Рішення № 17886692, 08.08.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 25/60-39/11308.08.11 За позовомПриватного акціонерного товариства “Страхова група “ТАС”

ДоВідкритого акціонерного товариства “Національна акціонерна страхова компанія “Оранта”

Про: стягнення 4180,00 грн.

Суддя Гумега О.В.

Представники сторін:

Від позивача: ОСОБА_1 довіреність № ГО-10/289 від 24.12.2010 р.

Від відповідача: не з»явились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

29.03.2011 р. Приватне акціонерне товариство “Страхова група “ТАС” (позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Відкритого акціонерного товариства “Національна акціонерна страхова компанія “Оранта” (відповідач) про стягнення 4180,00 грн. в порядку регресу.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.05.2011 р. у справі № 25/60 (суддя Морозов С.М.) позов Приватного акціонерного товариства “Страхова група “ТАС” до Відкритого акціонерного товариства “Національна акціонерна страхова компанія “Оранта” про стягнення 4180,00 грн. залишено без розгляду.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 05.07.2011 р. (колегія суддів: Скрипка І.М. (головуючий суддя), Іваненко Я.Л., Остапенко О.М.) ухвалу Господарського суду міста Києва від 26.05.2011 р. у справі № 25/60 скасовано, а справу № 25/60 повернуто для подальшого розгляду до Господарського суду міста Києва.

В порядку статті 2-1 ГПК України, справу № 18/40 передано на розгляд судді Гумезі О.В.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.07.2011 р. справу № 25/60 прийнято суддею Гумегою О.В. до свого провадження та присвоєно їй № 25/60 39/113, розгляд спору у справі № 25/60 39/113 призначено на 08.08.2011 р. о 10:10 год.

08.08.2011 р. представник відповідача через відділ діловодства суду подав відзив на позовну заяву, відповідно до якого вважає позовні вимоги безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню, оскільки позивачем не проведено оцінку майна (визначення розміру шкоди) в установленому законодавством України порядку.

Представник позивача в судовому засіданні, призначеному на 08.08.2011 р., надав документи на виконання вимог ухвали суду від 20.07.2011 р.

Представник позивача в судовому засіданні, призначеному на 08.08.2011 р., надав суду усні пояснення щодо підстав, відповідно до яких заявлено позов, а також заперечення на відзив відповідача, позовні вимоги підтримав повністю.

Представник відповідача в судовому засіданні, призначеному на 08.08.2011 р., проти позову заперечував з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву.

Після виходу суду з нарадчої кімнати, у судовому засіданні 08.08.2011 р. у відповідності до ч. 2 ст. 85 ГПК України було проголошено вступну та резолютивну частину рішення та повідомлено, що повне рішення буде складено у термін, передбачений ч. 4 ст. 85 ГПК України.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Господарського процесуального кодексу України, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених Господарським процесуальним кодексом України заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Частиною 2 ст. 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Частиною другою цієї статті визначено способи захисту цивільних прав та інтересів. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

З огляду на положення зазначеної норми та принцип диспозитивності у господарському судочинстві, позивач має право вільно обирати способи захисту порушеного права чи інтересу.

Відповідно до ст. 20 Цивільного кодексу України, право на захист особа здійснює на свій розсуд.

Позивач звернувся з вимогою про стягнення з відповідача збитків, заподіяних внаслідок дорожньо транспортної пригоди, в порядку регресу в розмірі 4180,00 грн.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про страхування», страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів громадян та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати громадянами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

Страхування може здійснюватися на основі договору між страхувальником і страховиком (добровільне страхування) або на основі закону (обовязкове страхування) (ч. 2 ст. 352 Господарського кодексу України).

Відповідно до п. 9 ст. 7 Закону України «Про страхування», страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів відноситься до обовязкових видів страхування, що здійснюються в Україні.

Статтею 979 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором страхування одна сторона (страховик) зобовязується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобовязується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Відповідно до ст. 16 Закону України «Про страхування», договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

30.10.2009 р. між страховиком - Закритим акціонерним товариством “Страхова група “ТАС” (в подальшому перейменовано на Приватне акціонерне товариство “Страхова група “ТАС” (позивач), що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи серії А01 № 251025, Статутом ПАТ “Страхова група “ТАС”) та страхувальником Красовською Світланою Володимирівною було укладено Договір ДКТЗ/21/44/48 добровільного комплексного страхування автотранспортного засобу та супутніх ризиків № А 0071915 (надалі Договір), строк дії якого з 11.11.2009 р. по 10.11.2010 р.

Відповідно до п. 5. Договору у позивача був застрахований транспортний засіб автомобіль «Hyundai Santa Fee», державний реєстраційний № НОМЕР_1, відповідно до п. 8.1 Договору страхова сума по предмету страхування визначена у розмірі 230000,00 грн.

21.08.2010 р. в м. Києві по Чоколівському бульвару, 39 сталася дорожньо транспортна пригода (надалі ДТП) за участю автомобіля «Hyundai Santa Fee», державний реєстраційний № НОМЕР_1, що належить громадянці ОСОБА_2, яким керував громадянин ОСОБА_3, та автомобіля «Daewoo Nextia», державний реєстраційний № НОМЕР_2, що належить ОСОБА_4, яким керував ОСОБА_5. Наведене підтверджується Довідкою про дорожньо транспортну пригоду УДАІ ГУМВС України в м. Києві.

ДТП сталася внаслідок порушення водієм ОСОБА_5 п.п. 10.1, 10.3 Правил дорожнього руху України, що підтверджується Постановою Солом»янського районного суду м. Києва по справі № 3-7841/2010 р. від 21.09.2010 р., відповідно до якої ОСОБА_5 визнано винним за ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення та піддано адміністративному стягненню у вигляді штрафу в розмірі 340,00 грн. (з урахуванням Постанови Солом»янського районного суду м. Києва по справі № 3-7841/10 від 25.05.2011 р. про виправлення описки, допущеної в Постанові Солом»янського районного суду м. Києва від 21.09.2010 р.).

Матеріальний збиток, завданий застрахованому у позивача транспортному засобу (автомобіль «Hyundai Santa Fee», державний реєстраційний № НОМЕР_1) внаслідок спірної ДТП, був визначений відповідно до складеної ФОП ОСОБА_6(ідентифікаційний номер НОМЕР_3) калькуляції № 4-0050 від 25.08.2010 р. у сумі 4180,00 грн.

За заявою громадянки ОСОБА_2 про виплату страхового відшкодування від 25.08.2010 р. (зокрема, про перерахування страхового відшкодування на рахунок ФОП ОСОБА_6 (ідентифікаційний номер НОМЕР_3)) та підставі страхового акту № 18738Р/40/2010 від 25.08.2010 р. Приватне акціонерне товариство “Страхова група “ТАС”, виконуючи свої зобов'язання за Договором ДКТЗ/21/44/48 добровільного комплексного страхування автотранспортного засобу та супутніх ризиків № А 0071915 від 30.10.2009 р., виплатило страхове відшкодування в розмірі 4180,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 38183 від 31.08.2010 р.

Статтею 27 Закону України «Про страхування»та статтею 993 Цивільного кодексу України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток. Також, статтею 1191 Цивільного кодексу передбачено, що особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Таким чином, до Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС»перейшло в межах суми 4180,00 грн. право зворотної вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Матеріалами справи підтверджується, що цивільно-правова відповідальність ОСОБА_5, який керував транспортним засобом автомобіль «Daewoo Nextia», державний реєстраційний № НОМЕР_2, яким спричинено ДТП, що потягнуло нанесення шкоди застрахованому у позивача автомобілю «Hyundai Santa Fee», державний реєстраційний № НОМЕР_1, застрахована Відкритим акціонерним товариством “Національна акціонерна страхова компанія “Оранта”, що підтверджується полісом обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ВС/5908778, строк дії якого з 15.10.2009 р. по 14.10.2010 р., ліміт відповідальності за яким 51000,00 грн., франшиза 0,00 грн.

Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Статтею 6 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»визначено, що страховим випадком є подія, внаслідок якої заподіяна шкода третім особам під час дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу і внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована за договором.

Пунктом 37.4 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»передбачено право страховика здійснювати виплату страхового відшкодування безпосередньо потерпілим або погодженим з ними підприємствам, установам та організаціям, що надають послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків.

Таким чином, особою, відповідальною за завдані збитки власнику автомобіля «Hyundai Santa Fee», державний реєстраційний № НОМЕР_1 - громадянці ОСОБА_2, у спірному випадку є відповідач - Відкрите акціонерне товариство “Національна акціонерна страхова компанія “Оранта” відповідно до положень Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" в межах, передбачених полісом обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ВС/5908778.

З урахуванням наведеного, суд вважає, що до позивача як страховика, який виплатив страхове відшкодування у сумі 4180,00,00 грн. за Договором ДКТЗ/21/44/48 добровільного комплексного страхування автотранспортного засобу та супутніх ризиків № А 0071915 від 30.10.2009 р., перейшло право вимоги до відповідача, як особи, відповідальної за завдані збитки внаслідок ДТП в сумі 4180,00 грн. (ст. 27 Закону України «Про страхування», ст.ст. 993, 1191 Цивільного кодексу України).

При цьому судом враховано, що відповідно до ст. 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.

Згідно п. 7.38 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів (затвердженої наказом Мінюсту, Фонду держмайна України від 24.11.2003р. №142/5/2092) значення зносу приймається таким, що дорівнює нулю для складових транспортного засобу, строк експлуатація якого не перевищує 5 років - для легкових КТЗ виробництва країн СНД та 7 років - для інших легкових КТЗ.

Пошкоджений внаслідок ДТП «Hyundai Santa Fee», державний реєстраційний № НОМЕР_1 має 2007 рік випуску, тобто знос в даному випадку в порядку, встановленому законодавством, не розраховується, натомість відшкодуються витрати на ремонт, як встановлено ст. 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".

Згідно з пунктом 37.1 статті 37 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" виплата страхового відшкодування здійснюється протягом одного місяця з дня отримання страховиком визначених у статті 35 цього Закону документів або в строки та в обсягах, визначених рішенням суду.

12.01.2011 р. позивач звернувся до відповідача з претензією № КРД/Р0338/10 (заява на виплату страхового відшкодування на суму 4180,00 грн.), яка була отримана відповідачем 17.01.2011 р., що підтверджується наявним в матеріалах справи повідомленням про вручення поштового відправлення. Однак, відповідач в добровільному порядку виплату страхового відшкодування на суму 4180,00 грн. не здійснив, докази протилежного в матеріалах справи відсутні.

Приписами статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України (надалі ГПК України) передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Доводи відповідача, викладені у відзиві на позовну заяву про те, що позивачем не проведено оцінку майна (визначення розміру шкоди) в установленому законодавством України порядку, а тому позов не підлягає задоволенню, не приймаються судом як законні та обгрунтовані, оскільки, відповідно до вищенаведених положень Цивільного кодексу України страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором і страхового акта (аварійного сертифіката); особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом; страховик має право вимоги в межах його фактичних затрат. Як вбачається з матеріалів справи позивач здійснив виплату страхового відшкодування на підставі страхового акту № 18738Р/40/2010 від 25.08.2010 р., розмір фактичних затрат позивача складає 4180,00 грн., що також підтверджується платіжним дорученням № 38183 від 31.08.2010 р., належним чином завірені копії яких знаходяться в матеріалах справи, а оригінали було досліджено судом в судовому засіданні, тобто позивач довів належними та допустимими доказами понесення ним затрат у вигляді суми виплаченого страхового відшкодування в розмірі 4180,00 грн.

Відповідач в судове засідання 08.08.2011 р. не з»явився, належних та допустимих доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, не надав.

Таким чином, суд дійшов висновку, що позовна вимога позивача про стягнення з відповідача суми виплаченого страхового відшкодування в порядку регресу є обґрунтованою та законною, була доведена позивачем належними та допустимими доказами, та такою, що підлягає задоволенню в сумі, заявленій позивачем у позові, а саме в розмірі 4180,00 грн.

Відповідно до ст. 44 ГПК України, до судових витрат віднесені державне мито, суми, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрати, пов`язані з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплата послуг перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов`язані з розглядом справи.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, стороні на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує державне мито за рахунок другої сторони, а також витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

За таких обставин, витрати по сплаті державного мита в розмірі 102,00 грн. та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00 грн. покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 44, 49, 82-85, 116 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства “Національна акціонерна страхова компанія “Оранта” (01032, м. Київ, вул. Жилянська, буд. 75, ідентифікаційний код 00034186, р/р № 26502001006962 в ОПЕРУ АКБ «Укрсоцбанк», МФО 300023 або з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду) на користь Приватного акціонерного товариства “Страхова група “ТАС” (03062, м. Київ, проспект Перемоги, буд. 65, ідентифікаційний код 30115243, р/р 26500422 в ВАТ «Райффайзен Банк Аваль», МФО 300335) 4180,00 грн. (чотири тисячі сто вісімдесят гривень 00 коп.) страхового відшкодування, 102,00 грн. (сто дві гривні 00 коп.) державного мита та 236,00 грн. (двісті тридцять шість гривень 00 коп.) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

2. Видати наказ.

Відповідно до ч. 5 ст. 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Гумега О. В.

Дата складання повного тексту рішення: 08.08.2011 р.