Постанова № 17890145, 01.08.2011, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м.Харків

01 серпня 2011 р. № 2а- 7888/11/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі колегії суддів головуючого судді Зоркіної Ю.В. суддів Лукяненко М.О., Самойлової В.В.

при секретарі судового засідання Смоляр Є.А.

у присутності представника позивача Батрин О.Ф.

представника відповідача Кірсанова Д.Н.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю фірма “Імпульс Плюс 2010” до ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова про визнання протиправними та скасування рішення, визнання дій протиправними

встановив:

Позивач, ТОВ “Імпульс плюс 2010” звернувся до Харківського окружного адміністративного суду позов, в якому просив визнати протиправним та скасувати рішення державної податкової інспекції у Дзержинському районі м.Харкова у формі наказу № 1210 від 02.06.2011 про проведення документальної невиїзної перевірки ТОВ «Імпульс плюс»; визнати дії ДПІ у Дзержинському районі м.Харкова по проведенню позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Імпульс плюс 2010»03.06.2011 року за результатами якої складено акт № 2323/1800/37363648 від 06.06.2011 протиправними; визнати відсутність компетенції у ДПІ Дзержинського району м. Харкова по встановленню недійсними податкових зобовязань за період з 01.01.2011 року по 30.04.2011 року на суму 5503616, 00 грн. та податкового кредиту за період з 01.01.2011 року по 30.04.2011 року на суму 5356982, 60 грн.

У судовому засіданні представник позивача адміністративний позов підтримала у повному обсязі пославшись на те, що документи про надання інформації щодо взаємовідносин з ТОВ «Радар»на адресу підприємства не надходили, наказ про проведення перевірки був виданий із порушенням положень ст..ст.78, 79 ПК України, первинні документи податковим органом не вивчались, перевірка проведена лише на підставі декларації з ПДВ з додатками за період, що ревізувався, внаслідок чого висновки про порушення підприємством положень ч.1 ст.203, ст.215, ст.216, ст.228 ЦК України, відсутність обєктів оподаткування податком на додану вартість є необґрунтованими.

Представник відповідача в судовому засіданні адміністративний позов не визнав, просив у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі пославшись на те, що оскаржувана перевірка була проведена за рішенням керівника податкового органу, на підставі інформаційних баз даних, що ведуться в органі державної податкової служби України та податкових декларацій з відповідними додатками, поданими позивачем до податкового органу, відомості первинних документів при проведенні перевірки не вивчались, будь-яких рішень (дій) за наслідками проведення перевірки не приймалося (не вчинялося).

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши долучені до матеріалів справи документи, суд встановив наступні обставини.

Позивач пройшовши передбачену діючим законодавством процедуру державної реєстрації набув статусу субєкта господарювання юридичної особи, про що йому видане відповідне свідоцтво серії АО 01 № 426613 та взятий на податковий облік у ДПІ Дзержинського району м.Харкова.

03.06.2011 року фахівцями відповідача проведено позапланову невиїзну документальну перевірку ТОВ «Імпульс плюс 2010»з питань правильності та повноти обчислення податку на додану вартість за період з 01.04.2011 року по 30.04.2011 року за результатами якої складено акт від 06.06.2011 року № 2323/1800/37363648

Перевіряючи оскаржувані рішення та дії субєкта владних повноважень на відповідність положенням ч.3 ст.2 КАС України суд зазначає наступне.

Порядок проведення податковими органами документальних невиїзних перевірок діяльності платників податків врегульовано положеннями ст..ст.78-79 ПК України, Порядком оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України від 22.12.2010р. №984, наказом ДПА України від 18.04.2008р. №266 “Про організацію взаємодії органів державної податкової служби при проведенні перевірок податкових декларацій з податку на додану вартість з урахуванням інформації розшифровок податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість у розрізі контрагентів”, яким затверджені Методичні рекомендації щодо організації взаємодії органів державної податкової служби при проведенні перевірок податкових декларацій з податку на додану вартість з урахуванням інформації розшифровок податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість у розрізі контрагентів (далі за текстом Методичні рекомендації).

Відповідно до положень п.п.78.1.4 п.78.1 ст.78 ПК України документальна позапланова виїзна перевірка здійснюється у випадку ненадання платником податків пояснень та їх документального підтвердження на обовязків письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

Порядок листування з платниками податків врегульований ст..42 ПК ч.2 якої визначає, що документи вважаються належним чином врученими платникові якщо вони надіслані за адресою платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків або його законному представникові.

Судовим розглядом встановлено, що 23.05.2011 року за вихідним номером 10215/10/18-018 на адресу позивача направлено лист про надання інформації та її документального підтвердження стосовно підтвердження взаємовідносин з ТОВ «Радар» за період 01.01 по 31.04 поточного року. Вказане повідомлення 02.06.2011 року повернулося на адресу податкової інспекції з відміткою «за вказаною адресою отримувач відсутній», про неможливість вручення запиту складено акт від 02.06.2011 року № 1077/1800/37363648

Із досліджених в судовому засіданні акту від 02.06.2011 року № 1078/1800/37363648 акту перевірки від 06.06.2011 року № 2323/1800/37363648 вбачається, що 25.05.2011 року за вихідним номером 10497/10/18-018 відповідно до положень ст.20 ПК України на адресу відповідача направлено запрошення на проведення перевірки, яке повернулося на адресу податкового органу 02.06.2011 року з відміткою «за вказаною адресою отримувач відсутній», про неможливість вручення запиту складено акт від 02.06.2011 року № 1077/1800/37363648, тобто запрошення на проведення перевірки направлено позивачеві ще до прийняття рішення про її проведення.

02.06.2011 року в.о.начальника податкової інспекції прийняте рішення про проведення документальної позапланової невиїзної документальної перевірки ТОВ «Імпульс плюс 2010»на підставі пп.78.1.4 п.78.1 ст.78, ст. 79 ПК України, яке оформлено відповідним наказом №1210. Вказаний наказ направлений на адресу позивача експрес - доставкою "Меркурій" 02.06.2011 року о 17:56 та цього ж числа складено акт про неможливість вручення наказу платнику податків та повідомлення про запрошення на перевірку у зв'язку з відсутністю за юридичною адресою.

Дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності за правилами ст.86 КАС України, суд доходить висновку, що відповідачем по справі порушено вимоги діючого законодавства щодо організації проведення податковими органами документальних невиїзних перевірок діяльності платників податків, які врегульовані положеннями ст..ст.78-79 ПК України

Щодо дій відповідача по встановленню відсутності обєктів оподаткування податком на додану вартість суд зауважує, що відповідно до положень ст.22, 185 ПК України обєктом оподаткування з податку на додану вартість в тому числі є постачання товарів, робіт, послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до ст..186 ПК України, у тому числі операції з передачі права власності на обєкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі обєкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю, з наявністю яких законодавство повязує виникнення у платника податкового обовязку

За правилами п.п.7.3.1 п.7.3 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість” та положеннями п.187.1 ст.187 ПК України датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку; дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

Пунктом 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобовязані вести облік доходів, витрат та інших показників, повязаних з визначенням обєктів оподаткування та/або податкових зобовязань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, повязаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Водночас ст. 1, ч.1 ст.9 Закону України від 16.07.1999 року № 996-ХІV “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” визначено, що первинний документ це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Враховуючи викладене вище суд приходить до висновку, що встановлення факту наявності або відсутності обєкта оподаткування податком на додану вартість, дата виникнення такого податкового зобовязання можливі лише на підставі первинних документів, які є підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій, внаслідок яких утворюється обєкт оподаткування.

Відповідно до положень ст..83 ПК України для посадових осіб органів державної податкової служби під час проведення перевірок підставами для висновків є документи, визначені цим Кодексом; податкова інформація; експертні висновки; судові рішення; інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на органи державної податкової служби.

Вказані вище норми кореспондуються із положеннями п.5.2, п.6 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства (затверджено наказом ДПА України від 22.12.2010р. №984) передбачено, що факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Також слід відмітити, що в акті перевірки перевіряючий вказує на наявні відхилення у визначенні податкового кредиту підприємства позивача по операціям з контрагентами, встановлені з використанням приписів Примірного порядку взаємодії органів державної податкової служби при опрацюванні розшифровок податкових зобовязань та податкового кредиту з податку на додану вартість у розрізі контрагентів, затвердженого наказом ДПА України № 266 від 18.04.08 р. Слід відмітити, що вказаний Примірний порядок є документом для внутрішнього використання органами ДПС і не може носити обовязкового характеру у звязку з відсутністю його реєстрації у встановленому порядку. Крім того, встановлений ним порядок співставлення показників у податковій звітності учасників господарських операцій, який відповідачем був застосовний виключно з використанням даних АРМів та Інформаційних систем АІС “Бест-Звіт”, системи автоматизованого співставлення податкових, не відповідає приписам законів України з питань оподаткування, в яких встановлені порядок формування бази оподаткування, розрахунку податкових зобовязань та податкового кредиту, перелік документів, що мають підтверджувати показники податкової звітності.

Щодо дій по встановленню фактів порушення позивачем вимог ст.ст.203, 215, 216, 228 Цивільного кодексу України, то суд зазначає наступне. Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З урахуванням положень пп. 4.1.4 п. 4.1 ст. 4 ПК України, яка визначає презумпцію правомірності рішень платника податку, самостійно визначені платником податку валові витрати і податковий кредит вважаються сформованими правомірно, доти контролюючим органом в установленому порядку не буде доведено факту невідповідності задекларованих наслідків господарської операції платника податків у податковому обліку фактичним обставинам.

Податкові органи не позбавлені права звернутися до адміністративного суду з вимогою про визнання недійсним правочину, укладеного між останнім у ланцюгу постачань платником податку та його контрагентом, з метою, завідомо суперечною інтересам держави та суспільства та стягнення в дохід держави коштів, одержаних сторонами оспорюваного правочину за такими угодами, як це установлено частиною третьою статті 228 Цивільного кодексу України. Право на звернення податкових органів із відповідними позовами встановлено пунктом 11 статті 10 Закону України від 4 грудня 1990 року № 509-ХІІ “Про державну податкову службу в Україні”.

Суд також звертає увагу на те, що правовідносини з приводу нікчемності правочинів визначені ст.228 Цивільного кодексу України, відповідно до якої правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним (ч.1 ст.228); правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним (ч.2 ст.228); у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним (ч.3 ст.228).

Даючи оцінку висновкам податкової інспекції стосовно нікчемності договорів, укладених позивачем із контрагентами, суд звертає увагу на те, що згідно положень ст.ст.215,216,228 ЦК України та положень постанови Пленуму ВС України від 06.11.2009р. №9 “Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними” нікчемні правочини характеризуються таким ознаками як спрямованість на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина або знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо. Наслідки вчинення правочину, що порушує публічний порядок, визначаються загальними правилами (стаття 216 ЦК). Вивчивши зміст акту перевірки позивача суд зазначає, що вказаний документ не містить жодних посилань на наявність ознак, котрі передбачені ч.1 ст.228 Цивільного кодексу України.

Враховуючи викладене вище суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині визнання протиправними дій ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова по проведенню позапланової невиїзної перевірки ТОВ “Імпульс Плюс 2010” за результатами якої складено Акт № 2323/1800/37363648 від 06.06.2011р. підлягають задоволенню у повному обсязі.

Щодо вимоги про визнання протиправним та скасування наказу на проведення перевірки № 1210 від 02.06.2011 року суд зазначає, що вона за своєю суттю є складовою вимоги про визнання протиправними дій по проведенню перевірки які складаються з низки послідовно вчинюваних дій.

Розглядаючи позовні вимоги в частині визнання відсутності компетенції у ДПІ Дзержинського району м. Харкова по встановленню недійсними податкових зобовязань за період з 01.01.2011 року по 30.04.2011 року на суму 5503616, 00 грн. та податкового кредиту за період з 01.01.2011 року по 30.04.2011 року на суму 5356982,60 грн., суд зазначає наступне. Відповідно до положень п. 6 ч. 3 ст. 105 КАС України адміністративний позов може містити вимоги про встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень. Суд, установивши порушення вимог законодавства, має захистити права та охоронювані законом інтереси, самостійно обравши спосіб, який би гарантував дотримання і захист прав, свобод, інтересів від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, коли ці порушення ще не припинені (статті 7, 8, 11, ч. 4 ст. 112, ст. 162); спосіб захисту порушеного права може залежати від того, припинене порушення чи ні - при встановленні факту продовження протиправної поведінки суб'єкта владних повноважень на момент вирішення спору належним способом захисту права може бути зобов'язання відповідача припинити протиправні дії, а при припиненні порушення суд може задовольнити вимогу про встановлення відсутності компетенції (повноважень) у суб'єкта владних повноважень, зокрема на вчинені дії, чи про визнання дій протиправними.

Державна податкова інспекція є органом державної влади і, відповідно, її діяльність має підпорядковуватись вимогам ч.2 ст.19 Конституції України.

Порядок дій органів державної податкової служби України під час реалізації владної управлінської функції по контролю за правильністю та повнотою справляння податкових зобовязань станом на момент виникнення спірних правовідносин визначений Законом України “Про державну податкову службу в Україні” та Податковим кодексом України

Так, згідно з п.1 ч.1 ст.11 Закону України “Про державну податкову службу в Україні” (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право здійснювати документальні невиїзні перевірки (на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів) незалежно від способу їх подачі) своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів (обов'язкових платежів).

Враховуючи викладене вище суд приходить до висновку про наявність у податкового органу компетенції, визначеної як сукупність прав та обовязків, на проведення перевірок по встановленню правильності визначення субєктами господарювання тих чи інших податкових зобовязань та вважає в цій частині позовних вимог позов таким, що не підлягає задоволенню.

Розподіл судових витрат по справі має бути проведений за правилами ч.3 ст.94 КАС України.

Керуючись ст.ст. 160-163,185-186 КАС України суд

постановив:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю фірма “Імпульс Плюс 2010" до ДПІ у Дзержинському районі м.Харкова про визнання протиправними та скасування рішення, визнання дій протиправними задовольнити частково.

Визнати протиправними дії ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова по проведенню позапланової невиїзної перевірки ТОВ “Імпульс Плюс 2010” за результатами якої складено Акт № 2323/1800/37363648 від 06.06.2011р.

В іншій частині позовних вимог відмовити

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження

У повному обсязі постанова виготовлена та підписана 05.08.2011 року

Головуючий суддя Зоркіна Ю.В.

Судді Лукяненко М.О.

Самойлова В.В.