Постанова № 17890121, 20.07.2011, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

20 липня 2011 р. № 2-а- 7706/11/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Зоркіної Ю.В., при секретарі Дрижанові О.С., розглянувши у приміщенні харківського окружного адміністративного суду у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Харківського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробнича фірма «Нільс»про стягнення адміністративно - господарської санкції за незайняті робочі місця призначені для працевлаштування інвалідів, -

В С Т А Н О В И В:

Позовні вимоги заявлені до Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробнича фірма «Нільс»про стягнення адміністративно - господарської санкції за незайняті робочі місця призначені для працевлаштування інвалідів. В обґрунтування своїх позовних вимог зазначає, що відповідно до ч.1 ст.19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" підприємств (об'єднань), установ і організацій незалежно від форм власності і господарювання встановлюється норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків від середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 чоловік - у кількості одного робочого місця . Статтею 20 Закону встановлено обов'язок підприємств (об'єднань), установ і організацій, крім тих, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів, незалежно від форм власності і господарювання, де кількість працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим частиною першою статті 19 Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів штрафні санкції, сума яких визначається у розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві (в об'єднанні), в установі, організації за кожне робоче місце не зайняте інвалідом. Для підприємств (об'єднань), установ і організацій незалежно від форм власності та господарювання, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір штрафних санкцій за робоче місце, не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної плати на відповідному підприємстві (об'єднанні), у відповідній установі, організації. Підприємство - відповідач у 2010 році не виконало норматив по працевлаштуванню інвалідів у кількості 1-го робочого місця, внаслідок чого була нарахована адміністративно-господарська санкція у розмірі 6420,00 грн. та пеня у сумі 127,38 грн., які на момент звернення до суду не сплачені.

В судове засідання представник позивача не прибув, надавши через канцелярію суду заяву про розгляд справи за його відсутності та підтримання позовних вимог у повному обсязі.

Відповідач про час та місце розгляду справи повідомлявся повістками з поштовими повідомленнями, які направлялись за офіційним місцем знаходження. Відповідно до ст. 35 КАС України суд вважає, що відповідач є належно повідомлений про дату, час та місце судового засідання, його відсутність в судовому засідання не перешкоджає розгляду справи, та враховуючи приписи ст.ст. 41, ч.4 ст. 122, ч.6 ст. 128 КАС України вважає за можливе розглянути справу за відсутності сторін за наявними у ній матеріалами.

Дослідивши долучені до матеріалів справи документи, суд встановив наступні обставини.

Статтею 8 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" встановлено, що державне управління в галузі забезпечення соціальної захищеності інвалідів здійснюється центральним органом виконавчої влади з питань праці та соціальної політики, Міністерством охорони здоров'я України та органами місцевого самоврядування України.

Відповідно до п.1,9 Положення про Фонд соціального захисту інвалідів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.09.2002 № 1434, Фонд соціального захисту інвалідів є урядовим органом державного управління, який діє у складі Мінпраці та підпорядковується йому. А для реалізації покладених на цей Фонд завдань, за погодженням з Мінпраці утворюються територіальні відділення Фонду в межах граничної чисельності його працівників. Частинами 9,10 ст.20 Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” від 21.03.1991 № 875-XII передбачено, що спори, які виникають із правовідносин за цим Законом, вирішуються в судовому порядку.

Відповідно до ч.3 ст.18 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” № 875-ХІІ від 21.03.1991р. підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Частиною 1 статтею 19 Закону № 875-ХІІ встановлений норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньо облікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 чоловік у кількості одного робочого місця. Відповідно до ч.3 підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно здійснюють працевлаштування інвалідів у рахунок нормативів робочих місць виходячи з вимог статті 18 цього Закону.

Судом встановлено, що відповідно до ч.1 ст.19 зазначеного закону та згідно форми 10-ПІ “Звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів” за 2010 рік середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу відповідача становила 15 осіб, тобто, норматив для працевлаштування інвалідів складав 1 робоче місце.

Відповідно до п.2 “Порядку подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування”, затвердженого Постановою КМ України № 70від 31.01.2007р. інформацію про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) для працевлаштування інвалідів роботодавці подають центру зайнятості за місцем їх реєстрації як платників страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття за формою, затвердженою Мінпраці за погодженням з Держкомстатом.

Згідно ст.18-1 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” державна служба зайнятості здійснює пошук підходящої роботи відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у інваліда кваліфікації та знань, з урахуванням його побажань. Наведене свідчить про те, що обов'язок підприємства щодо створення робочих місць для інвалідів не супроводжується його обов'язком підбирати і працевлаштовувати інвалідів на створені робочі місця, але покладається обов'язок виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів та інформувати про таку кількість створених робочих місць державну службу зайнятості та звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів.

Відповідачем у порушення п.4 ст.20 Закону України „Про зайнятість населення ” у 2010 р. щомісячно не подавалися до районного центру зайнятості звіти по формі № 3-ПН про наявність вільних робочих місць та потребу в працівниках, що підтверджується наданою позивачем копією листа Харківського міського центру зайнятості від 07.05.2009 року № 6726, що вказує на факт невжиття підприємством у повному обсязі передбачених чинним законодавством заходів по забезпеченню працевлаштування інвалідів. За таких обставин, суд приходить до висновку, що відповідач не вчинив всіх передбачених законодавством заходів щодо створення робочих місць для працевлаштування інвалідів, що свідчить про наявність вини відповідача як умови настання господарсько-правової відповідальності у вигляді адміністративно-господарських санкцій.

Статтею 20 Закону № 875-ХІІ встановлено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю.

Відповідно до ч.1 ст.238 Господарського кодексу України, за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідацію його наслідків. Стаття 218 ГК України передбачає, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Таким чином, адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані за порушення правил, встановлених законодавчими актами.

Враховуючи викладене вище, беручи до уваги той факт, що відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона належними і достатніми доказами повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а відповідач належними доказами не довів факту вжиття всіх передбачених законодавством заходів щодо створення робочих місць для працевлаштування інвалідів та погашення заборгованості у розмірі 6547,38 грн., суд вбачає достатньо підстав для задоволення позову. Відповідно до вимог ч.4 ст.94 КАС України, судові витрати з відповідача не стягуються.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 8-14,35,71, 128,160-164, 167, 186 КАС України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Харківського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробнича фірма «Нільс» про стягнення адміністративно - господарської санкції за незайняті робочі місця призначені для працевлаштування інвалідів - задовольнити у повному обсязі.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробнича фірма «Нільс»(юридична адреса 61112, м.Харків, вул. Ейдемана Роберта,42, кв.54; фактична адреса 61030, м.Харків, вул.. біологічна,4Б, МФО 350794, р/р 26009010463001, філія АТ «ІМЕКСБАНК»у м. Харкові, код ЄДРПОУ 22723874) на користь Харківського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів (61022, м.Харків, майдан Свободи,5, Держпром,1-й під'їзд, к.16, р/р 31219230700003 УДК Дзержинського району ГУДКУ у Харківській області, МФО 851011, ЄДРПОУ 24134567) адміністративно-господарську санкцію за незайняті робочі місця, призначені для працевлаштування інвалідів у розмірі 6547.38грн. (шість тисяч пятсот сорок сім грн.38 коп.).

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження

Суддя Зоркіна Ю.В.