Постанова № 17886781, 26.07.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел.230-31-34

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.07.2011р.№ 28/385-А

за позовоммалого приватного підприємства «Арфіл», м. Київ

додержавної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва

провизнання недійсними податкових повідомлень-рішень

Суддя Копитова О. С.

При секретарі судового засідання Шмуйло А.Д.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1, предст., дов. № 3 від 17.06.2011 року

від відповідача: ОСОБА_2, старш. держ. под. інсп., дов. № 3913/9/10-214 від 04.07.2011 року

Розгляд справи здійснюється за правилами Кодексу адміністративного судочинства України відповідно до п. 6 Розділу VІІ Прикінцеві та перехідні положення цього Кодексу.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач, товариство з обмеженою відповідальністю мале приватне підприємство «Арфіл», звернувся до суду з позовом про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва №0002072312/1 від 17.05.2007 року, яким позивачеві зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 2 782 грн. та застосовано штрафні санкції в розмірі 865,5 грн., №0002082312/1 від 17.05.2007 року, яким позивачеві визначено суму податкового зобовязання з податку на додану вартість у розмірі 14 650 грн., у тому числі 10 462грн. - основний платіж та 4 188 грн. - штрафні (фінансові) санкції та № 0003422312/0 від 17.05.2007 року, яким позивачеві визначено суму штрафних санкцій в розмірі 499,5 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що відповідачем в акті перевірки безпідставно зроблено висновок про порушення позивачем при здійсненні взаєморозрахунків з ТОВ «Компанія «Будіндустрія-Траст»пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість". Позивач стверджує, що господарські операції з ТОВ «Компанія «Будіндустрія-Траст»були здійснені з дотриманням вимог законодавства, при цьому ТОВ «Компанія «Будіндустрія-Траст»видало належним чином оформлені податкові накладні, а позивач здійснив фактичну оплату товару, сплативши, при цьому, суми податку на додану вартість в ціні придбаного товару. Таким чином, на думку позивача, висновки відповідача не відповідають чинному законодавству.

Відповідач проти позову заперечує, посилаючись на те, що висновки, зроблені за результатами перевірки в акті № 700/23-12/21579599 від 21.03.2007 року, ґрунтуються на нормах законодавства України та підтверджуються фактичними обставинами справи. Відповідач вважає, що позивач безпідставно включав суми податку на додану вартість до податкового кредиту по операціях з ТОВ «Компанія «Будіндустрія-Траст», оскільки рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 09.11.2006 року визнано недійсними установчі документи зазначеного підприємства з моменту реєстрації та свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість ТОВ «Компанія «Будіндустрія-Траст»з моменту внесення в реєстр платників податку на додану вартість. Крім того відповідач вказує, що державною податковою інспекцією у Святошинському районі м. Києва складено акт анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість з 14.06.2005 року. В звязку з викладеними обставинами відповідач вважає, що ТОВ «Компанія «Будіндустрія-Траст»не мала права видавати податкові накладні, а позивач відповідно не мав права відносити визначені в них суми податку на додану вартість до складу податкового кредиту. Підсумовуючи свої заперечення, відповідач просить відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 16.06.2007 року відкрито провадження у адміністративній справі № 28/385-А та призначено попереднє судове засідання на 12.07.2007 року.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 12.07.2007 року упинено провадження по справі № 28/385-А до отримання господарським судом відповідей на судові запити від Святошинського районного суду м. Києва та державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 06.06.2011 року поновлено провадження по справі № 28/385-А та призначено попереднє судове засідання на 21.06.2011 року.

Ухвалою від 21.06.2011 року за клопотанням представника позивача попереднє судове засідання було відкладено на 05.07.2011 року.

Ухвалою від 05.07.2011 року закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду на 19.07.2011 року.

В судовому засіданні 19.07.2011 року оголошено перерву до 26.07.2011 року.

На підставі ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 26.07.2011 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд -

ВСТАНОВИВ :

В період з 07.03.2007 року по 15.03.2007 року співробітником державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва (надалі по тексту ДПІ у Шевченківському районі м. Києва) було проведено невиїзну документальну перевірку дотримання вимог податкового законодавства малим приватним підприємством «Арфіл»(надалі по тексту МПП «Арфіл») при взаємовідносинах з товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія «Будіндустрія-Траст»за період з 01.01.2006 року по 30.06.2006 року.

В ході перевірки встановлено порушення вимог пп. 7.4.5 п.7.4. ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість”, а саме виявлено завищення заявленої суми бюджетного відшкодування за перший квартал 2006 року на суму 2 782 грн. та заниження чистої суми податкових зобовязань на 5027 грн., а також заниження чистої суми податкових зобовязань за 2 квартал 2006 року на 5435 грн.

За результатами перевірки відповідачем складено акт № 700/23-12/21579599 від 21.03.2007 року.

На підставі акта перевірки відповідачем 02.04.2007 року прийняті наступні податкові повідомлення-рішення:

№ 0002072312/0, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 2 782 грн. та визначено суму штрафних санкцій в розмірі 1123 грн.;

№ 0002082312/0, яким позивачу визначено суму податкового зобовязання з податку на додану вартість у розмірі 12 283грн. та визначено суму штрафних санкцій в розмірі 4 188 грн.

Не погодившись з результатами перевірки позивач звернувся зі скаргою до ДПІ у Шевченківському районі м. Києва.

За результатами адміністративного оскарження в.о. керівника ДПІ у Шевченківському районі м. Києва 08.05.2007 року прийнято рішення № 2676/10/25-007 яким скарга позивача задоволена частково, податкове повідомлення рішення № 0002072312/0 від 02.04.2007 року скасовано в частині визначення штрафних санкцій в розмірі 257.5 грн., скасовано податкове повідомлення-рішення № 0002082312/0 в частині визначення суми податкового зобовязання в розмірі 1821 грн. та на підставі пп. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»донараховано штрафні санкції в розмірі 499,5 грн.

За результатами оскарження ДПІ у Шевченківському районі м. Києва прийняті наступні податкові повідомлення-рішення:

№ 0002072312/1 від 17.05.2007 року, яким позивачеві зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за 1 квартал 2006 року на 2782 грн. та застосовано штрафні санкції в розмірі 865.5 грн.;

№ 0002082312/1 від 17.05.2007 року, яким позивачеві нараховано суму податкового зобовязання з податку на додану вартість в розмірі 14650 грн., з яких 10462 грн. основний платіж, 4188 грн. штрафні санкції.

№ 0003422512/0 від 17.05.2007 року, яким позивачеві нараховано штрафні санкції в розмірі 499,5 грн.

Не погодившись з результатами оскарження позивач звернувся до суду.

Як убачається з матеріалів справи, 15.03.2006 року між позивачем та товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія «Будіндустрія-траст»(надалі по тексту ТОВ «Компанія «Будіндустрія-траст») було укладено договір поставки № 1, відповідно до умов якого ТОВ «Компанія «Будіндустрія-траст»зобовязалось поставити, а позивач прийняти та оплатити товари в кількості, асортименті і по цінах у відповідності з накладними до цього договору, що невідємною частиною договору.

Відповідно до п. 1.2 Договору право власності на товар переходить від продавця до моменту підписання сторонами накладної, що підтверджує факт передачі товару покупцю.

Як встановлено актом перевірки між позивачем та ТОВ «Компанія «Будіндустрія-траст»відбувались господарські взаємовідносини на виконання зазначеного договору, а саме ТОВ «Компанія «Будіндустрія-траст»здійснювало поставку позивачу товару протягом березня, червня 2006 року, що підтверджується накладними № 437 від 20.03.2006 року на суму 29557,4 грн. в т.ч. ПДВ 4926,23 грн., № 0327 від 27.03.2006 року на суму 17298,12 грн., в т.ч. ПДВ 2883,02 грн., № Н-2006/012-3 від 20.06.2006 року на суму 32607,9 грн., в т.ч. ПДВ 5434,6 грн.

В підтвердження виконання зазначеного договору ТОВ «Компанія «Будіндустрія-траст»в березні, червні 2006 року виписувало позивачу податкові накладні, а саме № ПН-437 від 20.03.2006 року на суму 29557,4 грн., в т.ч. ПДВ 4926,23 грн., № 0327 від 27.03.2006 року на суму 17298,12 грн., в т.ч. ПДВ 2883,02 грн., № ПД-2006/012-3 від 20.06.2006 року на суму 32607,9 грн., в т.ч. ПДВ 5434,65 грн. (копії в матеріалах справи). Зазначені накладні відображені позивачем в реєстрі отриманих та виданих податкових накладних, а суми податку на додану вартість включені до податкового кредиту березня, червня 2006 року відповідно.

Позивач за отриманий товар розрахувався в повному обсязі. Зазначений факт підтверджується наданими до справи копіями платіжних доручень № 58 від 05.04.2006 року на суму 29557,4 грн., № 30 від 18.04.2006 року на суму 17298,12 грн., № 51 від 24.07.2006 року на суму 32607,9 грн.

Платники податку на додану вартість, об'єкти, база та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету на дату проведення господарських операцій та прийняття спірних рішень визначались Законом України «Про податок на додану вартість»(надалі по тексту посилання на законодавство, що діяло спірний період).

Згідно п. 1.7 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 зазначеного закону податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Якщо у подальшому такі товари (послуги) починають використовуватися в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 цього Закону, чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів, то з метою оподаткування такі товари (послуги), основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження).

Згідно з пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»датою виникнення права платника податку на податковий кредит визначається дата здійснення першої з наступних подій:

а) дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг);

б) дата отримання податкової накладної.

Будь-яких інших правил чи застережень щодо дати виникнення права у платника податку на податковий кредит Законом України «Про податок на додану вартість»не передбачено.

Обов'язковою умовою включення до податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених (нарахованих) в складі ціни за товари (роботи, послуги), відповідно до пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», є наявність податкової накладної, виданої продавцем. Згідно з пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). У разі коли на момент перевірки платника податку податковим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються непідтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, непідтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Отже, підставою притягнення платника до відповідальності згідно цієї норми Закону України «Про податок на додану вартість»є лише повна відсутність підтверджуючих документів податкових накладних.

Як свідчать матеріали справи, на момент проведення перевірки позивач мав податкові накладні, отримані від ТОВ «Компанія «Будіндустрія-траст»на підтвердження суми податкового кредиту.

Пунктом 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” передбачено, що продавець зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками:

а) порядковий номер податкової накладної;

б) дату виписування податкової накладної;

в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість;

г) податковий номер платника податку (продавця та покупця);

д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість;

е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм);

є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача;

ж) ціну поставки без врахування податку;

з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні;

и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Відповідно до пп. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 зазначеного закону податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

Платники податку повинні зберігати податкові накладні протягом строку, передбаченого законодавством для зобов'язань із сплати податків.

З матеріалів справи вбачається , що податковий кредит по операціям з придбання товарів у ТОВ «Компанія «Будіндустрія-траст», формувався позивачем по факту отримання податкових накладних. Будь-яких претензій до порядку складання зазначених податкових накладних з боку відповідача не виказано.

Згідно пп. 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Як убачається з матеріалів справи, рішенням Святошинського районного суду м. Києва № 2-3710 від 09.11.2006 року визнані недійсними установчі документи, свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість ТОВ «Компанія «Будіндустрія-траст»з моменту внесення в реєстр платників податку на додану вартість.

При цьому матеріали справи містять відомості про анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість ТОВ «Компанія «Будіндустрія-траст»ДПІ у Святошинському районі м. Києва. Згідно Акту № 87/26/1 від 01.11.2006 року ТОВ «Компанія «Будіндустрія-траст»виключено з реєстру платника податку на додану вартість з 01.11.2006 року. Крім того. В матеріалах справи наявний Акт ДПІ у Святошинському районі м. Києва від 13.03.2007 року № 99/26-68 згідно якого ТОВ «Компанія «Будіндустрія-траст»виключено з реєстру платників податку на додану вартість з 14.06.2005 року.

Відповідно до ст. 9 Закону України «Про податок на додану вартість»реєстр платників податку веде центральний податковий орган. Будь-якій особі, яка реєструється як платник податку на додану вартість, присвоюється індивідуальний податковий номер, який використовується для справляння цього податку.

Згідно з п.9.8 ст. 9 Закону України «Про податок на додану вартість»реєстрація діє до дати її анулювання, яка відбувається у випадках, якщо:

а) платник податку, який до місяця, в якому подається заява про анулювання реєстрації, є зареєстрованим згідно з положеннями підпункту 2.3.1 пункту 2.3 статті 2 цього Закону більше двадцяти чотирьох календарних місяців, включаючи місяць реєстрації, та має за останні дванадцять поточних календарних місяців обсяги оподатковуваних операцій, менші за визначені зазначеним підпунктом;

б) ліквідаційна комісія платника податку, оголошеного банкрутом, закінчує роботу або платник податку ліквідується за власним бажанням чи за рішенням суду (фізична особа позбувається статусу суб'єкта господарювання);

в) особа, зареєстрована як платник податку, реєструється як платник єдиного податку або стає суб'єктом інших спрощених систем оподаткування, які визначають особливий порядок нарахування чи сплати податку на додану вартість, відмінний від тих, що встановлені цим Законом, чи звільняють таку особу від сплати цього податку за рішенням суду або з будь-яких інших причин;

г) зареєстрована як платник податку особа обирає відповідно до цього Закону спеціальний режим оподаткування за ставками, іншими, ніж зазначені у статті 6 та статті 81 цього Закону;

ґ) особа, зареєстрована як платник податку, не надає податковому органу декларації з цього податку протягом дванадцяти послідовних податкових місяців або подає таку декларацію (податковий розрахунок), яка (який) свідчить про відсутність оподатковуваних поставок протягом такого періоду, а також у випадках, визначених законодавством стосовно порядку реєстрації суб'єктів господарювання.

Анулювання реєстрації на підставах, визначених у підпункті "а" цього пункту, здійснюється за заявою платника податку.

Анулювання реєстрації на підставах, визначених у підпунктах "б" - "ґ" цього пункту, здійснюється за ініціативою відповідного податкового органу або такої особи.

У разі анулювання реєстрації платник податку позбавляється права на нарахування податкового кредиту та отримання бюджетного відшкодування, але у строки, визначені законом, є зобов'язаним погасити суму податкових зобов'язань або податкового боргу з цього податку, що виникли до такого анулювання, за їх наявності, незалежно від того, чи буде така особа залишатися зареєстрованою як платник цього податку на дату сплати такої суми податку, чи ні.

При анулюванні реєстрації останнім податковим періодом вважається період, який розпочинається від дня, наступного за останнім днем попереднього податкового періоду, та закінчується днем такого анулювання.

Таким чином, реєстрація субєкта господарювання платником податку на додану вартість діє до моменту її анулювання. До моменту анулювання реєстрації платник податку має право і зобовязаний у випадках, передбачених законодавством, надавати покупцям товарів (послуг) податкові накладні.

Як свідчать матеріали справи анулювання реєстрації платника податку на додану вартість ТОВ «Компанія «Будіндустрія-траст»та виключення його з реєстру платників податку на додану вартість було здійснено ДПІ у Святошинському районі м. Києва 01.11.2006 року, про що було складено відповідний акт № 87/26/1. Складання ж податковим органом 13.03.2007 року акту № 99/26-67 та проведення дій щодо виключення з реєстру платників податку на додану вартість ТОВ «Компанія «Будіндустрія-траст», що вже було виключено з реєстру 01.11.2006 року, на думку суду є безпідставним. Таким чином, датою анулювання реєстрації ТОВ «Компанія «Будіндустрія-траст»в якості платника податку на додану вартість є 01.11.2006 року.

Відтак, податкові накладні, виписані позивачеві ТОВ «Компанія «Будіндустрія-траст»протягом березня, червня 2006 року, є належними первинними документами, що підтверджують правомірність віднесення позивачем відповідних сум податку на додану вартість до податкового кредиту.

Будь-яких доказів того, що контрагент позивача в спірний період не був в установленому порядку зареєстрований як платник податку на додану вартість та відповідно не мав права на виписування податкових накладних не надано.

Також відповідачем не надано належних доказів визнання недійсною угоди укладеної між позивачем та ТОВ «Компанія «Будіндустрія-траст».

Таким чином, суд вважає, що сума податкового кредиту позивача за спірний період сформована на підставі належним чином оформлених податкових накладних, отриманих від ТОВ «Компанія «Будіндустрія-траст», зареєстрованого платником податку на додану вартість, та що суми податку на додану вартість сплачені в ціні придбаного товару правомірно віднесено позивачем у березні, червні 2006 року до складу податкового кредиту.

При цьому, розглядаючи спір по суті господарський суд враховує доводи відповідача про те, що ТОВ «Компанія «Будіндустрія-траст»протягом спірного періоду звітувало з нульовими показниками однак зазначає, що діючим законодавством не встановлено обов'язку покупця сплачувати податок на додану вартість ще й до бюджету, сплативши його перед цим в ціні придбаного товару, у випадках скасування державної реєстрації продавця чи в подальшому анулювання його реєстрації як платника податку на додану вартість, чи в разі можливої несплати продавцем податку до бюджету. Відповідно до положень Закону України «Про податок на додану вартість»сума податку на додану вартість, що включена до ціни товару, є податковим зобов'язанням продавця товару, і саме продавець товару несе обов'язок по сплаті цього податку до бюджету. У даній справі такий обов'язок покладений податковою інспекцією на позивача, що суперечить вимогам чинного законодавства.

Судом також враховується, що Законом України «Про систему оподаткування»від 25.06.1991 № 1251-XII зі змінами і доповненнями для платника податку не передбачено обов'язку (ст. 9) та не надано права (ст. 10) вимагати від іншого платника податку будь-яких відомостей (в т.ч. і щодо реєстрації в якості платника податку, ведення останнім будь-яких бухгалтерських книг, журналів тощо), а також перевіряти відповідність його установчих документів нормам діючого законодавства та встановлювати дійсний намір його засновників на ведення господарської діяльності. Так само, Закон України “Про податок на додану вартість” не передбачає обов'язку або права одного платника податку контролювати показники податкової звітності по податку на додану вартість іншого платника податку.

Відповідно до Закону України «Про державну податкову службу в Україні»вчинення зазначених дій є не тільки правом, а й прямим обовязком податкових органів.

Враховуючи встановлені в ході судового розгляду обставини, зокрема той факт, що сума податкового кредиту задекларованого позивачем за операціями з ТОВ «Компанія «Будіндустрія-траст»в деклараціях за березень, червень 2006 року визнана судом правомірною господарський суд вважає висновок відповідача про завищення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на 2 782 грн. та заниження суми податкових зобов'язань з податку на додану вартість в сумі 10 462 грн. безпідставним, а спірні податкові повідомлення рішення такими, що підлягають визнанню недійсними.

Пунктом 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»визначається, що штрафні санкції накладаються на платника податків у розмірах, визначених цією статтею, за порушення податкового законодавства.

Відповідно до 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 зазначеного закону у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті "б" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

Оскільки суд визнав відсутність порушень податкового законодавства з боку позивача, то, відповідно, підстав для застосування до позивача штрафних санкцій, визначених спірними податковими повідомленнями-рішеннями, у відповідача не було.

Розглядаючи спір по суті суд також бере до уваги, що згідно з ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним вимогам відповідач як суб'єкт владних повноважень не довів правомірності прийнятих ним спірних податкових повідомлень-рішень.

Приймаючи до уваги викладені обставини, господарський суд приходить до висновку щодо правомірності заявлених вимог та вважає їх такими що підлягають задоволенню.

Відповідно до п. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 17, 23, 71, 94, 97, 105, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ :

Позов задовольнити.

Визнати недійсними податкові повідомлення рішення державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва № 0002072312/1 від 17.05.2007 року, № 0002082312/1 від 17.05.2007 року, № 0003422312/0 від 17.05.2007 року.

Стягнути з Державного бюджету України на користь малого приватного підприємства «Арфіл»3,4 грн. судового збору.

Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 КАС України набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції в порядку та строки встановлені ст. ст. 185-187 КАС України.

Суддя

О.С.Копитова

Дата складання та підписання повного тексту постанови 01.08.11р.