Постанова № 17885222, 17.08.2011, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

17 серпня 2011 року 10:14 № 2а-4364/11/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Кармазіна О.А., при секретарі Руденко Н.В.,

за участю представників сторін:

від позивача: Сірик В.В. (начальник юридичного відділу - т.в.о. директора, який діє на підставі наказу Міністра оборони України від 21.04.2009 р. № 194)

від відповідача: ОСОБА_2 (довіреність від 23.04.2010 р. № 1919/9/10-114)

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомДержавного підприємства Міністерства оборони України «Укроборонпостачальник»

до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва

про визнання недійсними податкових повідомлень рішень від 13.04.2010 року № 0002873530/0 та № 0002883530/0,- ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось Державне підприємство Міністерства оборони України «Укроборонпостачальник»з позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва про визнання недійсними податкових повідомлень рішень від 13.04.2010 року № 0002873530/0 (з податку на прибуток) та № 0002883530/0 (з ПДВ), які були прийняті податковим органом за результатами перевірки взаємовідносин позивача з товариством з обмеженою відповідальністю «Максікал»(код 34728972), проведеною за постановою слідчих органів.

Ухвалою суду від 12.04.2011 року відкрито провадження у справі та призначено попереднє судове засідання на 21.04.2011 р., від сторін та військової прокуратури витребувані докази по справі. 21.04.2011 р. проведення попереднього судового засідання було відкладено на 12.05.2011 р., проведення якого також було відкладено у звязку з необхідністю надання сторонами додаткових доказів по справі. Судове засідання, призначене на 26.05.2011 року не відбулося з технічних причин. В судовому засіданні 09.06.2011 року розгляд справи було відкладено у звязку із витребуванням від позивача плану закупівель державного підприємства щодо закупівлі послуг за спірними операціями, пояснень щодо необхідності придбання маркетингових послуг за спірними операціями та у звязку із витребуванням від відповідача акту перевірки. 02.08.2011 року в судовому засіданні постановлено ухвалу про закінчення підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду на 17.08.2011 року.

Щодо суті заявлених вимог, позивач вважає оскаржувані рішення протиправними та зазначає, що за взаємовідносинами із зазначеним підприємством останнє здійснювало маркетингові дослідження ринку нафти та нафтопродуктів, ринку моторних масел та ринку автозаправних станцій, які були необхідними, на його думку, для діяльності підприємства. За взаємовідносинами з цим підприємством були складені акти виконаних робіт та отримані податкові накладні, які на думку позивача є достатньою підставою для формування валових витрат та податкового кредиту з ПДВ. Розрахунки за цим договором не здійснювались. Відтак, позивач вважає, що не порушував вимог податкового законодавства, а оскаржувані рішення ухвалені всупереч вимогам Закону України «Про податок на додану вартість»та Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств». Крім того, позивач зазначає, що у 2008 році вже проводилась перевірка підприємства за результатами якої було складено акт від 12.12.2008 року № 2921/23-12/24974907, відповідно до якого не було встановлено порушень за відносинами з ТОВ «Максікал», а отже у відповідача не було підстав для повторної перевірки у звязку з чим оскаржувані рішення є протиправними, оскільки складені за результатами незаконної перевірки.

Під час розгляду справи 17.08.2011 року позивачем заявлялися клопотання про чергове відкладення розгляду справи у звязку з необхідністю надання додаткових документів, які (клопотання) були залишені судом без задоволення, оскільки сторони мали достатньо часу для підготовки до розгляду справи та позивачем не наведено доводів, підтверджених належними доказами, які б свідчили про наявність непереборних обставин, які перешкоджали їх наданню протягом розгляду справи, або про перешкоджання позивачу в отриманні доказів з боку інших осіб. Крім того, судом залишено без задоволення, як недостатньо обґрунтоване, клопотання про виклик в якості свідка відстороненого від посади директора позивача, оскільки представником позивача не наведено конкретних обставин, які можуть бути повідомлені цією особою та мати значення для справи.

Відповідач проти позову під час розгляду справи заперечував та по суті зазначив, що за операціями із зазначеним контрагентом послуги фактично не надавалися та в господарській діяльності позивача не використовувались, їх придбання не мало розумних економічних причин, зазначені маркетингові дослідження відсутні у будь-якому матеріальному вигляді. При цьому, ТОВ «Максікал»(контрагент позивача за спірними операціями) у своєму складі працюючих має лише одну особу, підприємство не має організаційно-господарських можливостей для виконання зазначених послуг та за зареєстрованим місцезнаходженням контрагент відсутній, а між учасниками спірних операцій лише складалися документи без фактичного здійснення спірних операцій. Крім того, відповідач зазначає, що особа, яка формально рахувалася директором ТОВ «Максікал»надала покази у кримінальній справі, зазначивши, що не має відношення до діяльності цього підприємства, була зареєстрована директором іншими особами без згоди цієї особи, будь-яких первинних документів щодо діяльності цього підприємства за спірними операціями ця особа не підписувала.

Відтак, відповідач вважає, що у позивача не було підстав для формування валових витрат та податкового кредиту з ПДВ за операціями, які фактично не виконувались, та на підставі первинних документів, які не мають правового значення, оскільки складені від імені контрагента невідомими та не уповноваженими особами.

На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 17 серпня 2011 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Розглянувши подані позивачем та відповідачем документи і матеріали, заслухавши пояснення позивача та відповідача, зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позову виходячи з наступного.

Державне підприємство Міністерства оборони України «Укроборонпостачальник»зареєстровано у статусі юридичної особи 20.10.1999 року Шевченківською районною у м. Києві державною адміністрацією за адресою м. Київ, вул. Мельникова 81 та присвоєно ідентифікаційний код 24974907. Засновником підприємства є Міністерство оборони України. Відповідно до довідки з органів статистики до основних видів діяльності підприємства належить: діяльність у сфері оборони, інші види оптової торгівлі, оброблення металевих відходів та брухту, роздрібна торгівля іншими непродовольчими товарами, надання інших комерційних послуг.

Позивач зареєстрований як платник податків у ДПІ у Шевченківському районі м. Києва. Крім того, підприємство зареєстроване платником ПДВ з присвоєнням індивідуального податкового номеру 249749026597, про що останньому 02.06.2004 року видано свідоцтво платника ПДВ.

На підставі постанови слідчого в особливо важливих справах військової прокуратури України від 03.11.2009 року в рамках кримінальної справи № 08405079 по обвинуваченню директора ДП «Укроборонпостачальник»ОСОБА_3, Державною податковою адміністрацією у м. Києві проведено позапланову документальну перевірку позивача з питань правильності нарахування та своєчасності сплати до бюджету ПДВ за червень-липень 2008 року при взаємовідносинах з ТОВ «Максікал»(код 34728972; зареєстровано платником ПДВ в ДПІ у Печерському районі м. Києва 13.04.2009 р.) за результатами якої складено Акт № 22/35-30/24974907 від 29.03.2010 р.

У звязку з цим та в контексті доводів позивача щодо незаконності цієї перевірки, суд зазначає, що відповідно до положень ст. 111 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»(в редакції на час проведення перевірки) обмеження у підставах проведення перевірок платників податків, визначені цим Законом, не поширюються на перевірки, що проводяться, зокрема, після порушення кримінальної справи проти платника податків (посадових осіб платника податків), що перевіряється, відповідно до кримінально-процесуального законодавства. Відтак, проведення вищезгаданої перевірки позивача на підставі постанови слідчого, копія якої залучена до матеріалів справи, відповідає вимогам зазначеного Закону та підстав вважати, що перевірка проведена незаконно не має.

Перевіркою встановлено, що за операціями з ТОВ «Максікал»в порушення п/п. 7.4.1., 7.4.5., 7.7.1. Закону України «Про податок на додану вартість» позивачем занижено ПДВ у розмірі 752345 грн. та в порушення п. 5.1., п/п. 5.2.1., 5.3.9. Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»позивачем неправомірно віднесено до складу валових витрат витрати не підтверджені документально у розмірі 3761725 грн., в результаті чого занижено податок на прибуток за 2008 рік на 940431,25 грн.

Як зазначено вище, зазначені висновки податкового органу ґрунтувалися на тому, що фактично маркетингові послуги не виконувались, первинні документи підписані невідомими та не уповноваженими особами, зазначені послуги не мають звязку з господарською діяльністю позивача, будь-яких доказів використання цих маркетингових послуг в господарській діяльності позивача не має, а отже у позивача не було правових підстав формувати валові витрати та податковий кредит з ПДВ за операціями з ТОВ «Максікал».

На підстав Акту перевірки ДПІ у Шевченківському районі м. Києва прийнято наступні податкові повідомлення-рішення:

-№ 0002883530/0 від 13.04.2010 року, яким позивачу визначено податкове зобовязання з податку на додану вартість у розмірі 752345 грн. за основним платежем та 376172,50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями;

-№ 0002873530/0 від 13.04.2010 року, яким позивачу визначено податкові зобовязання з податку на прибуток у розмірі 940431 грн. (за основним платежем) та 470215,50 грн. за штрафними (фінансовими санкціями).

За результатами оскарження зазначених рішень в адміністративному порядку оскаржувані рішення залишені без змін, що вбачається з рішення ДПА України від 02.02.2011 року № 2240/6/25-0115, ухваленого за результатами розгляду скарг позивача.

У взаємозвязку з вищенаведеним та з метою встановлення фактичних обставин за операціями позивача з ТОВ «Максікал», які повязані з формуванням спірних сум податкового кредиту та валових витрат, під час розгляду справи встановлено, що спірні суми податкового кредиту та валових витрат сформовані за операціями позивача з цим контрагентом за договором № 02/06-08 від 02.06.2008 р.

Відповідно до умов цього договору виконавець (ТОВ «Максікал»в особі директора ОСОБА_5.) зобовязувався надати замовнику (позивачу) проведення маркетингових досліджень за напрямками, що цікавлять замовника і які визначені у цьому договорі (п.1.1). Зокрема, обєктом маркетингових досліджень за цим договором є: (1) ринок нафти та нафтопродуктів; (2) ринок моторних масел; (3) ринок автозаправних станцій (п.1.2. договору). Маркетингові дослідження здійснюються за напрямками: (1) можливості та перспективи ведення комерційних операцій щодо обєкта маркетингових досліджень; (2) визначення діючих та потенціальних конкурентів (джерела сировини та комплектуючих, наявності постачально-збутової мережі); (3) загальна характеристика обігу аналогічного обєкту маркетингових досліджень продукції конкурентів (обсяг пропозиції, якість, ціни, сервіс, розрахунки); (4) ступінь розвитку ринкової інфраструктури (транспорт, склади, мережі, звязки); (5) ступінь розвитку комерційної інфраструктури (біржі, оптові торги, аукціони, посередники); (6) попит на продукцію, перспективи його розвитку; відомості про потенційних споживачів; можливість, доцільність, ефективність проведення рекламних кампаній; (7) прогноз стану конюнктури продукції (п. 2.1. договору).

Під час розгляду справи позивачем не наведено розумних економічних причин, які б зумовлювали необхідність укладання зазначеного договору та придбання зазначених послуг.

Відповідно до п. 3.1. договору зазначеного договору виконавець був зобовязаний надати результати досліджень з детальним та повним розрахунком усіх питань у відповідності до узгоджених напрямків досліджень.

Відповідно до п. 5.2. договору виконавець надає результати досліджень у письмовому вигляді.

Відповідно до протоколу про договірну ціну від 10.06.2008 року досягнуто домовленість про вартість маркетингових послуг по дослідженню ринку моторних масел на території України на суму 932070 грн. у т.ч. ПДВ 155345 грн.

У цей же день, 10.06.2008 року сторонами складено Акт здачі-приймання зазначених маркетингових послуг вартістю 932070 грн. у т.ч. ПДВ 155345,00 грн. який не містить деталізації проведених досліджень.

У той же час, ні під час перевірки, ні під час розгляду справи позивачем не було надано результати даних досліджень у матеріальному виразі, тобто у письмовому вигляді, як то передбачалося п. 5.2. договору.

Крім того, відповідно до іншого протоколу про договірну ціну від 04.06.2008 року між сторонами досягнуто домовленість про вартість маркетингових послуг по дослідженню ринку нафти і нафтопродуктів на суму 3582000,00 грн. у т.ч. ПДВ 597000 грн.

У цей же день, 04.06.2008 року між сторонами складено акт здачі-приймання зазначених маркетингових послуг на суму 3582000 грн. у т.ч. ПДВ 597000 грн. який не містить деталізації проведених досліджень.

У той же час, ні під час перевірки, ні під час розгляду справи позивачем не було надано результати даних досліджень у матеріальному виразі, тобто у письмовому вигляді, як то передбачалося п. 5.2. договору.

Зазначені вище акти не розкривають змісту (деталізації) виконаних досліджень, а лише містять загальне посилання про те, що виконавець виконав замовлення.

За даними актами ТОВ «Максікал»виписало на адресу позивача податкові накладні: № 96 від 10.06.2008 року на суму 932070 грн. у т.ч. ПДВ 155345,00 грн. та № 94 від 04.06.2008 року на суму 3582000 грн. у т.ч. ПДВ 597000 грн. Зазначені у податкових накладних суми ПДВ включені позивачем до складу спірних податкового кредиту за червень та липень 2008 року. Крім того, за даними операціями позивачем сформовано валові витрати на суму 3761725 грн., які на думку відповідача, не мають документального підтвердження, що, на думку податкового органу, призвело до заниження податку на прибуток за 2008 рік на суму 940431,25 грн.

Як встановлено під час розгляду справи на підставі наданих сторонами матеріалів, розрахунки між сторонами даного договору не проводились.

Вирішуючи з урахуванням наведеного спір по суті, суд виходить з наступного.

В контексті доводів відповідача щодо документального підтвердження здійснення спірних операцій та юридичної значимості первинних документів за взаємовідносинами з ТОВ «Максікал», суд зазначає, що відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством.

Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Статтею 9 цього закону встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Виходячи з положень ч. 5 ст. 8, ч. 2 ст. 9 цього ж Закону та пунктів п.2.4., 2.5., 2.13. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року за № 168/704, первинний документ повинен мати такий обовязковий реквізит, як особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

В контексті наведеного, суд зазначає, що обовязковими реквізитами у праві визнаються обов'язкові дані, які мають бути в будь-якому документі для визнання його дійсним, таким, що має юридичну силу (значимість).

Таким чином, податкова звітність формується на підставі первинних бухгалтерських документів, одним з обовязкових реквізитів яких є особистий підпис уповноваженої особи, яка підписала цей документ на підтвердження фактичного здійснення господарської операції.

Отже, підписання первинних документів уповноваженою особою на підтвердження фактичного здійснення операції надає документу юридичну силу, робить його дійсним та, відповідно, є підставою для виникнення відповідних податкових наслідків за фактично здійсненою операцією.

У взаємозвязку з вищенаведеним та в контексті доводів сторін щодо фактичного вчинення/не вчинення спірних операцій та наявності/відсутності у звязку з цим у позивача підстав для формування спірних сум податкового кредиту та валових витрат, суд зазначає, що в період вчинення спірних операцій та проведення перевірки, правовідносини з приводу формування платником податку валових витрат, правомірність формування яких безпосередньо впливає на правильність формування податкового кредиту з ПДВ, регулювалися статтею 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а податкового кредиту з ПДВ - статтею 7 Закону України «Про податок на додану вартість»(в редакції на час вчинення спірних операцій).

Так, відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (далі-Закон про прибуток) визначальною ознакою валових витрат є їх зв'язок з господарською діяльністю платника податку.

При цьому, підпунктом 5.2.1 цього Закону встановлено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією і веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) та охороною праці з урахуванням обмежень, установлених підпунктами 5.3 - 5.8 цієї статті.

Водночас, за змістом абзацу п'ятого підпункту 5.3.9 цього ж Закону не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Що стосується правових підстав для формування позивачем податкового кредиту з ПДВ, суд зазначає, що об'єктом оподаткування податком на додану вартість відповідно до п/п. 3.1.1 Закону про ПДВ України є операції платників податку з поставки товарів, робіт/послуг.

Підпунктом 7.4.1 цього Закону, передбачено, що податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів, робіт/послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 7.5. Закону України "Про податок на додану вартість" датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій, зокрема: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг); або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до п/п. 7.2.3. зазначеного Закону податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг).

Підпунктом 7.2.6 Закону про ПДВ передбачено, що податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача та є підставою для нарахування податкового кредиту.

У взаємозвязку з вищенаведеним Порядком заповнення податкової накладної, затвердженого Наказом ДПА від 30.05.97р. № 165 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23.06.97 р. за № 233/2037 (в редакції на час видачі податкових накладних щодо спірних сум податкового кредиту), з урахуванням положень п/п. 7.2.4. Закону про ПДВ, встановлено, що податкова накладна дає право покупцю, зареєстрованому як платник податку, на включення до податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість.

Пунктом 18 цього Порядку передбачено, що всі складені примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати поставку товарів (послуг), та скріплюються печаткою такого платника податку - продавця.

Згідно з п/п. 7.4.4. Закону про ПДВ якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Відповідно до підпункту 7.4.5 Закону про ПДВ не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Отже, виходячи зі змісту пункту 7.4. Закону про ПДВ в цілому та у взаємозвязку з положеннями п/п. 3.1.1, п. 7.2. та п. 7.5. цього закону, а також з урахуванням наведених вище норм Закону про прибуток та Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на податковий кредит та валові витрати наступають лише у разі реального (фактичного) здійснення господарських операцій з придбання товарів/робіт/послуг, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, а не лише оформлення відповідних документів або рух грошових коштів на рахунках платників податку.

При цьому, як зазначено вище, правове значення для формування податкового кредиту з ПДВ мають податкові накладні та інші первинні документи, які, виходячи з наведеного мають юридичну силу (правову значимість) внаслідок їх підписання уповноваженою особою на підтвердження реально вчиненої операції. У разі підписання первинного документу (податкової накладної) не уповноваженою особою, такий документ не створює будь-яких правових наслідків у бухгалтерському, а отже і у податковому обліку, як і документ на якому імітовано підпис уповноваженої особи.

Відсутність сукупності зазначених чинників, з якими Закон про ПДВ у взаємозвязку з положеннями наведених вище норм законодавства повязує можливість формування платником податків податкового кредиту, у т.ч. недоведеність фактичного (реального) виконання операцій, відсутність звязку замовлених послуг з господарською діяльністю, відсутність розумних економічних причин для вчинення певних операцій (ділової мети), виключають можливість формування валових витрат та податкового кредиту з ПДВ навіть за наявності правильно оформлених за зовнішніми ознаками та формою первинних документів (у т.ч. податкових накладних) та незважаючи на наявність у платника податку доказів сплати продавцеві вартості товару (роботи/послуги) з ПДВ.

В контексті перевірки фактичного виконання спірних операцій та виявлення документів, які в сукупності прямо та опосередковано можуть підтверджувати або спростовувати фактичне виконання робіт, суд зазначає, що під час розгляду справи не надано доказів, які в умовах звичайної ділової практики супроводжують та в сукупності підтверджують фактичне вчинення вищезгаданих господарських операцій.

В даному випадку результати маркетингових досліджень у наведеному договорі обсязі на паперовому носії або в будь-якій іншій формі ні під час перевірки, ні під час розгляд справи не були надані, що вказує на те, що фактично ці послуги не були виконані та фактично не надавалися.

При цьому, під час розгляду справи позивачем не доведено наявності ділової мети, розумних економічних причин, реальної необхідності у придбанні зазначених послуг, а отже і звязку замовлених послуг та задекларованих позивачем витрат з господарською діяльністю позивача.

Суд також відзначає, що в період укладання та виконання спірних операцій, на позивача, як на державне підприємство, поширювались вимоги чинного на той час Тимчасового положення «Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти», затвердженого постановою КМ України від 28 березня 2008 р. № 274, яким, крім іншого, передбачалося складання плану закупівель та проведення тендерних закупівель через тендерні комітети відповідних субєктів, у т.ч. щодо замовлених за вищезгаданим договором послуг.

Проте, під час розгляду справи, не дивлячись на неодноразові вимоги суду надати документи щодо закупівлі цих послуг на тендері, плану закупівель, в якому б було заплановано та затверджено придбання маркетингових послуг, позивачем не надано жодних доказів того, що закупівля маркетингових послуг за державні кошти була запланована та затверджена тендерним комітетом позивача, як і будь-яких доказів проведення торгів, включення цих витрат до фінансового плану державного підприємства (ст. 75 ГК України), що в свою чергу також вказує як на відсутність реальної необхідності укладання договору, так і на відсутність взагалі розумних економічних причин та правових підстав для укладання договору, а отже і про не повязаність задекларованих витрат з господарською діяльністю позивача.

Крім того, пунктом 1.3. Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України від 10 серпня 2005 р. № 327, визначено, що Акт перевірки, це службовий документ, який стверджує факт проведення невиїзної документальної або виїзної планової чи позапланової перевірки фінансово-господарської діяльності суб'єкта господарювання і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єктами господарювання.

Як вбачається з Акту перевірки (стор. 7), інформаційно-аналітичної довідки № 6759/9/23-1309 від 18.06.2009 р. ДПІ у Печерському районі м. Києва щодо аналізу податкової звітності ТОВ «Максікал»та не спростовано позивачем під час розгляду справи, кількість працюючих осіб на ТОВ «Максікал»складала 1 особу (директор ОСОБА_5.), податкові зобовязання за операціями з позивачем не декларувалися (стор.10). За результатами аналізу податкової звітності також встановлено відсутність у ТОВ «Максікал»майна та інших адміністративно-виробничих можливостей, наявність яких є необхідною для виконання спірних операцій та здійснення реальної економічної діяльності. Суд не вбачає підстав не вважати дані матеріали належними та допустимими доказами. Під час розгляду справи позивачем не наведено доводів на спростування наведених вище обставин. Крім того, під час розгляду справи не надано матеріалів, які б могли свідчити, що надання вищезгаданих послуг на користь позивача передоручалося ТОВ «Максікал» третім особам. А отже, беручи також до уваги те, що акти наданих за вищезгаданим договором послуг були підписані в день узгодження ціни, що свідчить про неможливість виконання визначеного договором масиву операцій після узгодження ціни однією особою. Крім того, в сукупності наведене також свідчить, що контрагент позивача фізично не міг виконати передбачені договором послуги та фактично їх не надавав, що, як зазначено вище, підтверджується також відсутністю результатів маркетингових досліджень на паперовому або іншому носії та не спростовано позивачем під час розгляду справи.

В контексті юридичної значимості первинних документів, суд також зазначає, що як вбачається з протоколу допиту від 12.12.2008 р. особи, яка рахувалася директором ТОВ «Максікал»та прізвище якої визначено в первинних документах, а саме гр. ОСОБА_5, а також з інших процесуальних документів по кримінальній справі, ця особа за винагороду надала свій паспорт іншій особі та підписала низку документів стосовно ТОВ «Максікал», зміст яких на той час цій особі був невідомий, в результаті чого він був зареєстрований як учасник та директор ТОВ «Максікал». У той же час, про діяльність цього товариства йому не відомо, фактично функцій директора він не виконував, рахунків стосовно цього підприємства він не відкривав, з керівником позивача він не знайомий, договорів від імені ТОВ «Максікал» з позивачем не укладав, а спірних операцій під його керівництвом не проводилось. В контексті наведеного, суд зазначає, що суд не позбавлений права оцінювати покази зазначеної вище особи, викладені у протоколі допиту, на рівні та в сукупності з іншими доказами у справі, виходячи з того, що відповідно до ч.1. ст. 71 КАС України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. В даному випадку суд не знаходить підстав для сумніву у достовірності наведених вище показів, які надані під попередження про кримінальну відповідальність, та підстав для їх неврахування під час розгляду даної справи у звязку з чим приймає ці покази в якості доказу та оцінює їх нарівні та в сукупності з іншими доказами по справі. З наведених вище показів вбачається, що зазначеною вище особою також не підтверджується фактичне здійснення спірних операцій та взагалі заперечується відношення до спірних операцій, а з наявних матеріалів справи також не вбачається, що будь-яким фізичним особам надавалися повноваження представляти інтереси ТОВ «Максікал»у відносинах з позивачем.

Тобто, під час розгляду справи не надано документального підтвердження тих обставин та відносин, які за звичайною діловою практикою та в умовах звичайної господарської діяльності супроводжують фактичне надання маркетингових послуг та в сукупності підтверджують їх фактичне (реальне) надання по зазначеного вище роду операціям, а відтак, і не доведено позивачем того, що визначені у вищезгаданому договорі послуги були надані (виконані маркетингові дослідження) ТОВ «Максікал», а встановлені вище судом обставини спростовують доводи позивача у цьому контексті.

При цьому, в даному випадку первинні документи та податкові накладні за операціями з ТОВ «Максікал», складені з визначенням того, що вони підписані директором, складені невідомими особами, без фактичного проведення операцій та без доказів уповноваженням інших осіб на вчинення дій від імені ТОВ «Максікал», а отже не можуть вважатися юридично значимими документами (такими, що мають юридичну силу) для цілей формування податкового кредиту з ПДВ та валових витрат та, відповідно, не створюють будь-яких правових наслідків для цілей формування податкового кредиту та валових витрат позивачем.

Як приходить до висновку суд, в даному випадку має місце проведення безтоварних операцій з метою отримання позивачем необґрунтованої податкової вигоди у вигляді спірних сум податкового кредиту та валових витрат за операціями з ТОВ «Максікал». Тобто, в даному випадку має місце лише обмін документами, які не мають юридичної значимості з метою створення зовнішніх ознак правомірності формування податкового кредиту та валових витрат за безтоварними операціями та отримання необґрунтованої податкової вигоди.

У звязку з цим та враховуючи: ненадання документального підтвердження виконання замовлених послуг, а саме - ненадання на паперовому або іншому носії результатів маркетингових послуг (досліджень), недоведеність фактичного виконання послуг та нездійснення спірних операцій цим контрагентом, відсутність у ТОВ «Максікал»будь-яких ресурсів і можливостей для виконання вищенаведених робіт/послуг, недоведеність використання замовлених послуг в господарській діяльності позивача та отримання економічної вигоди від цього, а також за відсутності видимих розумних економічних та організаційних причин для укладання зазначеного договору, доказів придбання цих послуг на відкритих торгах (тендері), за відсутності доказів підписання первинних документів ТОВ «Максікал»уповноваженими особами та звязку задекларованих позивачем витрат з його господарською діяльністю, суд приходить до висновку про відсутність сукупності умов, обставин та підстав з якими вищенаведені норми законодавства повязували виникнення у позивача права на спірні суми податкового кредиту з ПДВ та валових витрат за операціями з ТОВ «Максікал». Виходячи з цього, у позивача не було правових підстав для формування спірних сум податкового кредиту та валових витрат за операціями з цим контрагентом, що в свою чергу обумовлює висновок про законність та обґрунтованість оскаржуваних рішень.

При цьому суд, як зазначено вище, вважає помилковими доводи позивача про незаконність перевірки позивача за результатами якої складено спірні рішення.

Надані позивачем та досліджені судом документи, наведені ним доводи, не спростовують наведеного та не доводять зворотного.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В даному випадку, за результатами розгляду справи суд не вбачає підстав для скасування оскаржуваних рішень, які, як приходить до висновку суд, є законним та обґрунтованим, є вірними по суті, а отже у задоволенні позову слід відмовити.

Керуючись керуючись вимогами ст. ст. 69-71, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,-

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Державного підприємства Міністерства оборони України «Укроборонпостачальник»до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва про визнання недійсними податкових повідомлень рішень від 13.04.2010 року № 0002873530/0 та № 0002883530/0 залишити без задоволення.

Постанова набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України.

Суддя О.А. Кармазін

Повний текст постанови складено та підписано 22 серпня 2011 року.