Постанова № 17888440, 25.08.2011, Севастопольський апеляційний господарський суд

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

25 серпня 2011 року Справа № 2-19/2750-2010

Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого суддіГрадової О.Г.,

суддівАнтонової І.В.,

Євдокімова І.В.,

за участю представників сторін:

позивача, ОСОБА_1, довіреність №85-Д від 08.07.11, Фонд майна Автономної Республіки Крим;

відповідача, ОСОБА_2, довіреність № б/н від 01.03.10, приватне підприємство "Полюс";

третьої особи, не з'явився, Головне управління Державного казначейства України в Автономній Республіці Крим;

розглянувши апеляційну скаргу Фонду майна Автономної Республіки Крим на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Мокрушин В.І.) від 29 червня 2010 року у справі №2-19/2750-2010

за позовом Фонду майна Автономної Республіки Крим (вул. Севастопольська, 17, місто Сімферополь, 95015)

до приватного підприємства "Полюс" (вул. Ж. Дерюгіної, 6, місто Сімферополь, 95022)

третя особа - Головне управління Державного казначейства України в Автономній Республіці Крим (вул. Севастопольська, 19, місто Сімферополь, 95015)

про розірвання договору, повернення майна та стягнення 1700,00 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням місцевого господарського суду у позові про розірвання договору купівлі-продажу обєкту незавершеного будівництвом (пансіонату) та стягнення штрафу за неналежне виконання умов договору відмовлено (а.с. 97-100 т. 1).

Судове рішення мотивовано тим, що відповідач не виконав умови договору по завершенню будівництва пансіонату через наявність прострочки кредитора - позивача тому, що при початку будівництва пансіонату були допущені недоліки, які перешкоджають виконанню позивачем його зобовязання про закінчення в певний строк будівництва обєкту приватизації.

Позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить рішення скасувати та позов задовольнити у повному обсязі з тих підстав, що судове рішення прийнято з порушенням норм матеріального права (а.с. 107-109 т. 1).

Відзиву на апеляційну скаргу не надійшло.

У судовому засіданні позивач підтримав доводи апеляційної скарги, відповідач з її доводами не погодився тому, що йому був проданий обєкт, який не можна добудувати через конструктивні недоліки. Третя особа не скористалася правом на участь в судовому засіданні її представника, про час та місце засідання сповіщена ухвалою суду, копія якої 17 серпня 2011 року направлена на її адресу рекомендованою кореспонденцією (а.с. 61-62 т. 2). Заяви про відкладення розгляду справи не надано. У справі достатньо доказів для розгляду спору. Явка третіх осіб не визнана судом обовязковою. Тому судова колегія розглядає справу за відсутністю особи, що не зявилася.

На підставі статті 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд витребував реєстраційні та статутні документи сторін, додаткові докази (а.с. 116-117, 138-139, 149-151, 155 т. 1, а.с. 5-7, 13-20, 39-44, 50-54, 65-68 т. 2), встановив наступне.

03 червня 1997 року між продавцем - Фондом майна Автономної Республіки Крим, та покупцем - малим виробничо-комерційним підприємством "Полюс" (зараз приватним підприємством "Полюс" - а.с. 17-19, 34-47 т. 1), у нотаріальній формі укладено договір купівлі-продажу незакінченого будівництвом обєкту - пансіонату на 300 місць, що розташований в місті Миколаївка Сімферопольського району Автономної Республіки Крим на земельній ділянці 4,01 га, який надається в довгострокову оренду. Ціна продажу - 45.000 грн. (а.с. 6-8 т. 1).

По цьому договору покупець зобовязався:

- на вимогу продавця надавати необхідні матеріали, відомості, документи для виконання умов договору (пункт 5.3),

- в 2-хмісячний строк з моменту підписання договору підготовити документи та здійснити відповідні дії відносно переоформлення права забудовника на обєкт (пункт 5.2.),

- з дотриманням санітарно-екологічних норм закінчити будівництво з можливою зміною профілю до 2003 року (пункт 5.1), але цей строк нотаріально посвідченою додатковою угодою був змінений - до 2010 року (а.с. 10 т. 1).

Продавець зобовязався передати покупцю обєкт, при необхідності сприяти покупцю у переоформленні документів на землю, повідомляти покупця про несвоєчасну сплату (пункт 6.1), здійснювати контроль за виконанням договору (пункт 6.2). Інших зобовязань продавець на себе не брав.

20 червня 1997 року покупець отримав від продавця вказаний обєкт, про що сторони договору склали акт (а.с. 9 т. 1).

16 лютого 2005 року приватне підприємство "Полюс" (МП КП "Полюс") отримало по договору в оренду до 01 січня 2016 року (з урахуванням змін до договору) земельну ділянку для будівництва пансіонату, що підтверджується договором, який зареєстрований 25 жовтня 2005 року в Книзі записів реєстрації договорів землі за №9/1-04050000038 Кримською регіональною філією державного підприємства "Центр державного земельного кадастру" та 16 травня 2006 року в Миколаївській селищній раді за №365 в Книзі державної реєстрації договорів оренди по Миколаївській селищній раді. 10 лютого 2005 року земельна ділянка була передана відповідачу (а.с. 13-20 т. 2, а.с. 13-15 т. 1).

21 грудня 2009 року та 19 січня 2010 року продавець письмово витребував у покупця документи про переоформлення права забудовника, графік виконання робіт по закінченню будівництва, документи про дотримання санітарно-екологічних вимог при будівництві (а.с. 11 т. 1). Таких документів відповідач позивачу не надав.

03 березня 2010 року позивач склав акт про перевірку виконання умов договору, з якого вбачається, що відповідач не виконав два взятих на себе зобовязання:

1) до 2010 року не закінчив будівництво пансіонату, за відомостями Миколаївської селищної ради на цьому обєкті здійснюється реконструкція та демонтаж другого поверху,

2) не надав на вимогу позивача документів про дотримання санітарно-екологічних вимог при будівництві (а.с. 14-15 т. 1).

З листа Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю в Автономній Республіці Крим слідує, що станом на 08 вересня 2010 року дозвіл на виконання будівельних робіт відповідачу не надавався (а.с. 155 т. 1).

Відповідач не оспорює цих фактів, але вважає, що у його діях не має вини тому, що корпус пансіонату є аварійним, відповідальні конструкції корпусу не забезпечують необхідну здатність, що не дає можливості зараз закінчити будівництво пансіонату, що підтверджується висновком фахівця (а.с. 48-95 т. 1).

15 лютого та 16 березня 2010 року позивач повідомив відповідача про розірвання договору - у разі не надання витребуваних документів, та про необхідність сплати штрафу у сумі 1.700 грн. за не надання витребуваних документів (а.с. 22, 21 т. 1).

У визнанні недійсним пункту 5.1 договору (щодо закінчення будівництва в певний строк) покупцю рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 29 червня 2011 року по справі №5002-26/1495.1-2011 (після скасування первісно прийнятого рішення - а.с. 138-139, 149-151 т. 1, а.с. 5-7, 39-44 т. 2) відмовлено, це судове рішення в апеляційному порядку не оскаржувалося та набрало законну силу (а.с. 51-54, 50 т. 2). Позов покупця про зміну цього пункту договору розглядається господарським судом Автономної Республіки Крим (справа №5002-23/2562-2011 - а.с. 65-66 т. 2), але розгляд такої справи не перешкоджає розгляду цієї справи про розірвання договору тому, що ці спори є окремими способами судового захисту прав продавця та покупця, через що апеляційний господарський суд на підставі статті 79 Господарського процесуального кодексу України відмовив відповідачу у зупиненні провадження по цій справі про розірвання договору.

Стаття 610 Цивільного кодексу України визначає, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, розірвання договору, що передбачено статтею 611вказаного Кодексу та пунктом 11.3 укладеного сторонами договору (а.с. 7 т. 1).

Також частини 1 та 2 статті 19 Закону України "Про особливості приватизації обєктів незавершеного будівництва" №1953-III від 14 вересня 2000 року (з змінами) передбачають, що у разі невиконання обовязкових умов приватизації об'єктів незавершеного будівництва (в тому числі завершення у встановлений договором строк будівництва) договір купівлі-продажу підлягає розірванню в установленому законодавством порядку; покупець, з яким розірвано договір купівлі-продажу, повертає об'єкт приватизації в державну власність за актом приймання-передачі.

Апеляційний господарський суд вважає, що факт невиконання покупцем свого договірного зобовязання з закінчення будівництва у певний строк доведений сукупністю доказів, не оспорюється самим покупцем та був встановлений при розгляді справи судом першої інстанції.

Але висновки суду першої інстанції щодо відсутності у покупця вини у порушенні зобовязання через прострочення продавцем свого зобовязання не відповідають обставинам справи.

Відповідно до статті 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом; особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язанням (частина 1); відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання (частина 2).

Частина 1 статті 613 вказаного Кодексу передбачає, що кредитор вважається таким, що прострочив, якщо він відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не вчинив дій, що встановлені договором, актами цивільного законодавства чи випливають із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов'язку.

З укладеного сторонами договору та письмових доказів у справі слідує, що подавець зобовязався передати покупцю обєкт (що було здійснено 20 червня 1997 року), при необхідності сприяти покупцю у переоформленні документів на землю (право на земельну ділянку покупець отримав 25 жовтня 2005 року), але будівництво до 2010 року покупець не почав та не закінчив. Такі події свідчать про те, що продавець своєчасно виконав свої зобовязання, від яких залежало виконання покупцем свого зобовязання по закінченню будівництва, але все одно покупець не виконав своїх зобовязань. А відтак не має підстав вважати, що була прострочка виконання зобовязань продавця, через яку покупець не виконав своїх зобовязань.

Апеляційний господарський суд вважає, що покупець не довів відсутності своєї вини в незакінчені будівництва обєкту приватизації до 2010 року.

Посилання покупця на неможливість закінчення будівництва в передбачений договором строк через істотне порушення норм будівництва по обєкту приватизації не свідчать про відсутність у покупця вини у невиконанні свого обовязку закінчити будівництво з наступного.

Покупець не надавав будь-яких доказів, які свідчать про вжиття ним усіх можливих заходів з початку та закінчення будівництва, а саме, не надано доказів укладення договору на розробку проекту з закінчення будівництва, звернення за отриманням дозволу на будівництво чи підготовчих дій до будівництва, з наданих документів про право на земельну ділянку вбачається, що право на земельну ділянку під обєктом приватизації покупець оформив лише в 2005 році, тобто через 7 років після купівлі обєкту приватизації, але і після цього не здійснив заходів щодо закінчення будівництва. Такі події свідчать про те, що покупець не прийняв усіх можливих заходів до виконання свого договірного зобовязання.

Таке порушення покупцем свого зобовязання є істотним тому, що продавець значною мірою позбавляється того, на що він розраховував при укладенні договору - не було закінчено будівництво обєкту, не досягнута мета приватизації. А це за приписами частини 2 статті 651 Цивільного кодексу України є підставою для розірвання договору.

Такої ж позиції дотримується судова практика, про що вказано в постанові Вищого господарського суду України від 28 березня 2011 року по справі №5002-19/3035-2010 (а.с. 72-75 т. 2).

Наданий відповідачем висновок фахівця щодо не можливості закінчення будівництва не відповідає вимогам засобів доказування, передбаченим статтями 32, 41, 42 Господарського процесуального кодексу України. А тому не може бути прийнятий як доказ відсутності вини відповідача.

При цьому, апеляційний господарський суд приймає до уваги, що сторони були вільні в укладенні договору купівлі-продажу обєкту приватизації (незакінченого будівництва), відповідач мав можливість усвідомити стан цього обєкту ( в тому числі за допомогою думки фахівців в галузі будівництва) та свої можливості (в тому числі фінансові) у закінченні такого будівництва.

У звязку з наведеним апеляційний господарський суд вважає, що позовні вимоги про розірвання договору купівлі-продажу обєкту приватизації через невиконання покупцем зобовязання закінчити у певний строк будівництво такого обєкту є обґрунтованими та підлягають задоволенню. Продавець пропонував покупцю позасудовим шляхом розірвати договір, але останній на таку пропозицію не погодився. А тому право продавця на розірвання договору через істотне невиконання умов договору підлягає захисту в судовому порядку.

Апеляційний господарський суд вважає, що не має підстав для задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача штрафу у сумі 1.700 грн. тому, що частина 5 статті 29 Закону України "Про приватизацію державного майна" (в редакції Закону України від 19 лютого 1997 року N89/97-ВР, з змінами) за недопущення працівників державних органів приватизації, протидію чи перешкоджання проведенню ними перевірки дотримання умов договору купівлі-продажу державного майна відповідальність (штраф в розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян) передбачена для керівника приватизованого підприємства. Як слідує зі справи, пояснень сторін, фактів недопущення відповідачем працівників позивача, протидії чи перешкоджання проведенню ними перевірки дотримання умов договору купівлі-продажу державного майна не було. Позивач складав акти перевірки дотримання умов договору. А тому підстав для залучення покупця до відповідальності не має.

На підставі вказаного апеляційний господарський суд вважає, що рішення місцевого господарського суду частково прийнято з порушенням норм процесуального і матеріального права, викладені в рішенні місцевого господарського суду висновки щодо прострочки виконання зобовязань продавця не відповідають обставинам справи, а тому судове рішення в частині розірвання договору підлягає скасуванню, позов та апеляційна скарга в цій частині - задоволенню.

Відповідно до пункту 10 частини 2 статті 105, частин 1, 2, 5 статті 49 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд вважає, що судові витрати (державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу), від сплати яких за законом був звільнений при подачі позову позивач, слідує повністю покласти на відповідача.

Керуючись статтями 101, 102, 103 (пункт 2), 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Фонду майна Автономної Республіки Крим задовольнити частково.

Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 29 червня 2010 року у справі №2-19/2750-2010 скасувати частково.

Викласти резолютивну частину рішення в наступній редакції:

"1. Позов задовольнити частково.

2. Розірвати договір купівлі-продажу незакінченого будівництвом обєкту - пансіонату на 300 місць, що розташований в місті Миколаївка Сімферопольського району Автономної Республіки Крим, який був укладений в нотаріальній формі 03 червня 1997 року між Фондом майна Автономної Республіки Крим та приватним підприємством "Полюс". Договір вважати розірваним з моменту набрання законної чинності цього судового рішення.

3. Зобовязати приватне підприємство "Полюс" (вул. Ж. Дерюгіної, 6, місто Сімферополь, 95022; ЄДРПОУ 13789704) повернути Фонду майна Автономної Республіки Крим (вул. Севастопольська, 17, місто Сімферополь, 95015; ЄДРПОУ 00036860) незакінчений будівництвом обєкт - пансіонат на 300 місць, що розташований в місті Миколаївка Сімферопольського району Автономної Республіки Крим, за актом приймання-передачі до складу майна Автономної Республіки Крим.

4. Стягнути з приватного підприємства "Полюс" (вул. Ж. Дерюгіної, 6, місто Сімферополь, 95022; ЄДРПОУ 13789704) до Державного бюджету України (бюджет Ленінського району міста Севастополя (код ЕДРПОУ 24035598; банк ГУ ГКУ в місті Севастополі; МФО 824509; р/р 31113095700007; код платежу 22090200) державне мито в сумі 85 грн.

5. Стягнути з приватного підприємства "Полюс" (вул. Ж. Дерюгіної, 6, місто Сімферополь, 95022; ЄДРПОУ 13789704) до Державного бюджету України (бюджет Ленінського району міста Севастополя (код ЕДРПОУ 24035598; банк ГУ ГКУ в місті Севастополі; МФО 824509; р/р 31216259700007; код платежу 22050000) витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу - 236 грн.

6. У решті позову відмовити.".

Господарському суду Автономної Республіки Крим надати накази.

Головуючий суддя О.Г. Градова

Судді І.В. Антонова

І.В. Євдокімов

Розсилка:

1. Фонд майна Автономної Республіки Крим (вул. Севастопольська, 17, місто Сімферополь, 95015)

2. приватне підприємство "Полюс" (вул. Ж. Дерюгіної, 6, місто Сімферополь, 95022)

3. Головне управління Державного казначейства України в Автономній Республіці Крим (вул. Севастопольська, 19, місто Сімферополь, 95015)