Рішення № 17886547, 05.08.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 7/524-22/18805.08.11 За позовом Дочірньої компанії «Укртрансгаз»Національної акціонерної компанії

«Нафтогаз України»

в особі Виробничого ремонтно-технічного підприємства «Укргазенергосервіс»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Гепард»

про стягнення коштів

суддя Самсін Р.І.

Представники сторін:

від позивача:ОСОБА_1 (довіреність від 26.07.2011р.);

від відповідача:ОСОБА_2 (довіреність від 17.01.2011р.);

В судовому засіданні 05.08.2011р. на підставі ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Справа судом першої інстанції розглядається вдруге.

Дочірня компанія «Укртрансгаз»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» (надалі позивач) звернулась до суду в особі Виробничого ремонтно-технічного підприємства «Укргазенергосервіс»з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Гепард»(надалі ТОВ «Гепард», відповідач) 64033, 08 грн. суми безпідставно набутих грошових коштів, які сплачені понад визначену в договорі ціну товару, а також 15966, 92 грн., а саме: 5096, 94 грн. суми 3% річних, 4482, 32 грн. суми 7% штрафу, 6387, 66 грн. суми збільшення боргу за рахунок інфляції.

В ході розгляду справи позивачем подано заяву про зміну підстав позову за вих. № 114/20 від 14.01.2011р. згідно з якою сума заявлена до стягнення не змінилась.

Після скасування прийнятих у справі рішень, згідно з Постановою Вищого господарського суду України від 08.06.2011р. позивачем заявлені позовні вимоги підтримані, від сторін отримані пояснення, до справи долучені документи що стосуються обставин на які зроблені посилання.

Заслухавши доводи представників сторін, дослідивши наявні докази у справі, здійснивши необхідні дії на виконання вказівок, що містяться в постанові Вищого господарського суду України у справі, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

30 листопада 2007 року між ТОВ «Гепард»та ДК «Укртрансгаз»НАК «Нафтогаз України»в особі заступника директора з питань філії «Виробниче ремонтно-технічне підприємство «Укргазенергосервіс» був укладений договір поставки №м14/7-190, згідно умов якого продавець (відповідач у справі) протягом строку дії договору зобов'язувався за замовленням покупця (позивач у справі), за умови їх підтвердження, поставляти та передавати через мережу АЗС у власність (повне господарське відання) покупця смарт-картки (інші засоби проведення операції з відпуску палива) та нафтопродукти в асортименті: дизельне пальне та неетильовані бензини належної якості… в кількості, визначеній в специфікації (додаток № 2), яка є невід'ємною частиною договору, а покупець зобов'язувався приймати товар на АЗС та оплачувати його на умовах договору.

Договір набрав чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін, тобто 30.11.2007 року, і діяв до 01.03.2008 року (п. 8.1 договору).

Додатковою угодою № 1 від 26.12.2007 року термін дії вказаного договору було продовжено до 31.03.2008 року.

Пунктом 11.2. договору визначено, що в ході виконання договору ціни на товар можуть корегуватися відповідно до порядку корегування ціни договору, затвердженого рішенням Міжвідомчої комісії з питань державних закупівель, діючого на момент звернення відповідача про таке корегування. Зміни щодо корегування цін вносяться шляхом укладення додаткової угоди до договору на підставі отриманого відповідного позитивного висновку Міжвідомчої комісії з питань державних закупівель.

Згідно пунктів 6.2., 6.3. договору та специфікації кількість нафтопродуктів, які мали бути поставлені за договором, складає 256 000 літрів (у тому числі згідно специфікації до додаткової угоди : АІ-95 72 000 л, А-92 - 68000 л, А-80 - 44000 л, паливо дизельне ДЕСТ 3868-99 -72000 л) на загальну суму - 1 281600 грн..

На виконання умов договору відповідач передав, а позивач прийняв смарт-картки на отримання бензину та отримав за накладними нафтопродукти у кількості 256 190 л на суму 1 281 579, 48 грн., що відповідає цінам визначеним у специфікації до договору згідно кількості отриманих нафтопродуктів за накладними, що містяться в матеріалах справи (їх перелік наведено у позовній заяві, поясненнях за вих. 1766/20 від 01.08.2011р.).

Натомість згідно смарт-карток, кількість пального, яка була отримана позивачем за вказані кошти складала 241084, 94 л та при врахуванні ціни зазначеної у специфікації до договору мала б складати 1218988, 39 грн..

Таким чином, згідно даних позивача, які підтверджені здійсненим розрахунком по отриманих смарт-картках із залученням до матеріалів справи усіх первинних документів, в тому числі чеків (які були наявними у справі в кількості 3 томів додатків при першому розгляді справи, а також додатково надані до справи позивачем згідно клопотання за вих. № 1767/20 від 01.08.2011р. (зареєстровано канцелярією суду за вхідним № 06-20/12897)), сума яка мала бути сплачена за отримання 241084, 94 л пального за цінами визначеними у специфікації до договору складає 1208035, 85 грн..

При цьому суд враховує також і пояснення відповідача з приводу фальсифікації позивачем даних по відпуску нафтопродуктів з АЗС ((вих. № 04/07 від 04.07.2011р.), однак такі спростовуються приведеним позивачем розрахунком, яким зокрема визначено і ціну за якою фактично отримано нафтопродуктів у кількості 241084, 94 л згідно смарт-карток і така складає 1218988, 39 грн., а також визначено дані по відхиленнях у сумі, та в ціні по кожному факту відпуску нафтопродуктів.

Враховуючи, що позивачем було проведено оплату в сумі 1 281 579, 48 грн. а отримано нафтопродуктів у кількості 241084, 94 л, що за цінами договору складає 1208035, 85 грн., за договором виникла переплата, яка в сумі 64033, 08 грн. є предметом спору, що вирішується в межах даної справи.

Фактичне перевищення ціни, за якою було здійснено відпуск нафтопродуктів згідно переданих позивачу смарт-карток, є порушенням умов укладеного між сторонами договору.

В свою чергу договір поставки №м14/7-190 від 30.11.2007р. було укладено в результаті участі у відкритих торгах із зменшенням ціни на закупівлю продуктів нафтоперероблення рідких, оголошення про проведення яких було розміщено 05.11.2007р. у Інформаційному бюлетені Тендерної палати України № 45 (витяг залучено до справи разом із тендерною документацією).

Згідно ст. 34 Закону України «Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти»від 22.02.2000 року, чинного на час укладення спірного договору, умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від умов тендерної (цінової) пропозиції учасника - переможця процедури закупівлі, крім випадків зменшення ціни тендерної пропозиції, у порядку, передбаченому цим законом та не повинні змінюватися після підписання договору про закупівлю, крім випадків, коригування ціни договору в разі отримання відповідного позитивного висновку Міжвідомчої комісії з питань державних закупівель.

Згідно положень Цивільного кодексу України (ст. 632) зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом. Зміна ціни в договорі після його виконання не допускається.

При врахуванні погоджених між сторонами умов договору (п. 11.2), відпуск нафтопродуктів за цінами вищими, аніж погоджено у специфікації до договору без отримання позитивного висновку Міжвідомчої комісії з питань державних закупівель та без укладення додаткової угоди, є порушенням умов договору, що призвело до поставки товару у меншій кількості, аніж здійснено оплату.

Частиною 1 ст. 670 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.

18 грудня 2010р. позивачем на адресу відповідача була направлена претензія (вих. № 2723 від 12.10.2010р.) у якій позивач зазначав про необхідність повернення коштів отриманих як оплата за договором № м14/7-190 від 30.11.2007р. в сумі 64033, 08 грн.. Зазначена претензія отримана відповідачем 25.10.2010р., що підтверджується поштовим повідомленням-врученням рекомендованого відправлення залученим в копії до справи.

Перерахування вказаної у претензії суми на рахунок позивача відповідачем не здійснено, що за встановлених обставин справи є підставою для задоволення позову в цій частині.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача нарахованих інфляційних збитків в сумі 6387, 66 грн. (розрахунок здійснено за період з квітня 2008р. по жовтень 2010р. на загальну суму 22219, 47 грн.) та 3 % річних в розмірі 5096, 94 грн. суд відзначає наступне.

Положеннями статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За укладеним договором у відповідача грошових зобовязань по строку з квітня 2008р. не виникало, договором на відповідача були покладені обовязки з поставки покупцю продукції (нафтопродуктів згідно переданих смарт-карток), які за своєю природою не є грошовими, відповідно у позивача відсутні підстави для вимоги сплати інфляційних збитків та трьох процентів річних. Щодо зобов'язання відповідача повернути позивачу суму вказану у претензії від 12.10.2010р., то зазначене зобов'язання, виникло станом на 01.11.2010р. (як про те зазначено у претензії - семиденний строк з дня її отримання), відповідно обгрунтованими є вимоги позивача щодо нарахування 3% річних у періоді з 02.11.2010р. по 25.11.2010р. (дата на яку здійснено розрахунок позивачем) і така сума складає 126, 31 грн. (64033, 08 грн. х 3% : 365 х 24). Розрахунок інфляційних збитків здійснено позивачем за період з квітня 2008р. по жовтень 2010р. що є підставою для відмови у їх стягненні.

Відповідно до ч. 2 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах:

- за порушення умов зобов'язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг);

- за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 % вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

З даної норми вбачається, що передбачені нею розмір пені та штрафу застосовується, якщо інше не передбачене договором, а відтак до вимог про стягнення з відповідача штрафних санкцій застосуванню підлягають положення п. 9.4, 9.5 договору, і в свою чергу відповідальність у вигляді сплати штрафу в розмірі 7% сторони в договорі не передбачили.

Таким чином, визначений ч. 2 ст. 231 Господарського кодексу України штраф в даному випадку до відповідача не може бути застосований, оскільки інший вид та розмір штрафних санкцій передбачений договором.

Висновки по застосуванню вказаних положень закону містяться у постанові Верховного Суду України від 06 грудня 2010 року (справа 3-4гс10), і така в силу положень ст. 111-28 ГПК України є обов'язковою для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України; суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність із рішеннями Верховного Суду України.

Судові витрати позивача по сплаті державного мита у сумі 800 грн. та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до положень статті 49 ГПК України покладаються на відповідача пропорційно задоволених вимог в сумі 640 грн. витрат по сплаті державного мита та 188, 80 грн. витрат по сплаті за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Гепард»(03058, м. Київ, вул. Вадима Гетьмана 30, р/р 260053110501 в ВАТ «Агрокомбанк»МФО 322302, з рахунку виявленого під час виконання судового рішення, ідент. код 31455586) на користь Дочірньої компанії «Укртрансгаз»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»(ідент. код юрид. особи 30019801) в особі філії Виробниче ремонтно-технічне підприємство «Укргазенергосервіс»(08151, Київська обл., м. Боярка, вул. Маяковського 49, р/р 26004010765201 в ПАТ «Альфа-Банк»МФО 300346, ідент. код 00156127) 64033, 08 грн. (шістдесят чотири тисячі тридцять три гривні 08 копійок) сплачених коштів за неотриманий товар, 126, 31 грн. (сто двадцять шість гривень 31 копійку) 3% річних, 640 грн. (шістсот сорок гривень) витрат по сплаті державного мита та 188, 80 грн. (сто вісімдесят вісім гривень 80 копійок) витрат по сплаті за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В іншій частині в позові відмовити.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Р.І. Самсін

дата підписання рішення 08.08.2011