Рішення № 17886500, 27.07.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 17/24927.07.11 За позовомкомунального підприємства теплових мереж «Черкаситеплокомуненерго»Черкаської міської ради

Домалого приватного підприємства «Оріяна-К»

Простягнення 301521,31 грн.

Суддя Удалова О.Г.

Представники сторін:

від позивачаОСОБА_1 (за дов.)

від відповідачаОСОБА_2 (за дов.)

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду міста Києва звернулося з позовом комунальне підприємство теплових мереж «Черкаситеплокомуненерго»до малого приватного підприємства «Оріяна-К»про стягнення 301521,31 грн. за договором № 297 від 15.10.2004 р., а саме: 141629,48 грн. основного боргу, 141629,48 грн. пені, 13461,98 грн. інфляційних та 4800,37 грн. трьох процентів річних.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач порушив взяті на себе зобовязання щодо повноти та своєчасності внесення оплати за надані послуги.

Ухвалою суду від 02.06.2011 р. було порушено провадження у справі № 17/249 та призначено останню до розгляду на 20.06.2011 р.

У зв?язку з неявкою представників відповідача та неподанням витребуваних доказів ухвалою від 20.06.2011 р. суд відклав розгляд справи до 06.07.2011 р., витребувавши додаткові докази.

Позивачем на вимогу суду надано витяг з єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, відповідно до якого місцезнаходженням відповідача: є 03039, м. Київ, вул. Кіровоградська, 4, к. 15.

Позивачем подано доповнення до позовної заяви, в якому попросить стягнути з відповідача витрати, повязані з отриманням витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців в сумі 57,8 грн.

У звязку з неявкою представників відповідача ухвалою від 06.07.2011 р. суд відклав розгляд справи до 20.07.2011 р., витребувавши додаткові докази.

20.07.2011 р. у судовому засіданні оголошено перерву до 27.07.2011 р. на підставі статті 77 ГПК України.

Представником відповідача подано суду відзив, в якому позовні вимоги відхилено, посилаючись на неправомірне нарахування заборгованості за зміненими тарифами, про що не було повідомлено позивачем, сторонами не підписано додаткових угод щодо зміни істотних умов договору в частин зміни тарифів. Крім того, у наданому відзиві на позовну заяву відповідач, посилаючись на статті 551 ЦК України, 233 ГК України та 83 ГПК України, просить суд зменшити розмір нарахованої відповідачем пені, застосувавши Закон України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань».

Розглянувши надані сторонами документи та матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно та повно зясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, обєктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив:

15.10.2004 р. між малим приватним підприємством «Оріяна-К»(споживачем) та комунальним підприємством теплових мереж «Черкаситеплокомуненерго»(постачальником) було укладено договір № 297 про постачання теплової енергії (далі договір).

Відповідно до умов договору (п. 1.1) постачальник відпускає теплову енергію на потреби опалення, пар, гарячу воду (теплову енергію) споживачеві, який зобовязаний оплатити прийняту теплову енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Пунктом 1.2. договору встановлено, що позивач зобовязується відпустити відповідачу теплову енергію для (опалення) на потреби приміщень за адресою: вул. Пастерівська, 102/1, яке належить відповідачу.

Зазначені договірні відносини по своїй суті мають ознаки договору постачання енергетичних та інших ресурсів через приєднану мережу, за умовами яких одна сторона (постачальник) зобовязується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобовязується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання (стаття 714 Цивільного кодексу України).

Пунктами 5.2 та 5.3 договору передбачено, що облік споживання теплової енергії здійснюється по приладах обліку, зняття показників якого здійснюються споживачем за встановленою формою та передається в теплову інспекцію постачальника з 15 до 20 числа кожного місяця.

Сторонами встановлено, що розрахунки за спожиту теплову енергію здійснюється відповідно до вимог статті 276 Господарського кодексу України, а саме: у формі попередньої оплати шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок позивача. У разі встановлення засобів обліку теплової енергії, оплата за перший місяць проводиться з розрахунку діючого тарифу за 1 м2 приведеної опалювальної площі приміщення. Споживач зобовязаний самостійно провести до 10 числа місяця наступного за розрахунковим перерахунок за фактично спожиті послуги і повідомити про це позивача (пункт 6.2 договору).

Заперечення відповідача щодо неправомірного застосування змінених тарифів, у звязку з тим, що сторонами не було підписано відповідних змін до договору, не беруться судом до уваги, виходячи з наступного.

Відповідно до п. 6.1 договору розрахунки за теплову енергію, що споживається, проводиться виключно в грошовій формі відповідно до встановлених тарифів затверджених відповідними рішеннями органів виконавчої влади. Ціни, що вказані в договорі, можуть змінюватись відповідно до рішення органів виконавчої влади або місцевого самоврядування. В разі зміни тарифів, нові тарифи є обовязковими для сторін з моменту їх введення.

Перевіривши розрахунок заборгованості з урахуванням обсягу спожитої теплової енергії та встановлених тарифів, суд встановив правомірне нарахування вартості спожитої теплової енергії з січня по березень 2010 року. Сума основного боргу вирахувана позивачем з урахуванням здійснених відповідачем оплат.

Як визначено частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до частини 2 статті 193 Господарського кодексу України зазначено, що кожна сторона повинна вжити заходів, необхідних для належного виконання нею зобовязання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно статті 629 Цивільного кодексу України договір є обовязковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобовязання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частинами 6, 7 статті 276 Господарського кодексу України встановлено, що розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється, як правило, у формі попередньої оплати. За погодженням сторін можуть застосовуватися планові платежі з наступним перерахунком або оплата, що провадиться за фактично відпущену енергію.

Як встановлено статтею 530 Цивільного кодексу України якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Однак, відповідач взяте на себе зобовязання по сплаті спожитої теплової енергії з січня по березень 2010 року виконав частково, внаслідок чого заборгованість за договором за спірний період становить 141629,48 грн.

Факт наявності заборгованості у відповідача перед позивачем належним чином доведений, відповідачем не спростований, а тому вимоги позивача про стягнення з відповідача боргу в сумі 141629,48 грн. підлягають задоволенню.

За змістом статей 599 та 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобовязання, яке припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Крім того статтею 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При цьому передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Позовні вимоги про стягнення інфляційних втрат в сумі 13461,98 грн. та трьох процентів річних в сумі 4800,37 грн. правомірні, відповідають обставинам справи та підлягають задоволенню за розрахунком позивача, перевіреним судом.

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно зі ст.ст. 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Статтею 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобовязань може забезпечуватись згідно з договором неустойкою, яку боржник повинен сплатити в разі неналежного виконання зобовязань.

Відповідно до п. 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з п. 1 ст. 550 Цивільного кодексу України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобовязання.

Згідно з ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до пункту 7.2.3. договору у випадку порушення строків виконання грошового зобовязання, передбаченого пунктом 6.3. договору, споживач сплачує пеню у розмірі 100% від суми від суми боргу.

Обовязковою умовою договорів про надання комунальних послуг згідно з ч. 4 ст. 1 Закону України «Про відповідальність субєктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій» є забезпечення виконання зобовязань відповідно до чинного законодавства. Вказаний Закон є спеціальним законом, що регулює правовідносини виключно субєктів підприємницької діяльності щодо розрахунків за комунальні послуги, тому застосування відповідальності саме в такому розмірі є пріоритетним в порівнянні із застосуванням загальних норм, які містяться в Законі України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань» № 543/96-ВР від 22.11.1996 р..

Судом здійснено перевірку наданого позивачем розрахунку суми пені згідно з умовами договору та Закону України «Про відповідальність субєктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій»та встановлено, що даний розрахунок позивача не відповідає вимогам статті 232 ГК України.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобовязання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняться через шість місяців від дня, коли зобовязання мало бути виконано.

Заборгованість по останній поставці теплової енергії в березні 2010 року за умовами договору виникла 11.04.2010 р., тому, відповідно до статті 232 Господарського кодексу України, нарахування пені за прострочення грошового зобовязання припинилось 10.10.2010 р.. У визначений позивачем період нарахування пені з 01.11.2010 р. з урахуванням дати виникнення грошового зобовязання за договором припинилось, тому позовні вимоги про стягнення пені за період з 01.11.2010 р. по 30.04.2011 р. неправомірні та не підлягають задоволенню в сумі 141629,48 грн. пені.

Статтею 32 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги чи заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач жодних доказів на спростування доводів позивача суду не надав.Таким чином, позов підлягає задоволенню в частині стягнення з відповідача 141629,48 грн. основного боргу, 13461,98 грн. інфляційних втрат та 4800,37 грн. трьох процентів річних.

Щодо заявленого клопотання про стягнення з відповідача суми 57,8 грн., як витрат, які позивач поніс при отриманні довідок з єдиного державного реєстру підприємств та організацій, суд відзначає наступне.

Відповідно до ст. 44 Господарського кодексу України, судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Витрати, понесені позивачем на оплату за витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців в сумі 57,8 грн., суд визнає повязаними з розглядом справи, підтвердженими документально.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на сторони пропорційно задоволених вимог.

Зокрема, з відповідача підлягає стягненню на користь позивача 1598,92 грн. витрат по сплаті державного мита, 125,15 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та 30,65 грн. інших судових витрат, повязаних з оплатою витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Зайво сплачене державне мито в сумі 0,7 грн. підлягає поверненню позивачу з державного бюджету.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 33, 34, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з малого приватного підприємства «Оріяна-К»(03022, м. Київ, вул. Кіровоградська, 4, к. 15, рахунок 2600700068 в АБ «Сінтез», МФО 322711, код 16287156) на користь комунального підприємства теплових мереж «Черкаситеплокомуненерго»Черкаської міської ради (1800, м. Черкаси, вул. Дашковича, 62, рахунок 26004023016830 у відділенні Черкаської регіональної дирекції ПАТ «ВТБ Банк», МФО 321767, код 02082522) 141629 (сто сорок одну тисячу шістсот двадцять девять) грн. 48 коп. основного боргу, 13461 (тринадцять тисяч чотириста шістдесят одну) грн. 98 коп. інфляційних втрат, 4800 (чотири тисячі вісімсот) грн. 37 коп. трьох процентів річних, 1598 (одну тисячу пятсот девяносто вісім) грн. 92 грн. витрат по оплаті державного мита, 125 (сто двадцять пять) грн. 15 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та 30 (тридцять) грн. 65 коп. інших судових витрат, повязаних з оплатою витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

В іншій частині позову відмовити.

Зайво сплачене державне мито у розмір 0,7 грн. повернути комунальному підприємству теплових мереж «Черкаситеплокомуненерго»Черкаської міської ради (1800, м. Черкаси, вул. Дашковича, 62, рахунок 26004023016830 у відділенні Черкаської регіональної дирекції ПАТ «ВТБ Банк», МФО 321767, код 02082522) з державного бюджету України.

Суддя О.Г. Удалова

Рішення підписано 08.08.2011 р.