Постанова № 17884992, 19.08.2011, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" серпня 2011 р. Справа № 5023/2116/11

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Могилєвкін Ю.О., судді Пушай В.І., Плужник О.В.

при секретарі Казаковій О.В.

за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_1., довіреність № 451 від 23.05.2011 р.

відповідача не зявився.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача (вх. № 2635 Х/3-9) на рішення господарського суду Харківської області від 09.06.11 р. по справі № 5023/2116/11

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю комерційно-виробнича фірма “Рома”, м. Первомайський, Харківська область

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Промснаб”, м. Харків

про стягнення 12433, 90 грн.

встановила:

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю комерційно-виробнича фірма “Рома”, м. Первомайський, звернулося до господарського суду з позовною заявою, в якій просив суд стягнути з відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю “Промснаб”, м. Харків 12433 грн. 90 коп. боргу та судові витрати 360 грн. 34 коп., мотивуючи свої вимоги тим, що відповідач неналежним чином виконав взяті на себе зобовязання щодо оплати за отриманий товар в рамках укладеного між сторонами договору поставки товару № 707/2 від 07.07.2010 року.

Рішенням господарського суду Харківської області (суддя Доленчук Д.О.) від 09.06.11 р. по справі № 5023/2116/11 позов задоволено частково. З відповідача на користь позивача стягнуто суму боргу у розмірі 3746,80 грн., державного мита 37,47 грн. та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу 70,80 грн.

Рішення мотивоване з тих підстав, що позивач надав доказів виконання зобовязань з поставки товару в певній частині, а відповідач не надав доказів його оплати, а в решті позовних вимог позивача вважав вимоги безпідставними та недоведеними та ін.

Позивач з рішенням господарського суду не погоджується, вважає його необґрунтованим та таким, що прийняте з порушенням норм чинного законодавства, подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення змінити, задовольнити решту позовних вимог та стягнути з відповідача суму боргу у розмірі 12433 грн. 90 коп. та судових витрат 360 грн. 34 коп.

Відповідач в судове засідання свого представника не направив, хоча належним чином повідомлений про час та місце розгляду апеляційної скарги, про причини неприбуття представника не повідомив.

Враховуючи факт належного повідомлення відповідача про час та місце розгляду апеляційної скарги, та те, що норми ст. 38 ГПК України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, судова колегія вважає, що судом в межах наданих ним повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та вважає за можливе розглядати справу за наявними у справі документами.

Перевіривши повноту встановлення судом обставин справи та докази по справі надані на їх підтвердження, їх юридичну оцінку, та доводи, викладені в апеляційній скарзі в межах вимог, передбачених ст.101 ГПК України колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила наступне:

Як свідчать матеріали справи, та правомірно встановлено судом першої інстанції, за укладеним між сторонами договором поставки товару № 707/2 від 07.07.2010 року (далі за текстом - договір), позивач передає у власність відповідача товар - хліб та хлібобулочні вироби, борошно (далі товар) в асортименті та кількості, згідно з видатковими накладними, які є невід'ємною частиною даного договору, а відповідач зобов'язується прийняти та оплатити вищевказаний товар.

Відповідно п. 4. 1, 4. 2. договору відповідач повинен був сплатити кошти за товар у термін не пізніше 21 календарного дня з моменту поставки.

Позивач 03.02.2011 року направив на адресу відповідача лист № 89 в якому просив сплатити борг у сумі 12433,90 грн. Вказаний лист отриманий відповідачем 04.02.2011 року, про що свідчить залучена до матеріалів справи копія листа з відміткою вхідного штампа за № 98 від 04.02.2011 року. Однак, вимог викладених в листі відповідач не виконав, та заборгованості не сплатив.

Як свідчать матеріали справи, на виконання умов договору, позивач свої зобов'язання за договором належним чином виконував, а саме поставив відповідачу товар, про що свідчать відповідні видаткові накладні № 34321771/3 від 09.12.2010 року на суму 78.95 грн., № 34221771/2 від 08.12.2010 року на суму 64.35 грн., № 34121771/3 від 07.12.2010 року на суму 83.80 грн., № 34421771/2 від 10.12.2010 року на суму 72.95 грн., № 34021771/2 від 06.12.2010 року на суму 140.85 грн., № 33921771/4 від 05.12.2010 року на суму 140.85 грн., № 33921771/3 від 05.12.2010 року на суму 105.55 грн., № 34921771/2 від 15.12.2010 року на суму 82.60 грн., № 35421771/2 від 20.12.2010 року на суму 125.00 грн., № 35521771/2 від 21.12.2010 року на суму 81.20 грн., № 34621771/2 від 12.12.2010 року на суму 78.00 грн., № 34521771/3 від 11.12.2010 року на суму 107.50 грн., № 34821771/2 від 14.12.2010 року на суму 66.00 грн., № 35021771/2 від 16.12.2010 року на суму 86.20 грн., № 35321771/3 від 19.12.2010 року на суму 85.05 грн., № 35221771/2 від 18.12.2010 року на суму 83.70 грн., № 36421771/2 від 30.12.2010 року на суму 81.25 грн., № 36521771/2 від 31.12.2010 року на суму 107.95 грн., № 36321771/3 від 29.12.2010 року на суму 78.65 грн., № 36121771/2 від 27.12.2010 року на 70.45 грн., № 63021771/2 від 26.12.2010 року на суму 117.90 грн., № 35621771/2 від 22.12.2010 року на суму 92.15 грн., № 35721771/2 від 23.12.2010 року на суму 36.15 грн., № 35821771/2 від 24.12.2010 року на суму 86.90 грн., № 34721771/3 від 13.12.2010 року на суму 115.60 грн., № 31021771/2 від 06.11.2010 року на суму 158.50 грн., 31221771/2 від 08.11.2010 року на суму 175.00 грн., № 30721771/3 від 03.11.2010 року на суму 341.95 грн., № 30721771/2 від 03.11.2010 року на суму 83.00 грн., № 30621771/2 від 02.11.2010 року на суму 123.65 грн., № 32521771/2 від 21.11.2010 року на суму 118.60 грн., № 32421771/2 від 20.11.2010 року на суму 133.55 грн., № 32621771/2 від 22.11.2010 року на суму 123.70 грн., № 32121771/3 від 17.11.2010 року на суму 143.20 грн., № 31621771/2 від 12.11.2010 року на суму 76.10 грн. (а. с. 23-57). Разом сума заборгованості, яка виникла у відповідача перед позивачем складає 3746,80 грн.

При цьому судом першої інстанції правомірно встановлено, що в матеріалах справи відсутні докази сплати відповідачем позивачу заборгованості у розмірі 3746,80 грн. за договором.

Судова колегія, дослідивши матеріали справи, зазначає, що доказів оплати товару відповідач ні суду першої, ні суду апеляційної інстанції не надав та взагалі не спростовував факту невиконання своїх зобовязань.

Позивач в обґрунтування своїх позовних вимог посилається на акт звірки розрахунків, укладений між сторонами станом на 31.01.2011 р., згідно з якими сальдо на користь позивача становить 12433,90 грн.

Судом першої інстанції встановлено, що даний акт підписано бухгалтерами підприємств сторін, однак у даному акті не міститься посилання на договір поставки № 707/2 від 07.07.2010 р., та позивачем не було надано на вимогу суду письмової інформації щодо посади та прізвища особи, яка підписала акт звірки розрахунків, укладений між сторонами, з боку ТОВ "Промснаб", та доказів на підтвердження повноважень цієї особи на підписання цього акту та ін.

Господарський суд в оскаржуваному рішенні зазначає, що акт звірки бухгалтерів є тільки документом, по якому бухгалтерії підприємств звіряють бухгалтерський облік операцій, а наявність чи відсутність будь-яких зобов'язань сторін підтверджується первинними документами - договором, накладними, рахунками тощо.

За таких обставин посилання позивача на акт звірки розрахунків в підтвердження заборгованості відповідача на загальну суму 12433,90 грн. судом не взяті до уваги.

Викладені вище висновки господарського суду, на думку колегії суддів, повністю відповідають фактичним обставинам спору та матеріалам справи, їм надана правильна та належна правова оцінка, в звязку з чим відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги і скасування прийнятого по справі рішення.

Відповідно до вимог ст.ст. 32, 36 ГПК України, Доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Письмовими доказами є документи i матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно зі статтею 43 цього ж кодексу господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Згідно зі ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимогвідповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до вимог ст. 610 ЦК України порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

Враховуючи викладене, а також те, що термін виконання відповідачем свого зобовязання з оплати визначено умовами договору (п. п. 4.1 - 4.2) , що відповідач в обґрунтування своїх вимог не надав доказів погашення заборгованості за товар на суму 3746,80 грн. фактично не заперечував проти факту її наявності, судова колегія погоджується з висновками господарського суду про задоволення позову в частині стягнення з відповідача на користь позивача 3746,80 грн. заборгованості.

Відповідно до п. 1. ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як зазначив позивач при зверненні до господарського суду, відповідач прострочив виконання своїх зобовязань з оплати боргу за низкою накладних, зазначених в позові та його додатку.

При цьому не можуть бути прийняті судом до уваги доводи позивача, щодо наявності боргу, що перевищує 3746,80 грн., та міститься в акті звірки, оскільки позивач не надав доказів виконання умов договору та поставки відповідачеві товару на зазначену суму.

Відповідно до ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій та повинні бути складені під час здійснення цієї операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

В ст. 1 цього Закону встановлено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Кожною стороною (підприємством), що брала участь у здійсненні господарської операції, мають бути отримані первинні документи для записів у регістрах бухгалтерського обліку, інформація в яких ідентично засвідчує зміст господарської операції. Первинні документи складаються на бланках типових форм, затверджених Міністерством статистики України, а також на бланках спеціалізованих форм, затверджених міністерствами і відомствами України.

Як вже було зазначено вище, між сторонами за договором поставки № 707/2 існували правовідносини з купівлі-продажу (поставки).

Отже, обставини щодо поставки товару, можуть підтверджуватися первинними документами в розумінні вищезазначених положень Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” складеними при виконанні певної господарської операції в рамках зазначеного договору.

Доводи відповідача стосовно порушення господарським судом під час розгляду справи його прав документального підтвердження не знайшли.

Зокрема безпідставними є доводи позивача стосовно нібито наявності боргу на суму, зазначену у акті звірки, що перевищує 3746,80 грн. та інших обставин, оскільки вказані доводи відповідачем, всупереч вимогам ст.ст. 32-36 ГПК України, жодним чином не доведені та документально не підтверджені.

Відповідно до вимог ст.ст. 32, 34, 36 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Письмовими доказами є документи i матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Таким чином, висновки, викладені в рішенні господарського суду відповідають вимогам чинного законодавства та фактичним обставинам справи, а мотиви заявника скарги, з яких вони оспорюються не можуть бути підставою для його скасування.

Керуючись ст. ст. 99, 101, 102, п. 1 ст. 103, ст. 105 ГПК України, судова колегія -

постановила:

Рішення господарського суду Харківської області від 09.06.2011 р. по справі № 5023/2116/11 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом двадцяти днів до касаційної інстанції Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя Могилєвкін Ю.О.

судді Пушай В.І.

Плужник О.В.

Повний текст постанови підписано 22.08.2011 р.