Постанова № 17885218, 16.08.2011, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

16 серпня 2011 року 10:15 № 2а-4924/11/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Кармазіна О.А., при секретарі судового засідання Руденко Н.В.,

за участю представників:

від позивача: ОСОБА_1 (довіреність від 02.12.2010 р.)

від відповідача-1: (не зявився)

від відповідача-2: (не зявився)

від відповідача-3: (не зявився)

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські покрівельні системи»

доПівденної митниці Державної митної служби України (відповідач-1),

Головного управління Державного казначейства України в м. Києві (відповідач-2),

Головного управління Державного казначейства України в Одеській області (відповідач-3)

простягнення митних платежів, надміру сплачених до державного бюджету під час митного оформлення товарів В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Українські покрівельні системи»(код 36214179; адреса: 02068, м. Київ, пр-т М. Бажана, 26, офіс 334) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Південної митниці Державної митної служби України та Головного управління державного казначейства України в м. Києві, в якому, з урахуванням уточнень, просить стягнути з Державного бюджету України 26027,46 грн. надміру сплачених митних платежів.

В обґрунтування позову позивач зазначає, що під час митного оформлення в режимі імпорту черепиці за зовнішньоекономічним контрактом з компанією Ceramika La Escandella.S.A. № 070709 SP/UA від 07.07.2009 р., відповідачем-1 було відмовлено у митному оформленні за поданою позивачем ВМД №500060701/2010/004170 від 15 березня 2010 року та стосовно визначеної у цій ВМД митної вартості було прийнято рішення № 500000006/2010/610352/1 від 15.03.2010 року про визначення митної вартості митним органом.

Відповідно до зазначено рішення відповідача про визначення митної вартості та у відповідності з ВМД від 17 березня 2010 року № 500060701/2010/004187 зобовязання позивача перед бюджетом склали: (1) 24395,32 грн. (за кодом 020 у розмірі 10% «Мито на товари, що ввозяться на територію України суб'єктами підприємницької діяльності відповідно до Закону України "Про Єдиний митний тариф" (код бюджетної класифікації - 15010100), замість 16 261,76 грн. по ВМД від 15.03.2010 р. та (2) 53669,71 (код 028 у розмірі 20% «Податок на додану вартість з товарів, увезених на територію України суб'єктами підприємницької діяльності»(код бюджетної класифікації-14010300) замість 35775,87 грн. по ВМД від 15.03.2010 р.

Позивач зазначає, що зазначене рішення митниці про визначення митної вартості було оскаржено в судовому порядку та відповідно до постанови Окружного адміністративного суду м. Києва від 08.11.2010 року по справі № 2а-11419/10/2670, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 04.03.2011 року, зазначене рішення про визначення митної вартості скасовано, у звязку з чим надміру сплачені до бюджету митні платежі склали 26027,46 грн., які позивач просить стягнути на його користь.

Ухвалою суду від 28.04.2011 року відкрито провадження у справі та справу призначено до судового розгляду на 24.05.2011 року. Засідання, призначене на 24.05.2011 року, було відкладено на 07.06.2011 року у звязку з необхідністю витребування додаткових доказів та надання сторонам можливості підготуватися до розгляду справи. ГУДК України у м. Києві подало заяву із запереченнями проти позову, які ґрунтуються на тому, що відповідач не порушував прав позивача, та про розгляд справи за його відсутності. Крім того, відповідач-2 просив залучити до участі у справі як третього відповідача ГУДК України в Одеській області, оскільки саме через цю особу кошти надходили до бюджету.

Ухвалою суду від 07.06.2011 року до участі у справі в якості співвідповідача залучено ГУДК в Одеській області, у звязку з чим розгляд справи відкладено на 28.07.2011 року та на адресу ГУДК в Одеській області додатково направлено копію позовної заяви.

В судове засіданні 28.07.2011 року представники ГУДК в Одеській області не зявилися, причин неявки не повідомили, у звязку з чим ухвалою суду від 28.07.2011 року розгляд справи було відкладено на 16.08.2011 року та викликано в судове засідання представників сторін. ГУДК в Одеській області також надіслано копії додатково наданих Південною митницею документів (платіжних доручень про зарахування коштів до Державного бюджету через ГУДК в Одеській області). 10.08.2011 року від ГУДК України в Одеській області до суду надійшов лист про неможливість надання відомостей про зарахування спірних сум до бюджету, ненадходження копії позову та документів по справі, що спростовується вищенаведеним, та заявлено про неможливість у звязку з цим бути присутніми під час розгляду справи. Листом від 11.08.2011 року судом повторно пріоритетним звязком направлено цьому відповідачу копію позову та доданих до нього матеріалів.

В судове засідання 16.08.2011 року представник ГУДК України в Одеській області не зявився. Беручи до уваги наведене, зокрема те, що на адресу ГУДК направлялися матеріали позову, суд вважає, що представник ГУДК України в Одеській області не прибув у судове засідання без поважних причин. Враховуючи це, а також те, що матеріали справи містять достатньо доказів, у т.ч. щодо руху спірних коштів, суд, беручи до уваги, що відповідач є субєктом владних повноважень та його неявка в судове засідання без поважних причин не перешкоджає розгляду справи по суті, керуючись ч. 4 ст. 128 КАС України ухвалив розглядати справу за відсутності представника ГУДК України в Одеській області. Крім того, в судове засідання 16.08.2011 року не зявилися також представники Південної митниці, хоча були повідомлені про розгляд справи під розписку. Причин неявки представники митниці не повідомили, клопотань про відкладення розгляду справи не подавали. З огляду на наведене, беручи до уваги, що даний відповідач також є субєктом владних повноважень, який не зявився в судове засідання без поважних причин та без повідомлення про причини неприбуття, суд ухвалив розгляд справи не відкладати та розглядати справу за відсутності представника митниці. При цьому враховано, що ГУДК України у м. Києві просило розглядати справу без їх участі.

На підставі частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 16 серпня 2011 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Розглянувши подані сторонами докази, заслухавши пояснення представників присутніх учасників судового процесу, зясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, з урахуванням додаткових пояснень, наданих під час розгляду справи, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позову, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 15 Митного кодексу України митниця є митним органом, який безпосередньо забезпечує виконання законодавства України з питань митної справи, справляння податків і зборів та виконання інших завдань, покладених на митну службу України.

Відповідно до п/п. 2.1.1 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (далі - Закон № 2181 в редакції на час митного оформлення вищезгаданої партії товару) контролюючими органами стосовно, зокрема, податків і зборів (обов'язкових платежів), які відповідно до законів справляються при ввезенні (пересиланні) товарів і предметів на митну територію України або вивезенні (пересиланні) товарів і предметів з митної території України є митні органи.

Податки та збори (обов'язкові платежі), що справляються при переміщенні товарів через митний кордон України та нараховуються у ВМД, є митними платежами.

Частиною 1 статті 261 Митного кодексу України встановлено, що відомості про митну вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України, використовуються для нарахування податків і зборів (обов'язкових платежів), ведення митної статистики, а також у відповідних випадках для розрахунків у разі застосування штрафів, інших санкцій та стягнень, встановлених законами України.

Відтак, зміна митної вартості, у т.ч. за ініціативою та рішенням митного органу, призводить до відповідної зміни розміру митних платежів та до змін у структурі податкових зобовязань декларанта, які підлягають сплаті у звязку з митним оформленням товарів.

В контексті спірних відносин, суд зазначає, що постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 08.11.2010 року по справі № 2а-11419/10/2670, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 04.03.2011 року та, відповідно, набрала законної сили, встановлено, що 07 липня 2009 року між ТОВ "Українські покрівельні системи" та компанією LA ESCANDELLA. S.A укладено договір № 070709 SP/UA, предметом якого є купівля-продаж товару найменуванням, кількістю, в асортименті та за цінами, що зазначені у Специфікаціях, які є невідємною частиною договору.

Як встановлено даним рішенням суду, 15 березня 2010 року на митний кордон України від CERAMICA LA ESCANDELLA. S.A для позивача надійшов товар, а саме: черепиця дахова, керамічна (вага нетто 89934 кг) за договором від 07 липня 2009 року № 070709 SP/UA згідно рахунку-фактури (інвойсу) від 16 лютого 2010 року № 1000001310 на загальну суму 12991,83 EUR, що становить 142672,60 грн. (курс 10, 981717 грн.). Транспортні витрати склали 2500 доларів США, що становить 19945, 00 грн. (курс 7,98 грн.). Всього разом на суму 162 617,60 грн.

Декларантом позивача 15 березня 2010 року подано відповідачу вантажно-митну декларацію (далі ВМД) № 500060701/2010/004170, товаросупровідні та інші документи. Митні платежі визначені в розмірі 16 261,76 (код 020 у розмірі 10%) грн. та 35775,87 грн. (код 028 у розмірі 20%).

Під час митного оформлення відповідач митну декларацію не прийняв та надав позивачу картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України від 15 березня 2010 року №500000006/0/60336.

Не погоджуючись із заявленою позивачем митною вартістю товарів у декларації від 15.03.2010 р., відповідач прийняв рішення № 500000006/2010/610352/1 від 15.03.2010 року, згідно з яким самостійно визначив митну вартість, застосувавши при цьому резервний (шостий) метод визначення митної вартості товарів.

Ураховуючи нову митну вартість товарів позивач подав відповідачу нову вантажно-митну декларацію від 17 березня 2010 року № 500060701/2010/004187, на підставі якої до бюджету зараховано визначені цією ВМД митні платежі на підставі рішення митниці про визначення митної вартості товарів.

Вищезгаданою постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 08.11.2010 року по справі № 2а-11419/10/2670, яка набрала законної сили, зазначене рішення митниці про визначення митної вартості товару № 500000006/2010/610352/1 від 15.03.2010 року визнано протиправним та скасовано.

У постанові суду, крім іншого, судом визначено, що у відповідача не було підстав самостійно визначати митну вартість товарів та приймати рішення № 500000006/2010/610352/1 від 15.03.2010 року про визначення митної вартості товарів за іншим методом, ніж обраний позивачем.

Відповідно до частини 5 статті 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Відтак, наведені вище обставини, встановлені у постанові від 08.11.2010 року по справі № 2а-11419/10/2670 не підлягають додатковому (повторному) доказуванню та зазначене рішення суду є обовязковим для суду у даній справі.

У взаємозвязку з наведеним, суд зазначає, що відповідно до частини 2 статті 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Положення частини другої статті 124 Конституції України щодо поширення юрисдикції судів на всі правовідносини, що виникають у державі, необхідно розуміти так, що право особи (громадянина України, іноземця, особи без громадянства, юридичної особи) на звернення до суду за вирішенням спору не може бути обмежене законом, іншими нормативно-правовими актами.

Встановлення законом або договором досудового врегулювання спору за волевиявленням суб'єктів правовідносин не є обмеженням юрисдикції судів і права на судовий захист (п. 1 Рішення Конституційного Суду України № 15-рп/2002 від 09.07.2002).

Виходячи з наведеного, позивач має право звернутися до суду з метою вирішення спірних питань щодо повернення митних платежів, незалежно від наявності досудових процедур.

У взаємозвязку з вищенаведеним під час розгляду даної справи встановлено, що відповідно до зазначено рішення відповідача про визначення митної вартості № 500000006/2010/610352/1 від 15.03.2010 року та у відповідності з ВМД від 17 березня 2010 року № 500060701/2010/004187 зобовязання позивача перед бюджетом склали: (1) 24395,32 грн. (за кодом 020 у розмірі 10% «Мито на товари, що ввозяться на територію України суб'єктами підприємницької діяльності відповідно до Закону України "Про Єдиний митний тариф"; код бюджетної класифікації - 15010100) замість 16 261,76 за ВМД від 15.03.2010 р. та (2) 53669,71 (код 028 у розмірі 20% «Податок на додану вартість з товарів, увезених на територію України суб'єктами підприємницької діяльності»(код бюджетної класифікації-14010300) замість 35775,87 грн. за ВМД від 15.03.2010 року.

Щодо зарахування спірних сум митних платежів до бюджету, судом встановлено, що з метою забезпечення митного оформлення товарів позивачем на депозитний рахунок Південної митниці (код 35819019) № 37348250000526 в ГУДК у м. Києві платіжним дорученням № 218 від 11.03.2010 року перераховано попередню оплату 79000 гривень з призначенням платежу «Попередня оплата за митне оформлення. Без ПДВ».

Режим функціонування такого рахунку визначений Порядком розрахунково-касового обслуговування через органи Державного казначейства України митних та інших платежів, які вносяться до/або під час митного оформлення, який затверджений наказом Міністерства фінансів України, Державної митної служби України від 24.01.2006 р. № 25/44 та який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 25 січня 2006 р. за № 64/11938 (далі Порядок № 25/44).

Для зарахування коштів, що вносяться платниками та громадянами до/або під час митного оформлення товарів, на балансі Головного управління Державного казначейства України (далі - ГУДК України) у місті Києві відкриваються депозитні рахунки 3734 на ім'я митних органів.

Пунктами 2.1. 2.2. Порядку № 25/44 передбачено, що для обліку коштів у національній валюті, що надходять до митних органів для забезпечення виконання платниками обов'язків щодо сплати митних та інших платежів, а також виконання завдань, покладених на митну службу України, в органах Державного казначейства України застосовуються рахунки відповідно до Плану рахунків бухгалтерського обліку виконання державного та місцевих бюджетів, затвердженого наказом Державного казначейства України від 28.11.2000 N 119, за балансовим рахунком 3734 "Депозитні рахунки органів стягнення" (далі - депозитний рахунок 3734), призначення якого «облік руху митних та інших платежів, які сплачуються до/або під час митного оформлення на рахунки органів стягнення».

Кошти, що обліковуються за депозитним рахунком 3734, не належать митним органам.

Пунктом 3.1. Порядку № 25/44 передбачено, що сплата коштів у національній валюті, призначених для забезпечення справляння митних та інших платежів, здійснюється платниками до/або під час митного оформлення товарів з рахунків, відкритих ними в банках, у вигляді передплати та/або доплати, а також готівкою через банки на депозитні рахунки 3734, відкриті на ім'я митних органів в ГУДК України у місті Києві.

Відповідно до п. 3.3. зазначеного Порядку кошти, що надійшли на депозитні рахунки 3734 митних органів згідно з цим Порядком, перераховуються митними органами виключно для здійснення таких операцій: (1) зарахування до відповідних бюджетів України; (2) повернення платникам помилково та/або надміру сплачених коштів. Розпорядження коштами, що обліковуються на депозитних рахунках 3734 митних органів згідно з цим Порядком, здійснюється виключно на підставі платіжних доручень, що оформлені митними органами в установленому порядку.

При цьому, пунктом 3.5. Порядку № 25/44 визначено, що кошти, що підлягають зарахуванню до Державного бюджету України, не пізніше наступного робочого дня після дати завершення митного оформлення товарів перераховуються митними органами з депозитних рахунків 3734, відкритих в ГУДК України у місті Києві, на рахунки з обліку доходів, відкриті в головних управліннях Державного казначейства України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, у розрізі митних органів і кодів бюджетної класифікації доходів бюджету.

Виходячи з наведених вище положень, перераховані позивачем за вищезгаданим платіжним дорученням кошти, після завершення митного оформлення товарів підлягали зарахуванню з депозитного рахунку Південної митниці, відкритому в ГУДК у м. Києві, до Державного бюджету України на рахунок з обліку доходів, відкритий в ГУДК України в Одеській області.

На підтвердження зарахування цих коштів до бюджету у розмірах визначених ВМД від 17.03.2010 року через ГУДК України в Одеській області надано платіжне доручення № 731 від 18.03.2010 року про перерахування Південною митницею з вищезгаданого депозитного рахунку до державного бюджету України мита, у т.ч. суми мита за ВМД позивача № 500060701/2010/004187 від 15.03.2010 р. у сумі 24395,32 грн., на рахунок № 31117060705002 в ГУДК в Одеській області, про що свідчать дані, викладені у службовій записці Південної митниці. Крім того, до матеріалів справи залучено платіжне доручення Південної митниці про перерахування з вищезгаданого депозитного рахунку до державного бюджету України ПДВ, у т.ч. ПДВ за вищенаведеною ВМД позивача у сумі 53669,71 грн., на рахунок 31113031705002 в ГУДК в Одеській області.

Враховуючи наведене в сукупності та беручи до уваги, що рішення відповідача № 500000006/2010/610352/1 від 15.03.2010 року про визначення митної вартості товарів у більшому розмірі ніж було визначено позивачем у ВМД від 15.03.2010 року визнано протиправним та скасовано судом, виходячи також з того, що відповідачем в інший спосіб не доведено неправомірність визначення позивачем сум митних платежів за ВМД від 15.03.2010 року, суд приходить до висновку, що в даному випадку позивач на підставі протиправного рішення митного органу сплатив митні платежі у більшому розмірі ніж було передбачено законодавством та спочатку було визначено у його ВМД від 15 березня 2010 року № 500060701/2010/004170, а отже сума коштів, що внесена до Державного бюджету України понад встановлений законодавством розмір в даному випадку складає: за кодом 20 (код 020 - «Мито на товари, що ввозяться на територію України суб'єктами підприємницької діяльності відповідно до Закону України "Про Єдиний митний тариф"; код бюджетної класифікації - 15010100) - 8 133,56 грн. та за кодом 28 (код 028 «Податок на додану вартість з товарів, увезених на територію України суб'єктами підприємницької діяльності»; код бюджетної класифікації-14010300) - 17893,84 грн., а всього 26 027,40 грн., що складає суму надмірно сплачених позивачем коштів до Державного бюджету України на підставі протиправного рішення митного органу про визначення митної вартості товарів та які (надміру сплачені кошти) підлягають поверненню позивачу.

У звязку з цим суд зазначає, що статтею 43 Бюджетного кодексу України визначено, що при виконанні державного бюджету і місцевих бюджетів застосовується казначейське обслуговування бюджетних коштів. Державне казначейство України, що діє у складі Міністерства фінансів України, забезпечує казначейське обслуговування бюджетних коштів на основі ведення єдиного казначейського рахунку, відкритого у Національному банку України. Казначейське обслуговування бюджетних коштів передбачає: 1) розрахунково-касове обслуговування розпорядників і одержувачів бюджетних коштів, а також інших клієнтів відповідно до законодавства; 2) контроль за здійсненням бюджетних повноважень при зарахуванні надходжень бюджету, взятті бюджетних зобов'язань розпорядниками бюджетних коштів та здійсненні платежів за цими зобов'язаннями; 3) ведення бухгалтерського обліку і складання звітності про виконання бюджетів з дотриманням національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку; 4) здійснення інших операцій з бюджетними коштами.

Статтею 25 цього Кодексу визначено, що Державне казначейство України здійснює безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду.

Згідно з пунктами 1, 3, 4 Положення про Державне казначейство, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.12.2005 р. № 1232 (в редакції на час митного оформлення товарів), Державне казначейство є урядовим органом державного управління, що діє у складі Мінфіну і йому підпорядковується; здійснює управління наявними фінансовими ресурсами, що ним обліковуються; провадить безспірне списання коштів з рахунків, на яких обліковуються кошти державного та місцевих бюджетів і бюджетних установ, за рішенням, яке було прийняте державним органом, що відповідно до закону має право на його застосування.

Згідно з п. 10 зазначеного Положення казначейство для виконання покладених на нього завдань може за погодженням з Міністром фінансів утворювати територіальні органи у межах граничної чисельності працівників Казначейства.

Відповідно до пунктів 1, 3, 4 Положення про Державну казначейську службу України, затвердженого Указом Президента України від 13 квітня 2011 року № 460/2011 (в редакції на час вирішення спору), (1) Державна казначейська служба України (Казначейство України) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів України (далі - Міністр); (2) здійснює реалізацію державної політики у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів; (3) здійснює безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду.

Відповідно до пункту 7 цього ж Положення, Казначейство України здійснює свої повноваження безпосередньо та через свої територіальні органи в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, районах, районах у містах, містах обласного, республіканського (Автономної Республіки Крим) значення (у разі їх утворення).

При цьому, суд враховує, що відповідно до пунктів 6 та 4 Порядку виконання рішень про стягнення коштів з рахунків, на яких обліковуються кошти державного та місцевих бюджетів, або бюджетних установ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 9 липня 2008 р. № 609, (1) органами Державного казначейства провадиться повернення за рішенням суду надмірно та / або помилково сплачених до бюджету податків, зборів (обов'язкових платежів) та інших доходів бюджету; (2) юридичні та фізичні особи, на користь яких прийняті судові рішення про стягнення коштів з рахунків, на яких обліковуються кошти бюджету, подають ці рішення органам Державного казначейства, що здійснюють безспірне списання, зокрема, у разі повернення за рішенням суду надмірно та/або помилково сплачених до бюджетів податків, зборів (обов'язкових платежів) та інших доходів бюджетів.

Виходячи з вищенаведених норм законодавства в сукупності та встановлених судом обставин, враховуючи приписи Типового положення про Головне управління Державного казначейства України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 04.04.2006 року № 332, а також беручи до уваги, що відповідачами у даній категорії справ виступають митні органи та органи державного казначейства, які безпосередньо здійснюють повернення коштів з бюджетного рахунку, суд приходить до висновку, що надміру сплачені позивачем митні платежі підлягають поверненню позивачу шляхом їх стягненню з Державного бюджету України через Головне управління Державного казначейства України в Одеській області, через яке спірні суми були зараховані до Державного бюджету України.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст. 71 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В даному випадку, виходячи з вищенаведеного та обставин справи, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги є законними та обґрунтованими, а отже позов в частині стягнення надміру сплачених митних платежів підлягає задоволенню шляхом стягнення на користь позивача з Державного бюджету України через Головне управління Державного казначейства в Одеській області:

- 8 133,56 грн. («Мито на товари, що ввозяться на територію України суб'єктами підприємницької діяльності відповідно до Закону України "Про Єдиний митний тариф"; код бюджетної класифікації - 15010100) та

- 17893,84 грн. («Податок на додану вартість з товарів, увезених на територію України суб'єктами підприємницької діяльності»; код бюджетної класифікації-14010300).

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України. В даному випадку, враховуючи, що судовий збір (державне мито) сплачено позивачем до Державного бюджету України 04.04.2010 року у розмірі 260,28 грн. через ГУДК України у м. Києві, зазначені судові витрати підлягають стягненню з Державного бюджету України через ГУДК України у м. Києві.

Керуючись вимогами статей ст.124 Конституції України, ст.ст. 11, 71, 94, 97, 158-163, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд м. Києва,-

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські покрівельні системи»задовольнити повністю.

Стягнути з Державного бюджету України через Головне управління Державного казначейства України в Одеській області (65023 м. Одеса, вул. Садова, буд.1-а) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські покрівельні системи»(код ЄДРПОУ 36214179; адреса: 02140, м. Київ, пр.-т Миколи Бажана, 26, приміщення 334) надміру сплачені митні платежі у розмірі:

- 8 133,56 грн. (вісім тисяч сто тридцять три гривні 56 копійок) («Мито на товари, що ввозяться на територію України суб'єктами підприємницької діяльності відповідно до Закону України "Про Єдиний митний тариф"; код бюджетної класифікації - 15010100) та

- 17893,84 грн. (сімнадцять тисяч вісімсот девяносто три гривні 84 копійки) («Податок на додану вартість з товарів, увезених на територію України суб'єктами підприємницької діяльності»; код бюджетної класифікації-14010300).

Стягнути з Державного бюджету України через Головне управління Державного казначейства у м. Києві (01601, м. Київ, вул. Терещенківська, 11-а) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські покрівельні системи»(код ЄДРПОУ 36214179; адреса: 02140, м. Київ, пр.-т Миколи Бажана, 26, приміщення 334) на відшкодування сплаченого судового збору (державного мита) 260,28 грн. (двісті шістдесят гривень 28 копійок).

Постанова набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України Постанова може бути оскаржена за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.А. Кармазін

Повний текст постанови складено та підписано 19 серпня 2011 року.