського народу землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (ст.14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу обєктів цивільного права тощо. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших обєктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок. При кваліфікації правочину за ст.228 ЦК має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо. Наслідки вчинення правочину, що порушує публічний порядок, визначаються загальними правилами (стаття 216 ЦК).

З огляду на викладені в акті перевірки судження суб'єкта владних повноважень відповідача про нікчемність укладеного правочину з мотивів безпідставного виписування податкових накладних на продаж товарів (робіт, послуг) на адресу позивача ПП «ТД «Софі плюс» слід визнати необґрунтованим, оскільки як показники документів обов'язкової податкової звітності підприємства не містять фактичних даних, які б показували на наявність у останнього наміру незаконно заволодіти майном держави.

В ході розгляду справи відповідачем не подано до суду жодних доказів порушення кримінальної справи відносно посадових (службових) осіб позивача або за викладеними в акті фактами діяльності ПП «ТД «Софі плюс» за ознаками складу злочину, передбаченого ст.191 КК України або ст.212 КК України, хоча саме діяння платника податків по протиправному заволодінню майном іншої особи або ухиленню від сплати податків, тобто вчинення нікчемного правочину, є об'єктивною стороною перелічених злочинів.

Окрім того, суд бере до уваги, що при винесенні спірних податкових повідомлень-рішень відповідачем не враховані приписи ч.3 ст.228 ЦК України, спірні правочини не оскаржені в судовому порядку, до суду не подано таких, що набули законної сили судових актів про визнання спірних правочинів недійсними.

З приводу судження суб'єкта владних повноважень про нікчемність спірних правочинів суд також відмічає, що в силу положень Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців”позивач та його контрагенти є окремими субєктами права зі статусом юридичної особи, а відтак за змістом Закону України “Про податок на додану вартість” позивач та його контрагенти є окремими платниками податку на додану вартість.

За таких обставин, межі юридичної відповідальності кожного платника ПДВ, яка (слід розуміти відповідальність) відповідно до ст.61 Конституції України має індивідуальний характер, поширюються на діяння, що визнаються законом протиправними та були вчинені саме цим платником. Притягнення субєкта права до юридичної відповідальності за діяння, що було вчинено іншою особою, згідно з законом є неможливим.

Стосовно судження податкового органу про порушення ПП «ТД «Софі плюс» п.п. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7, пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» суд зазначає:

Підпунктом 7.4.1 п.7.4 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватись в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного полдаткового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 7.5 Закону України “Про податок на додану вартість”, датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: 7.5.1. дата здійснення першої з подій:

-або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

-або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно пп. 7.4.5 п.7.4 ст. 7 даного Закону України, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

За правилами, визначеними пп. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону, податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

Відповідно до п.п. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону, податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. Як виняток з цього правила, підставою для нарахування податкового кредиту при поставці товарів (послуг) за готівку чи з розрахунками картками платіжних систем, банківськими або персональними чеками у межах граничної суми, встановленої Національним банком України для готівкових розрахунків, є належним чином оформлений товарний чек, інший платіжний чи розрахунковий документ, що підтверджує прийняття платежу постачальником від отримувача таких товарів (послуг), з визначенням загальної суми такого платежу, суми податку та податкового номера постачальника.

Згідно п.п. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 Закону, датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

Приписами пп. 7.5.1. п. 7.5. ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”визначено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

За наявними у справі документами позивач у спірних правовідносинах здійснював придбання товарів (робіт, послуг), а саме: соняшник та пшеницю, отже обєктивно не міг вчинити порушення п.п.7.2.3 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість».

За таких обставин, слід дійти висновку, що судження податкового органу про порушення позивачем п.п.7.2.3 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» не знайшло свого підтвердження в ході судового розгляду.

Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В ході розгляду справи, відповідач не довів правомірності та обґрунтованості мотивів винесення спірних податкових повідомлень - рішень, отже позов слід задовольнити.

Розподіл судових витрат по справі належить здійснити за правилами ч.1 ст.94 КАС України.

Керуючись ст.ст. 11, 12, 51, 71, ст. 158, ст. 159, ст. 160, ст. 161ст. 162, ст. 163, ст. 167 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Приватного підприємства "ТД СОФІ ПЛЮС" до Красноградської міжрайонної державної податкової інспекції у Харківській області про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень - задовольнити.

Скасувати податкові повідомлення - рішення Красноградської міжрайонної державної податкової інспекції у Харківській області від 07.09. 2010 року № 000002180/0; від 06.10. 2010 року № 0000021810/1; від 18.11. 2010 року № 0000021810/2; від 01.02. 2011 року № 0000021810/3.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства "ТД СОФІ ПЛЮС" (місцезнаходження 64003, вул 1 Травня, 1-Б, смт. Кегичівка, Харківська область код ЄДРПОУ 360085094) витрати по оплаті судового збору (державного мита) в сумі 3 (три) грн. 40.

Постанова набирає законної сили згідно з ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме: після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова або ухвала суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова чи ухвала суду не набрала законної сили.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду згідно з ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме: шляхом подачі через Харківський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її проголошення (у разі застосування судом ч. З , ст. 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні з дня отримання копії постанови, у разі повідомлення субєкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених ч.4 ст.167 цього Кодексу, про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення пятиденного строку з моменту отримання субєктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду) апеляційної скарги з одночасним надсиланням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції.

Повний текст постанови виготовлено 01 серпня 2011 року.

Суддя Панченко О.В.