Постанова № 17885113, 28.07.2011, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 липня 2011 року (13 год. 35 хв.)                               Справа № 2а-0870/4086/11

Запорізький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Киселя Р.В.

при секретарі судового засідання Лавринці І.П.

за участю:

представника позивача: ОСОБА_1, доручення від 21.07.2011 №453

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом: Василівського районного центру зайнятості

до: ОСОБА_2

про: стягнення суми допомоги по безробіттю.

30.05.2011 до Запорізького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Василівського районного центру зайнятості (далі – позивач) до ОСОБА_2 (далі – відповідач), в якому позивач, з урахуванням зменшення позовних вимог 28.07.2011, просить стягнути з відповідача 4354,93 грн. допомоги по безробіттю виплаченої з коштів Фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування на випадок безробіття, з зарахуванням коштів на рахунок Василівського районного центру зайнятості, ОКПО 20523970, банк одержувача – ГУДКУ в Запорізькій області, МФО 813015, р/р 37176300901044.

Позивач обґрунтував позовні вимоги тим, що в результаті розслідування страхового випадку та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення відповідно до ст. 12 Закону України “Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття”, позивачем встановлено, що відповідач у період перебування на обліку як безробітний та отримання допомоги по безробіттю, одночасно був зареєстрований як фізична особа – підприємець з 12.08.2004. Підприємницьку діяльність відповідача було припинено лише 21.01.2011.

Відповідач перебував на обліку у позивача як безробітний та отримував допомогу по безробіттю з 08.04.2008 по 19.06.2008, з 25.11.2008 по 26.10.2009 та з 16.07.2010 по 17.11.2010. Протягом цих періодів відповідачу було виплачено допомоги по безробіттю у розмірі 5652,93 грн.

          Відповідачу надсилався наказ позивача № 971 від 25.11.2010 з вимогою щодо сплати вказаних коштів.

Відповідач зобов’язався повернути суму заборгованості рівними частками по 471,07 грн. до 19.11.2011, проте взяті на себе зобов’язання по добровільному відшкодуванню незаконно отриманих коштів виконує неналежним чином. Станом на дату звернення позивача до суду відповідач сплатив лише 798 грн. заборгованості. Відтак, на час звернення до суду відповідачем сума заборгованості не була погашена. З наведених підстав позивач просив задовольнити позовні вимоги.

          На підставі ч. 3 ст. 107 КАС України 31.05.2011 судом був зроблений запит до ВГІРФО ГУ МВС України в Запорізькій області стосовно місця реєстрації відповідача.

          09.06.2011 на адресу суду надійшла відповідь на зазначений запит відповідно до якої відповідач зареєстрований за адресою зазначеною у позові.

          Відповідно до ч. 4 ст. 107 питання про відкриття провадження в адміністративній справі вирішується, серед іншого, не пізніше наступного дня з дня отримання судом у порядку, передбаченому ч. 3 ст. 107 КАС України, інформації про місце проживання (перебування) фізичної особи.

          Ухвалою від 10.06.2011 провадження у справі було відкрите, судове засідання призначене на 22.06.2011.

          У судове засідання, призначене на 22.06.2011 сторони не прибули.

Станом на 22.06.2011 у суду були відсутні відомості про отримання сторонами судових повісток, через що судове засідання було відкладене на 05.07.2011.

У судове засідання, призначене на 05.07.2011 представники сторін не прибули.

          Ухвалою суду від 05.07.2011, за клопотаннями представника позивача, провадження у справі було зупинено до 19.07.2011.

Ухвалою суду від 19.07.2011 провадження у справі було поновлено, судове засідання на 19.07.2011 на 10 год. 00 хв.

У судове засідання 19.07.2011 сторони не прибули.

Через неприбуття у судове засідання сторін судове засідання було відкладене на 28.07.2011.

У судове засідання 28.07.2011 відповідач не прибув.

28.07.2011 до суду надійшла заява відповідача про розгляд справи за її відсутності, в якій відповідач зазначає, що нею позивачу сплачена заборгованість на загальну суму 1298 грн. на підтвердження сплати зазначеної суми відповідач додав до зазначеної заяви копії квитанцій про сплату боргу на такі суми: 250 грн., 100 грн., 148 грн., 150 грн., 150 грн. та 500 грн. Крім того, в своїй заяві відповідач зазначив про наявність у неї малолітньої дитини, а також про необхідність розстрочення виконання судового рішення до кінця листопада 2011 року.

У судовому засіданні 28.07.2011 представник позивача, враховуючи сплату відповідачем 1298 грн. боргу, зменшив позовні вимоги, просив стягнути з відповідача 4354,93 грн. Проти розстрочення виконання судового рішення до листопада 2011 року не заперечив.

У судовому засіданні 28.07.2011 проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Суд, розглянувши матеріали і з’ясувавши обставини адміністративної справи та дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності,

ВСТАНОВИВ:

08.04.2008 відповідач звернувся до позивача із заявою про надання статусу безробітного з виплатою допомоги по безробіттю, що підтверджується наявною у матеріалах справи копією заяви відповідача, в якій зазначив, що на день подання заяви він не зареєстрований як суб’єкт підприємницької діяльності.

З 08.04.2008 по 19.06.2008 відповідач перебувала на обліку у позивача як безробітна та протягом цього часу отримала допомогу по безробіттю на суму 574 грн.

25.11.2008 відповідач вдруге звернулась до позивача із заявою про надання статусу безробітного з виплатою допомоги по безробіттю, що підтверджується наявною у матеріалах справи копією заяви відповідача, в якій зазначив, що на день подання заяви він не зареєстрований як суб’єкт підприємницької діяльності.

З 25.11.2008 по 26.10.2009 відповідач перебувала на обліку у позивача як безробітна та протягом цього часу отримала допомогу по безробіттю на суму 3408 грн.

16.07.2010 відповідач втретє звернулась до позивача із заявою про надання статусу безробітного з виплатою допомоги по безробіттю, що підтверджується наявною у матеріалах справи копією заяви відповідача, в якій зазначив, що на день подання заяви він не зареєстрований як суб’єкт підприємницької діяльності.

З 16.07.2010 по 26.11.2010 відповідач перебувала на обліку у позивача як безробітна та протягом цього часу отримала допомогу по безробіттю на суму 1670,93 грн.

17.11.2010 позивачем був складений акт розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення відповідно до Закону України “Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття”, яким встановлено, що відповідач під час перебування на обліку у позивача, був зареєстрований як фізична особа –підприємець.

24.11.2010 позивачем було видано наказ № 474 про відшкодування коштів виплачених як допомога по безробіттю.

Заявою від 24.11.2010 відповідач зобов’язався сплатити неправомірно отриману суму допомоги по безробіттю протягом року до 19.11.2011 рівними частками по 471,07 грн. на загальну суму 5652,93 грн.

25.11.2010 позивач направив на адресу відповідача лист вих. № 971 з вимогою повернути кошти, виплачені як допомога по безробіттю в розмірі 5652 грн. 93 коп.

З цього часу відповідачем було повернено позивачу неправомірно отриману допомогу по безробіттю на загальну суму 1298 грн., що підтверджується наявними у справі копіями квитанцій від 29.11.2010 на суму 150 грн., від 28.01.2011 на суму 100 грн., від 28.02.2011 на суму 150 грн., від 30.03.2011 на суму 148 грн., від 16.05.2011 на суму 250 грн. та від 21.06.2011 на суму 500 грн.

Станом на 28.07.2011 відповідач має заборгованість перед позивачем з неправомірно отриманої допомоги по безробіттю на загальну суму 4354,93 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 36 Закону України “Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття” від 02.03.2000 № 1533-ІІІ (далі – Закон № 1533-ІІІ) застраховані особи, зареєстровані в установленому порядку як безробітні, зобов'язані своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг.

Згідно зі ст. 6 Закону № 1533-ІІІ право на матеріальне забезпечення на випадок безробіття (далі – забезпечення) та соціальні послуги мають застраховані особи, а також незастраховані особи, які вперше шукають роботу, інші незастраховані особи у разі їх реєстрації в установленому порядку як безробітних.

Підпунктом “б” п. 3 ст. 1 Закону України “Про зайнятість населення” від 01.03.1991 № 803-ХІІ (далі – Закон № 803-ХІІ) визначено, що в Україні до зайнятого населення належать громадяни, що проживають на території держави на законних підставах, які самостійно забезпечують себе роботою, включаючи підприємців.

За правилами частини 15 ст. 47 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців” від 15.05.2003 № 755-IV дата внесення до Єдиного державного реєстру запису про проведення державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичною особою – підприємцем є датою державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичною особою –підприємцем.

Згідно довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 18.07.2011 з 12.08.2004 по 21.01.2011 відповідач мав статус фізичної особи – підприємця. Державна реєстрація припинення підприємницької діяльності відповідача була проведена 21.01.2011.

Отже на час звернення до позивача із заявами про надання статусу безробітного з виплатою допомоги по безробіттю відповідач мав статус фізичної особи –підприємця.

Відповідно до ст. 2 Закону № 803-ХІІ порядок реєстрації, перереєстрації та ведення обліку громадян, які шукають роботу, і безробітних державною службою зайнятості визначається Кабінетом Міністрів України.

          Згідно з п. 12 Порядку реєстрації, перереєстрації та ведення обліку громадян, які шукають роботу, і безробітних, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 14.02.2007 № 219 у редакції, що діяла на момент звернення відповідача до позивача із заявою про надання статусу безробітного з виплатою допомоги по безробіттю, для одержання статусу безробітного громадянин особисто подає у день, що настає після закінчення встановленого строку пошуку підходящої роботи, до центру зайнятості відповідну заяву та письмову інформацію про те, що він не має заробітку або інших передбачених законодавством доходів і не зареєстрований як фізична особа – підприємець, а також копію довідки про присвоєння ідентифікаційного номера.

          Підпунктом 1 пункту 5.5 розділу 5 Порядку надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітними підприємницької діяльності, затвердженого Наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 20.11.2000 № 307, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 14.12.2000 за № 915/5136 виплата допомоги по безробіттю припиняється у разі: працевлаштування безробітного, зайняття підприємницькою або іншою діяльністю, пов'язаною з одержанням доходу безпосередньо від цієї діяльності, виконання робіт (послуг) за цивільно-правовими угодами (з дня працевлаштування, державної реєстрації як суб'єкта підприємницької або іншої діяльності, виконання робіт (послуг) за цивільно-правовими угодами).

Відповідно до ч. 3 ст. 36 Закону № 1533-ІІІ сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов'язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.

Таким чином відповідач, звертаючись до центру зайнятості із відповідною заявою приховав обставини, що впливали на надання йому статусу безробітного та виплату йому допомоги по безробіттю, тобто умисно не виконав свій обов’язок, покладений на нього ст. 36 Закону № 1533-ІІІ.

Відповідно до п. 6 Порядку розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення безробітним, затвердженого Наказом Міністерства праці та соціальної політики України, Державної податкової адміністрації України 13.02.2009 № 60/62, Постановою правління Пенсійного фонду України від 13 лютого 2009 року № 7-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12 березня 2009 р. за № 232/16248, у разі встановлення центром зайнятості відповідно до цього Порядку належності безробітної особи до категорії зайнятих така особа знімається з обліку як безробітна в установленому законодавством порядку та повертає суму незаконно отриманого матеріального забезпечення і вартості наданих соціальних послуг з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати матеріального забезпечення та надання соціальних послуг.

Згідно з п. 7 Порядку рішення про повернення коштів особою чи роботодавцем оформлюється наказом, який відповідно до п. 9 Порядку може бути оскаржено в центрі зайнятості вищого рівня або в судовому порядку. Протягом двох робочих днів після прийняття рішення центр зайнятості надсилає особі чи роботодавцю рекомендованим листом повідомлення про необхідність протягом 15 календарних днів з дня отримання повідомлення повернути незаконно виплачені кошти.

Пунктом 8 Порядку визначено, що у разі відмови особи чи роботодавця повернути кошти, а також у разі неповернення їх у встановлений строк стягнення таких коштів здійснюється у судовому порядку відповідно до законодавства.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що адміністративний позов є обґрунтованим та підлягає задоволенню у повному обсязі.

Щодо заявленого відповідачем клопотання про розстрочення виконання рішення до кінця листопада 2011 року, суд зазначає таке.

Згідно з ч. 1 ст. 257 КАС України у разі необхідності спосіб, строки і порядок виконання можуть бути визначені у самому судовому рішенні.

Відповідно до ч. 1 ст. 263 КАС України за наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення, особа, яка бере участь у справі, із заявою про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення. Питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути розглянуто також за ініціативою суду.

Суд враховує, що відповідач має на утриманні двох малолітніх дітей (16.03.2005 та 12.01.2011 років народження відповідно). Отже, сплата суми безпідставно отриманої допомоги по безробіттю в розмірі 4354,93 грн. може негативно вплинути на матеріальне забезпечення дітей відповідача, а відтак, є обставиною, що ускладнює виконання судового рішення.

Позивач підтримав клопотання відповідача про розстрочення виконання рішення суду до листопада 2011 року.

Відтак, суд дійшов висновку, що клопотання відповідача, підтримане позивачем, підлягає задоволенню щодо розстрочення виконання рішення суду до кінця листопада 2011 року.

Згідно ч.4 ст.94 КАС України, у справах, в яких позивачем є суб’єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 2, 4, 7-12, 14, 86, 158-163, 257 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

          Адміністративний позов Василівського районного центру зайнятості до ОСОБА_2 про стягнення суми допомоги по безробіттю - задовольнити.

          Стягнути з ОСОБА_2 (код ДРФО НОМЕР_1, зареєстрована: 71611, АДРЕСА_1) 4354,93 гривні (чотири тисячі триста п’ятдесят чотири гривні 93 коп.) безпідставно отриманої допомоги по безробіттю виплаченої з коштів Фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування на випадок безробіття, з зарахуванням коштів на рахунок Василівського районного центру зайнятості, ОКПО 20523970, банк одержувача – ГУДКУ в Запорізькій області, МФО 813015, р/р 37176300901044.

          Розстрочити виконання судового рішення шляхом розстрочення сплати суми безпідставно отриманої допомоги по безробіттю терміном до 30.11.2011 зі сплатою 870,98 гривень (вісімсот сімдесят гривень 98 коп.) щомісяця починаючи з 28.07.2011 року, а в останній місяць в сумі 871,01 гривня (вісімсот сімдесят одна гривня 01 коп.).

          Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

          Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя                     (підпис)           Р.В. Кисіль

                    Суддя                                        Р.В. Кисіль

Постанова складена у повному обсязі 01.08.2011.