Постанова № 17888266, 04.07.2011, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.07.2011 № 8/4

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:Агрикової О.В.

суддів: Чорногуза М.Г

Сухового В.Г.

при секретарі судового засідання Шапконюк Ю.О.,

від позивача: ОСОБА_1., дов. б/н від 06.06.2011року,

ОСОБА_2, дов. б/н від 06.06.2011року, ОСОБА_3, дов. б/н від 04.07.2011року,

від відповідача: ОСОБА_4., дов. б/н від 31.12.2010року,

розглянувши апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Унікомм»

на рішення господарського суду міста Києва від 24.03.2011року

у справі №8/4 (суддя Катрич В.С.)

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Унікомм», м.Київ,

до відкритого акціонерного товариства «Український інститут по проектуванню засобів та споруд звязку «Діпрозвязок», м.Київ,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору,

на стороні відповідача Державне підприємство «Український державний центр радіочастот», м.Київ,

про стягнення 162160,48грн.,

встановив:

16.12.2010року ТОВ«Унікомм»(далі позивач) звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до ВАТ «Український інститут по проектуванню засобів та споруд звязку «Діпрозвязок»(далі відповідач) про стягнення 162160,48грн.

Також, позивачем було подано суду першої інстанції уточнений розрахунок заявленої до стягнення суми станом на 27.01.2011року (а.с.99-101), згідно якого позивач просив стягнути з відповідача 155700,00грн. основного боргу, 8066,54грн. пені, 1561,27грн. 3% річних та 2491,20грн. інфляційних.

Рішенням господарського суду міста Києва від 24.03.2011року у справі №8/4 в позові відмовлено. При прийнятті рішення місцевий господарський суд, встановивши відсутність належним чином оформлених документів за формами КБ-2В та КБ-3, керуючись ст.ст.202, 509, 626, 837, 838, 875, 882 Цивільного кодексу України та наказом Міністерства регіонального розвитку та будівництва України від 04.12.2009року №554, відмовив в задоволенні позову повністю.

Не погодившись з прийнятим рішенням, ТОВ«Унікомм»звернулось до апеляційного господарського суду зі скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 24.03.2011року у справі №8/4 та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити повністю: стягнути з відповідача 155700,00грн. боргу, 4760,58грн. пені, 778,50грн. інфляційних та 921,40грн. 3 % річних.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач посилається на те, що ним роботи виконані в повному обсязі, що, на думку позивача, підтверджується актом здачі-прийняття робіт від 03.09.2010року №ОУ-000003 та актом готовності обєкта до експлуатації без номера та дати. При цьому, на переконання позивача, у нього не виникало обовязку здавати відповідачеві виконані роботи за типовими формами КБ-2В та КБ-3.

Відповідач та третя особа не скористались своїм правом згідно ч.1 ст.96 Господарського процесуального кодексу України та не надали суду відзивів на апеляційну скаргу, що, згідно ч.2 ст.96 Господарського процесуального кодексу України, не перешкоджає перегляду рішення місцевого господарського суду.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 23.05.2011року у справі №8/4 апеляційну скаргу ТОВ«Унікомм»на рішення господарського суду міста Києва від 24.03.2011року у справі №8/4 прийнято до провадження та призначено її розгляд на 06.06.2011року.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 06.06.2011року розгляд справи №8/4 відкладався на 04.07.2011року. Також, вказаною ухвалою було залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Державне підприємство «Український державний центр радіочастот».

В судовому засіданні 04.07.2011року представники позивача підтримали вимоги апеляційної скарги та просили їх задовольнити в повному обсязі. Представник відповідача заперечив проти задоволення вимог апеляційної скарги, просив спірне судове рішення залишити без змін.

Відповідно до ст.99 Господарського процесуального кодексу України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі.

Статтею 101 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не звязаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Колегія суддів апеляційного господарського суду, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду підлягає скасуванню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, 20.11.2009року між відповідачем (генеральний підрядник) та позивачем (субпідрядник) було укладено договір №9794СР (далі договір, а.с.36-44), згідно умов якого позивач зобовязувався згідно із завданням на обєкт відповідача на свій ризик виконати роботи за договором та здати відповідачеві у встановлений договором строк виконані роботи та їх результати, а відповідач зобовязувався передати позивачеві всю необхідну для виконання робіт та визначену умовами договору інформацію та документацію, прийняти роботи та їх результати і оплатити їх на умовах, визначених договором (п.2.1. договору).

Згідно п.2.3. та п.3.1. договору загальний перелік робіт за договором та ціна договору визначено сторонами в додатку №1 до договору (а.с.45-46).

Частиною 1 ст.875 Цивільного кодексу України визначено, що за договором будівельного підряду підрядник зобовязується збудувати і здати у встановлений строк обєкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобовязується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обовязок не покладається на підрядника, прийняти обєкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх.

Істотними умовами цього договору є визначення його предмета, ціни та строків проведення робіт.

Частина 2 ст.875 Цивільного кодексу України встановлюється перелік видів будівельних робіт, які можуть бути предметом договору будівельного підряду, зокрема, на проведення нового будівництва, капітального ремонту, реконструкції (технічного переоснащення) підприємств, будівель (зокрема житлових будинків), споруд, виконання монтажних, пусконалагоджувальних та інших робіт, нерозривно повязаних з місцезнаходженням обєкта.

Колегія суддів апеляційного господарського суду, проаналізувавши укладений між сторонами спору договір та положення ст.875 Цивільного кодексу України, дійшла до висновку про те, що договір №9794СР від 20.11.2009року за своєю правовою природою є договором будівельного підряду.

Згідно п.2.2.1. додатку №1 до договору відповідач перераховує позивачеві аванс у розмірі 100% вартості матеріалів та 40% вартості робіт, що становить 589080,00грн. (з урахуванням ПДВ) протягом 10 днів після підписання сторонами договору.

Відповідачем було перераховано позивачеві 589080,00грн., про що свідчить виписка банку від 07.12.2009року з рахунку позивача (а.с.79).

Позивач зобовязувався виконати будівельно-монтажні роботи у повному обсязі протягом 120 днів з дня отримання авансу, зазначеного в п.2.2.1. додатку №1 до договору (п.4.1. договору).

У відповідності до п.4.2. договору роботи за договором приймаються з актом приймання-передачі виконаних робіт, який є невідємною частиною договору (додаток №2, а.с.47). Однак, додаток №2 до договору, яким визначено форму акта здачі-прийняття робіт, не підписано та не затверджено сторонами. Отже, сторонами спору не визначено форму акта здачі-прийняття робіт, за яким позивач зобовязувався передати відповідачеві виконані роботи.

Пунктом 4 ст.882 Цивільного кодексу України передбачено, що передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною.

На підтвердження факту виконання робіт за договором позивачем надано суду акт здачі-прийняття робіт від 03.09.2010року №ОУ-000003 (а.с.58-59), який направлявся відповідачеві згідно листа №3/2 від 03.09.2010року (а.с.57) та який отримано відповідачем 03.09.2010року (відтиск штампа про отримання, вхідний №1237).

Частиною 1 ст.853 Цивільного кодексу України передбачено, що замовник зобовязаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

Вказаний акт не підписано представником відповідача, про що позивачем зазначено у вказаному акті самим позивачем, як то передбачає п.4 ст.882 Цивільного кодексу України.

Пунктом 4.12. договору передбачено, що у випадку, коли відповідач на протязі 10 днів не підписує акт виконаних робіт та не направляє мотивовану відмову від підписання акта, то роботи, які виконав позивач згідно умов цього договору, вважаються прийнятими відповідачем.

Відповідно до ч.6 ст.882 Цивільного кодексу України замовник має право відмовитися від прийняття робіт у разі виявлення недоліків, які виключають можливість використання обєкта для вказаної в договорі мети та не можуть бути усунені підрядником, замовником або третьою особою.

Матеріали справи не містять інформації щодо мотивованої відмови відповідача від підписання вказаного акта або виявлення істотних недоліків у виконаній позивачем роботі.

За наведених обставин, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла до висновку про те, що відповідачем було прийнято роботи, виконані позивачем згідно договору №9794СР від 20.11.2009року за переліком, викладеним в акті здачі-прийняття робіт від 03.09.2010року №ОУ-000003, на загальну суму 744780,00грн. з 14.09.2010року (враховуючи положення п.4.12. договору).

При цьому, судом апеляційної інстанції прийнято до уваги, що згідно акта готовності обєкта до експлуатації без номера та дати (а.с.61-66), збудований позивачем обєкт визнано готовим до експлуатації. Цей акт, зокрема, підписано як відповідачем, так і замовником будівництва - ДП «Український державний центр радіочастот».

Також, матеріали справи містять акти огляду прихованих робіт (а.с.67-74), які підписані з боку відповідача та містять відтиски печатки відповідача, згідно яких позивачем роботи виконані у відповідності до проектної документації, стандартів та правил, технічних умов та відповідають вимогам їх прийняття.

Посилання суду першої інстанції на відсутність належним чином оформлених документів за формами КБ-2В та КБ-3 як на підставу відмови в задоволенні позову є неправомірним. На переконання суду апеляційної інстанції, така відсутність може свідчити лише про порушення сторонами спору вимог щодо документального оформлення здачі-прийняття робіт, а не про факт невиконання підрядних робіт позивачем та звільнення відповідача від обовязку оплати виконаних робіт.

При цьому, умовами договору №9794СР від 20.11.2009року не передбачено обовязкового складання сторонами договору актів здачі-прийняття робіт та довідок про вартість виконаних робіт саме за формами КБ-2В та КБ-3. Зокрема, п.4.2. договору встановлено, що роботи за договором приймаються з актом приймання-передачі виконаних робіт, який є невідємною частиною договору (додаток №2 до договору).

За таких обставин, висновок господарського суду міста Києва про відмову в задоволенні позову у звязку з відсутністю належним чином оформлених документів за формами КБ-2В та КБ-3 є неправомірним, а відмова в позові з цих підстав - незаконною.

Поряд із тим, як встановлено судом апеляційної інстанції, виконані позивачем роботи за договором №9794СР від 20.11.2009року та перелічені в акті здачі-прийняття робіт від 03.09.2010року №ОУ-000003 на загальну суму 744780,00грн. вважаються прийнятими відповідачем з 14.09.2010року.

Згідно ч.4 ст.879 Цивільного кодексу України оплата робіт провадиться після прийняття замовником збудованого обєкта (виконаних робіт), якщо інший порядок розрахунків не встановлений за погодженням сторін.

Пунктом 2.2.2. додатку №1 до договору сторонами визначено, що 60% загальної вартості робіт, що становить 155700,00грн. (з урахуванням ПДВ), відповідач перераховує позивачеві протягом 10 банківських днів після підписання сторонами акта здачі-приймання робіт, тобто до 27.09.2010року.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України та п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України зобовязання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону та договору. Згідно зі ст. 525 Цивільного кодексу України та п. 7 ст. 193 Господарського кодексу України одностороння відмова від зобовязання не допускається.

Відповідачем не надано суду доказів в порядку ст. ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України на підтвердження здійснення розрахунку з позивачем за виконані ним підрядні роботи в повному обсязі, а тому позов про стягнення з відповідача на користь позивача 155700,00грн. боргу підлягає задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання.

Згідно п.8.5. договору за порушення строків розрахунків відповідач зобовязувався сплатити позивачеві пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діє в період прострочення, від неоплаченої суми за кожен день прострочення.

Отже, нарахування позивачем на суму заборгованості відповідача пені в розмірі 4760,58грн. за прострочення виконання відповідачем грошового зобовязання за період з 28.09.2010року по 08.12.2010року щодо сплати 155700,00грн. боргу є правомірним, а позов в цій частині підлягає задоволенню.

Відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобовязання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи наведене, нарахування позивачем на суму заборгованості відповідача інфляційних у розмірі 778,50грн. та 3% річних у розмірі 921,40грн. за прострочення виконання відповідачем грошового зобовязання за період з 28.09.2010року по 08.12.2010року щодо сплати 155700,00грн. боргу є правомірним, а позов в цій частині підлягає задоволенню.

Одночасно, судом апеляційної інстанції відхилено уточнений розрахунок заявленої до стягнення суми станом на 27.01.2010року (а.с.99-101), згідно якого позивач просив стягнути з відповідача 155700,00грн. основного боргу, 8066,54грн. пені, 1561,27грн. 3% річних та 2491,20грн. інфляційних, оскільки позивачем не сплачено державне мито в розмірі, пропорційному збільшеним позовним вимогам.

Підсумовуючи наведене, колегія суддів апеляційного господарського суду, керуючись ст.104 Господарського процесуального кодексу України, скасовує рішення господарського суду міста Києва від 24.03.2011року у справі №8/4, та, керуючись ст.103 Господарського процесуального кодексу України, приймає в нове рішення суду про задоволення позову в повному обсязі.

Відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції розподіляє судові витрати.

Керуючись статями 33, 34, 49, 99, 101, 103- 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд -

постановив:

1.Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Унікомм» на рішення господарського суду міста Києва від 24.03.2011року у справі №8/4 задовольнити повністю.

2.Рішення господарського суду міста Києва від 24.03.2011року у справі №8/4 скасувати повністю.

3.Прийняти нове рішення суду, яким позов задовольнити повністю.

4.Стягнути з відкритого акціонерного товариства «Український інститут по проектуванню засобів та споруд звязку «Діпрозвязок»(03110, м.Київ, вул.Соломянська, будинок 3, ідентифікаційний код юридичної особи 01168185) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Унікомм»(01010, м.Київ, вул.Рибальська, будинок 2, ідентифікаційний код юридичної особи 33744315) 155700,00грн. боргу, 4760,58грн. пені, 778,50грн. інфляційних, 921,40грн. 3% річних, 1621,60грн. державного мита за подання позову, 810,80грн. державного мита за подання апеляційної скарги та 236,00грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

5.Доручити господарському суду міста Києва видати наказ.

6.Справу №8/4 повернути до господарського суду міста Києва.

Головуючий суддяАгрикова О.В.

СуддіЧорногуз М.Г

Суховий В.Г.