Постанова № 17885007, 18.04.2011, Житомирський окружний адміністративний суд

справа №2а-8849/10/0670

категорія 2.11.1

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 квітня 2011 р. м. Житомир

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Майстренко Н.М.,

за участю секретаря - Гнітецької Т.Ф.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Житомирі адміністративну справу

за позовом Приватного підприємства фірми "Тібер" <Текст >

до Державної податкової інспекції у м. Житомирі <Текст >

про визнання неправомірними та скасування податкових повідомлень-рішень,

встановив:

Приватне підприємство фірма "Тібер" звернулось до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Житомирі, в якому просить визнати неправомірними та скасувати податкові повідомлення-рішення відповідача від 08.11.2010 року №0003052301/0, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 75710,00 грн., з яких 55510,00 грн. - основний платіж та 20200,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції, та №0003062301/0, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 16926,00 грн., з яких 10864,00 грн. - основний платіж та 5432,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

В обґрунтування свого позову посилається на невідповідність висновків податкового органу про існування кредиторської заборгованості перед ПФ "Максіма", по якій сплив строк позовної давності, а відтак вважає висновки відповідача про заниження підприємством валових доходів такими, що не узгоджуються з вимогами пп. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств". Не погоджується позивач і з твердженнями відповідача про завищення підприємством валових витрат, оскільки вважає, що валові витрати за наслідками господарських взаємовідносин з ПП "Союз-Лідер", ТОВ "Сусід", ТОВ "ЕКО", ПП ОСОБА_1, ЗАТ "РК Євротек", ДП "Гарантія-Маркет", ТОВ "Адвентіс", ТОВ "Караван Житомир" були сформовані у відповідності до вимог п. 5.1, пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 названого Закону, пов'язані з господарською діяльністю підприємства та підтверджені відповідними первинними документами. Позивач також зазначає про законність включення до складу валових витрат витрат, пов'язаних з оплатою ПП ОСОБА_2 послуг на виготовлення друкарської продукції, які в силу положень п. 7 ст. 8 Закону України "Про рекламу" не можна вважати рекламою. Зважаючи на правомірність віднесення здійснених підприємством витрат до складу валових, донарахування податкових зобов'язань з податку на додану вартість вважає таким, що не відповідає приписам пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість".

Представник позивача в судовому засіданні вимоги позовної заяви підтримав у повному обсязі, просив її задовольнити.

Відповідач адміністративного позову не визнав, надав письмові заперечення на нього, за змістом яких вважає оскаржувані податкові повідомлення-рішення такими, що відповідають вимогам Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" та Закону України "Про податок на додану вартість". Зазначає, що позивачем в порушення пп. 1.22.1 п. 1.22 ст. 1, пп. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" занижено валові доходи за ІІ квартал 2010 року на 65717,00 грн., оскільки до їх складу не включено суму непогашеної заборгованості (її частини), яка залишилась нестягнутою після закінчення стоку позовної давності. Валові витрати вважає такими, що сформовані підприємством з порушенням п. 5.1, пп. 5.2.1 п. 5.2, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 цього ж Закону, що відповідно призвело до порушення пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість".

Представники відповідача в судовому засіданні просили відмовити у задоволенні адміністративного позову.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши письмові докази, наявні в матеріалах справи, вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що працівниками ДПІ у м. Житомирі було здійснено виїзну планову перевірку ПП фірми "Тібер" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2007 року по 30.06.2010 року, за наслідками якої складено акт від 28.10.2010 року №8304/23-1/34973345/0110.

У ході проведення перевірки було встановлено порушення пп. 1.22.1 п. 1.22 ст. 1, пп. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4, пп. 5.2.1 п. 5.2, пп. 5.3.9 п. 5.3, пп. 5.4.4 п. 5.4 ст. 5, пп. 11.2 ст. 11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість".

Вирішуючи питання про обґрунтованість висновків контролюючого органу про порушення позивачем пп. 1.22.1 п. 1.22 ст. 1, пп. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", судом встановлено, що в акті перевірки відображені обставини, відповідно до яких в бухгалтерському обліку підприємства було здійснено проведення: Дебет по бухгалтерському рахунку 631 "Розрахунки з вітчизняними постачальниками" Кредит по бухгалтерському рахунку 28 "Товари" на суму 65717,00 грн., у зв'язку з чим у ПП фірми "Тібер" рахується кредиторська заборгованість, що виникла у ІІ кварталі 2007 року, в рахунок оплати за товари, отримані від ПП "Максіма" на підставі договору постачання від 01.05.2007 року про постачання товару.

Відповідно до пп. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) валовий доход включає доходи з інших джерел, у тому числі, але не виключно, у вигляді сум безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді, вартості товарів (робіт, послуг), безоплатно наданих платнику податку у звітному періоді, крім їх надання неприбутковим організаціям згідно з пунктом 7.11 статті 7 цього Закону та у межах таких операцій між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи, крім випадків, визначених у частині четвертій статті 3 Закону України "Про списання вартості несплачених обсягів природного газу".

За визначенням, наведеним у пп. 1.22.1 п. 1.22 ст. 1 цього ж Закону, безповоротна фінансова допомога - це сума заборгованості платника податку перед іншою юридичною чи фізичною особою, що залишилася нестягнутою після закінчення строку позовної давності.

Статтею 257 Цивільного кодексу України встановлений строк загальної позовної давності тривалістю у три роки.

Встановлюючи факт наявності заборгованості позивача перед ПФ "Максіма", щодо якої сплив би строк позовної давності, судом з'ясовано, що 01.05.2007 року між Приватною фірмою "Максіма" та позивачем був укладений договір №ДГ-0000034 (а.с. 47, т. 2) про постачання товару. На виконання умов цього договору ПФ "Максіма" 11.05.2007 року було здійснено поставку товару на загальну суму 8025,55 грн., що підтверджується видатковою накладною №РНк-001024 (а.с. 19-20, т. 2). Крім того, відповідно до видаткових накладних від 01.06.2007 року №РНк-001055 та №РНк-001056 на адресу позивача були здійснені поставки на суму 24846,56 грн. та 11244,22 грн.

Оплата за товари, поставлені у травні 2007 року, була здійснена позивачем 25.05.2007 року, 30.08.2007 року, 03.09.2007 року, 01.10.2007 року та 13.12.2007 року.

Враховуючи встановлений законодавцем загальний строк позовної давності тривалістю у три роки та приймаючи до уваги, що завершальним періодом перевірки став червень 2010 року, заборгованість у сумі 65717,00 грн., на необхідності включення якої до складу валового доходу наполягає відповідач, мала б виникнути станом на кінець червня 2007 року. Натомість, як було встановлено судом, заборгованість по поставці, здійсненій у травні 2007 року, була погашена позивачем протягом 2007 року у повному обсязі. У свою чергу, протягом червня 2007 року ПФ "Максіма" здійснила позивачу поставку товару лише на суму 36090,78 грн., яка також була частково оплачена, що виключає можливість існування станом на 30.06.2007 року заборгованості у сумі 65717,00 грн., по якій би сплинув строк позовної давності.

Крім того судом враховується, що відповідно до додатка 2.2 (Реєстр суб'єктів господарювання, з якими ПП фірма "Тібер" перебувало у господарських відносинах) до Довідки про загальну інформацію щодо суб'єкта господарювання та результати його діяльності, підписаного старшим державним податковим ревізором-інспектором Діхтієвською Н.В. та директором ПП фірми "Тібер", датою виникнення заборгованості у сумі 65,7 тис. грн. зазначений листопад 2007 року, що знову ж таки виключає висновок податкового про закінчення строку позовної давності станом на 30.06.2010 року для стягнення цього боргу.

Таким чином, з врахуванням наведених обставин, твердження податкової інспекції про заниження позивачем валових доходів у ІІ кварталі 2007 року у зв'язку з невключення до їх складу 65717,00 грн. заборгованості перед ПФ "Максіма", по якій сплив строк позовної давності, не підтверджується належними доказами. Між тим, відповідно до Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 10.08.2005 року №327, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 25.08.2005 року за №925/11205, факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства викладаються в акті невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів (п. 1.7).

Зазначені вимоги відповідачем при здійсненні перевірки додержані не були, оскільки факт встановлення дати виникнення кредиторської заборгованості перед ПФ "Максіма" належним чином та з посиланням на первинні документи відображений не був, а відтак донарахування податкових зобов'язань з податку на прибуток у зв'язку з порушенням підприємством пп. 1.22.1 п. 1.22 ст. 1, пп. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" є незаконним.

Що стосується висновку податкової інспекції про недотримання позивачем пп. 5.4.4 п. 5.4 ст. 5 названого Закону, то з цього приводу в акті перевірки зазначено про факт включення підприємством до складу валових витрат витрат на безоплатну роздачу зразків товарів або безоплатне надання послуг (виконання робіт) понад два відсотки від оподатковуваного прибутку платника податку за попередній звітний (податковий) рік на загальну суму 13460,00 грн.

Обставини даного порушення пов'язані з укладенням між позивачем та ПП ОСОБА_2 договору, згідно якого Виконавець (ПП ОСОБА_2) надаватиме послуги по виготовленню рекламних листівок, банерів тощо з зображенням продукції товару Замовника (ПП фірми "Тібер"). На виконання умов даного договору позивачу було надано послуг на загальну суму 15120,00 грн.

Відповідно до пп. 5.4.4 п. 5.4 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" до валових витрат включаються витрати платника податку на проведення передпродажних та рекламних заходів стосовно товарів (робіт, послуг), що продаються (надаються) такими платниками податку.

Витрати на організацію прийомів, презентацій і свят, придбання і розповсюдження подарунків, включаючи безоплатну роздачу зразків товарів або безоплатне надання послуг (виконання робіт) з рекламними цілями, але не більше двох відсотків від оподаткованого прибутку платника податку за попередній звітний (податковий) рік (абзац 2 цього підпункту).

Встановлюючи характер наданих послуг та можливість їх кваліфікації як витрат, зазначених у абзаці 2 пп. 5.4.4 п. 5.4 ст. 5 названого Закону, судом враховується, що відповідно до ч. 7 ст. 8 Закону України "Про рекламу" розміщення інформації про виробника товару та/або товар у місцях, де цей товар реалізується чи надається споживачеві, у тому числі на елементах обладнання та/або оформлення місць торгівлі, а також безпосередньо на самому товарі та/або його упаковці, не вважається рекламою.

Відповідно до наданих позивачем пояснень та наявних в матеріалах справи доказів ПП ОСОБА_2 були надані позивачу послуги по виготовленню друкарської продукції, а саме: банерів, табличок-цінників та листівок. При цьому, виготовлені вітальні листівки були приклеєні самостійно працівниками підприємства до підгузків Libero та реалізовані зі складу покупцям.

Таким чином, зважаючи на характер та умови розповсюдження позивачем придбаної друкарської продукції, таку продукцію не можна розцінювати як продукцію, пов'язану з організацією прийомів, презентацій і свят, придбання і розповсюдження подарунків, включаючи безоплатну роздачу зразків товарів або безоплатне надання послуг (виконання робіт) з рекламними цілями, а відтак застосування відповідачем до спірних правовідносин абзацу 2 пп. 5.4.4 п. 5.4 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" є безпідставним. З огляду на це, визначення податкових зобов'язань з податку на прибуток за порушення наведеної норми також не можна визнати обґрунтованим. При цьому, заперечень щодо включення витрат на оплату послуг ПП ОСОБА_2 до складу валових витрат відповідно до вимог абзацу 1 пп. 5.4.4 п. 5.4 ст. 5 Закону в акті перевірки не наведено.

В акті перевірки також зроблено висновок про порушення ПП фірмою "Тібер" вимог п. 5.1, пп. 5.2.1 п. 5.2, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування підприємств" та п. 9.2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" внаслідок безпідставного віднесення до складу валових витрат 87070,00 грн. та до податкового кредиту 11013,00 грн.

Зазначений висновок пов'язаний тим, що позивачем було укладено з:

- ПП фірмом "Союз-Лідер" (є платником ПДВ) договір від 02.01.2008 року №41/л/01/344, згідно якого Виконавець (ПП фірма "Союз-Лідер") надаватиме маркетингові, інформаційні, а також послуги зі стимулювання ринку збуту товарів ПП фірми Тібер (надалі - Замовника); надано послуг на загальну суму 9578,00 грн.;

- ТОВ "Сусід" (є платником ПДВ) договір від 01.01.2007 року №3В3, від 11.02.2008 року №3В3, від 01.01.2009 року №49/п, згідно яких Виконавець надаватиме послуги по просуванню в мережах магазинів «Фуршет» товарів Замовника; надано послуг на загальну суму 8871,00 грн.;

- ТОВ "ЕКО" (є платником ПДВ) договори від 01.04.2007 року №07/04/01, від 01.08.2009 року №ОУ/04/01, від 01.01.2009 року №49/п, згідно яких Виконавець надаватиме послуги по просуванню в мережах магазинів "ЕКО" товарів Замовника; надано послуг на загальну суму 3666,00 грн.;

- ПП ОСОБА_1.(не є платником ПДВ) договір від 24.07.2008 року №16, згідно якого Виконавець надаватиме послуги по просуванню в мережах магазинів «ЕКО» товарів Замовника; надано послуг надані на загальну суму 4522,00 грн.;

- ЗАТ "Ритейлінгова компанія "Євротек" (є платником ПДВ) договори від 11.08.2009 року №М0637/09, від 17.11.2009 року №М0738/09, згідно яких Виконавець надаватиме послуги з реклами, маркетингового дослідження ринку товарів та інші послуги Замовник; надано послуг на загальну суму 1137,00 грн.;

- ДП "Гарантія-Маркет" (є платником ПДВ) договори від 03.05.2007 року №69, від 11.02.2008 року №48, від 01.01.2009 року №48/п/22, згідно яких Виконавець надаватиме послуги по просуванню товару Замовника; надано послуг на загальну суму 48094,00 грн.

- ТОВ "Адвентіс" (є платником ПДВ) договір від 24.06.2009 року №1-Б та додаткова угода до нього від 24.06.2009 року, згідно яких Виконавець надаватиме послуги по просуванню товару Замовника; надано послуг на загальну суму 5199,00 грн.;

- ТОВ "Караван Житомир" (є платником ПДВ) договір від 24.06.2009 року №1-Б та додаткова угода до нього від 22.05.2008 року, згідно яких Виконавець надаватиме послуги по просуванню товару Замовника; надано послуг на загальну суму 6002,00 грн.

В акті перевірки відповідач зазначає, що згадані договори є однотипними з усіма постачальниками. Згідно умов цих договорів "Виконавці" зобов'язувались надавати позивачу послуги по моніторингу споживчого попиту щодо товарів Замовника; щотижневе надання рекомендацій щодо управління запасами товарів, що постачаються Замовником Виконавцю; щоденне надання інформації про продаж товарів, що постачаються Замовником Виконавцю; моніторинг та аналіз товарообігу Замовника; щотижневе надання рекомендацій щодо його зростання; послуги мерчандайзингу стосовно товарів, що постачаються Замовником Виконавцю; послуги з розміщення товарів; розміщення інформації про товари; надання місця та можливості для демонстрації працівниками Замовника; послуги з проведення промакцій щодо товарів Замовника; надання рекомендації щодо зміни асортименту товару; нагляд за належним зовнішнім виглядом товару; розміщення рекламних матеріалів про товари Замовника; поширення рекламно-інформаційних друкованих матеріалів у торговельних точках; розміщення реклами товарів в торговельному залі, на касах, пакетах, чеках і т.п.; формування повноцінної асортиментної присутності товарів; надання актів здачі-прийняття наданих послуг.

Заперечуючи проти включення витрат по зазначених договорах до складу валових, відповідач вказує на те, що в них не визначена ціна послуг. Крім того, відповідач зазначає, що понесені витрати на послуги повинні оформлятися відповідними документами, які б підтверджували фактичне виконання тієї чи іншої послуги. Однак в актах прийому-здачі робіт/послуг не конкретизовано, які саме послуги надавались Замовнику, відсутні будь-які звіти по здійсненню послуг, які вказані в договорах. Перевіркою також встановлено, що в наданих підприємством актах здачі-прийняття робіт відсутня інформація про фактично понесені витрати на проведення цих послуг.

Правовідносини, що виникають у звязку з формуванням платником податку на прибуток і податку на додану вартість валових витрат та податкового кредиту, регулюються статтею 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" та статтею 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (в редакції, чинної на момент виникнення спірних правовідносин).

Пунктом 5.1 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" встановлено, що валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формі, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 вказаного Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Згідно з пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

За своїм змістом наведені норми Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" передбачають як підставу для невключення до валових витрат лише випадок повної відсутності будь-яких розрахункових, платіжних та інших документів, а тому і неможливість віднесення до складу валових витрат підприємства сум, непідтверджених будь-якими документами взагалі.

Натомість, судом встановлено, що всі необхідні документи щодо придбання та оплати придбаних послуг є в наявності у позивача. В підтвердження витрат за наслідками господарських взаємовідносин зі згаданими підприємствами позивачем, зокрема, надано договори, додаткові угоди, податкові накладні, акти здачі-прийняття виконаних робіт, а також докази, які підтверджують факт розрахунків з зазначеними підприємствами (а.с. 77-86, т. 2). У судовому засіданні також були досліджені звіти про надані послуги персоналом маркетів, в які позивачем поставлявся товар, по передпродажній підготовці товарів.

Отже, обставини перерахування позивачем на користь своїх постачальників коштів за придбані послуги в підтвердження факту наявності витрат, включених до складу валових, відповідачем всупереч вимогам ч. 2 ст. 71 КАС України спростовані не були.

Досліджуючи питання зв'язку витрат підприємства з придбання згаданих послуг з його господарською діяльністю, судом встановлено, що відповідно до довідки серії АА №256235 з ЄДРПОУ ПП фірма "Тібер" є підприємством, яке займається оптовою торгівлею, зокрема, засобами гігієни та дитячого харчування, їх аксесуарів (а.с. 193, т. 1), що також не заперечується відповідачем в акті здійсненої перевірки. При цьому, як пояснив представник позивача, маркетинг як система заходів з організації управління виробничо-збутовою діяльністю підприємства, надає можливість підприємству проаналізувати ринок, вибрати найоптимальніший шлях для широкого та комплексного впровадження товару, що мінімізує ризик прийняття негативних управлінських рішень в ході господарської діяльності підприємства. Про наявність економічної доцільності, пов'язаної з придбанням даних послуг, свідчить і наведена в акті перевірки структура валових доходів, задекларованих ПП фірмою "Тібер" (а.с. 197, т. 1), відповідно до якої доход від продажу товарів (робіт, послуг) постійно зростав з ІІІ кварталу 2007 року і до моменту закінчення перевірки (ІІІ-ІV квартал 2007 року - 2566455,00 грн.; 2008 рік - 6547700,00 грн.; 2009 рік - 7075299,00 грн.; І півріччя 2010 року - 3219887,00 грн.).

Таким чином, наведені обставини свідчать про наявність причинного звязку витрат ПП фірми "Тібер" з господарською діяльністю підприємства, яке отримало користь від придбаних послуг. Зазначені обставини відповідачем спростовані також не були.

Слід також зазначити, що доводи податкової інспекції про невизначення цін наданих послуг спростовуються умовами укладених договорів, якими визначено розмір плати за надані послуги.

Згідно з п. 5.11 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.

За наведених обставин, витрати за наслідками господарських взаємовідносин з ПП "Союз-Лідер", ТОВ "Сусід", ТОВ "ЕКО", ПП ОСОБА_1, ЗАТ "РК Євротек", ДП "Гарантія-Маркет", ТОВ "Адвентіс", ТОВ "Караван Житомир" правомірно включені позивачем до складу валових витрат підприємства, оскільки факт придбання послуг підтверджується належним чином оформленими первинними документами.

Що ж стосується формування податкового кредиту, то відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Зважаючи на висновок, що позивач правомірно відніс до валових витрат вартість придбаних послуг, пов'язаних з його господарською діяльністю, суд вважає, що підприємство також правомірно та у відповідності до вимог пп.7.4.1 п.7.4. ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" віднесло до складу податкового кредиту податок, сплачений в ціні придбаних послуг, на підставі податкових накладних, оформлених належним чином та виданих підприємствами, які мають статус платників податку на додану вартість.

За наведених обставин податкові повідомлення-рішення від 08.11.2010 року №0003052301/0 та №0003062301/0 не можна визнати такими, що відповідають вимогам Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", Закону України "Про податок на додану вартість", з огляду на що позовні вимоги про їх скасування підлягають задоволенню.

Судові витрати підлягають розподілу відповідно до вимог ч. 1 ст. 94 КАС України.

Керуючись ст.ст. 71, 86, 94, 158-163, 254 КАС України, суд

постановив:

Адміністративний позов Приватного підприємства фірми "Тібер" задовольнити.

Визнати неправомірними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Житомирі від 08.11.2010 року №0003052301/0 та №0003062301/0.

Відшкодувати з Державного бюджету України на користь позивача 3,40 грн. сплаченого судового збору.

Постанова суду може бути оскаржена до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення.

У разі застосування судом ч. 3 ст. 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Головуючий суддя:Н.М. Майстренко

Повний текст постанови виготовлено: 26 квітня 2011 р.

присуджено до стягнення <сума >грн.

матеріальну шкоду <сума >грн.

моральну шкоду <сума >грн.