Рішення № 17886912, 02.08.2011, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"02" серпня 2011 р. Справа № 8/033-11

Господарський суд Київської області в складі судді Скутельника П.Ф., при секретарі Каплі А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом державного підприємства „Енергоринок”, ідентифікаційний код: 21515381, місцезнаходження: 01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 27,

до відповідача: державне підприємство «Регіональні електричні мережі», ідентифікаційний код: 32402870, місцезнаходження: 07300, Київська обл., Вишгородський р-н, м. Вишгород, ВАТ «Укргідроенерго»,

про стягнення

за участю представників сторін

від позивача: провідний юрисконсульт ДП «Енергоринок»ОСОБА_1., який діє на підставі довіреності від 28.12.2010 року за №01/71-271Д, заступник начальника департаменту правового забезпечення ДП «Енергоринок»ОСОБА_2., яка діє на підставі довіреності від 28.12.2010 року за №01/71-277Д, начальник департаменту правового забезпечення ДП «Енергоринок»ОСОБА_3., яка діє на підставі довіреності від 28.12.2010 року за №01/71-282Д, провідний юрисконсульт ДП «Енергоринок»ОСОБА_4, який діє на підставі довіреності від 28.12.2010 року за №01/71-273Д, та провідний юрисконсульт ДП «Енергоринок» ОСОБА_5., який діє на підставі довіреності від 28.12.2010 року за №01/71-283Д;

від відповідача: юрист ДП «Регіональні електричні мережі»ОСОБА_6, який діє на підставі довіреності від 17.02.2011 року за № 7, заступник начальника юридичного відділу ДП «Регіональні електричні мережі»ОСОБА_7 який діє на підставі довіреності від 19.05.2010 року за №27, та начальник юридичного відділу ДП «Регіональні електричні мережі»ОСОБА_8 який діє на підставі довіреності від 23.02.2011 року за № 10, -

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

державне підприємство „Енергоринок” (далі за текстом: Позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовною заявою до державного підприємства „Регіональні електричні мережі” (далі за текстом: Відповідач) про стягнення заборгованості за договором від 15.05.2008 року за № 3/08-ЕЕ/4695/01 (далі за текстом: Договір) на загальну суму 391710633,19 грн. (триста девяносто один мільйон сімсот десять тисяч шістсот тридцять три гривні 19 коп.).

Позивач свої вимоги обґрунтовує тим, що Відповідач порушує умови Договору щодо своєчасного та повного здійснення розрахунків, в звязку з чим у Відповідача перед Позивачем виникла заборгованість на загальну суму 391710633,19 грн. (триста девяносто один мільйон сімсот десять тисяч шістсот тридцять три гривні 19 коп.), яка включає в себе станом на 01.01.2011 року основний борг у сумі 366697042,51 грн. (триста шістдесят шість мільйонів шістсот девяносто сім тисяч сорок дві гривні 51 коп.), інфляційні нарахування у сумі 9209953,33 грн. (девять мільйонів двісті девять тисяч девятсот пятдесят три гривні 33 коп.), три проценти річних у сумі 2716927,80 грн. (два мільйони сімсот шістнадцять тисяч девятсот двадцять сім гривень 80 коп.), пеню у сумі 12720012,51 грн. (дванадцять мільйонів сімсот двадцять тисяч дванадцять гривень 51 коп.), штраф у сумі 366697,04 грн. (триста шістдесят шість тисяч шістсот девяносто сім гривень 04 коп.).

Ухвалою господарського суду Київської області від 18.02.2011 року порушено провадження у справі №8/033-11 та призначено останню до розгляду на 01.03.2011 року.

01.03.2011 року в судове засідання зявився Позивач, який виконав вимоги ухвали суду від 18.02.2011 року, дав пояснення, позов підтримав та просив задовольнити. Відповідач в судове засідання не зявився будучи повідомленим про день та час розгляду справи, про причини неявки суд не повідомив, вимоги ухвали суду від 18.02.2011 року не виконав. Ухвалою суду від 01.03.2011 року розгляд справи відкладено на 22.03.2011 року.

22.03.2011 року в судове засідання зявився Позивач, який дав пояснення, позов підтримав та просив задовольнити. В судове засідання зявився Відповідач, який дав пояснення, проти позову заперечував та просив відмовити в його задоволенні в повному обсязі, вимоги ухвал суду від 18.02.2011 року та від 01.03.2011 року не виконав. Ухвалою суду від 22.03.2011 року задоволено клопотання про продовження строку вирішення спору та відкладено розгляд справи на 19.04.2011 року.

19.04.2011 року в судове засідання зявився Позивач, який дав пояснення, позов підтримав та просив задовольнити. В судове засідання зявився Відповідач, який дав пояснення, проти позову заперечував та просив відмовити в його задоволенні в повному обсязі, виконав вимоги ухвал суду від 18.02.2011 року, від 01.03.2011 року та від 22.03.2011 року. В судовому засідання 19.04.2011 року представникам сторін оголошено перерву до 26.04.2011 року.

21.04.2011 року до суду через канцелярію надійшло клопотання Відповідача, яке зареєстровано за вхідним номером 5596, про призначення у справі судово-економічної експертизи.

26.04.2011 року в судове засідання зявився Позивач, який дав пояснення, позов підтримав та просив задовольнити. В судове засідання зявився Відповідач, який дав пояснення, проти позову заперечував та просив відмовити в його задоволенні в повному обсязі. Ухвалою суду від 26.04.2011 року задоволено клопотання про продовження строку вирішення спору та призначення судово-економічної експертизи, проведення якої доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз, з одночасним зупиненням провадження у справі №8/033-11 на час проведення цієї експертизи.

27.07.2011 року до суду з Київського науково-дослідного інституту судових експертиз повернулись матеріали справи №8/033-11 внаслідок неможливості надання висновку у справі, в звязку з чим ухвалою суду від 27.07.2011 року провадження у справі №8/033-11 поновлено та останню призначено до розгляду на 02.08.2011 року.

02.08.2011 року в судове засідання зявився Позивач, який дав пояснення, позов підтримав та просив задовольнити. Відповідач в судове засідання не зявився будучи повідомленим про день та час розгляду справи, про причини неявки суд не повідомив. У звязку з цим, спір розглядався за наявними у справі матеріалами, після дослідження яких та врахування наданих пояснень Позивача і Відповідача, суд видалився до нарадчої кімнати для прийняття рішення у справі, оголошення якого призначено на 02.08.2011 року.

Відповідно до ст.75 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарський судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Враховуючи надані Позивачем і Відповідачем пояснення та матеріали справи, які є достатніми для вирішення спору в даному судовому засіданні, суд вважає за можливе розглянути позов за наявними у справі матеріалами, згідно з вимогами ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення приймається господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та іншими учасниками господарського процесу, а також доказів, які були витребувані господарським судом, у нарадчій кімнаті.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представника Позивача та Відповідача, дослідивши подані докази, суд -

ВСТАНОВИВ:

15.05.2008 року між державним підприємством „Енергоринок” (далі за текстом: Позивач або ДПЕ) та відкритим акціонерним товариством „Укренерговугілля” (далі за текстом: Відповідач або ЕК), яке згідно з наказом Міністерства палива та енергетики України від 13.11.2008 року за № 557 було реорганізовано в державне підприємство „Регіональні електричні мережі”, укладено договір за № 3/08-ЕЕ/4695/01, відповідно до умов якого ДПЕ зобовязалося продавати, а ЕК - купувати електроенергію та здійснювати її оплату відповідно до умов цього договору.

Згідно п.п. 4.10., 4.13. Договору, ДПЕ надсилає ЕК поштою до 12 числа місяця, наступного за розрахунковим, акт купівлі-продажу електроенергії, підписаний зі свого боку у двох примірниках. Документом, який підтверджує факт переходу права власності на електроенергію від ДПЕ до ЕК, є підписаний з боку ДПЕ та ЕК та скріплений печатками Акт купівлі-продажу електроенергії.

Відповідно до пунктів 6.1, 6.4. Договору, оплату за куплену електроенергію ЕК здійснює відповідно до ІВКОР грошовими коштами, що перераховуються на поточні рахунки із спеціальним режимом використання ДПЕ з поточних рахунків із спеціальним режимом використання ЕК, відкритих відповідно до чинних нормативно-правових актів України, а також з інших рахунків ЕК. Остаточний розрахунок за куплену ЕК в ДПЕ електроенергію в розрахунковому місяці здійснюється ЕК до 14-го (включно) числа місяця, наступного за розрахунковим, з поточних або інших (крім поточного із спеціальним режимом використання) рахунків ЕК. У цьому випадку ЕК зобовязана обовязково вказати призначення платежу.

Договір укладено на термін з 01 червня 2008 року до 31 грудня 2008 року. Дія договору автоматично продовжується на кожний наступний рік, якщо жодна із сторін не виявила письмово про намір розірвати договір за один місяць до дати закінчення строку дії договору (п. 11.6. Договору).

Як вбачається з матеріалів справи жодна з сторін Договору не зверталася із заявами про розірвання договору від 15.05.2008 року за № 3/08-ЕЕ/4695/01 за один місяць до дати закінчення строку дії Договору.

Відтак, суд дійшов висновку про наявність факту продовження договору від 15.05.2008 року за № 3/08-ЕЕ/4695/01.

На виконання п. 2.1. Договору від 15.05.2008 року за № 3/08-ЕЕ/4695/01 Позивач за період з 01 квітня 2010 року по 31 грудня 2010 року передав Відповідачу електроенергію на загальну суму 2 397 186 019, 15 грн. (два мільярди триста девяносто сім мільйонів сто вісімдесят шість тисяч девятнадцять гривень 15 коп.), що підтверджується актами купівлі-продажу електроенергії за квітень 2010 року на суму 207378940,15 грн., травень 2010 року на суму 212229971,74 грн., червень 2010 року на суму 200536713,56 грн., липень 2010 року на суму 216877112,77 грн., серпень 2010 року на суму 214423516,78 грн., вересень 2010 року на суму 211846443,46 грн., жовтень 2010 року на суму 243544113,09 грн., листопад 2010 року на суму 232626114,25 грн., грудень 2010 року на суму 258192090,16 грн., копії яких долучені до матеріалів справи.

Для оплати вартості електроенергії поставленої за період з 01 квітня 2010 року по 31 грудня 2010 року на підставі договору від 15.05.2008 року за № 3/08-ЕЕ/4695/01 Позивачем виставлені Відповідачу рахунки-фактури від 30 квітня 2010 року за №00367 на суму 248854728,18 грн. з врахуванням податку на додану вартість, від 31 грудня 2010 року за №01165 на суму 309830508,19 грн. з врахуванням податку на додану вартість, від 30 листопада 2010 року за №01060 на суму 279151337,10 грн. з врахуванням податку на додану вартість, від 31 жовтня 2010 року за №00956 на суму 292252935,71 грн. з врахуванням податку на додану вартість, від 30 вересня 2010 року за №00853 на суму 254215732,15 грн. з врахування податку на додану вартість, від 31 серпня 2010 року за №00759 на суму 257308220,14 грн. з врахуванням податку на додану вартість, від 31 липня 2010 року за №00663 на суму 260252535,32 грн. з врахуванням податку на додану вартість, від 30 червня 2010 року за №00566 на суму 240644056,27 грн. з врахуванням податку на додану вартість, від 31 травня 2010 року за № 00466 на суму 254675966,09 грн. з врахуванням податку на додану вартість, всього на загальну суму 2 397 186 019, 15 грн. (два мільярди триста девяносто сім мільйонів сто вісімдесят шість тисяч девятнадцять гривень 15 коп.) без врахування податку на додану вартість.

Відповідач, в порушення вимог п.п. 6.1, 6.4. договору від 15.05.2008 року за № 3/08-ЕЕ/4695/01, за отриману від Позивача електроенергію розрахувався частково на суму 2030488 976, 64 грн. (два мільярди тридцять мільйонів чотириста вісімдесят вісім тисяч девятсот сімдесят шість гривень 64 коп.), що підтверджується довідкою про стан взаємних розрахунків за період з 01 квітня 2010 року по 31 грудня 2010 року станом на 31.12.2010 року по договору за № 3/08-ЕЕ/4695/01 та актом звірки розрахунків станом на 01.01.2011 року від 20.01.2011 року за №01/142, який підписаний та скріплений печатками Позивача та Відповідача без зазначення Відповідачем будь-якого зауваження щодо якості, вартості, обсягу реалізованої Позивачем електроенергії чи суми заборгованості Відповідача перед Позивачем з оплати придбаної електроенергії, копія якого знаходиться в матеріалах справи, внаслідок чого у Відповідача перед Позивачем виник борг з оплати електроенергії, яка передана Позивачем Відповідачу за період з 01 квітня 2010 року по 31 грудня 2010 року на підставі договору від 15.05.2008 року за № 3/08-ЕЕ/4695/01, у сумі 366697042,51 грн. (триста шістдесят шість мільйонів шістсот девяносто сім тисяч сорок дві гривні 51 коп.).

Предметом позову є вимога про стягнення з Відповідача заборгованості за договором від 15.05.2008 року за № 3/08-ЕЕ/4695/01 з оплати отриманої електричної енергії за період з 01 квітня 2010 року по 31 грудня 2010 року на загальну суму 391710633,19 грн. (триста девяносто один мільйон сімсот десять тисяч шістсот тридцять три гривні 19 коп.), яка включає в себе станом на 01.01.2011 року основний борг у сумі 366697042,51 грн. (триста шістдесят шість мільйонів шістсот девяносто сім тисяч сорок дві гривні 51 коп.), інфляційні нарахування у сумі 9209953,33 грн. (девять мільйонів двісті девять тисяч девятсот пятдесят три гривні 33 коп.), три проценти річних у сумі 2716927,80 грн. (два мільйони сімсот шістнадцять тисяч девятсот двадцять сім гривень 80 коп.), пеню у сумі 12720012,51 грн. (дванадцять мільйонів сімсот двадцять тисяч дванадцять гривень 51 коп.), штраф у сумі 366697,04 грн. (триста шістдесят шість тисяч шістсот девяносто сім гривень 04 коп.).

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 15 Закону України „Про електроенергетику”, купівля всієї електричної енергії, виробленої на електростанціях, потужність чи обсяг відпуску яких більші за граничні показники, а також на електростанціях, які виробляють електричну енергію з використанням альтернативних джерел енергії (крім доменного та коксівного газів, а з використанням гідроенергії - вироблену лише малими гідроелектростанціями), незалежно від величини встановленої потужності чи обсягів відпуску електричної енергії (крім електричної енергії, виробленої на теплоелектроцентралях, які входять до складу енергопостачальників, для споживання на території здійснення ліцензованої діяльності), та весь її оптовий продаж здійснюється на оптовому ринку електричної енергії України. Функціонування інших оптових ринків електричної енергії в Україні забороняється.

Закон України „Про електроенергетику” у ч.ч. 4, 5 ст. 15 передбачає, що оптовий ринок електричної енергії України створюється на підставі договору. Сторонами договору є суб'єкти господарської діяльності, пов'язаної з: диспетчерським (оперативно-технологічним) управлінням об'єднаною енергетичною системою України; виробництвом електричної енергії на електростанціях; передачею електричної енергії магістральними та міждержавними електричними мережами; постачанням електричної енергії місцевими (локальними) електричними мережами; оптовим постачанням електричної енергії.

Суд встановив, що договором, на підставі якого створюється оптовий ринок електричної електроенергії України, є Договір між членами оптового ринку електричної енергії України від 15.11.1996 року, затверджений постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України (далі за текстом: ДЧОРЕ).

Згідно п.п. „а, в” ч. 1 преамбули ДЧОРЕ, державне підприємство „Енергоринок”, яке одержало ліцензію на право здійснення підприємницької діяльності з оптового постачання електричної енергії, має бути Стороною цього Договору і виконувати положення цього Договору, які поширюються на його діяльність як Сторони цього Договору; Постачальник електричної енергії, який одержав ліцензію на право здійснення підприємницької діяльності з постачання електричної енергії за регульованим тарифом, має бути Стороною цього Договору і дотримуватися тих положень цього Договору, які поширюються на його діяльність як Сторони цього Договору і/або як члена ринку.

Пунктом 1.1. ДЧОРЕ передбачено, що державне підприємство „Енергоринок” (далі за текстом: ДПЕ або Позивач) є стороною цього Договору та здійснює діяльність з оптового постачання електричної енергії. Постачальник електричної енергії сторона цього Договору, що купує електричну енергію на Оптовому ринку. Місцевий або незалежний постачальник, який діє відповідно до умов своє ліцензії. Місцевий постачальник постачальник, який одержав ліцензію з постачання електричної енергії за регульованим тарифом на закріпленій території.

Державне підприємство „Регіональні електричні мережі” є постачальником електричної енергії за регульованим тарифом, що підтверджується ліцензією Національної комісії регулювання електроенергетики України (НКРЕ) серії АВ № 469966, яка є дійсною (строк дії ліцензії з 08.10.2009 року по 07.10.2014 року) та не є анульованою у встановленому законодавством порядку на момент судового розгляду справи.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що Позивач та Відповідач є членами оптового ринку електричної енергії.

Закон України „Про електроенергетику” у абз. 5 ч. 8 ст. 15 передбачає, що всі учасники оптового ринку електричної енергії укладають договори купівлі-продажу електричної енергії з субєктом підприємницької діяльності, який здійснює оптове постачання електричної енергії відповідно до договору, на підставі якого створюється оптовий ринок електричної енергії.

Відповідно до п.п. 2.3., 2.3.1., 2.3.2. ДЧОРЕ, кожний член ринку, починаючи від дати набрання чинності цим Договором зобовязаний: продавати всю вироблену та імпортовану ДПЕ на Оптовому ринку згідно з цим Договором та двосторонніми договорами, укладеними відповідно до нього. Виняток може становити електрична енергія, яка: - споживається для власних потреб електростанцій; - вироблена на електростанціях із установленою потужністю нижче 20 МВт; - вироблена на електростанціях, у яких загальний відпуск електричної енергії в обєднану енергетичну систему України становив менше 100 млн. кВт год. за попередній рік; - вироблена на теплоелектроцентралях, які входять до складу постачальників, для споживання на території здійснення ліцензованої діяльності. Укласти двосторонній договір купівлі-продажу електричної енергії з ДПЕ. Купувати електричну енергію у ДПЕ, згідно з цим договором, та двосторонніми договорами, укладеними відповідно до нього.

Рішенням Конституційного Суду України від 12.02.2002 року за № 3-рп/2002 (справа про електроенергетику) встановлено, що запроваджений порядок грошових взаєморозрахунків на оптовому електричної енергії не порушує правову модель господарських відносин.

Постановою НКРЕ від 11.05.2006 року за № 577 схвалено Примірний договір купівлі-продажу електроенергії між оптовим постачальником електричної енергії (державним підприємством „Енергоринок”) та постачальником електроенергії за регульованим тарифом”.

Суд встановив, що на підставі вищевказаних правових актів між Позивачем та Відповідачем було укладено договір від 15.05.2008 року за № 3/08-ЕЕ/4695/01.

Відтак, суд дійшов висновку, що до спірних правовідносин підлягають застосуванню Закон України „Про електроенергетику”, Рішення Конституційного Суду України від 12.02.2002 року за № 3-рп/2002 (справа про електроенергетику), Договір між членами оптового ринку електричної енергії України від 15.11.1996 року, затверджений постановою Національною комісією регулювання електроенергетики України та Примірний договір купівлі-продажу електроенергії між оптовим постачальником електричної енергії (державним підприємством „Енергоринок”) та постачальником електроенергії за регульованим тарифом”, схвалений постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України від 11.05.2006 року за № 577, та положення договору від 15.05.2008 року за № 3/08-ЕЕ/4695/01.

Порядок проведення розрахунків на оптовому ринку електричної енергії регламентовано ст.151 Закону України „Про електроенергетику”.

Згідно ч.ч. 2, 3, 4, 5 ст. 151 Закону України „Про електроенергетику”, споживачі, які купують електричну енергію у енергопостачальників, що здійснюють підприємницьку діяльність з постачання електричної енергії на закріпленій території, вносять плату за поставлену їм електричну енергію виключно на поточний рахунок із спеціальним режимом використання енергопостачальника в уповноваженому банку. Кошти з поточних рахунків із спеціальним режимом використання енергопостачальників, що здійснюють підприємницьку діяльність з постачання електричної енергії на закріпленій території, перераховуються згідно з алгоритмом оптового ринку електричної енергії виключно на: поточний рахунок із спеціальним режимом використання оптового постачальника електричної енергії; поточний рахунок підприємства, яке здійснює передачу електричної енергії місцевими (локальними) електричними мережами; поточний рахунок енергопостачальника; поточний рахунок із спеціальним режимом використання для погашення заборгованості оптового постачальника електричної енергії. Кошти за електричну енергію, закуплену на оптовому ринку електричної енергії, всіма енергопостачальниками перераховуються виключно на поточний рахунок із спеціальним режимом використання оптового постачальника електричної енергії. З поточного рахунку із спеціальним режимом використання оптового постачальника електричної енергії зазначені кошти спрямовуються виключно: енергогенеруючим компаніям та іншим суб'єктам підприємницької діяльності, які провадять продаж електричної енергії оптовому постачальнику електричної енергії; підприємству, яке здійснює диспетчерське управління об'єднаною енергетичною системою та передачу електричної енергії магістральними електричними мережами; на поточний рахунок оптового постачальника електричної енергії; іншим особам, які мають право на отримання коштів з інвестиційної складової оптового тарифу на електричну енергію, затвердженої Національною комісією регулювання електроенергетики України, в тому числі на спільне фінансування розвитку нетрадиційних джерел електричної енергії.

Відповідно до ч. 7 ст. 151 Закону України „Про електроенергетику”, умови про оплату електричної енергії коштами та про відкриття поточного рахунку із спеціальним режимом використання оптового постачальника електричної енергії (енергопостачальника, що здійснює підприємницьку діяльність з постачання електричної енергії на закріпленій території) є обов'язковими умовами договору купівлі-продажу електричної енергії між оптовим постачальником електричної енергії та енергопостачальником (договору на постачання електричної енергії між енергопостачальником, що здійснює підприємницьку діяльність з постачання електричної енергії на закріпленій території, та споживачем).

Судом береться до уваги, що відповідно до п. 3.5.2. ДЧОРЕ, для виконання своїх зобовязань за цим договором ДПЕ відкриває у Банкіра ринку поточний рахунок із спеціальним режимом використання (банківський рахунок ринку), на який перераховуються кошти за електричну енергію, продану постачальником, згідно з законодавством. ДПЕ спрямовує кошти, які надійшли на поточний рахунок із спеціальним режимом використання оптового ринку, згідно з алгоритмом оптового ринку та Інструкцією про порядок використання коштів оптового ринку.

Згідно п.п. 6.3., 6.6. Інструкції про порядок використання коштів оптового ринку електричної енергії (додаток 4 до ДЧОРЕ) (далі за текстом: ІВКОР), під час проведення розрахунків за електричну енергію: кошти (за винятком коштів, що перераховуються згідно з окремими рішеннями Уряду), що надходять на поточний рахунок із спеціальним режимом використання оптового постачальника з поточних рахунків із спеціальним режимом використання місцевих постачальників, а також кошти, що перераховуються з поточних рахунків із спеціальним режимом використання оптового постачальника на рахунки виробників та інших учасників розподілу коштів, у розрахунковому періоді, зараховуються як поточна оплата електричної енергії, придбаної в цьому ж періоді; кошти, що надходять на поточні рахунки із спеціальним режимом використання оптового постачальника з інших рахунків місцевих постачальників у розрахунковому періоді, зараховуються як оплата електричної енергії згідно з призначенням платежу, вказаним у платіжному дорученні. Оплата за куплену в оптовому ринку електричну енергію постачальниками здійснюється на поточні рахунки із спеціальним режимом використання оптового постачальника на підставі договорів купівлі-продажу електричної енергії, які укладаються відповідно до договору

Пунктами 6.1., 6.4. договору від 15.05.2008 року за № 3/08-ЕЕ/4695/01 сторони погодили, що оплату за куплену електроенергію ЕК здійснює відповідно до ІВКОР грошовими коштами, що перераховуються на поточні рахунки із спеціальним режимом використання ДПЕ з поточних рахунків із спеціальним режимом використання ЕК, відкритих відповідно до чинних нормативно-правових актів України, а також з інших рахунків ЕК. Остаточний розрахунок за куплену ЕК в ДПЕ електроенергію в розрахунковому місяці здійснюється ЕК до 14-го (включно) числа місяця, наступного за розрахунковим, з поточних або інших (крім поточного із спеціальним режимом використання) рахунків ЕК. У цьому випадку ЕК зобовязана обовязково вказати призначення платежу.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що встановлений п.п. 6.1., 6.4. договору від 15.05.2008 року за № 3/08-ЕЕ/4695/01 алгоритм розподілу коштів не звільняє Відповідача від обовязку з оплати отриманої за період з 01 квітня 2010 року по 31 грудня 2010 року електричної енергії.

Аналогічна позиція міститься у листі Національної комісії електроенергетика України від 28.02.2011 року за № 1415/10/17-11, де зазначено, що питання виконання зобовязань державним підприємством „Енергоринок” з енергопостачальними компаніями не врегульовується алгоритмом розподілу коштів, а регламентується двосторонніми договорами та нормами господарського права.

Відповідно до п.п. 6.2., 6.4., 6.5., 6.6., 6.7. ІВКОР, споживачі, яким електрична енергія постачається місцевим постачальником, зобовязані оплачувати її коштами виключно на поточні рахунки із спеціальним режимом використання місцевих постачальників. Оплата за продану виробниками ті іншими субєктами електричну енергію оптовому постачальнику здійснюється на їх рахунки згідно з умовами двосторонніх договорів. Банкір ринку здійснює перерахування коштів з поточних рахунків із спеціальним режимом використання оптового постачальника, які надійшли від постачальників за попередній день, відповідно до алгоритму та на підставі розпорядження власника рахунку. При проведенні розрахунків за куплену електричну енергію оптовий постачальник обовязково вказує у призначенні платежу розрахунковий період, за який здійснюється оплата, обсяг та розмір ПДВ. Оплата за куплену в оптовому ринку електричну енергію постачальниками здійснюється на поточні рахунки із спеціальним режимом використання оптового постачальника на підставі договорів купівлі-продажу електричної енергії, які укладаються відповідно до договору. Банкір ринку здійснює перерахування коштів з поточних рахунків із спеціальним режимом використання місцевих постачальників на поточні рахунки оптового постачальника відповідно до алгоритму двічі на день. При цьому у призначенні платежу банкіром ринку зазначається: „За електричну енергію згідно з постановою НКРЕ, в тому числі ПДВ”.

Згідно п. 9.1. ІВКОР, алгоритм оптового ринку складається з двох складових частин. Перша складова частина стосується порядку розподілу коштів з поточних рахунків із спеціальним режимом використання місцевих постачальників, і застосовується відповідно до Порядку визначення відрахувань коштів на поточні рахунки місцевих постачальників та на поточний рахунок із спеціальним режимом використання оптового постачальника. Друга складова стосується порядку розподілу коштів з поточних рахунків із спеціальним режимом використання оптового постачальника.

Положення про порядок проведення розрахунків за електричну енергію, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19.07.2000 року за № 1136, у п. 4 передбачає, що уповноважений банк до 12 години операційного дня здійснює перерахування коштів з поточного рахунку із спеціальним режимом використання оптового постачальника електричної енергії. які надійшли від постачальників за попередній день, відповідно до алгоритму, встановленого НКРЕ, та на підставі розпорядження власника рахунку згідно з режимом, встановленим у договорі про розрахунково-касове обслуговування.

Таким чином, суд приходить до висновку, що перерахування коштів з поточного рахунку з спеціальним режимом використання державного підприємства „Енергоринок” на рахунки його кредиторів здійснюється на підставі його розпорядження (вказівки), на відміну від державного підприємства „Регіональні електричні мережі”, розрахунки якого з державним підприємством „Енергоринок” здійснюються автоматично обслуговуючим банком з його рахунків із спеціальним режимом використання без волі та впливу власника таких рахунків, відповідно до алгоритму встановленого НКРЕ України.

Господарський кодекс України у ч. 1 ст. 173 передбачає, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між субєктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один субєкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обовязку.

Майнові зобовязання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (абз. 2 ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України).

Згідно ст. 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобовязується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобовязується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобовязаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Господарський кодекс України у п. 1 ст. 193 та Цивільний кодекс України у ст. 526 передбачають, що субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Суд встановив, що Позивач, на виконання п. 2.1. договору від 15.05.2008 року за № 3/08-ЕЕ/4695/01 за період з 01 квітня 2010 року по 31 грудня 2010 року передав Відповідачу електроенергію на загальну суму 2 397 186 019, 15 грн. (два мільярди триста девяносто сім мільйонів сто вісімдесят шість тисяч девятнадцять гривень 15 коп.), що підтверджується актами купівлі-продажу електроенергії за квітень 2010 року на суму 207378940,15 грн., травень 2010 року на суму 212229971,74 грн., червень 2010 року на суму 200536713,56 грн., липень 2010 року на суму 216877112,77 грн., серпень 2010 року на суму 214423516,78 грн., вересень 2010 року на суму 211846443,46 грн., жовтень 2010 року на суму 243544113,09 грн., листопад 2010 року на суму 232626114,25 грн., грудень 2010 року на суму 258192090,16 грн.; для оплати вартості електроенергії поставленої за період з 01 квітня 2010 року по 31 грудня 2010 року на підставі договору від 15.05.2008 року за № 3/08-ЕЕ/4695/01 Позивачем виставлені Відповідачу рахунки-фактури від 30 квітня 2010 року за №00367 на суму 248854728,18 грн. з врахуванням податку на додану вартість, від 31 грудня 2010 року за №01165 на суму 309830508,19 грн. з врахуванням податку на додану вартість, від 30 листопада 2010 року за №01060 на суму 279151337,10 грн. з врахуванням податку на додану вартість, від 31 жовтня 2010 року за №00956 на суму 292252935,71 грн. з врахуванням податку на додану вартість, від 30 вересня 2010 року за №00853 на суму 254215732,15 грн. з врахування податку на додану вартість, від 31 серпня 2010 року за №00759 на суму 257308220,14 грн. з врахуванням податку на додану вартість, від 31 липня 2010 року за №00663 на суму 260252535,32 грн. з врахуванням податку на додану вартість, від 30 червня 2010 року за №00566 на суму 240644056,27 грн. з врахуванням податку на додану вартість, від 31 травня 2010 року за № 00466 на суму 254675966,09 грн. з врахуванням податку на додану вартість, всього на загальну суму 2 397 186 019, 15 грн. (два мільярди триста девяносто сім мільйонів сто вісімдесят шість тисяч девятнадцять гривень 15 коп.) без врахування податку на додану вартість; Відповідач, в порушення п.п. 6.1, 6.4. договору від 15.05.2008 року за № 3/08-ЕЕ/4695/01, за отриману від Позивача електроенергію розрахувався частково на суму на суму 2030488 976, 64 грн. (два мільярди тридцять мільйонів чотириста вісімдесят вісім тисяч девятсот сімдесят шість гривень 64 коп.), що підтверджується довідкою про стан взаємних розрахунків за період з 01 квітня 2010 року по 31 грудня 2010 року станом на 31.12.2010 року по договору за № 3/08-ЕЕ/4695/01 та актом звірки розрахунків станом на 01.01.2011 року від 20.01.2011 року за №01/142, який підписаний та скріплений печатками Позивача та Відповідача без зазначення Відповідачем будь-якого зауваження щодо якості, вартості, обсягу реалізованої Позивачем електроенергії чи суми заборгованості Відповідача перед Позивачем з оплати придбаної електроенергії, копія якого знаходиться в матеріалах справи, внаслідок чого у Відповідача перед Позивачем виник борг з оплати електроенергії, яка передана Позивачем Відповідачу за період з 01 квітня 2010 року по 31 грудня 2010 року на підставі договору від 15.05.2008 року за № 3/08-ЕЕ/4695/01, у сумі 366697042,51 грн. (триста шістдесят шість мільйонів шістсот девяносто сім тисяч сорок дві гривні 51 коп.).

Відтак, суд дійшов висновку, що Відповідачем порушено, передбачене договором від 15.05.2008 року за № 3/08-ЕЕ/4695/01 та ст.ст. 15, 15-1 Закону України „Про електроенергетику”, ст.ст. 526, 530, 612, 655, 692 Цивільного кодексу України, ст.ст. 173, 175, 193 Господарського кодексу України, право Позивача на одержання коштів за продану електроенергію.

Враховуючи те, що 366697042,51 грн. (триста шістдесят шість мільйонів шістсот девяносто сім тисяч сорок дві гривні 51 коп.) основного боргу Відповідача перед Позивачем за отриману електричну енергію за період з 01 квітня 2010 року по 31 грудня 2010 року на підставі договору від 15.05.2008 року за № 3/08-ЕЕ/4695/01 на час прийняття судового рішення не погашено, що додатково підтверджується усними поясненнями представника Відповідача, розмір вказаного боргу відповідає фактичним обставинам справи, вимога позивача про стягнення з Відповідача 366697042,51 грн. (триста шістдесят шість мільйонів шістсот девяносто сім тисяч сорок дві гривні 51 коп.) основного боргу за отриману електричну енергію за період з 01 квітня 2010 року по 31 грудня 2010 року на підставі договору від 15.05.2008 року за № 3/08-ЕЕ/4695/01 є обґрунтованою, підтверджується наявними в матеріалах справи доказами і відповідно підлягає задоволенню.

У звязку з неналежним виконанням відповідачем грошового зобовязання за договором від 15.05.2008 року за № 3/08-ЕЕ/4695/01, Позивачем за період з 01 квітня 2010 року по 31 грудня 2010 року нарахована пеня в сумі 12720012,51 грн. (дванадцять мільйонів сімсот двадцять тисяч дванадцять гривень 51 коп.).

Перевіркою розрахунку нарахованої пені, який міститься в матеріалах справи, судом встановлено, що вказана сума пені нарахована обґрунтовано та вірно і відповідає матеріалам справи.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові в разі порушення боржником зобовязання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення.

У сфері господарювання згідно ч. 2 ст. 217 та ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобовязання.

Згідно ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Пунктами 7.3., 7.3.2. Договору сторони останнього погодили, що ЕК несе відповідальність за порушення строків оплати за отриману електроенергію, передбачених розділом 6 договору. В разі несплати ЕК за куплену в ДПЕ електроенергію у терміни, встановлені п. 6.4. договору, з 20 числа місяця, наступного за розрахунковим, ДПЕ має право нарахувати пеню ЕК у розмірі 0,2 % від суми простроченого платежу (але не більше подвійної облікової ставки НБУ, яка діє на день прострочення) за кожен день прострочення, а за прострочення понад 30 днів додатково стягнути штраф у розмірі 0,1 % від суми простроченого платежу. Сплата ЕК пені та штрафу здійснюється з поточного рахунку ЕК на поточний рахунок ДПЕ і не звільняє ЕК від обовязку відшкодувати збитки, спричинені несплатою або несвоєчасною оплатою отриманої електроенергії.

Враховуючи положення вищезазначених норм Господарського кодексу України та Договору, а також періоди нарахування пені, що вказані Позивачем в поданому ним розрахунку пені, суд обмежив розмір пені подвійною обліковою ставкою Національного банку України. Відтак, арифметично вірний розмір пені становить загалом 12720012,51 грн. (дванадцять мільйонів сімсот двадцять тисяч дванадцять гривень 51 коп.). Відтак, позовна вимога про стягнення 12720012,51 грн. (дванадцять мільйонів сімсот двадцять тисяч дванадцять гривень 51 коп.) пені є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню, оскільки суд приймаючи рішення, не може вийти за межі позовних вимог.

Крім того, Позивач просить суд стягнути з Відповідача 366697,04 грн. (триста шістдесят шість тисяч шістсот девяносто сім гривень 04 коп.) штрафу у розмірі 0,1 % від суми простроченого платежу на підставі п. 7.3.2. договору від 15.05.2008 року за № 3/08-ЕЕ/4695/01 за порушення строків оплати за отриману електроенергію.

Суд встановив, що зазначені в п. 7.3.2. Договору 0,1 процентів від суми простроченого платежу за своєю правовою природою є штрафом (господарсько-правовою санкцію у звязку з неналежним виконанням боржником грошового зобовязання).

Відповідно до вимог ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно зі ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. При цьому, штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно кваліфікуючими ознаками штрафу є: а) можливість встановлення за майже будь-яке порушення зобов'язання: невиконання або неналежне виконання (порушення умов про кількість, якість товарів, робіт (послуг), виконання зобов'язання неналежним способом тощо); б) обчислення у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

У відповідності до ч. 4 ст. 213 Господарського кодексу України, штраф, як різновид неустойки, може бути встановлений договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Отже, пеня і штраф є різновидами неустойки.

Враховуючи те, що, Відповідач не оплатив отриману від Позивача електричну енергію протягом більше ніж 30 днів з моменту виникнення обовязку з оплати отриманої електричної енергії товару, штраф у розмірі 0,1 % від суми боргу (встановлений сторонами п. 7.3.2. договору) у розмірі 366697,04 грн. (0,1 % від 366697042,51 грн. заборгованість за електричну енергію з 01 квітня 2010 року по 31 грудня 2010 року згідно договору від 15.05.2008 року за № 3/08-ЕЕ/4695/01), Відповідачем на час прийняття судового рішення не сплачено, розмір вказаного штрафу відповідає фактичним обставинам справи, вимога Позивача про стягнення з відповідача 366697,04 грн. (триста шістдесят шість тисяч шістсот девяносто сім гривень 04 коп.) штрафу є обґрунтованою.

Аналогічна правова позиція міститься у постанові Вищого господарського суду України від 08.02.2011 року у справі № 14/137-10.

Згідно п. 3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобовязання.

У разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій (ст. 233 Господарського кодексу України).

Суд встановив, що Відповідач неодноразово звертався з листами до Національної комісії регулювання електроенергетики України, Міністерства палива та енергетики, Міністерства Вугільної промисловості України, Кабінету Міністрів України, Секретаря Ради національної безпеки та оборони України тощо, в яких просив вказані державні органи вирішити питання щодо погашення існуючої заборгованості Відповідача перед Позивачем за отриману електроенергію.

Враховуючи вищевикладене, положення п. 3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України, норми Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань”, договору, кризові явища у вітчизняній економіці, зважаючи на специфіку діяльності Відповідача, тяжкий фінансовий стан останнього, а також те, що Відповідачем є державне підприємство, з метою виконання судового рішення, суд вирішив зменшити розмір пені та штрафу вдесятеро до 1272001,25 грн. (один мільйон двісті сімдесят дві тисячі одна гривня 25 коп.) пені та 36669,70 грн. (тридцять шість тисяч шістсот шістдесят девять гривень 70 коп.) штрафу.

Аналогічна позиція міститься у постанові Вищого господарського суду України від 21.07.2005 року у справі № 14/298.

У звязку з неналежним виконанням Відповідачем грошового зобовязання за договором від 15.05.2008 року за № 3/08-ЕЕ/4695/01, Позивачем також нараховано інфляційні нарахування у сумі 9209953,33 грн. (девять мільйонів двісті девять тисяч девятсот пятдесят три гривні 33 коп.) та три проценти річних у сумі 2716927,80 грн. (два мільйони сімсот шістнадцять тисяч девятсот двадцять сім гривень 80 коп.).

Згідно ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З огляду на викладене, а також приймаючи до уваги період нарахування інфляційних нарахувань та трьох процентів річних, що вказаний Позивачем в поданому ним розрахунку інфляційних нарахувань та трьох процентів річних, який міститься в матеріалах справи, арифметично вірний розрахунок інфляційних нарахувань та трьох процентів річних, з урахуванням суми основного боргу за Договором становить 9209953,33 грн. (девять мільйонів двісті девять тисяч девятсот пятдесят три гривні 33 коп.) інфляційних нарахувань та 2716927,80 грн. (два мільйони сімсот шістнадцять тисяч девятсот двадцять сім гривень 80 коп.) трьох процентів річних відповідно. Відтак, позовна вимога про стягнення інфляційних нарахувань у сумі 9209953,33 грн. (девять мільйонів двісті девять тисяч девятсот пятдесят три гривні 33 коп.) та трьох процентів річних у сумі 2716927,80 грн. (два мільйони сімсот шістнадцять тисяч девятсот двадцять сім гривень 80 коп.) підлягає задоволенню повністю, оскільки суд, приймаючи рішення, не може вийти за межі позовних вимог.

За таких обставин суд вважає, що позовні вимоги про стягнення основного боргу у сумі 366697042,51 грн. (триста шістдесят шість мільйонів шістсот девяносто сім тисяч сорок дві гривні 51 коп.) за отриману електричну енергію за період з 01 квітня 2010 року по 31 грудня 2010 року на підставі договору від 15.05.2008 року за № 3/08-ЕЕ/4695/01, пені у сумі 1272001,25 грн. (один мільйон двісті сімдесят дві тисячі одна гривня 25 коп.), штрафу у сумі 36669,70 грн. (тридцять шість тисяч шістсот шістдесят девять гривень 70 коп.), інфляційних нарахувань у сумі 9209953,33 грн. (девять мільйонів двісті девять тисяч девятсот пятдесят три гривні 33 коп.) та трьох процентів річних у сумі 2716927,80 грн. (два мільйони сімсот шістнадцять тисяч девятсот двадцять сім гривень 80 коп.) є обґрунтованими, підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами і відповідно підлягають задоволенню.

Відповідно до вимог ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Господарський процесуальний кодекс України у ст.36 встановлює, що письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про те, що копії документів, які знаходяться в матеріалах справи та надавались Позивачем суду в якості доказів невиконання Відповідачем своїх зобовязань за Договором, є належними та допустимими письмовими доказами неналежного виконання Відповідачем зобовязань, взятого ним, відповідно до Договору.

У судовому засіданні, надані Позивачем докази, спростовані не були та заперечувались Відповідачем по суду.

Згідно зі ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

На момент судового засідання Відповідачем не подано жодних документів, які підтверджують сплату ним повністю або частково заборгованості перед Позивачем за Договором.

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до ст.ст. 44, 49 Господарського кодексу України, покладаються судом в повному обсязі на Відповідача як сторону, внаслідок неправильних дій якої виник спір.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 32, 33, 36, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд Київської області, -

ВИРІШИВ:

1.Позов державного підприємства „Енергоринок” до державного підприємства «Регіональні електричні мережі»про стягнення заборгованості за договором, - задовольнити частково.

2.Стягнути з державного підприємства «Регіональні електричні мережі», ідентифікаційний код: 32402870, місцезнаходження: 07300, Київська обл., Вишгородський р-н, м. Вишгород, ВАТ «Укргідроенерго», на користь державного підприємства „Енергоринок”, ідентифікаційний код: 21515381, місцезнаходження: 01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 27, заборгованість за договором від 15.05.2008 року за № 3/08-ЕЕ/4695/01 у вигляді основного боргу у сумі 366697042,51 грн. (триста шістдесят шість мільйонів шістсот девяносто сім тисяч сорок дві гривні 51 коп.) за отриману електричну енергію за період з 01 квітня 2010 року по 31 грудня 2010 року на підставі договору від 15.05.2008 року за № 3/08-ЕЕ/4695/01, пеню у сумі 1272001,25 грн. (один мільйон двісті сімдесят дві тисячі одна гривня 25 коп.), штраф у сумі 36669,70 грн. (тридцять шість тисяч шістсот шістдесят девять гривень 70 коп.), інфляційні нарахування у сумі 9209953,33 грн. (девять мільйонів двісті девять тисяч девятсот пятдесят три гривні 33 коп.), три проценти річних у сумі 2716927,80 грн. (два мільйони сімсот шістнадцять тисяч девятсот двадцять сім гривень 80 коп.), державне мито у сумі 25500,00 грн. (двадцять пять тисяч пятсот гривень 00 коп.), витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236,00 грн. (двісті тридцять шість гривень 00 коп.). В іншій частині позову відмовити.

3.Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення та підписання і може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Суддя П.Ф. Скутельник

Рішення підписано 02.08.2011 року