Постанова № 17888357, 29.08.2011, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.08.2011                                                                                           № 15/011-11

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Рябухи В.І.

суддів:           Гольцової Л.А.

          Ропій Л.М.

за участю секретаря:           Філоненко М.В.

за участю представників:

від позивача не з'явився,

від відповідача           не з'явився,

розглянувши апеляційну скаргу Приватного підприємства "Спецбуд"

на рішення Господарського суду Київської області від 01.04.11

(дата підписання – 11.04.11)

у справі №15/011-11 (суддя Рябцева О.О.)

за позовом Публічного акціонерного товариства "УІФК-Агро"

до Приватного підприємства "Спецбуд"

про стягнення 47479,98 грн.

ВСТАНОВИВ:

Відкрите акціонерне товариство «УІФК-Агро» (далі – позивач) звернулось до Господарського суду Київської області з позовом до Приватного підприємства «Спецбуд» (далі – відповідач, ПП «Спецбуд») про стягнення коштів у сумі 47479,98 грн., з яких 35000,00 грн. основного боргу, 12056,14 грн. відсотків за користування чужими коштами, 280,00 грн. інфляційних втрат, 3003,00 грн. 3% річних.

15.03.11 позивач надав заяву про уточнення позовних вимог, в якій просить суд першої інстанції стягнути 47479,98 грн., з яких 35000,00 грн. основного боргу, 12056,14 грн. відсотків за користування чужими коштами, 280,00 грн. інфляційних втрат, 143,84 грн. 3% річних.

Рішенням Господарського суду Київської області позовні вимоги задоволено частково: стягнуто з відповідача 35000,00 грн. основного боргу, 280,00 грн. інфляційних втрат, 143,84 грн. 3% річних, 354,24 грн. витрат по сплаті державного мита, 176,07 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В іншій частині позову відмовлено.

Не погодившись з зазначеним вище рішенням місцевого господарського суду, ПП «Спецбуд» звернулося до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Київської області від 01.04.11 та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити. Вважає рішення таким, що прийняте при неповному з’ясуванні обставин, що мають значення для справи.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 23.06.11 апеляційну скаргу прийнято до провадження, розгляд справи призначено на 17.08.11, зобов'язано позивача надати відзив на апеляційну скаргу.

В судове засідання 17.08.11 з’явився лише повноважний представник позивача, який заперечив доводи апеляційної скарги, просив залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення – без змін. Однак, вимоги ухвали суду від 23.06.11 не виконав.

Відповідно до Закону України «Про акціонерні товариства» Відкрите акціонерне товариство «УІФК-Агро» змінило найменування юридичної особи на Публічне акціонерне товариство «УІФК-Агро» (далі – ПАТ «УІФК-Агро»), що підтверджується наданими суду випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців від 16.06.11, витягом зі Статуту ПАТ «УІФК-Агро», довідкою з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України від 15.06.11.

Представником позивача заявлено клопотання про продовження строку розгляду апеляційної скарги у даній справі відповідно до ст.69 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 17.08.11 продовжено строк розгляду апеляційної скарги, розгляд справи відкладено на 29.08.11 на підставі п.1 ч.1 ст. 77 ГПК України.

23.08.11 через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду позивач надав відзив на апеляційну скаргу.

В судове засідання 29.08.11 представник позивача та представник відповідача не з’явились, про причини неявки суд не повідомили.

Враховуючи, що сторони були належним чином повідомлені про час та місце проведення судового засідання, а матеріали справи дозволяють розглянути апеляційну скаргу без їх участі, на думку колегії суддів, відсутні підстави для відкладення розгляду справи.

Відповідно до ст. 99 ГПК України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі.

Згідно зі ст.101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, виходячи з вимог чинного законодавства, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України), зобов’язання повинні виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог, відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

24.10.07 між позивачем та відповідачем укладено договір підряду в капітальному будівництві №32 (далі - договір), відповідно до якого підрядник зобов’язується своїми силами та засобами у встановлений строк та відповідно до проектно-кошторисної документації виконати роботи по влаштуванню нової рулонної одношарової покрівлі приміщення вісової, а замовник – прийняти належним чином виконані роботи та оплатити їх. Договірна ціна робіт визначається згідно ДБН Д.1.1.-1-2000 із змінами та доповненнями на основі твердого кошторису і складає 23680, 00 грн. Договірна ціна є остаточною і може бути змінена лише додатковою угодою сторін (п.п. 1.1, 2.1, 2.2 договору).

Сторонами підписаний акт приймання виконаних підрядних робіт за листопад 2007 року на суму 23680,00 грн.

Як вбачається з банківської виписки №4228, 24.12.07 позивач перерахував відповідачу 23680,00 грн. за виконані роботи згідно з актом виконаних робіт до договору від 24.10.07 №32. Разом з тим, з виписки банку №2822 вбачається, що позивач 28.01.08 перерахував на рахунок відповідача кошти в сумі 35000,00 грн. з призначенням платежу: "Оплата за влаштування рулонної покрівлі згідно з актами виконаних робіт по договору від 24.10.07 №32 ".

Таким чином, позивачем повністю оплачені виконані роботи за договором №32 в сумі 23680,00 грн., що не заперечується відповідачем.

В матеріалах справи наявна претензія про повернення коштів в сумі 35000,00 грн. від 02.12.10 №649, в якій позивач зазначає, що виконав свої зобов'язання по договору та перерахував 23860,00 грн. за виконані роботи, а 35000,00 грн. були помилково перераховані ПП "Спецбуд". Додаткових робіт по договору підрядником не проводилось, тому позивач вимагає повернути безпідставно отримані кошти в сумі 35000,00 грн., а також сплатити інфляційні втрати в сумі 17990,00 грн. та 2989,00 грн. 3% річних.

07.12.10 відповідач надіслав позивачу відповідь на претензію, в якій зазначає, що між відповідачем та ТОВ "Корм" було укладено договір підряду в капітальному будівництві від 24.10.07 №31, вартість робіт за договором №31 складає 65520,00 грн. Між відповідачем та ТОВ "Корм" існувала усна домовленість, що авансовий платіж в сумі 35000,00 грн. ТОВ "Корм" перерахує з розрахункового рахунку позивача.

Згідно ст. 1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Кошти, що помилково зараховані на рахунок неналежного отримувача, мають повертатися ним у строки, встановлені законодавством України, за порушення яких неналежний отримувач несе відповідальність згідно із законодавством України. У разі неповернення неналежним отримувачем за будь-яких причин коштів у зазначений строк повернення їх здійснюється в судовому порядку (п.2.35 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Національного Банку України від 21.01.04 №22).

Підприємства незалежно від форм власності мають повертати у п'ятиденний строк платникам помилково зараховані на їх рахунки кошти (ст.6 Указу Президента України від 16.03.95 № 227/95 "Про заходи щодо нормалізації платіжної дисципліни в народному господарстві України").

З огляду на викладене вище помилково зараховані на рахунок відповідача кошти в сумі 35000,00 грн. підлягають поверненню позивачу.

Посилання відповідача на те, що сплачені позивачем 35000,00 грн. слід зарахувати як сплату за ТОВ “Корм” авансу згідно з договором №31 не беруться судом до уваги, оскільки не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства та матеріалах справи.

Щодо задоволення вимог позивача про стягнення 280,00 грн. інфляційних втрат та 143,84 грн. 3 % річних, то колегія суддів не погоджується з судом першої інстанції з огляду на наступне.

Згідно ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У статті визначені загальні правила відповідальності за порушення грошового зобов'язання. В свою чергу, грошовим зобов'язанням вважається зобов'язання, змістом якого є сплата боржником грошей. Грошові зобов'язання можуть бути частиною інших оплатних зобов'язань (наприклад, обов'язок покупця сплатити гроші за придбаний товар, обов'язок наймача оплатити користування майном, тощо), а можуть мати самостійний характер. Правила статті розповсюджуються на будь-які грошові зобов'язання, а також незалежно від того, чи передбачена сплата грошей в готівковій чи в безготівковій формі.

Грошове зобов'язання передбачає наявність прав та обов’язків сторін, а також оплатність послуг зі сторони замовника.

Помилкове зарахування коштів – це зарахування коштів, унаслідок якого з вини клієнта відбувається їх зарахування на рахунок неналежного отримувача і підлягає поверненню за вимогою в майбутньому.

Отже, на помилково перераховані кошти не може бути нараховано інфляційні втрати та 3% річних в порядку та розумінні ст.625 ЦК України, оскільки такі кошти не можна вважати боргом за невиконання умов договору, так як перерахування їх відбулося не внаслідок грошових зобов’язань між сторонами, а в зв’язку з помилкою клієнта.

Таким чином, суд першої інстанції безпідставно задовольнив вимоги позивача щодо нарахування інфляційних втрат та 3% річних на суму помилково перерахованих коштів.

Оскільки помилково перераховані кошти в сумі 35000,00 грн. відповідач не повернув ні з власної ініціативи, ні на вимогу позивача, такі кошти можна вважати безпідставно одержаними в розумінні ст.1212 ЦК України.

Частина 2 ст. 1214 ЦК України передбачає спеціальну відповідальність за користування безпідставно одержаними грошима – нарахування процентів за користування ними (ст. 536 ЦК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 536 Цивільного кодексу України розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Оскільки сторонами не погоджено розмір процентів за користування чужими грошовими коштами, тому судом першої інстанції обґрунтовано відмовлено позивачу у задоволені вимоги щодо стягнення 12056,14 грн. процентів за користування чужими коштами.

Відповідно до ст.33 ГПК України кожна особа повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 34 ГПК України встановлено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Отже, з огляду на викладене вище, колегія Київського апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення Господарського суду Київської області від 01.04.11 у справі №15/011-11 скасуванню в частині задоволення позовних вимог щодо стягнення 280,00 грн. інфляційних втрат та 143,84 грн. 3% річних.

Керуючись ст.ст. 99, 101-104, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватного підприємства "Спецбуд" задовольнити частково.

2.          Рішення Господарського суду Київської області від 01.04.11 у справі №15/011-11 змінити, виклавши його резолютивну частину в наступній редакції:

          "Позов задовольнити частково.

           Стягнути з Приватного підприємства "Спецбуд" (08296, Київська обл., м.Ірпінь, смт. Ворзель, вул. Великого Жовтня, буд.39, кв.1, код 31414199) на користь Публічного акціонерного товариства "УІФК-АГРО" (07544, Київська обл.., Баришівський р-н, с. Коржі, вул. Промислова, буд.40/1, код 34821667) 35000 (тридцять п’ять тисяч) грн. 00 коп. помилково перерахованих коштів, 350 (триста п’ятдесят) грн. 00 коп. державного мита, 173 (сто сімдесят три) грн. 53 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В іншій частині позову відмовити."

3. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "УІФК-АГРО" (07544, Київська обл., Баришівський р-н, с. Коржі, вул. Промислова, буд.40/1, код 34821667) на користь Приватного підприємства "Спецбуд" (08296, Київська обл., м. Ірпінь, смт. Ворзель, вул. Великого Жовтня, буд.39, кв.1, код 31414199) 2 (дві) грн. 12 коп. витрат, пов’язаних з відшкодуванням державного мита за подання апеляційної скарги.

4. Видачу наказів на виконання даної постанови доручити Господарському суду Київської області.

5. Матеріали справи № 15/011-11 повернути до Господарського суду Київської області.

Дану постанову може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий суддя                                                                      Рябуха В.І.

Судді                                                                                          Гольцова Л.А.

                                                                                          Ропій Л.М.

30.08.11 (відправлено)