Рішення № 17886793, 03.08.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 50/68303.08.11 За позовом заступника військового прокурора Дарницького гарнізону в інтересах держави в особі:

1) Адміністрації Державної прикордонної служби України

2) 1 окремого відділу капітального будівництва Державної прикордонної служби України

до товариства з обмеженою відповідальністю "Київбудсервіс"

про стягнення 785 550,64 грн.

Суддя Головатюк Л.Д.

Представники :

Від прокуратуриКорнійчук А.Г.(пом. ВП Дарницького гарнізону)

Від позивача-1не прибув

Від позивача-2 ОСОБА_1(дов. від 20.07.2011)

Від відповідачаОСОБА_2(дов. від 18.07.2011)

В судовому засіданні 03.08.2011 на підставі ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Заступник військового прокурора Дарницького гарнізону в інтересах держави в особі Адміністрації Державної прикордонної служби України та 1 окремого відділу капітального будівництва Державної прикордонної служби України звернувся до господарського суду м. Києва з позовною заявою про стягнення з відповідача на користь 1 окремого відділу капітального будівництва Державної прикордонної служби України за неналежне виконання умов договору від 10.04.2008 № 4-08 по виконанню робіт з “Капітального ремонту будівель ВПС “Лучанки”Житомирського прикордонного загону” вартість матеріальних збитків заподіяних державі у результаті пожежі у будівлі ВПС “Лучанки”, а саме - 661 776,40 гри. сума нанесених збитків, 10610,11 грн. - сума інфляції та 113164,13 грн. - сума штрафних санкцій. Всього - 785 550,64 грн.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 27.10.2009 порушено провадження у справі №50/683 та призначено до розгляду на 16.11.2009.

В судове засідання прибули представники всіх сторін та дали пояснення по справі.

Представник відповідача подав відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити в задоволенні позову повністю у звязку з тим, що в діях відповідача відсутня будь-яка вина у виконанні умов договору, збереження робіт та майна, виникнення пожежі, оскільки між сторонами були виконанні розрахунки по договору в повному обсязі, а позивач мав безперешкодний доступ до частини обєкта і відповідав за його протипожежну безпеку.

Суд, дослідивши матеріали справи прийшов до висновку про необхідність витребування додаткових доказів по справі.

Розгляд справи було відкладено на 02.12.2009.

В судове засідання 02.12.2009 прибув представник відповідача та дав додаткові пояснення по справі.

Представники прокуратури та позивачів в судове засідання не зявилися, витребувані судом докази не подали, причин неявки суд не повідомили, хоча про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

Розгляд справи було відкладено на 16.12.2009.

В судове засідання 16.12.2009 прибули представники прокуратури, позивача-2 та відповідача і дали додаткові пояснення по справі.

Представник прокуратури подав суду заяву про збільшення позовних вимог, відповідно до якої просить стягнути з відповідача на користь позивача-2790295,15 грн., з яких 757661,20 грн. основний борг, 12934,79 грн. інфляційних збитків та 19699,16 грн. штрафних санкцій. Суд прийняв дану заяву про збільшення позовних вимог.

Представник позивача-1 в судове засідання не зявився, витребувані судом докази не подав, причин неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Суд дослідивши матеріали справи та вислухавши думу представників сторін, прийшов до висновку про необхідність призначення по справі судової експертизи для роз'яснення питань, що виникли при вирішенні даного спору.

Представники прокуратури та позивача-2 не заперечували проти проведення експертизи.

Представник відповідача висловив заперечення з приводу проведення експертизи.

1 окремий відділ капітального будівництва Державної прикордонної служби України запропонував суду поставити перед експертом такі питання:

Для пожежно-технічної експертизи:

1.Де був осередок пожежі (місце виникнення початкового горіння)?

2.Якими шляхами поширювався вогонь від осередку пожежі?

3.Чи причетна до виникнення даної пожежі тимчасова електропроводка, яка була прокладена в приміщенні будівлі?

4.Яка безпосередня причина виникнення пожежі?

Для металознавчої експертизи:

1.Чи є сліди оплавлення на наданих провідниках, слідами короткого замикання?

2. Якщо так, то встановити природу короткого замикання, було воно в умовах, які відповідають умовам до пожежі чи в умовах пожежі (первинне чи вторинне коротке замикання)?

З огляду на викладене ухвалою від 16.12.2009 по справі № 50/683 було призначено судову пожежно-технічну та металознавчу експертизи, проведення якої доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз. Провадження по справі № 50/683 зупинено до надання висновків судової експертизи.

Матеріали справи господарського суду м. Києва № 50/683 ухвалено надіслати Київському науково-дослідному інституту судових експертиз.

У зв"язку із надходженням апеляційної скарги товариства з обмеженою відповідальністю "Київбудсервіс" на ухвалу господарського суду м. Києва від 16.12.2009 по справі № 50/683, матеріали даної справи були надіслані до Київського апеляційного господарського суду.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 19.04.2010 по справі № 50/683 апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Київбудсервіс" залишено без задоволення, ухвалу господарського суду м. Києва від 16.12.2009 по справі № 50/683 - без змін.

За резолюцією керівництва суду від 20.05.2010 справу № 50/683 передано судді Головатюку Л.Д. для ознайомлення та подальшого скерування до експертної установи.

Справа була скерована до Київського науково-дослідного інституту судових експертиз.

06.07.2011 до господарського суду м. Києва надійшов висновок судового експерта та повернулися матеріали справи № 50/683 з експертної установи.

З огляду на те, що до господарського суду м. Києва надійшов висновок судового експерта та повернулися матеріали справи з експертної установи, суд поновив провадження у справі та призначив її розгляд у судовому засіданні з викликом представників сторін на 27.07.2011.

27.07.2011 в чудовому засіданні було оголошено перерву на 03.08.2011 для подання додаткових доказів по справі.

У судове засідання 03.08.2011 з"явилися представники прокуратури, позивача-2 та відповідача, дали пояснення по справі.

Представники прокуратури та позивача-2 позовні вимоги підтримали та просили їх задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача проти позову заперечував та просив відмовити в його задоволенні.

Представник позивача-1 в судове засідання 03.08.2011 вдруге не зявився, витребувані судом докази не подав, причин неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Особи, які беруть участь у розгляді справи, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (див. Роз'яснення Президії ВАСУ від 18.09.1997 № 02-5/289 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України").

Позивакч-1 клопотань про відкладення розгляду справи та наявності у нього поважних причин щодо неявки у судове засідання не повідомив, що дає підстави визначити причини його неявки до суду неповажними.

Керуючись ст. 75 ГПК України суд визнав за можливе розглянути справу без участі представників позивача-1 за наявними у справі доказами та матеріалами.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно зясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення проти позову, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Згідно з пунктом 2 ст. 121 Конституції України, на прокуратуру покладається представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених законом.

Такі випадки передбачені, зокрема, ст. 2 ГПК України (господарський суд порушує справи за позовами прокурорів та їх заступників, які звертаються в інтересах держави). При цьому, прокурор в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Рішенням Конституційного суду України від 08.04.1999 року у справі № 1-1/99 щодо офіційного тлумачення положень ст. 2 АПК України встановлено, що „інтереси держави", є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних чи інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах. Таким органом може виступати орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади.

Рішенням Конституційного Суду України від 08.04.1999 №3-рп/99, визначено, що інтереси держави можуть збігатися повністю або частково з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств із часткою державної власності у статутному фонді. Держава може вбачати свої інтереси, не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.

Згідно ст. 36 - 1 Закону України „Про прокуратуру" представництво інтересів або держави в суді полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів громадянина або держави. Формою представництва є звернення до суду з позовами або заявами про захист прав юридичних осіб коли порушуються інтереси держави.

З метою захисту інтересів держави та винятковістю обставин справи прокуратурою поданий даний позов щодо виконання господарського зобов'язання відповідачем по справі.

Відповідно до ст. 6, 7, 27 Закону України. «Про Державну прикордонну службу України» Державна прикордонна служба України є правоохоронним органом спеціального призначення, який виконує завдання щодо забезпечення недоторканості державного кордону та охорони суверенних прав України в її виключній (морській) економічній зоні.

Державну прикордонну службу України очолює Адміністрація (далі - Адміністрація Держприкордонслужби України), яка відповідно до ст. 6 зазначеного закону та п. 1 Положення про Адміністрацію Державної прикордонної служби України, затвердженого Указом Президента України від 04.08.2003 № 797/2003 «Питання Адміністрації Державної прикордонної служби України»є центральним органом виконавчої влади у справах охорони державного кордону зі спеціальним статусом. Діяльність Держприкордонслужби України будується на засадах централізованого керівництва, тобто підпорядкованості у відповідності з організаційною структурою, ст. 6 Закону України «Про Державну прикордонну службу України».

Адміністрація Держприкордонслужби України відповідно до покладених на неї завдань організовує забезпечення підпорядкованих органів матеріальними та іншими ресурсами, вживає заходів до забезпечення будівництва, реконструкції, експлуатації та ремонту житлового фонду, об'єктів військового призначення відповідно до пп.25 п. 4 Положення.

Відповідно до пункту 1.1. Положення про 1 окремий відділ капітального будівництва Державної прикордонної служби України, затвердженого наказом Адміністрації Держприкордонслужби України від 29.06.2004 № 500, відділ створений з метою виконання функцій замовника при будівництві житла та об'єктів спеціального та іншого призначення структурних підрозділів Державної прикордонної служби України за рахунок державний капітальних вкладень та інших, не заборонених законодавством надходжень.

Відділ є юридичною особою, неприбутковою бюджетною установою і утримується за рахунок кошторису Держприкордонслужби України. Відділ підпорядковується директору Департаменту забезпечення Адміністрації Держприкордонслужби України.

Судом встановлено, що з метою виконання Указу Президента України від 19.06.2006 № 546/2006 «Про Концепцію розвитку Державної прикордонної служби України на період до 2015 року», за результатами проведеного тендеру 1 окремий відділ капітального будівництва (далі - позивач-2), уклав з товариством з обмеженою відповідальністю «Київбудсервіс»(далі - відповідач) договір будівельного підряду від 10.04.2008 №4-08 на виконання робіт з «Капітального ремонту будівель відділу прикордонної служби (ВПС) «Лучанки»Житомирського прикордонного загону»(далі - договір), адреса розташування об'єкта: Житомирська обл., Овруцький район, с. Лучанки, вул. Устя 1, буд. 6.

Відповідно до п. 1 та 2 договору його предметом є підрядні роботи, які за дорученням позивача -2 виконує відповідач власними і залученими силами та засобами з капітального ремонту будівель ВПС «Лучанки»Житомирського прикордонного загону, придбає обладнання, здає в обумовлені строки об'єкт в експлуатацію експлуатуючій організації, усуває на протязі гарантійного строку експлуатації об'єкту недоліки, що зумовлені неякісним виконанням робіт. Ціна робіт складає 1 693 167 грн. 60 кой. Строк дії договору до 25.12.2008.

В подальшому, додатковою угодою від 19.03.2009 № 5/4-08 до вказаного вище договору договірна ціна зменшена до 1 501 101 грн. 60 коп., а строк дії договору збільшений до 20.09.2009 (п.п. 2.1., 3.1. договору).

Відповідно п.п. 4.1. договору відповідач повинен розпочати виконання робіт протягом одного місяця з дня підписання договору і закінчити виконання робіт введенням об'єкта в експлуатацію за актом Державної приймальної комісії і передати на баланс експлуатуючої організації до 20.09.2009(п.п. 17.8 договору).

Фінансування робіт здійснюється позивачем-2 за рахунок державних капітальних вкладень згідно з титульним списком капітального будівництва за програмою КПКВ 5341800 «Будівництво, реконструкція та капітальний ремонт об'єктів Держприкордонслужби України»за рахунок загального фонду. Оплата здійснюється за виписаним відповідачем та поданим позивачу-2 розрахунком протягом 15 робочих днів після підписання ним актів приймання, підрядних робіт форми №КБ-2в та довідок про їх вартість форми №КБ-3. У виконання будівельно-монтажних робіт допускається перерахування позивачем-2 авансу (п. 3 договору).

Як встановлено судом, 21.08.2008 згідно акту прийому-передачі будівлі у відповідності до укладеного договору від 10.04.2008 № 4-08 спільною комісією, яка складалася з представників позивача-1, позивача-2 та відповідача, будівлю прикордонної застави «Лучанки»Житомирського прикордонного загону в с. Лучанки, Овруцького р-ну. Житомирської обл., по вул. Устя 1, буд. 6 та прилягаючу до неї територію було передано відповідачеві для капітального ремонту і реконструкції під ВПС «Лучанки». Загальна площа будівлі 453,71 кв.м.

Відповідно п. 3 зазначеного акту сторони підтверджують, що всі роботи в рамках украденого договору будуть проводитись на обладнанні та силами Відповідача, з використанням його інструментів та матеріалів. Пожежно-сторожова охорона об'єкта здійснюється відповідачем.

Відповідно до п.п. 6.1. договору від 10.04.2008 № 4-08 ризик випадкового знищення або пошкодження об'єкта будівництва до його введення в експлуатацію та передачу на баланс експлуатуючій організації несе відповідач.

Підпунктом 9.4 договору від 10.04.2008 № 4-08 визначено, що відповідач відповідає за охорону будівельного майданчика, його освітлення, огорожу, дотримання санітарних та протипожежних вимог, складування, будівельних матеріалів та розташування техніки.

Відповідно до пункту 14 вказаного договору відповідач зобов'язався нести відповідальність за збереження виконаних робіт, наслідки їх пошкодження або знищення.

Суд зазначає, що на виконання своїх договірних зобов'язань позивач-2 для забезпечення виконання підрядних робіт в період з травня 2008 року по червень 2009 року перерахував відповідачеві кошти на суму 757 661,20 грн., що підтверджується наступними платіжними дорученнями:

-№ 26 від 06.05.2008 на суму 100 000 грн.

-№ 28 від 14.05.2008 на суму 50 000 грн.

-№ 12 від 19.06.2008 на суму 98 000 грн.

-№ 24 від 26.06.2008 на суму 50 472.40 грн.

-№ 50 від 23.09.2008 на суму 101 067,60 грн.

-№ 97 від 23.12.2008 на суму 100 000 грн.

-№ 5 від 26.03.2009 на суму 164 756, 40 грн.

- № 4 від 11.06.2009 на суму 93 364,80 грн.

22.06.2009 близько 21.30 в адміністративній будівлі ВПС «Лучанки»Житомирського прикордонного загону (об'єкті, капітального ремонту) виникла пожежа внаслідок чого об'єкт повністю знищено.

Відповідно до наданого прокуратурою до матеріалів справи акту (висновку) службового розслідування, затвердженого Головою Держприкордонслужби України від 22.07.2009 комісія дійшла висновку, що враховуючи конструктивні особливості адміністративної будівлі ВПС «Лучанки», пожежа виникла від аварійних режимів роботи електричного подовжувача, залишки якого були вилучені з осередку пожежі, що знаходився в адміністративній будівлі, яка згідно з актом прийому-передачі від 21.08.2008 була передана відповідачеві для виконання будівельних робіт з капітального ремонту.

Відповідно до наявного в матеріалах справи висновку спеціаліста Науково-дослідного експертно- криміналістичного центру управління внутрішніх справ України в Житомирській області та Дослідно-випробувальної лабораторії Головного управління МНС України в Житомирській обл. від 10.07.2009 № 6/15/32 виникнення пожежі можливе від аварійних режимів роботи електричного подовжувана, залишки якого були вилучені з осередку пожежі, що знаходився в об'єкті «Капітальний ремонт будівель ВПС «Лучанки»Житомирського прикордонного загону.

Для роз'яснення питань, що виникли при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд м. Києва призначив по справі судову пожежно-технічну та металознавчу експертизи, проведення якої доручив Київському науково-дослідному інституту судових експертиз.

З висновку експерта № 5166/5307/1013 судом чітко не вбачається причин виникнення пожежі та осіб винних у її виникненні.

Однак, як вже було зазначено вище, відповідно до п.п. 6.1., 6.2, 9.4, 14.1 договору відповідач взяв на себе зобов'язання та несе відповідальність за ризик випадкового знищення або пошкодження об'єкта будівництва до моменту його введення в експлуатацію та передачі на баланс експлуатуючої організації; відповідач повинен усунути пошкодження за власні кошти у строки, узгоджені сторонами; відповідач відповідає за охорону будівельного майданчика його освітлення, огорожу, дотримання санітарних і протипожежних вимог, складування будівельних матеріалів та розташування, техніки; відповідач несе матеріальну відповідальність за збереження виконання робіт, наслідки їх пошкодження або знищення.

Судом не встановлено факту наявності форс-мажорних обставин, що звільняли б відповідача від відшкодування шкоди заподіяної пожежею.

Суд зазначає, що внаслідок укладення договору між сторонами згідно ст. 11 ЦК України, виникли цивільні права та обовязки. Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення ГК України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 ГК України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Статтею 626 ЦК України визначено поняття договору, яким є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. 14 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором. Зміст договору становлять умови (пункти) визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦКУ) Відповідно до ст.629 ЦКУ договір є обов'язковим до виконання сторонами, а отже умови договору, укладеного між сторонами є юридично обов'язковими.

Згідно ст. 173 ГК України один субєкт господарського зобовязання повинен вчинити певну дію на користь іншого субєкта, а інший субєкт має право вимагати від зобовязаної сторони виконання її обовязку.

Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Відповідно до частини сьомої зазначеної статті не допускаються одностороння відмова від виконання зобовязань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобовязання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ч. 1 ст. 629 ЦК України).

У відповідності до ст.ст. 202, 203, 205, 206 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність.

Зазначене також кореспондується зі ст.ст.525, 526 ЦК України відповідно до яких зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно умов ч.1 ст. 6 ЦК України сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно ст.173 Господарського кодексу України один субєкт господарського зобовязання повинен вчинити певну дію на користь іншого субєкта, а інший субєкт має право вимагати від зобовязаної сторони виконання її обовязку.

У відповідності до ст.610 ЦК України порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

На підставі ст. 3 ЦК України, яка закріплює свободу договору, сторони мають право як врегулювати у договорі свої відносини, які не врегульовані цими актами, так і відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Згідно ст. 527 Цивільного кодексу України боржник зобовязаний виконати всій обовязок, а кредитор прийняти виконання особисто, якщо інше встановлено договором або законом, не випливає із суті зобовязання чи звичаїв ділового обороту.

Відповідно до ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов”язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Укладений між сторонами договір має ознаки договору підряду, а отже до нього повинні застосовуватися норми законодавства, що регулюють даний вид договорів.

Відповідно до п. 1,2 ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Згідно зі ст. 854 ЦК України якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково. Підрядник має право вимагати виплати йому авансу лише у випадку та в розмірі, встановлених договором.

Пункт 6 статті 882 ЦК України встановлює, що замовник має право відмовитися від прийняття робіт у разі виявлення недоліків, які виключають можливість використання об'єкта для вказаної в договорі мети та не можуть бути усунені підрядником, замовником або третьою особою.

Відповідно до ст. 841 ЦК України на підрядника покладається обов'язок зберігання наданого йому майна, вжиття усіх заходів щодо збереження м:айна, переданого йому замовником, та відповідальність за втрату або пошкодження майна.

Відповідно до ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим не майновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода завдана майну юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно зі ст. 629 ЦК України договір є обовязковим для виконання сторонами.

Стаття 627 ЦК України вказує, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

У звязку з наведеним вимога прокуратури та позивача про стягнення з відповідача суми основного боргу за невиконання умов договору та за спричинені пожежею збитки в розмірі 757 661,20 грн. є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню відповідності до договірних зобовязань сторін та чинного в Україні законодавства.

Крім суми основної заборгованості прокурор та позивач просять стягнути з відповідача інфляційні збитки та штрафні санкції. Суд відмовляє в цій частині позовних вимог у звязку з наступним:

Відповідно до ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.

Заявляючи позовні вимоги про стягнення з відповідача штрафних санкцій та інфляційних збитків за прострочення виконання взятих на себе зобовязань прокурор посилається на п. 14.3 договору, яким передбачено, що Генпідрядник сплачує Замовнику штрафні санкції, визначені абзацом 3 п. 2 ст. 231 Господарського кодексу України за весь період затримки до фактичного виконання робіт та введення об'єкту в експлуатацію.

Однак в даному випадку прокурором, позивачами та проведеними експертизами не доведено, що відповідач винний у виникненні пожежі, а отже не доведено, що прострочення виконання робіт сталося саме з вини відповідача. Суд погоджується з тим фактом, що у відповідності до договору відповідач мав забезпечити збереження переданого йому для виконання робіт майна, відповідач має відшкодувати вартість знищеного майна, проте майно знищено, виконати роботи вчасно фізично неможливо ні відповідачу, ні будь-якій іншій особі, а тому стягнення штрафних санкцій з відповідача за те, що виконати в принципі неможливо не є логічним, не ґрунтується на договорі та суперечить законодавству.

Зазначений п. 14.3 договору може застосовуватись лише до того випадку, коли б відповідач прострочив виконання свого зобовязання, а саме виконання робіт на обєкті який би не був пошкоджений, в даному випадку цей обєкт знищено і відповідачу просто немає де виконувати свої обовязки за договором.

Іншими пунктами договору не встановлено обовязок відповідача сплачувати штрафні санкції за пошкодження чи знищення обєкту.

Відповідно до ст. ст. 43, 33, 34 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, з відповідача в дохід державного бюджету України підлягають стягненню витрати по сплаті держмита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу пропорційно задоволеним позовним вимогам.

На підставі викладеного, керуючись Цивільним Кодексом України, ст.ст. 33, 34, 49, 64, 75, 82, 83, 84, 85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Київбудсервіс" (04074, м. Київ, вул. Автозаводська, 17, кв. 21, код ЄДРПОУ 32205972) на користь 1 окремого відділу капітального будівництва Державної прикордонної служби України (02099, м. Київ, вул. Ялтинська, 11, код ЄДРПОУ 23311317) основний борг в розмірі 757 661(сімсот пятдесят пять тисяч шістсот шістдесят одна) грн. 20 коп.

3. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Київбудсервіс" (04074, м. Київ, вул. Автозаводська, 17, кв. 21, код ЄДРПОУ 32205972) в дохід державного бюджету України 7 576(сім тисяч пятсот сімдесят шість) грн. 61 коп. державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп.

4. В іншій частині позову відмовити.

5. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

6. Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України, та може бути оскаржене в порядку та строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України.

7. Копію рішення розіслати сторонам.

Суддя Головатюк Л.Д.

Дата підписання рішення 08.08.2011