Рішення № 17886143, 28.07.2011, Господарський суд Запорізької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.07.11 Справа № 3/5009/3728/11

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “Домотехніка-Норд”, м. Донецьк

до відповідача: Приватного підприємця ОСОБА_1, м. Запоріжжя

про стягнення заборгованості в розмірі 6 980,51 грн.

Суддя Соловйов В.М.

при секретарі Бойко Н.А.

Представники:

від позивача: не зявився

від відповідача: не зявився

ТОВ “Домотехніка-Норд” звернулось до господарського суду Запорізької області з позовною заявою до відповідача ПП ОСОБА_1. про стягнення боргу за договором поставки № 515ДН-10 від 31.12.2009р. в сумі 6 980,51 грн.

Відповідно до протоколу розподілу справ між суддями від 04.07.2011р. автоматизованою системою документообігу суду позовну заяву передано на розгляд судді Соловйову В.М.

Позовні вимоги мотивовані обставинами, викладеними у позовній заяві, та обґрунтовані ст. 526, 530, 610, 611, 625 ЦК України, ст. 193, 220,229,232 ГК України, ст. 1, 3,4,12,15,32,33, 54,55,83 ГПК України.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 05.07.2011р. позовна заява прийнята до розгляду, порушено провадження у справі № 3/5009/3728/11, справу до розгляду в засіданні господарського суду призначено на 18.07.2011р. об 11 годин 30 хвилин.

Ухвалою суду від 18.07.2011р. розгляд справи відкладений на 28.07.2011р. об 11 годині 30 хвилин.

В судовому засіданні 28.07.2011р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Повідомлено, що повне рішення буде складено 02.08.2011р.

Під час розгляду справи представник позивача вимогу про здійснення фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не заявляв.

В судовому засіданні 18.07.2011р. представник позивача підтримав позовні вимоги, викладені в позовній заяві від 21.06.2011р. та просить суд стягнути з відповідача заборгованість за договором поставки № 516ДН-10 від 31.12.2009р. в сумі 6 980,51 грн., а також судові витрати.

Зокрема, в обґрунтування своїх вимог позивач посилається на наступне.

31.12.2009р. між ТОВ “Домотехніка-Норд” та ПП ОСОБА_1. було укладено договір поставки № 516ДН-10.

Відповідно до договору постачальник в особі позивача взяв на себе зобовязання в обумовлений даним договором строк поставляти покупцеві побутову техніку, у кількості в асортименті та по цінам, що узгоджуються в накладних, що є невідємними частинами цього договору, а покупець в особі відповідача зобовязується прийняти цей товар та сплатити його договірну вартість.

На виконання умов договору, відповідно до замовлення відповідача, позивач поставив відповідачу товар, про що сторонами підписана накладна № 28326 від 29.01.2010р. на суму 41 545,24 грн. Відповідач приймав товар особисто, засвідчуючи свій підпис власною печаткою.

Факт постачання продукції та передачі її у власність ПП ОСОБА_1. підтверджено накладною, яка додана до матеріалів справи.

Станом на день подачі позову відповідач оплатив товар лише частково, що призвело до виникнення заборгованості в сумі 4 300,15 грн.

Відповідно до умов п.8.1 Договору, відповідач зобовязаний оплатити вартість поставленого товару в строк, що не перевищує 21 день від дати поставки.

Відповідно до п. 9.3 Договору, за прострочення оплати, порушення строків оплати, вказаних в п.8.1 даного Договору, покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період за який стягується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.

За порушення строку внесення плати ПП ОСОБА_1. нарахована пеня у розмірі 963,14 грн.

Також, позивач просить суд стягнути з відповідача 1 717,22 грн. - 3% річних від простроченої суми.

Таким чином, заборгованість відповідача за договором поставки № 516ДН-10 від 31.12.2009р. складає 6 980,51 грн.

В судове засідання 28.07.2011р. представник позивача не зявився, надіслав на адресу суду заяву від 20.07.2011р., в якій просить суд розглянути справу без його участі.

Заява позивача не суперечить законодавству і не порушує нічиїх прав і охоронюваних законом інтересів, тому вказана заява прийнята судом і задоволена.

Відповідач відзив на позовну заяву, витребувані судом документи і документи, що підтверджують заперечення проти позову, не надав, в судові засідання жодного разу не зявився. Заяв про розгляд справи за його відсутності до господарського суду від відповідача не надходило.

Місцезнаходження відповідача визначається відповідно до вимог ст. 93 Цивільного кодексу України - фактичним місцем ведення діяльності чи розташування офісу, з якого проводиться щоденне керування діяльністю юридичної особи (переважно знаходиться керівництво) та здійснення управління і обліку.

Приймаючи рішення за відсутності відповідача господарський суд бере до уваги те, що він не надав суду відомостей про зміну даних його державної реєстрації, в тому числі і місця знаходження.

Господарським судом зясовано, що ухвала від 05.07.2011р. про порушення провадження у справі, направлена відповідачу рекомендованим листом, на адресу суду не поверталась.

Копія ухвали суду від 18.07.2011р. про відкладення розгляду справи № 3/5009/3728/11 на 28.07.2011р. об 11 годині 30 хвилин, направлена на адреси відповідача 18.07.2011р. (вихідний № 09-12а/8830), до канцелярії суду також не повертались.

Господарський суд враховує, що відповідач не повідомив суд про зміну місця проживання (перебування, знаходження) та про неможливість прибуття в судове засідання.

Згідно Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Серії НОМЕР_1 станом на 14.07.2011р. місцезнаходження ПП ОСОБА_1. є: АДРЕСА_1.

Саме ця адреса відповідача зазначена у позовній заяві ТОВ “Домотехніка-Норд”.

До повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 64 ГПК України, ухвала про порушення провадження у справі надсилається сторонам, прокурору, якщо він є заявником, за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

До того ж, надані позивачем матеріали свідчать про те, що неявка відповідача не перешкоджає вирішенню спору, отже справу розглянуто відповідно до ст. 75 ГПК України за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, та заслухавши в судовому засіданні 18.07.2011р. представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

Між ТОВ “Домотехніка-Норд” (Постачальник) та ПП ОСОБА_1. (Покупець) було укладено договір поставки № 516ДН-10 від 31.12.2009р., за яким Постачальник зобовязався в обумовлений даним договором строк поставляти покупцеві побутову техніку, у кількості в асортименті та по цінам, що узгоджуються в накладних, що є невідємними частинами цього договору, а Покупець зобовязується прийняти цей товар та сплатити його договірну вартість.

29.01.2010. позивач поставив відповідачу товар на суму 41 545,24 грн., що підтверджується накладною № 28326 від 29.01.2010р.

Відповідач прийняв товар особисто, засвідчуючи свій підпис власною печаткою.

ПП ОСОБА_1. не в повному обсязі виконав своє зобовязання та сплатив частину боргу в розмірі 37 300,00 грн., що підтверджується довідкою філії “Головного управління ПАТ Промінвестбанк в Донецькій області” за вих. № 20-2/1-12-2810 від 16.06.2011р.

Отже свої зобовязання за договором поставки № 516ДН-10 від 31.12.2009р. відповідач належним чином не виконав.

Тому, основний борг ПП ОСОБА_1. перед позивачем складає 4 245,24 грн.

Оцінивши представлені докази, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Правовідносини сторін є господарськими.

Згідно ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобовязання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобовязана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобовязаної сторони виконання її обовязку.

Майнові зобовязання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частинами 1-3 ст. 193 ГК України встановлено, що субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобовязання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобовязань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Застосування господарських санкцій до субєкта, який порушив зобовязання, не звільняє цього субєкта від обовязку виконати зобовязання в натурі, крім випадків, коли інше передбачено законом або договором, або управнена сторона відмовилася від прийняття виконання зобовязання.

Згідно ч. 1, 2 ст. 509 ЦК України, зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

Зобовязання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 11 ЦК України, цивільні права та обовязки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обовязки.

Підставами виникнення цивільних прав та обовязків, зокрема, є:

1) договори та інші правочини;

2) створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності;

3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі;

4) інші юридичні факти.

Цивільні права та обовязки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обовязки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування.

У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обовязки можуть виникати з рішення суду.

У випадках, встановлених актами цивільного законодавства або договором, підставою виникнення цивільних прав та обовязків може бути настання або ненастання певної події.

В даному випадку підставою виникнення цивільних прав і обовязків (зобовязань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору є договір поставки № 516ДН-10 від 31.12.2009р.

За своєю правовою природою і суттю вказаний договір є договором поставки.

Відповідно до 1, 2 ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобовязується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не повязаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобовязується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобовязується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобовязується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч. 1 ст. 692 ЦК України, покупець зобовязаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

В даному випадку відповідач зобовязаний оплатити вартість поставленого товару в строк, що не перевищує 21 день від дати поставки (п.8.1 Договору).

Товар отриманий відповідачем у позивача на загальну суму 41 545,24 грн. за накладною № 28326 від 29.01.2010р.

Згідно ст. 526 ЦК України, зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обовязковим для виконання сторонами.

Підстави для припинення зобовязання за договором поставки № 516ДН-10 від 31.12.2009р., які визначено главою 50 ЦК України, відсутні.

Відповідно до ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобовязання.

Враховуючи встановлений факт неповного виконання ПП ОСОБА_1. грошових зобовязань, вимоги про стягнення з відповідача суми боргу в розмірі 4 300,15 грн. підлягають задоволенню судом частково, а саме в розмірі 4 245,24 грн., оскільки відповідач отримав товар на 41 545, 24 грн., а сплатив 37 300,00 грн.

В іншій частині суми основного боргу в розмірі 54, 91 грн. в задоволенні позову слід відмовити.

Також позивач просить стягнути з відповідача штрафні санкції, а саме: 963, 14 грн. пені та 1 717, 22 грн. - 3 % річних від простроченої суми.

Відповідно до ст. 611 ЦК України одним з правових наслідків порушення зобовязання є сплата неустойки (штрафу, пені).

Згідно ч. 1, 3 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відповідних відсотках від суми невиконаного або неналежного виконаного зобовязання.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобовязання.

Статтею 546 ЦК України передбачено, що виконання зобовязання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, задатком.

Відповідно до ст. 547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобовязання вчиняється у письмовій формі.

Правочин щодо забезпечення виконання зобовязання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Крім того, відповідно до норм ст. 1 Закону України від 22.11.1996р. № 543/96-ВР “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань” платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Відповідно до п. 9.3 Договору, у разі порушення строків оплати товару Покупець зобовязаний сплатити Постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період за який стягується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.

Згідно п.9.5 Договору, сторони керуючись п.6 ст. 232 ГК України узгодили, що нарахування пені здійснюється протягом всього часу за який зобовязання не було виконано належним чином.

Згідно п.8.1 Договору, відповідач зобовязаний оплатити вартість поставленого товару в строк, що не перевищує 21 день від дати поставки. Тобто, строк оплати товару сплинув 19.02.2010р.

Враховуючи встановлений факт неповного виконання ПП ОСОБА_1. грошових зобовязань, вимоги про стягнення з відповідача пені в сумі 958, 73 грн. за період з 20.02.2010р. по 21.06.2011р. від суми прострочки в розмірі 4 245, 24 грн. підлягають задоволенню.

В іншій частині суми пені в розмірі 4, 41 грн. в задоволенні позову слід відмовити.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Пунктом 9.4 Договору сторони передбачили за прострочення зобовязань щодо оплати товару сплату процентів (30 % річних) від простроченої суми.

Враховуючи встановлений факт несвоєчасного виконання відповідачем грошових зобовязань, вимоги про стягнення з нього на користь позивача 1 699, 26 грн. - 3 % річних від простроченої суми в розмірі 4 245, 24 грн. за період з 20.02.2010р. по 21.06.2011р. підлягають задоволенню.

В іншій частині цієї суми в розмірі 17, 96 грн. в задоволенні позову слід відмовити.

Згідно ст. 44, 49 ГПК України, судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. 44, 49, 80, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_2, індивідуальний ідентифікаційний номер НОМЕР_2) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Домотехніка-Норд” (83112, м. Донецьк, пр. Жуковського, 2, код ЄДРПОУ 24802690) 4 245 (чотири тисячі двісті сорок пять) грн. 24 коп. основного боргу, 958 (девятсот пятдесят вісім) грн. 73 коп. пені, 1 699 (одна тисяча шістсот девяносто девять) грн. 26 коп. 3 % річних від простроченої суми, 100 (сто) грн. 87 коп. витрат на державне мито та 233 (двісті тридцять три) грн. 38 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В частині вимог стягнення з відповідача на користь позивача 54 (пятдесят чотири) грн. 91 коп. основного боргу, 4 (чотири) грн. 41 коп. пені, 17 (сімнадцять) грн. 96 коп. 3 % річних від простроченої суми в задоволенні позову відмовити.

Суддя В.М. Соловйов

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення оформлене і підписане відповідно до вимог ст. 84 ГПК України 02.08.2011р.