Рішення № 17886146, 02.08.2011, Господарський суд Запорізької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Запоріжжя

02.08.11 Справа № 3/5009/3695/11

За позовом: Відкритого акціонерного товариства “Запоріжжяобленерго”, м. Запоріжжя

до відповідача: Приватного підприємця ОСОБА_1, м. Запоріжжя

про стягнення заборгованості в розмірі 20 881,83 грн.

Суддя Соловйов В.М.

при секретарі Раєвській Я.В.

Представники:

від позивача: Морозов В.С., керівник групи юридичного забезпечення господарської діяльності товариства відділу захисту правових інтересів та корпоративних прав, довіреність № 217 від 15.09.2010р.

від відповідача: ОСОБА_2., довіреність № б/н від 22.07.2011р.

ВАТ “Запоріжжяобленерго” звернулось до господарського суду Запорізької області з позовною заявою до ПП ОСОБА_1. про стягнення заборгованості в розмірі 20 881,83 грн. за договором оренди майна товариства від 07.12.2010р. № 07/12-01-2010.

Відповідно до протоколу розподілу справ між суддями від 04.07.2011р. автоматизованою системою документообігу суду позовну заяву передано на розгляд судді Соловйову В.М.

Позовні вимоги мотивовані обставинами, викладеними в позовній заяві, та обґрунтовані ст. 193, 216-218, 286 ГК України, ст. 526, 549, 762 ЦК України.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 05.07.2011р. позовна заява прийнята до розгляду, порушено провадження у справі № 3/5009/3695/11, справу до розгляду в засіданні господарського суду призначено на 18.07.2011р. об 11 годині 00 хвилин.

Ухвалою від 18.07.2011р. розгляд справи відкладений на 28.07.2011р. об 11 годині 00 хвилин у звязку з неявкою представника відповідача.

В судовому засіданні 28.07.2011р. оголошено перерву до 02.08.2011р. о 16 годині 00 хвилин.

В судовому засіданні 02.08.2011р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Повідомлено, що повне рішення буде складено 08.08.2011р.

Під час розгляду справи представники сторін вимогу про здійснення фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не заявляли.

В судовому засіданні 02.08.2011р. представник позивача підтримав заяву про зменшення розміру позовних вимог від 27.07.2011р. та у звязку з арифметичною помилкою в розрахунку просить суд стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість по платі за користування орендованим майном в сумі 20 176, 54 грн., 577, 86 грн. пені та 111, 84 грн. - 3 % річних від простроченої суми. Судові витрати просить покласти на відповідача.

Вказана заява позивача не суперечить законодавству (ст. 22 ГПК України) і не порушує нічиїх прав і охоронюваних законом інтересів.

Відповідно до ч. 4 ст. 22 ГПК України, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Також, згідно з п. 14 Розяснення Вищого господарського суду України від 29.06.2010р. № di_500846 “Про деякі питання, порушені у відповідних записках про роботу господарських судів України у 2009 році, щодо застосування норм Господарського процесуального кодексу України”, відповідно до ч. 4 ст. 22 ГПК України позивач в праві до прийняття рішення по справі, зокрема, зменшити розмір позовних вимог.

Про зменшення розміру позовних вимог господарський суд зазначає в описовій частині рішення зі справи; розгляд останньої і прийняття рішення в ній здійснюється виходячи з нового розміру позовних вимог (якщо судом не буде застосовано припис ч. 6 ст. 22 ГПК України, щодо неприйняття зменшення розміру позовних вимог).

Отже, заява позивача від 27.07.2011р. про зменшення розміру позовних вимог прийнята судом, оскільки такі дії позивача не суперечать законодавству і не порушують чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси.

Зокрема, в обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що відповідачем не виконуються умови договору оренди майна товариства від 07.12.2010р. № 07/12-01-2010 щодо оплати за рахунками Орендодавця за період з 07.12.2010р. по 31.05.2011р., у звязку з чим основна заборгованість складає 20 176, 54 грн.

Крім того, на підставі п. 8.2 Договору та ст. 549, 625 ЦК України відповідачу нараховано 577, 86 грн. пені та 111, 84 грн. - 3 % річних від простроченої суми.

На підставі викладеного представник позивача просить позовні вимоги задовольнити повністю.

Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечив.

У відзиві від 28.07.2011р. зазначив, що за договором оренди від 07.12.2010р. № 07/12-01-2010 сторони визначили сутність користування обєктом оренди розміщення станції технічного обслуговування.

Однак, після прийняття обєкту оренди у користування згідно акту приймання-передачі майна від 07.12.2010р., відповідачем, з метою використання обєкту оренди за цільовим призначенням та з метою безпечної його експлуатації та охорони майбутніх працівників станції, був замовлений технічний висновок у ТОВ “Технологія” про стан будівельних конструкцій обєкту оренди та можливості його подальшої експлуатації.

Відповідно до вказаних висновків було визначено, що обєкт оренди не непридатний до нормальної експлуатації, технічний стан несучих конструкцій є не працездатним, дані дефекти являють небезпеку руйнування.

У звязку з виявленими недоліками відповідачем на адресу позивача був направлений лист від 07.04.2011р. з проханням надати дозвіл на створення проектно-технічної документації та кошторису капітального ремонту, а також з проханням скасувати орендну плату до здійснення капітального ремонту.

Відповідь на вказаний лист відповідача позивачем не надана.

Таким чином, у звязку з незадовільним технічним станом обєкту оренди, відповідачем не здійснювалося фактичне використання обєкту оренди, що унеможливлює стягнення з відповідача боргу за заявленими позовними вимогами.

У звязку з наведеним, представник відповідача просить в задоволенні позову відмовити повністю.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

07.12.2010р. між ВАТ “Запоріжжяобленерго” (Орендодавець) та ПП ОСОБА_1. (Орендар) укладений договір оренди майна товариства від 07.12.2010р. № 07/12-01-2010, за яким Орендодавець передає, а Орендар бере у строкове платне користування нежитлове приміщення одноповерхову будівлю (літера Г-1) інвентарний № 30_000050 на території Північного РВЕМ ЗМЕМ (далі Майно), розташовану за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 155, 2 кв. м. (п.1.1 Договору).

Вартість майна, яке передається в оренду, визначена експертним шляхом станом на 31.05.2010р. становить 212 909, 00 грн. згідно звіту по оцінці вартості нерухомого майна, здійсненого субєктом оціночної діяльності ПП “Інформ-служба” (сертифікат № 8113/08 від 16.12.2008р.) (п.1.2 Договору).

Відповідно до п. 1.4 Договору, обєкт оренди передається Орендарю для розміщення станції технічного обслуговування.

Терміном оренди є строк з моменту (дня) передачі майна в користування за актом до дня закінчення дії Договору, передбаченого пунктом 12.1 цього договору (п.1.6 Договору).

Цей Договір набирає чинності з моменту його (договору) підписання та діє протягом 35 місяців, а користування майном з дати підписання Акта приймання-передачі Майна в оренду та закінчується за 10 днів до закінчення строку дії договору (п.12.1 Договору).

Умови розрахунку зазначені в п. 3 Договору:

За користування орендованим обєктом Орендар вносить орендну плату (п.3.1).

Орендна плата сплачується в грошовій формі, в національній валюті України, перераховується Орендарем в безготівковому порядку на поточний рахунок Орендодавця не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим на підставі рахунку Орендодавця (п.3.2).

Розмір орендної плати в грошовій одиниці України становить за один місяць 3 193,63 грн., в тому числі ПДВ 532, 27 грн. без урахування комунальних платежів (тепло, електроенергія та інше).

Нарахування орендної плати починається з дати, вказаної в Акті “Приймання-передачі майна”.

Розмір орендної плати за перший місяць оренди визначається шляхом коригування розміру орендної плати за базовий місяць на індекс інфляції з дати проведення експертної оцінки до дати укладання договору (дати передачі майна за актом приймання - передачі) та на індекс інфляції за перший місяць оренди.

Розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування розміру місячної орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за поточний місяць, за винятком випадків дефляції (п.3.3 Договору).

Відповідно до акту приймання-передачі майна від 07.12.2010р., що є Додатком до договору від 07.12.2010р. № 07/12-01-2010, Орендодавець (позивач у справі) передав, Орендар (відповідач у справі) прийняв відповідно до умов договору від 07.12.2010р. № 07/12-01-2010 у будинку № 73 по вул. Горького у м. Запоріжжя одноповерхову будівлю (літера Г-1) інвентарний № 30_000050, загальною площею 155, 2 кв. м.

ВАТ “Запоріжжяобленерго” виставило на адресу ПП ОСОБА_1. наступні рахунки за оренду нежилого приміщення по договору від 07.12.2010р. № 07/12-01-2010:

за грудень 2010р. - № 1800026916 від 11.01.2011р. на суму 2 725, 14 грн.;

за січень 2011р. - № 189 від 09.02.2011р. на суму 3 412, 96 грн.;

за лютий 2011р. - № 487 від 09.03.2011р. на суму 3 443, 68 грн.;

за березень 2011р. - № 905 від 11.04.2011р. на суму 3 491, 89 грн.;

за квітень 2011р. - № 1237 від 10.05.2011р. на суму 3 537, 29 грн.;

за травень 2011р. - № 1624 від 08.06.2011р. на суму 3 565, 58 грн.,

а всього на суму 20 176, 54 грн.

Вказані рахунки вручені відповідачу, про що свідчать супровідні листи та повідомлення про вручення рекомендованого поштового відправлення (а.с.20-24, зворотній бік).

Своєчасне отримання вищенаведених рахунків відповідачем не заперечується.

Відповідач свої зобовязання за договором не виконав та в рахунок орендної плати позивачу грошові кошти не сплачував.

Таким чином, відповідач є боржником перед позивачем за договором оренди майна товариства від 07.12.2010р. № 07/12-01-2010 на загальну суму 20 176, 54 грн.

Оцінивши представлені докази, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню повністю з наступних підстав.

Правовідносини сторін є господарськими.

Згідно ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Підстави виникнення господарських зобов'язань визначені в ст. 174 ГК України. Так, господарські зобов'язання можуть виникати:

безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акта, що регулює господарську діяльність;

з акту управління господарською діяльністю;

з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать;

внаслідок заподіяння шкоди суб'єкту або суб'єктом господарювання, придбання або збереження майна суб'єкта або суб'єктом господарювання за рахунок іншої особи без достатніх на те підстав;

у результаті створення об'єктів інтелектуальної власності та інших дій суб'єктів, а також внаслідок подій, з якими закон пов'язує настання правових наслідків у сфері господарювання.

При цьому, відповідно до ч. 1 ст. 175 ГК України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобовязання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобовязана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобовязаної сторони виконання її обовязку.

Майнові зобовязання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, що визначено ч. 2 ст. 175 ГК України.

Частинами 1-3 ст. 193 ГК України встановлено, що субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобовязання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобовязань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Застосування господарських санкцій до субєкта, який порушив зобовязання, не звільняє цього субєкта від обовязку виконати зобовязання в натурі, крім випадків, коли інше передбачено законом або договором, або управнена сторона відмовилася від прийняття виконання зобовязання.

Згідно ч. 1, 2 ст. 509 ЦК України, зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

Зобовязання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 11 ЦК України, цивільні права та обовязки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обовязки.

Підставами виникнення цивільних прав та обовязків, зокрема, є:

1) договори та інші правочини;

2) створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності;

3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі;

4) інші юридичні факти.

Цивільні права та обовязки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обовязки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування.

У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обовязки можуть виникати з рішення суду.

У випадках, встановлених актами цивільного законодавства або договором, підставою виникнення цивільних прав та обовязків може бути настання або ненастання певної події.

В даному випадку підставою виникнення цивільних прав і обовязків (зобовязань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору є договір оренди майна товариства від 07.12.2010р. № 07/12-01-2010.

Відповідно до ч. 1 ст. 759 ЦК України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобовязується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Згідно ч. 1, 5 ст. 762 ЦК України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

В даному випадку орендна плата повинна перераховуватися Орендарем в безготівковому порядку на поточний рахунок Орендодавця не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим на підставі рахунку Орендодавця (п.3.2 Договору).

Розмір орендної плати в грошовій одиниці України становить за один місяць 3 193,63 грн., в тому числі ПДВ 532,27 грн. без урахування комунальних платежів (тепло, електроенергія та інше).

Нарахування орендної плати починається з дати, вказаної в Акті “Приймання-передачі майна”.

Розмір орендної плати за перший місяць оренди визначається шляхом коригування розміру орендної плати за базовий місяць на індекс інфляції з дати проведення експертної оцінки до дати укладання договору (дати передачі майна за актом приймання - передачі) та на індекс інфляції за перший місяць оренди.

Розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування розміру місячної орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за поточний місяць, за винятком випадків дефляції (п.3.3 Договору).

Відповідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 526 ЦК України, зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідач не надав суду доказів належного виконання зобовязання і сплати суми боргу за даним договором.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обовязковим для виконання сторонами.

Підстави для припинення зобовязання за договором оренди майна товариства від 07.12.2010р. № 07/12-01-2010, які визначено главою 50 ЦК України, відсутні.

Відповідно до ч.1 ст.625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобовязання.

Враховуючи встановлений факт невиконання ПП ОСОБА_1. грошових зобовязань, вимоги про стягнення з відповідача суми основного боргу за оренду нежитлового приміщення одноповерхової будівлі (літера Г-1) інвентарний № 30_000050 на території Північного РВЕМ ЗМЕМ, розташовану за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 155, 2 кв. м., у розмірі 20 176, 54 грн. є обґрунтованими і підлягають задоволенню повністю (розрахунок на а.с.4).

Також позивач просить суд стягнути з відповідача штрафні санкції, а саме: 577, 86 грн. пені та 111, 84 грн. - 3 % річних від простроченої суми.

В силу ст. 216, ч. 1 ст. 218 ГК України, підставою господарсько-правової відповідальності у вигляді застосування господарських санкцій є вчинене учасником господарських відносин правопорушення у сфері господарювання.

У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції (ч. 2 ст. 217 ГК України).

Частиною 1 ст. 230 ГК України до штрафних санкцій віднесено господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобовязання.

Відповідно до ст. 611 ЦК України одним з правових наслідків порушення зобовязання є сплата неустойки (штрафу, пені).

Згідно ч. 1, 3 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відповідних відсотках від суми невиконаного або неналежного виконаного зобовязання.

Статтею 546 ЦК України передбачено, що виконання зобовязання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, задатком.

Відповідно до ст. 547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобовязання вчиняється у письмовій формі.

Правочин щодо забезпечення виконання зобовязання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Відповідно до ч. 1 ст. 231 ГК України, законом щодо окремих видів зобовязань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

Приписами ч. 6 вказаної статті унормовано, що штрафні санкції за порушення грошових зобовязань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законодавством або договором.

Договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобовязань регулюються Законом України від 22.11.1996р. № 543/96-ВР “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань”.

Відповідно до ст. 1, 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань”, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відтак, розмір неустойки, встановлений законом, не обмежує учасників договірних відносин щодо визначення розміру пені, а передбачає обмеження розміру пені, що підлягає стягненню.

Відповідно до п. 8.2 договору оренди майна товариства від 07.12.2010р. № 07/12-01-2010, за несвоєчасне перерахування орендної плати, інших витрат за Договором Орендар сплачує Орендодавцю пеню в розмірі 0, 5 % від суми простроченого платежу за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, починаючи з 21 числа місяця, що настає за розрахунковим.

Господарським судом встановлено, що відповідачу правомірно нараховано пеню в розмірі 577, 86 грн. (розрахунок в заяві про зменшення розміру позовних вимог від 27.07.2011р. (а.с.39), оскільки це не суперечить п. 8.2 Договору та діючому законодавству.

Враховуючи встановлений факт невиконання ПП ОСОБА_1. грошових зобовязань, вимоги про стягнення з відповідача пені в 577, 86 грн. підлягають задоволенню повністю.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Договором оренди майна товариства від 07.12.2010р. № 07/12-01-2010 сторони інший розмір процентів не встановлювали.

Враховуючи встановлений факт несвоєчасного виконання відповідачем грошових зобовязань, вимоги про стягнення з нього на користь позивача 111,84 грн. - 3 % річних від простроченої суми підлягають задоволенню. Розрахунок позивача в заяві про зменшення розміру позовних вимог від 27.07.2011р. (а.с.39) в цій частині перевірений судом і не суперечить діючому законодавству.

Заперечення відповідача спростовуються вищенаведеним і до уваги не приймаються.

Зокрема, не спростовують висновки суду посилання відповідача на те, що у звязку з незадовільним технічним станом обєкту оренди, відповідачем не здійснювалося фактичне використання обєкту оренди, що унеможливлює стягнення з відповідача боргу за заявленими позовними вимогами.

По-перше, в обґрунтування цих обставин відповідач надав суду технічний висновок ТОВ “Технологія” про стан будівельних конструкцій одноповерхових будівель СТО по вул. Глісерна/Артема, 2/52 (а.с.45-51).

Введення, Розділ 1 “Коротка конструктивна характеристика”, Розділ 2 “Обстеження будівлі”, Розділ 5 “Рекомендації” цього висновку безумовно свідчать про те, що обєктом обстеження та дослідження виконавців було одноповерхові будівлі СТО по вул. Глісерна/Артема, 2/52.

Обєктом оренди за договором від 07.12.2010р. № 07/12-01-2010 є одноповерхова будівля (літера Г-1) інвентарний № 30_000050 на території Північного РВЕМ ЗМЕМ, розташована за адресою: АДРЕСА_1, тобто інша будівля.

По-друге, відповідно до ч. 1, 3 ст. 767 ЦК України, наймодавець зобов'язаний передати наймачеві річ у комплекті і у стані, що відповідають умовам договору найму та її призначенню.

Наймач зобов'язаний у присутності наймодавця перевірити справність речі. Якщо наймач у момент передання речі в його володіння не переконається у її справності, річ вважається такою, що передана йому в належному стані.

Згідно п.1.5 договору від 07.12.2010р. № 07/12-01-2010, обєкт оренди на момент його передачі Орендарю, є придатним для мети, вказаної в п.1.4 цього договору, тобто, для розміщення станції технічного обслуговування.

Відповідно до акту приймання-передачі майна від 07.12.2010р., що є Додатком до договору від 07.12.2010р. № 07/12-01-2010, Орендодавець (позивач у справі) передав, Орендар (відповідач у справі) прийняв відповідно до умов договору від 07.12.2010р. № 07/12-01-2010 у будинку № 73 по вул. Горького у м. Запоріжжя одноповерхову будівлю (літера Г-1) інвентарний № 30_000050, загальною площею 155, 2 кв. м. Технічний стан майна задовільний (а.с.13, зворотний бік).

Як зазначили сторони в п.1.2 Договору, вартість майна, яке передається в оренду, визначена експертним шляхом станом на 31.05.2010р. становить 212 909, 00 грн. згідно звіту по оцінці вартості нерухомого майна, здійсненого субєктом оціночної діяльності ПП “Інформ-служба” (сертифікат № 8113/08 від 16.12.2008р.).

По-третє, відповідно до п.п.5.2.1 договору від 07.12.2010р. № 07/12-01-2010, Орендар має право вимагати зменшення розміру орендної плати, якщо через обставини, за які він не відповідає, змінилися передбачені Договором умови господарювання, або істотно погіршився стан обєкта оренди.

Усі спірні питання та розбіжності, які виникають між Сторонами в процесі виконання цього Договору, вирішуються шляхом переговорів. У різі коли Сторони не дійдуть згоди, справа підлягає передачі на розгляд суду за підвідомчістю спорів (п.9.1 Договору).

Зміни та доповнення, що вносяться до Договору, розглядаються Сторонами протягом 20 днів. Одностороння відмова від виконання Договору та внесення змін до нього не допускаються (п.12.4 Договору).

Перегляд розмірів орендної плати у відповідності з п.3.4 Договору сторонами цього договору не здійснювався.

Статтею 32 ГПК України встановлено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ч. 6 ст. 762 ЦК України, наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.

Суду не надано і не доведено відповідачем доказів, які б підтверджували обставини, через які приміщення не могло бути використано Орендодавцем (конкретні дії, конкретних осіб, конкретний строк цих перешкод, заходи щодо їх усунення та таке інше).

Звернення до позивача з листом від 07.04.2011р. з проханням надати дозвіл на створення проектно-технічної документації та кошторису капітального ремонту, а також з проханням скасувати орендну плату до здійснення капітального ремонту, на чому наполягає відповідач, і проти чого заперечує позивач, не може спростувати висновки суду.

Порядок зміни та розірвання господарських договорів встановлений статтею 188 ГК України:

Зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.

Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором.

Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду.

У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається зміненим або розірваним з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду.

Таким чином, у разі наявності між сторонами спору щодо зміни договору, вказаний спір, відповідно до ст.188 ГК України та ст.11 ГПК України може вирішити господарський суд при зверненні заінтересованої сторони з відповідним позовом.

Не позбавлений відповідач права і вимагати розірвання договору від 07.12.2010р. № 07/12-01-2010 (ст. 784 ЦК України) та заявити до стягнення, у разі доведеності, спричинені збитки.

Згідно ст. 44, 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача в повному обсязі, оскільки спір виник внаслідок його неправильних дій.

Керуючись ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_2, індивідуальний ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Відкритого акціонерного товариства “Запоріжжяобленерго” (69035, м. Запоріжжя, вул. Сталеварів, 14, код ЄДРПОУ 00130926) 20 176 (двадцять тисяч сто сімдесят шість) грн. 54 коп. основного боргу зі сплати за користування орендованим майном, 577 (пятсот сімдесят сім) грн. 86 коп. пені, 111 (сто одинадцять) грн. 84 коп. - 3 % річних від простроченої суми, 208 (двісті вісім) грн. 66 коп. витрат на держмито і 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Суддя В.М. Соловйов

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено відповідно до вимог ст. 82-85 ГПК України 08.08.2011р.