Рішення № 17888098, 25.08.2011, Господарський суд Херсонської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

73000, м. Херсон, вул. Горького, 18

____________________________

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25.08.2011 Справа № 5024/1409/2011

Господарський суд Херсонської області у складі судді Ємленінової З.І. при секретарі Бєловій О.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом публічного акціонерного товариства "Енергопостачальна компанія "Херсонобленерго" м. Херсон

до товариства з обмеженою відповідальністю "Україна" м. Херсон

про стягнення 49803 грн.18коп.

за участю представників сторін:

від позивача уповноважена особа ОСОБА_1.

від відповідача - директор ОСОБА_2., уповноважена особа ОСОБА_3

Публічне акціонерне товариство "Енергопостачальна компанія "Херсонобленерго" (позивач) звернулося з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Україна" (відповідач) про стягнення 64398грн.29коп. основного боргу, 5012грн. 88 коп. втрат від інфляції, 1391грн. 33 коп. 3% річних, 3227грн. 00коп.пені, посилаючись на невиконання відповідачем обовязків по своєчасних розрахунках за спожиту активну електричну енергію згідно з договором №2414 від 14.02.2005року.

Справа розглядалася з перервами, які відповідно до ст. 77 ГПК України оголошувалися в засіданнях суду 04.08.2011року, 16.08.2011року та 17.08.2011року.

В засідання суду 16 та 17 серпня 2011року позивачем подано заяву якою на підставі ст. 22 ГПК України він зменшує суму основного боргу у звязку з проведенням субвенції на суму 25451грн.00коп. та уточненням боргу відповідно до акту звірки від 10.08.2011року. Позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за спожиту активну електричну енергію в сумі 40171грн.97коп., залишаючи незмінними позовні вимоги щодо стягнення інфляції, 3 % річних та пені.

Зазначені зміни позовних вимог відповідають ст.. 22 ГПК України, вони не порушують права сторін, тому вони приймаються судом.

Таким чином, оскільки позивач зменшив позовні вимоги, має місце нова ціна позову 49803грн.18коп, в межах якої судом вирішується спір.

Клопотання відповідача про залучення до розгляду справи в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача виконавчого комітету Херсонської міської ради судом відхиляється з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 27 ГПК України треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, можуть вступити у вправу на стороні позивача або відповідача до прийняття рішення господарським судом, якщо рішення з господарського спору може вплинути на їх права або обовязки щодо однієї із сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за клопотанням сторін, прокурора або з ініціативи господарського суду.

У заяві про залучення третіх осіб і у заявах третіх осіб про вступ у справу на стороні позивача або відповідача зазначається на яких підставах третіх осіб належить залучити або допустити до участі у справі. В заяві також зазначаються які правовідносини існують у третьої особи з однією із сторін та яким чином рішення по справі вплине на ці правовідносини.

Предметом спору є сплата заборгованості за спожиту відповідачем активну електричну енергію на підставу договору укладеного між позивачем і відповідачем. Невідшкодування виконавчим комітетом належної відповідачу різниці в тарифах ніяким чином не впливає на обовязок відповідача перед позивачем, а також на правовідносини відповідача та виконавчого комітету, так як відповідач не позбавлений права звернутися до виконавчого комітету з вимогою щодо відшкодування належних йому коштів із бюджету у встановленому законом порядку.

Таким чином, рішення по справі не впливає на права та обовязки виконавчого комітету Херсонської міської ради щодо однієї із сторін, а тому клопотання відповідача задоволенню не підлягає.

Відповідач позовні вимоги визнає частково, в сумі 40171грн.97коп., посилаючись на неперерахування різниці в тарифах із місцевого бюджету. Крім того, він зазначає, що пунктом 7.6 договору від 14.02.2005року передбачено, що у разі заборгованості споживача за електричну енергію, уповноваженими представниками сторін складається графік погашення заборгованості, який є додатком до договору. Ним надіслана позивачу пропозиція щодо підписання графіку погашення боргу, яку позивач залишив без відповіді. За таких підстав відповідач вважає, що ним було вжито усіх належних заходів щодо належного виконання зобовязання по розрахунках за спожиту електроенергію, тому його вина відсутня у звязку з чим не визнає позовні вимоги та вважає, що суд повинен зменшити належну до стягнення суму втрат від інфляції та 3% річних..

Не визнає відповідач і позовних вимог в частині стягнення пені, обґрунтовуючи свої заперечення тим, що пеня нарахована позивачем без урахування вимог ч.6 ст. 232 ГК України відповідно до якої нарахування пені припиняється через 6 місяців від дня, коли зобовязання мало бути виконано. Крім того він зазначає, що умовами договору не визначено який саме розмір облікової ставки НБУ застосовується при розрахунку пені, оскільки така ставка змінюється в певний період та не зазначена база обрахування пені, тобто не зазначено на яку саме суму нараховується пеня.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані до справи докази, заслухавши представників сторін, суд

в с т а н о в и в:

Між публічним акціонерним товариством "Енергопостачальна компанія "Херсонобленерго", в особі його структурного підрозділу Херсонських міських електричних мереж (позивач по справі) та товариством з обмеженою відповідальністю «Україна»(відповідач) було укладено договір про постачання електричної енергії №2414 від 14.02.2005року.

Згідно з зазначеним договором позивач зобовязався продати відповідачу електричну енергію для забезпечення потреб електроустановок відповідача, а відповідач зобовязався сплатити вартість використаної електричної енергії згідно з умовами договору та додатками до нього.

Пунктом 2 договору від 14.02.2005року сторони узгодили, що під час виконання договору вони керуються чинним законодавством України та Правилами користування електричною енергією (ПКЕЕ), затвердженими в установленому порядку.

Відповідно до пункту 5.1 Правил користування електричною енергією, затверджених наказом Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України №28 від 31.07.1996року та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 02.08.1996року №417/1442 (зі змінами станом на 25.12.2008року), договір про постачання електричної енергії є основним документом, який регулює відносини між постачальником електричної енергії за регульованим тарифом, що здійснює свою діяльність на закріпленій території, і споживачем та визначає зміст правових відносин, прав і обов'язків сторін.

Обовязком відповідача згідно з пунктом 1 додатку №2 до договору є зняття показників засобу обліку електроенергії встановлених на його обєктах та їх надання до 25 числа кожного місяця позивачу у вигляді оформленого акту про обсяги спожитої електричної енергії за поточний місяць.

Відповідно до пункту 6.11 ПКЕЕ позивач визначає обсяги фактично спожитої відповідачем електроенергії та згідно діючого в цьому періоді тарифу, виставляє рахунок відповідачу, який відповідач зобовязаний сплатити на протязі 5 днів з моменту його виписки.

Частиною 1 статті 193 ГК України встановлено обовязок субєктів господарювання та інших учасників господарських відносин виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання - відповідно до вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні вимоги щодо виконання зобовязання закріплені і в статті 526 ЦК України.

Належне виконання зобовязання означає виконання його належними субєктами, у належному місці, в належний строк (термін), щодо належного предмета і належним способом.

Якщо при виконанні зобовязання порушується хоча б одна із зазначених вимог, таке виконання вважається неналежним.

Відповідно до статті 629 ЦК України укладений між сторонами договір від 14.02.2005року з моменту його укладення набирає силу закону. Він є обовязковим для виконання обома сторонами і сторони мають дотримуватися взятих на себе зобов'язань за договором.

Як встановлено матеріалами справи, відповідач в період з 01.08.2009 року по 30.06.2011року надав позивачу акти про обсяги спожитої електричної енергії. В цей період відповідачем було спожито 3218431 кВт. На підставі зазначених актів позивач щомісячно виставляв відповідачу рахунки на сплату спожитої активної електроенергії. Загальна вартість спожитої електричної енергії в цей період за наданим до матеріалів справи розрахунком становить 849094грн.17коп.

В порушення вимог договору та пункту 6.11 Правил користування електричною енергією відповідач не здійснював своєчасні платежі і його борг станом на 14.07.2011року становив 40171грн.97коп., що підтверджується розрахунком суми позову та актом звірки розрахунків, підписаним представниками сторін 10.08.2011року, а також заявою позивача про зменшення позовних вимог.

Оскільки доказів перерахування зазначеної суми станом на день засідання суду відповідач не надав, позовні вимоги про стягнення 40171грн.97коп. підлягають задоволенню.

Крім того, відповідно до частини 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідачем не надано доказів перерахування коштів у встановлений договором строк, тому позивачем обгрунтовано нараховано 5012грн.88коп. втрат від інфляції, 1391грн.33коп. 3% річних і зазначені суми також стягуються з відповідача на користь позивача.

Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена ч.2 статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією чи збитками, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Інфляційні нарахування входять до складу грошового зобовязання.

За правилом, закріпленим в ч.1 статті 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за невиконання ним грошового зобовязання. Відповідальність боржника за порушення грошового зобовязання настає незалежно від його вини.

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший розмір не встановлений договором або законом), так само, як і інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утриманими коштами, належними до сплати кредитору.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України, передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). При цьому зобовязання припиняється виконанням, проведеним лише належним чином. Належним виконанням відповідно до ст.599 ЦК України є виконання, що відповідає умовам договору та вимогам закону.

Чинне законодавство та умови укладеного між сторонами договору не повязують припинення зобовязання з наявністю невідшкодованої виконавчим комітетом різниці в тарифах, тому невідшкодуванням коштів із місцевого бюджету грошове зобовязання відповідача щодо сплати вартості спожитої електричної енергії, а відповідно і нарахованих позивачем сум інфляції та 3% річних не припинилося, оскільки позивач грошові кошти у встановлений договором строк не отримав.

З урахуванням зазначеного, судом відхиляються доводи відповідача про неможливість виконання, а його посилання на відсутність вини та клопотання про зменшення суми інфляції і 3 % річних задоволенню не підлягають.

Розглядаючи позовні вимоги в частині стягнення пені, суд виходить із наступного.

Згідно зі статтею 611 ЦК України у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором, або законом, зокрема: припинення зобовязання внаслідок односторонньої відмови від зобовязання, якщо це встановлено договором або законом або розірвання договору; зміна умов зобовязання; сплата неустойки (в тому числі штрафу, пені); відшкодування збитків.

Статтею 216 ГК України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарську відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції, оперативно-господарські санкції (ч.2 ст.217 ГК України).

Згідно зі статтею 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частиною 4 статті 231 ГК України визначено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому, розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Вимога про стягнення пені заявлена позивачем з посиланням на п..4.2.1 договору від 14.02.2005 року та п.5 додаткової угоди №2 до договору (арк.. справи 47-48 том 1) з урахуванням яких у випадку неоплати передбачених договором платежів нараховується пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період за який вона нараховується за кожен день прострочення платежу, від суми боргу, враховуючи день фактичної оплати.

Позивачем нарахована пеня в сумі 3227грн.00коп. за прострочку перерахування грошових коштів по кожному рахунку, яка не перевищує 6 місяців, тому посилання відповідача на те, що пеня нарахована без врахування вимог ч.6 ст. 232 ГК України судом відхиляється.

В той же час судом враховуються причини у звязку з якими виник борг у відповідача, а саме: невідшкодування із місцевого бюджету різниці в тарифах у звязку із підвищенням вартості електричної енергії порівняно із тією, яка закладена в тарифі квартирної плати; заборгованістю населення за спожиті послуги, на яку не нараховується пеня; тяжким фінансовим станом відповідача. За таких підстав, відповідно до п.3 ч.1 ст. 83 ГПК України суд зменшує належну до стягнення пеню до 10грн.00коп.

Разом з тим, з урахуванням вищезазначених підстав, а також враховуючи те, що умовами пункту 7.6 договору при заборгованості відповідача передбачено складання сторонами графіку погашення боргу, судом задовольняється клопотання відповідача, яким за його уточненням, наданим в засіданні 25.08.2011року, він просить надати розстрочку виконання рішення суду відповідно до п.6 ч.1 ст.83 ГПК України, і надає розстрочку виконання рішення в частині стягнення 46586грн.18коп. строком на 6 місяців, стягуючи щомісячно по 7764грн.36коп.

Судові витрати відповідно до ст.49 ГПК України відносяться на сторони пропорційно від суми задоволених позовних вимог.

В засіданні судом оголошувалася вступна та резолютивна частина рішення.

Керуючись ст. 44, 49, 77, 82-85 п.п. 3, 6 ч.1 ст.83 ГПК України, суд

в и р і ш и в:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2.Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Україна" м. Херсон, вул. Лавреньова, 21, кв. 96 ідентифікаційний код 31047410 на користь публічного акціонерного товариства "Енергопостачальна компанія "Херсонобленерго" м. Херсон, вул.. Пестеля, 5:

- на рахунок зі спеціальним режимом використання у філії Херсонського обласного управління ВАТ «Ощадбанк»№ 10021 №26036300020852, МФО 352457 код ЗКПО 05396638 - 40171грн.97коп. основного боргу;

- на поточний рахунок № 26007010068166 у ПАТ “ВТБ Банк” МФО 321767 код 05396638 10грн.00коп. пені, 5012грн. 88 коп. втрат від інфляції, 1391грн. 33 коп. 3% річних, 465грн.76коп. державного мита та 148грн.48коп. за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.Надати розстрочку виконання рішення в частині стягнення 46586грн.18коп. строком на 6 місяців, стягуючи щомісячно по 7764грн.36коп.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя З.І. Ємленінова

Дата підписання рішення

відповідно до вимог ст. 84 ГПК України 26.08.2011р.