Рішення № 17886259, 18.08.2011, Господарський суд Запорізької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.08.11 Справа № 30/5009/4192/11

за позовом Комунального підприємства “Харківські теплові мережі” (61037, м. Харків, вул. Доброхотова, 11)

до Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1)

про стягнення суми,

Суддя Кагітіна Л.П.

За участю представників сторін:

від позивача ОСОБА_2. (довіреність № 38-3746/388 від 05.10.2010 р.)

від відповідача не зявився;

СУТНІСТЬ СПОРУ:

25.07.2011 р. Комунальне підприємство“Харківські теплові мережі” звернулось в господарський суд Запорізької області з позовною заявою про стягнення з Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 3647,66 грн. заборгованості за договором про постачання теплової енергії № 892 від 01.11.2006 р., з яких: 3359,41 грн. основний борг, 101,42 грн. втрати від інфляції, 32,47 грн. 3% річних та 154,36 грн. пені за порушення грошового зобовязання.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на умови Договору, а також приписи ст.ст. 161, 165, 525, 526, 625 Цивільного кодексу України та ст.ст. 1, 2, 12, 44, 45, 49, 61 ГПК України. В позовній заяві вказує, що за період з січня 2011 р. по квітень 2011 р. у відповідача існує заборгованість за договором постачання теплової енергії № 892 від 01.11.2006 р., в сумі 3359,41 грн. За прострочення грошового зобовязання, на підставі п 7.2.3 Договору відповідачу нараховано пеню за спірний період в сумі 154,36 грн., а також на підставі ст. 625 ЦК України - 101,42 грн. втрат від інфляції і 32,47 грн. 3% річних.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 25.07.2011 р. порушено провадження у справі № 30/5009/4192/11, розгляд якої призначено на 18.08.2011 р.

За письмовим клопотанням представника позивача розгляд справи здійснювався без застосування технічних засобів фіксації судового процесу.

В судовому засіданні 18.08.2011 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Присутній в судовому засіданні представник позивача звернувся до суду із заявою про припинення провадження по справі в частині стягнення 400,00 грн. основного боргу у звязку із частковою сплатою відповідачем суми основного боргу. Остаточно просить стягнути з відповідача 2959, 41 грн. основного боргу, 101,42 грн. втрат від інфляції, 32,47 грн. 3% річних та 154,36 грн. пені. Судові витрати покласти на відповідача.

Відповідач Фізична особа підприємець ОСОБА_1. вимоги ухвали суду від 25.07.2011 р. у даній справі щодо надання письмового відзиву та витребуваних судом документів не виконав, процесуальним правом на участь представника в судовому засіданні не скористався, про причини неявки не повідомив. Про час та місце розгляду справи відповідач був повідомлений належним чином.

Відповідно до підпункту 3.6 Роз'яснень президії ВГСУ від 18.09.1997 р. № 02-5/289 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»(з наступними змінами та доповненнями) особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.

В пункті 11 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 р. № 01-8/123 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році»зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб учасників судового процесу. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються судом згідно з поштовими реквізитами учасників процесу, наявними у матеріалах справи.

Також, у п. 15 Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-8/675 від 14.08.2007 р. «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року»(із змінами та доповненнями) зазначено, що у разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Як свідчать матеріали справи, ухвала господарського суду від 25.07.2011 р. про порушення провадження у справі була надіслана на адреси сторін, зазначені в позовній заяві, в строки, визначені ст. 87 ГПК України.

Стаття 75 ГПК України дозволяє суду розглянути спір за наявними в справі матеріалами, у випадку, якщо відзив на позов та витребувані судом документі не надані.

За таких обставин, справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши та дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

01.11.2006 р. між КП «Харківські теплові мережі»(Енергопостачальною організацією, позивачем у справі) та ФОП ОСОБА_1. (Споживачем, відповідачем у справі) було укладено тимчасовий договір про постачання теплової енергії № 892 (надалі Договір), за умовами якого Енергопостачальна організація зобовязалася постачати Споживачу теплову енергію в гарячій воді у необхідних йому обсягах, а Споживач зобовязався сплачувати отриману теплову енергію по встановленим тарифам в строки та на умовах, обумовлених даним договором (п. 1.1 Договору).

Згідно з п. 3.2.2 Договору Споживач зобов'язався виконувати умови і порядок оплати спожитої теплової енергії в обсягах і в терміни, які передбачені розділом Договором.

Відповідно до п. 6.1 Договору розрахунки за теплову енергію, що споживається, проводяться виключно в грошовій формі відповідно до встановлених тарифів.

В пункті 6.2 Договору визначено, що розрахунковим періодом є календарний місяць, по результатам якого підписується акт звірки відпустки-отримання теплової енергії та розрахунків за її використання (у 2-х примірниках).

Споживач за 3 дні до початку розрахункового періоду сплачує Енергопостачальної організації вартість, зазначеної в додатку 1 до договору кількості теплової енергії, що і є заявкою на наступний розрахунковий період, з урахуванням залишкової суми (сальдо) розрахунків на початок розрахункового періоду (п. 6.3 Договору).

За умовами п. 6.4 Договору, якщо Споживач розраховується за показниками приладів обліку: при перевищенні фактичного використання теплової енергії понад заявлену та сплачену до початку розрахункового періоду, це перевищення окремо оплачується Споживачем не пізніше 25-го числа поточного місяця; у випадку, коли фактичне використання теплової енергії нижче від заявленого та сплаченого до початку розрахункового періоду, залишок (сальдо) розрахунків визначається за фактичними показниками приладів обліку.

Відповідно до п. 6.5 Договору Споживачі, що не мають приладів обліку, кількість фактично спожитої теплової енергії визначають згідно з договірними навантаженнями з урахуванням середньомісячної фактичної температури теплоносія від теплових джерел Енергопостачальної організації та кількості годин (діб) роботи теплоспоживального обладнання Споживача в розрахунковому періоді. Різниця між заявленою та фактично спожитою тепловою енергією сплачується Споживачем не пізніше як в термін 5 банківських днів з часу отримання рахунку на оплату. Погашення боргу повинно бути здійснено протягом 5 днів після одержання рахунку від працівника підприємства або 7 днів після відправлення поштою (п. 6.6 Договору).

Пунктом 7.2.3 Договору передбачено, що в разі несвоєчасної оплати за спожиту теплову енергію - нараховується пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ належної до сплати суми за кожен день прострочення.

Відповідно до пунктів 10.1 та 10.4 Договір набуває чинності з дня його підписання та діє до 31.12.2007 р. Договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії про його припинення не буде письмово заявлено однією із сторін.

Свої зобовязання за Договором позивач виконав у повному обсязі, щомісячно поставляючи відповідачу теплову енергію в гарячій воді на підставі укладеного Договору, в тому числі, за період з січня по квітень 2011 р.

Як вказує позивач, платіжні вимоги вручались відповідачу особисто, які той підписував, але у повному обсязі не сплачував.

Станом на 10.07.2011 р. борг відповідача складав 3359,41 грн.

Проте, платежами здійсненими 13.07.2011 р. та 15.08.2011 р. відповідач частково розрахувався за спожиту теплову енергію. Згідно наданих позивачем копій банківських виписок відповідач перерахував позивачу 400,00 грн.

Позовні вимоги про стягнення з ФОП ОСОБА_1. 3247,66 грн. заборгованості за договором № 892 на постачання теплової енергії від 01.11.2006 р., яка складається з 2959,41 грн. основного боргу, 154,36 грн. пені, 101,42 грн. інфляційних втрат та 32,47 грн. 3% річних, , є предметом судового розгляду у даній справі.

Дослідивши та проаналізувавши матеріали та фактичні обставини справи, оцінивши надані письмові докази у їх сукупності, вислухавши представника позивача, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з ч.ч. 2, 3 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини... Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. Аналогічні положення містить ст. 174 Господарського кодексу України. Пунктом 1 статті 193 Господарського Кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Аналогічна норма міститься в ст. 526 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з приписами п. 7 ст. 193 Господарського кодексу України та ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

При цьому, пунктом 2 ст. 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Згідно зі статтею 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В позовній заяві позивачем ставиться вимога про стягнення з відповідача заборгованості за договором про постачання теплової енергії № 892 від 01.11.2006 р. за період з січня 2011 р. по квітень 2011 року. За умовами цього Договору теплопостачання здійснюється на орендоване відповідачем нежитлове приміщення за адресою: м. Харків, пр-т 50-років СРСР, 58/2.

Матеріалами справи підтверджується, що на підставі договору оренди № 2485-Н від 23.03.2006 р., укладеного між РВ ФДМ України по Харківській області та ФОП ОСОБА_1., останній користувався на умовах оренди нежитловим приміщенням площею 85,3 м2 по АДРЕСА_2

Як вказує позивач, система опалення нежитлового приміщення відповідача є невідємною частиною системи опалення житлового будинку по АДРЕСА_2

Факт споживання відповідачем теплової енергії підтверджується також актами на включення та відключення опалення у житловому будинку від 09.10.2010 р. № 172/7221 та від 19.04.2011 р. № 172/7119, які підписані уповноваженими представниками обох сторін та скріплені печатками підприємств.

В супереч умов Договору та вимог закону, вартість теплової енергії за період користування приміщенням відповідач у повному обсязі не сплатив, внаслідок чого у нього утворилась заборгованість.

Згідно із здійсненим позивачем розрахунком, станом на 10.07.2011 р. заборгованість відповідача складала 3359,41 грн.

Однак, після порушення провадження у даній справі відповідач частково погасив заборгованість, перерахувавши на розрахунковий рахунок КП «Харківські теплові мережі»400,00 грн., що підтверджується наданими у судовому засіданні представником позивача виписками банку від 13.07.2011 р. та від 15.08.2011 р.

За таких обставин, вимоги позивача про стягнення основного боргу за Договором підлягають задоволенню в сумі 2959,41 грн., а в частині стягнення 400,00 грн. заборгованості провадження у справі слід припинити на підставі п. 1-1 ст. 80 ГПК України у звязку з відсутністю предмету спору.

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

На особу, яка допустила неналежне виконання зобовязання, покладаються додаткові юридичні обов'язки, в тому числі передбачені статтею 625 Цивільного кодексу України.

Зокрема, частиною 2 статті 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Тобто, у разі прострочення виконання грошового зобовязання кредитор має право стягнути, а боржник повинен сплатити, крім основного боргу, також втрати від інфляційних процесів та річні відсотки за весь час прострочення виконання зобовязання.

Інфляційні втрати пов'язані з інфляційними процесами в державі і за своєю правовою природою є компенсацією за понесені збитки, спричинені знеціненням грошових коштів, а три проценти річних платою за користування коштами, що не були своєчасно сплачені боржником.

Невиконання відповідачем зобовязання по сплаті грошових коштів підтверджено матеріалами справи, а відтак вимоги про стягнення з відповідача втрат від інфляції та 3% річних за неналежне виконання грошового зобовязання є правомірними та обґрунтованими.

Разом з тим, здійснивши перерахунок заявлених до стягнення сум, суд відзначає, що наданий позивачем розрахунок 3% річних та втрат від інфляції є невірним, а тому вимоги щодо їх стягнення підлягають задоволенню частково: втрати від інфляції в сумі 101,02 грн. та 3% річних в сумі 32,19 грн.

Відповідно до положень ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно з ч. 3 ст. 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Статтею 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань»(далі Закон) платники коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню у розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Однак, статтею 3 вищезгаданого Закону встановлено, що розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Як вбачається з п. 7.2.3 Договору, сторони обумовили, що у разі несвоєчасної оплати за спожиту теплову енергію - нараховується пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ належної до сплати суми за кожен день прострочення.

З огляду на вищевикладене, враховуючи умови Договору та приписи чинного законодавства, суд вважає, що вимога позивача про стягнення пені заявлена обґрунтовано.

Перевіривши правильність здійсненого позивачем розрахунку пені за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи «Законодавство», суд дійшов до висновку, що, вимоги про її стягнення підлягають задоволенню частково, в сумі 152,94 грн.

Таким чином, вимоги позивача про стягнення заборгованості підлягають задоволенню частково. В іншій частині позову слід відмовити.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач не скористався наданим йому законом правом відповідно до ст. 33 ГПК України, не надав до суду доказів, які могли б свідчити про належне виконання зобовязань за договором № 892 від 01.11.2006 р.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати у справі покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 75, п. 1-1 ч. 1 ст. 80, 82-85 Господарського процесуальногокодексуУкраїни, суд

ВИРІШИВ:

Позов Комунального підприємства “Харківські теплові мережі”, м. Харків задовольнити частково.

Стягнути з Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_3, код НОМЕР_1) на користь Комунального підприємства “Харківські теплові мережі” (61037, м. Харків, вул. Доброхотова, 11, ЄДРПОУ 04059243, р/р № 25420250215102 в АКІБ «УкрСиббанк», МФО 351641) 2959 (дві тисячі девятсот пятдесят девять) грн. 41 коп. основного боргу, 101 (сто одну) грн. 02 коп. втрат від інфляції, 32 (тридцять дві) грн. 19 коп. 3% річних, 152 (сто пятдесят дві) грн. 94 коп. пені, 91 (девяносто одну) грн. 80 коп. державного мита та 212 (двісті дванадцять) грн. 40 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В частині стягнення 400,00 грн. основного боргу провадження по справі припинити.

В іншій частині позову відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя Л.П. Кагітіна

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання. Рішення оформлене у повному обсязі та підписане згідно із вимогами ст. 84 ГПК України 22.08.2011 р.